Постанова

від 13.11.2018 по справі 910/23099/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 910/23099/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - Іванишина О.О.,

відповідача - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Резекненської спеціальної економічної зони "REBIR"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 (судді: Алданова С.О., Зубець Л.П., Мартюк А.І.) у справі № 910/23099/17

за позовом Акціонерного товариства Резекненської спеціальної економічної зони "REBIR"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Структура Л"

про стягнення 35 654,53 доларів США, що становить 994 201,75 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У грудні 2017 року Акціонерне товариство Резекненської спеціальної економічної зони "REBIR" (далі - АТ "REBIR") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Структура Л" (далі - ТОВ "Структура Л") про стягнення основного боргу у сумі 17 422,88 доларів США та 18 231,65 доларів США штрафу.

Позовну заяву із посиланням на положення статей 174, 193 Господарського кодексу України, статей 536, 549, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами контракту від 30.01.2017 обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов контракту з поставки продукції. Так, позивач зазначив, що протягом січня-липня 2017 року здійснив поставку товару відповідачеві на загальну суму 66 449,23 доларів США, однак поставлений товар відповідач оплатив лише частково на суму 49 026,35 доларів США. Залишок заборгованості за поставку від 03.05.2017 становить 3 959,80 доларів США і за поставку від 12.07.2017 - 15 023,00 доларів США. Отже, загальна сума заборгованості становить 17 422,88 доларів США. На підставі пункту 7.3 договору штраф визначено у сумі 18 231,65 доларів США.

1.2. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Структура Л" просило у задоволенні зазначених вимог відмовити, наголошуючи, що відсутність специфікацій, митних декларацій та автотранспортних накладних дає підстави стверджувати, що поставки товару 31.01.2017 на суму 11 406,20 доларів США і 12.07.2017 на суму 15 023,00 доларів США погоджені не були і не відбулися, оскільки позивачем не надано належних документів на підтвердження відповідного факту.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Структура Л" на користь АТ "REBIR" заборгованість у сумі 17 422,88 доларів США, штраф у сумі 18 231,65 доларів США.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, установивши невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 скасовано, у позові відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність належними доказами факту отримання відповідачем товару, а отже і наявності підстав для його оплати.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018, АТ "REBIR" просить її скасувати, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2018 залишити в силі, наголошуючи на порушенні судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв і поклав в основу оскаржуваної постанови додані відповідачем до відзиву та апеляційної скарги докази, надані відповідачем суду першої інстанції із порушенням встановлених процесуальним законодавством строків і не прийняті ним до розгляду. Так, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги і відхилив наведені відповідачем доводи в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву та доказів у зв'язку із необізнаністю про розгляд справи та отримання адресованої судом кореспонденції невідомими фізичними особами, натомість суд апеляційної інстанції не погодився із таким висновком і безпідставно визнав доводи відповідача про неможливість подання доказів обґрунтованими.

Скаржник зазначає, що наявність у відповідача заборгованості з поставки від 03.05.2017 фактично підтверджує і сам відповідач, зокрема доданими ним до відзиву та апеляційної скарги платіжними дорученнями, проте суд апеляційної інстанції протиправно не застосував до спірних правовідносин положення статей 525, 526, частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України та безпідставно відмовив у задоволенні позову.

4. Розгляд касаційної скарги

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суд першої інстанції установив, а суд апеляційної інстанції не спростував, що 30.01.2017 між АТ "REBIR" (продавець) і ТОВ "Структура Л" (покупець) укладено контракт № 12-54/3398, за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов'язався продати, а покупець - прийняти та оплатити товар: "електроінструменти торгової марки "REBIR" та запчастини до них" (далі - товар), найменування, асортимент і ціну яких зазначено у додатку № 1 до цього контракту, який є невід'ємною його частиною.

Згідно з пунктом 3.1 контракту кількість товару, асортимент, ціна, місце і дата поставки товару погоджуються сторонами перед кожною конкретною поставкою товару. Товар поставляється на умовах FCA - Резекне (за правилами Інкотермс-2000).

