Постанова

від 21.03.2018 по справі 910/17888/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2018 р. Справа№ 910/17888/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Жук Г.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.,

представників

від позивача Лисий М.І.

від відповідача не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства фірма "Вір'єм"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 (повний текст складено 11.12.2017)

по справі №910/17888/17 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Приватного підприємства фірма "Вір'єм"

про стягнення 31 553,22 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства фірма "Вір'єм" суми заборгованості за Договором № 153225110010100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання від 20.03.2015р. в розмірі 31553,22 грн., з яких 16868,32 грн. сума основного боргу, 12699,09 грн. інфляційних втрат та 1985,81 грн. 3 % річних.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору, в частині здійснення своєчасної оплати за послуги з централізованого опалення, в зв'язку з чим у відповідача, за період з 01.12.2014 до 01.05.2015, виникла заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі 16868,32 грн., за наявності якої позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 по справі №910/17888/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Приватного підприємства фірма "Вір'єм" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 16868,32 грн суми основного боргу, 12699,09 грн інфляційних втрат, 1985,81 грн 3 % річних та 1600,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання за договором, в частині здійснення своєчасної оплати за послуги з централізованого опалення. Так, позивачем надано послуги з централізованого опалення на загальну суму 31872,56 грн, тоді як відповідачем оплачено вартість послуг на суму 15004,24 грн, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 16868,32 грн. Також, судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних та встановлено, що вони відповідають нормам законодавства.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство фірма "Вір'єм" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 скасувати та постановити нове, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що в період з 01.12.2014 по 01.05.2015 (в який виникла заборгованість) послуги за договором не надавались в повному обсязі, що підтверджується актами, які свідчать, що температура в приміщенні не досягала 14 градусів по Цельсію, що не відповідає Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства фірма "Вір'єм" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 по справі №910/17888/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 22.02.2018 розгляд справи №910/17888/17 призначено на 21.03.2018.

28 лютого 2018 року судове засідання не відбулося, в зв'язку з перебуванням головуючого судді Сітайло Л.Г. на лікарняному.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 05.03.2018 розгляд справи №910/16878/17 призначено на 21.03.2018

В судове засідання 21.03.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

20 березня 2015 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання № 153225110010100 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, згідно з діючими нормативами, а споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є власником нежилих приміщень № №" 50, 51 в м. Києві, вул. Дарвіна, 1, літ. А, загальною площею 224,4 кв.м.

Опалювальна площа приміщення 224,4 кв.м. (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 5 Договору тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

В Додатку № 2 до договору сторони погодили тарифи на послуги за централізоване опалення.

За умовами п. 8 Договору плата за надані послуги справляється згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила).

Згідно п. 10 Договору споживач, який не має засобів обліку гарячої води, оплачує послуги з централізованого постачання гарячої води згідно з нормативами споживання гарячої води, визначеними в залежності від кількості та виду (типу) водорозбірних пристроїв, встановлених у приміщенні та графіку роботи приміщень, що встановлено годин на добу/тиждень, діб на тиждень. Нормативи споживання визначаються відповідно до умов даного договору, з урахуванням рішень органів місцевого самоврядування та інших нормативних актів, зокрема СНІП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація".

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 13 Договору).

В пункті 18 Договору споживач взяв на себе зобов'язання оплачувати послуги в установлений договором строк.

Договір укладається до 15.04.2015 і набирає чинності з 01.09.2014 відповідно до частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі Сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п. п. 32, 33 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, надавав відповідачу послуги з централізованого опалення. Відповідач свої зобов'язання за договором, в частині своєчасної оплати належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за період з 01.12.2014 по 01.05.2015 в розмірі 16868,32 грн.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п. 13 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісяця. У разі застосування щомісячної систем оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що послуги в період з 01.12.2014 по 01.05.2015 не надавались в повному обсязі.

Так, відповідачем до апеляційної скарги додано додаткові докази, які суд першої інстанції не досліджував, а саме акти від 27.12.2014, від 15.01.2015 та від 18.02.2015, проте клопотання про залучення вказаного доказу як додаткового, відповідачем в апеляційній скарзі не заявлено.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Так, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не був обізнаний про розгляд даної справи.

В той же час, зазначені доводи апелянта колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд призначено на 21.11.2017.

Так, зазначену ухвалу відповідач отримав 23.10.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 4).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2017, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 05.12.2017.

Зазначену ухвалу відповідач отримав 27.11.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 83).

Таким чином, відповідача належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду даної справи.

Проте, в судове засідання 05.12.2017 представник відповідача повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, своїх заперечень щодо позову до суду не надав.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не приймає як додаткові докази акти від 27.12.2014, від 15.01.2015 та від 18.02.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Частиною 4 статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що виконавець/виробник зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги, у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом терміну, який визначений у пункті 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила надання послуг), централізованим опаленням є послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно з п. 6 Правил надання послуг послуги з централізованого опалення повинні відповідати нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення місць загального користування будинку.

У підпункті 1 пункту 29 Правил надання послуг передбачено право споживача на зменшення розміру плати, у разі надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання.

Як зазначає апелянт температура в приміщеннях № № 50, 51 в м. Києві, вул. Дарвіна, 1, літ. А, загальною площею 224,4 кв.м. не відповідала Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

В той же час, відповідачем не доказів того, що послуги з опалення надавались неналежним чином, а також, того, що температура в приміщенні була нижчою за норму, саме з вини відповідача.

При цьому, відповідач не звертався до позивача з приводу неналежного надання послуг, перерахунку заборгованості, тощо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірма "Вір'єм" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 по справі №910/17888/17 без змін.

2.Матеріали справи №910/17888/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22.03.2018.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Г.А. Жук