Постанова

від 16.07.2018 по справі 910/17888/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/17888/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "Вір'єм" у порядку письмового провадження,

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Морозова С.М.

від 05.12.2017 року

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г., Пашкіної С.А., Жук Г.А.

від 21.03.2018 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Приватного підприємства фірма "Вір'єм"

про стягнення 31 553,22 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства фірма "Вір'єм" суми заборгованості за Договором №153225110010100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання від 20.03.2015 в розмірі 31553,22 грн, з яких 16868,32 грн сума основного боргу, 12699,09 грн інфляційних втрат та 1985,81 грн 3 % річних.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказував на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору, в частині здійснення своєчасної оплати за послуги з централізованого опалення, в зв'язку з чим у відповідача, за період з 01.12.2014 до 01.05.2015, виникла заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі 16868,32 грн, за наявності якої позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 по справі №910/17888/17 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства фірма "Вір'єм" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 16868,32 грн суми основного боргу, 12699,09 грн інфляційних втрат, 1985,81 грн 3 % річних та 1600,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання за договором, в частині здійснення своєчасної оплати за послуги з централізованого опалення. Так, позивачем надано послуги з централізованого опалення на загальну суму 31872,56 грн, тоді як відповідачем оплачено вартість послуг на суму 15004,24 грн, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 16868,32 грн. Також, судами перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних та встановлено, що вони відповідають нормам законодавства.

06.04.2018 року Приватне підприємство фірма "Вір'єм" звернулось до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі №910/17888/17, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі №910/17888/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В період з 01.12.2014 по 01.05.2015 (в який виникла заборгованість) послуги за договором не надавались в повному обсязі, що підтверджується актами, які свідчать, що температура в приміщенні не досягала 14 градусів по Цельсію, що не відповідає Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, що підтверджується актами складеними як представниками відповідача та представниками УЖГ "Хрещатик".

Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства фірма "Вір'єм" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі №910/17888/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу Приватного підприємства фірма "Вір'єм" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.07.2018 у зв'язку з відпусткою суддів Мамалуя О.О. та Студенця В.І. для розгляду справи №910/17888/17 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.

Колегія суддів, враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України в редакції чинній з 15.12.2017 дійшла висновку про необхідність касаційного перегляду зазначеної справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій 20 березня 2015 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання № 153225110010100 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, згідно з діючими нормативами, а споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є власником нежилих приміщень № № 50, 51 в м. Києві, вул. Дарвіна, 1, літ. А, загальною площею 224,4 кв.м.

Опалювальна площа приміщення 224,4 кв.м. (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 5 Договору тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

В Додатку № 2 до договору сторони погодили тарифи на послуги за централізоване опалення.

За умовами п. 8 Договору плата за надані послуги справляється згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила).

Згідно п. 10 Договору споживач, який не має засобів обліку гарячої води, оплачує послуги з централізованого постачання гарячої води згідно з нормативами споживання гарячої води, визначеними в залежності від кількості та виду (типу) водорозбірних пристроїв, встановлених у приміщенні та графіку роботи приміщень, що встановлено годин на добу/тиждень, діб на тиждень. Нормативи споживання визначаються відповідно до умов даного договору, з урахуванням рішень органів місцевого самоврядування та інших нормативних актів, зокрема СНІП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація".

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 13 Договору).

В пункті 18 Договору споживач взяв на себе зобов'язання оплачувати послуги в установлений договором строк.

Договір укладається до 15.04.2015 і набирає чинності з 01.09.2014 відповідно до частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі Сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п. п. 32, 33 Договору).

Позивач, на виконання умов Договору, надавав відповідачу послуги з централізованого опалення. Відповідач свої зобов'язання за договором, в частині своєчасної оплати належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за період з 01.12.2014 по 01.05.2015 в розмірі 16868,32 грн.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно п. 2 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції на момент спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п. 13 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісяця. У разі застосування щомісячної систем оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В касаційній скарзі відповідач вказує на те, що послуги за договором не надавались в повному обсязі, що підтверджується актами, які свідчать, що температура в приміщенні не досягала 14 градусів по цельсію, що не відповідає Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

Як вбачається з матеріалів справи, дані докази (акти від 27.12.2014, від 15.01.2015, від 18.02.2015) судом першої інстанції не досліджувалися, окрім того, клопотання про залучення вказаного доказу як додаткового, відповідачем в апеляційній скарзі не заявлялося.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Відповідач зазначав, що не був обізнаний про розгляд даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд призначено на 21.11.2017. Зазначену ухвалу відповідач отримав 23.10.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2017, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 05.12.2017. Зазначену ухвалу відповідач отримав 27.11.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду даної справи. Проте, в судове засідання 05.12.2017 представник відповідача повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, своїх заперечень щодо позову до суду не надав.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи.

Отже, зазначені доводи скаржника про неповідомлення останнього про дату, час та місце судового засідання є безпідставними та необґрунтованими.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції обґрунтовано не прийнято як додаткові докази акти від 27.12.2014, від 15.01.2015 та від 18.02.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Частиною 4 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що виконавець/виробник зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги, у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом терміну, який визначений у пункті 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила надання послуг), централізованим опаленням є послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно з п. 6 Правил надання послуг послуги з централізованого опалення повинні відповідати нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення місць загального користування будинку.

У підпункті 1 пункту 29 Правил надання послуг передбачено право споживача на зменшення розміру плати, у разі надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання.

Відповідачем не було надано доказів того, що послуги з опалення надавались неналежним чином, а також, того, що температура в приміщенні була нижчою за норму, саме з вини відповідача.

При цьому, відповідач не звертався до позивача з приводу неналежного надання послуг, перерахунку заборгованості, тощо.

Враховуючи вищевикладене, висновки судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги, в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню є обґрунтованими.

Також, господарські суди цілком обґрунтовано з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат задовольнили позовні вимоги в цій частині.

З огляду на викладене, оскільки скаржник не довів обґрунтованість своєї касаційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог не надав, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції та апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд України дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства фірма "Вір'єм" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі №910/17888/17 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Баранець

Судді Г.Вронська

Л.Стратієнко