Датою поставки товару вважається дата відвантаження товару (пункт 3.2 контракту).

У пункті 5.1 контракту встановлено порядок розрахунків, зокрема: розрахунок за партію товару згідно зі специфікацією, здійснюється двома платежами:

- передоплата або авансовий платіж, суму якого встановлює продавець із розрахунком максимально допустимої суми відстрочки платежу, обумовленим у пункті 4.1.7 цього контракту, що сплачується покупцем після погодження специфікації протягом 3 банківських днів із моменту направлення продавцем рахунка на оплату;

- залишкова сума відвантаженого, але не оплаченого товару при кожному відвантаженні товару з урахуванням авансового платежу підлягає сплаті протягом 30 (тридцяти) календарних днів із моменту поставки товару.

Оплата товару здійснюється продавцем шляхом безготівкового платежу на розрахунковий рахунок продавця з моменту поставки товару (підпункт 5.1.2 контракту).

Строк дії контракту установлено з моменту його підписання до 31.12.2017 (пункт 11.1 контракту).

За умовами пункту 12.2 контракту спори між сторонами підлягають розгляду в суді за місцезнаходженням відповідача.

4.3. Суд першої інстанції установив, а відповідач і суд апеляційної інстанції не спростували, що на виконання умов контракту АТ "REBIR" протягом січня-липня 2017 року поставило відповідачеві товар на загальну суму 66 449,23 доларів США, а ТОВ "Структура Л", у свою чергу, прийняло і частково оплатило товар у сумі 49 026,35 доларів США.

Із метою досудового врегулювання спору та погашення заборгованості за поставлений товар, позивач направив відповідачеві претензію з вимогою погасити заборгованість, на яку ТОВ "Структура Л" не відреагувало, що стало підставою для звернення до суду.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 626 - 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

5.2. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 цього Кодексу унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За змістом статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

5.3. Суд першої інстанції установив, а суд апеляційної інстанції не спростував, що як убачається із матеріалів справи, АТ "REBIR" поставив ТОВ "Структура Л" продукцію на загальну суму 66 449,23 доларів США, що підтверджується:

- накладною від 31.01.2017 № ААТ 005334 на суму 11 406,25 доларів США, експортною декларацією від 31.01.2017 № 4000302839417031100238, автотранспортною накладною від 31.01.2017 (СMR) LV-00474089 від 31.01.2017;

- накладною від 15.03.2017 № ААТ 005393 на суму 20 004,30 доларів США, експортною декларацією від 15.03.2017 № 4000302839417073100561, автотранспортною накладною від 15.03.2017 (СMR) LV-172439;

- накладною від 03.05.2017 № ААТ 005456 на суму 20 015,68 доларів США, експортною декларацією від 03.05.2017 № 4000302839417121100038, автотранспортною накладною від 03.05.2017 (СMR) LV-760459;

- накладною від 12.07.2017 № ААТ 005547 на суму 15 023,00 доларів США; експортною декларацією від 12.07.2017 № 4000302839417193100085, автотранспортною накладною від 12.07.2017 (СMR) LV-760476.

ТОВ "Структура Л" продукцію прийняло та частково оплатило у сумі 49 026,38 доларів США, що підтверджується матеріалами справи. Заборгованість відповідача становить 17 422,88 доларів США.

5.5. Отже, суд першої інстанцій установив обставини щодо неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

При цьому суд першої інстанції доводів відповідача про недоведеність позивачем факту поставки товару з огляду на відмінність редакції контракту не взяв до уваги, посилаючись на надання позивачем належних доказів на підтвердження здійснення поставки товару відповідачеві, неподання відповідачем доказів оспорювання контракту, а також часткову оплату відповідачем поставленого товару.

5.6. Суд першої інстанції також установив, що за змістом контракту у разі порушення покупцем строку оплати, зазначеного у пункті 5.1.2 цього контракту, більше ніж на 10 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 1 % від своєчасно не сплаченої суми за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 цього Кодексу).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 статті 199 Господарського кодексу України).

За змістом частини 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

5.7. Отже, установивши факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати отриманого товару, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу у сумі 18 231,65 доларів США.

При цьому розрахунок штрафу відповідач не спростовує.

5.8. Щодо висновків суду апеляційної інстанції про те, що документом на підтвердження погодження сторонами характеристик товару, який замовляється та буде поставлено, є заявки, однак позивачем не надано таких заявок або ж інших документів, які б підтверджували погодження сторонами поставки товару, зокрема щодо поставок 31.01.2017 і 12.07.2017, про оплату яких у позовній заяві стверджує позивач, колегія суддів зазначає таке.

За змістом статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Як убачається зі змісту позовної заяви, АТ "REBIR" заявлено вимогу про стягнення з ТОВ "Структура Л" заборгованості за поставку товару згідно з накладною від 03.05.2017 № ААТ 005456 (експортна накладна № 4000302839417121100038, автотранспортна накладна (СMR) LV-760459) у сумі 2 399,88 доларів США (з урахуванням часткової оплати товару 20.04.2017 у сумі 14 015,80 доларів США і 25.05.2017 у сумі 3 600,00 доларів США), а також заборгованості за поставку товару згідно з накладною від 12.07.2017 № ААТ 005547 (експортна декларація № 4000302839417193100085, автотранспортна накладна (СMR) LV-760476).

Вимоги про стягнення заборгованості за товар, поставлений згідно з накладною від 31.01.2017 № ААТ 005334 на суму 11 406,25 доларів США (експортною декларацією № 4000302839417031100238, автотранспортною накладною від 31.01.2017 (СMR) LV-00474089) позивач не заявляв, що залишено судом апеляційної інстанції поза увагою.

При цьому факт неотримання ТОВ "Структура Л" поставленого АТ "REBIR" товару на виконання контракту від 30.01.2017 № 12-54/3398 згідно з накладною 31.01.2017 № ААТ 005334 на суму 11 406,25 доларів США (експортною декларацією від 31.01.2017 № 4000302839417031100238, автотранспортною накладною від 31.01.2017 (СMR) LV-00474089 від 31.01.2017), накладною від 15.03.2017 № ААТ 005393 на суму 20 004,30 доларів США (експортною декларацією від 15.03.2017 № 4000302839417073100561, автотранспортною накладною від 15.03.2017 (СMR) LV-172439), накладною від 03.05.2017 № ААТ 005456 на суму 20 015,68 доларів США (експортною декларацією від 03.05.2017 № 4000302839417121100038, автотранспортною накладною від 03.05.2017 (СMR) LV-760459), накладною від 12.07.2017 № ААТ 005547 на суму 15 023,00 доларів США (експортною декларацією від 12.07.2017 № 4000302839417193100085, автотранспортною накладною від 12.07.2017 (СMR) LV-760476), як це установлено судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції не спростував.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що зазначені документи не містять інформації щодо отримання товару уповноваженою особою відповідача, також не спростовують обставин, установлених судом першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення грошових коштів за поставлений позивачем товар, ураховуючи, зокрема, факт здійснення відповідачем часткової оплати отриманого товару.

5.9. Щодо посилання суду апеляційної інстанції на поважність причин пропуску для подання відзиву, доказів і заявлення клопотань у зв'язку із неврученням йому поштовою установою копій позовних матеріалів та ухвал суду (вручення відправлень неуповноваженим особам) колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставленя у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду або день проставленя у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд першої інстанції установив, що у матеріалах справи є докази отримання відповідачем ухвал суду своєчасно, що спростовує поважність причин пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву, а отже і підстав для його поновлення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.2. Ураховуючи норми законодавства, зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржене у справі рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2018 відповідає положенням чинного законодавства, натомість постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 ухвалено із порушенням норм матеріального і процесуального права, отже постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Резекненської спеціальної економічної зони "REBIR" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 у справі № 910/23099/17 скасувати, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2018 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак