Постанова

від 19.03.2018 по справі 916/435/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року Справа № 916/435/14 м. Одеса, пр. Шевченка, 29

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Від Прокуратури Від Одеської обласної ради Від Одеської міської ради Від ФОП Черненка М.В. Від Департаменту комунальної власності Одеської міської радиБогатиря К.В. Аленіна О.Ю., Лашина В.В. Кияшко Р.О. Коваль О.В., службове посвідчення № 029781, дата видачі: 20.10.14 Котелевська О.П., довіреність № 01/03-39/2950, дата видачі: 21.12.17 Степанишина А.С., довіреність № 46/вих-мр, дата видачі : 20.02.18 адвокат Задорожко О.О., довіреність № 1584, дата видачі : 22.08.17 Бундєва А.Г., довіреність № 01-36/46, дата видачі: 27.12.17 розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2017року (головуючий суддя суду першої інстанції: Власова С.Г., судді: Никифорчук М.І., Щавинська Ю.М.; час і місце оголошення рішення: 12.12.2017р. о 10:30 год., м. Одеса, пр. Шевченка, 29, господарський суд Одеської області, зал судового засідання № 9) у справі№ 916/435/14 за позовом Заступника прокурора області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради

до відповідачів 1) Одеської міської ради;

2) Малого приватного підприємства ВАЛДАЙ

за участю, третьої особи, яка

не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні

відповідача Департамент комунальної власності Одеської міської

ради

за участю, третьої особи, яка

не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні

відповідача Черненка Миколи Васильовича

про визнання права власності, визнання недійсним договору,

визнання недійсним рішення та зобов'язання повернути

майно

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів Одеської міської ради та Малого приватного підприємства ВАЛДАЙ про:

- визнання права спільної власності територіальних громад Одеської області в особі Одеської обласної ради на приміщення першого поверху № 506 площею 92,8кв.м. у будинку №8/10 по вул. Катерининській у м. Одесі;

- визнання недійсним пункту 2 рішення Одеської міської ради № 5048 від 23.12.2005р. "Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2005-2006 роках та внесення змін до рішень Одеської міської ради" в частині включення до цього переліку за №31 приміщень першого поверху площею 95,6кв.м., у будинку 8/10 по вулиці Катерининській у м. Одесі;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.07.2009р. нежитлових приміщень першого поверху № 506, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, будинок 8/10 площею 92,8кв.м., укладеного між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та Малим приватним підприємством ВАЛДАЙ ;

- зобов'язання Мале приватне підприємство ВАЛДАЙ повернути Одеській обласній раді нежитлові приміщення першого поверху № 506 розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, будинок 8/10 площею 92,8кв.м. та вартістю 1 258 200 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят вісім тисяч двісті гривень 00 коп.) шляхом виселення вказаного господарського товариства із зазначених приміщень.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2015р. за клопотанням Одеської міської ради від 23.06.2015р. за вх. № 2-3516/15 залучено до участі у справі Департамент комунальної власності Одеської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

31.08.2017р. за вх. №18724/17 від громадянина Черненка Миколи Васильовича надійшло повідомлення, що 27.07.2016р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №15561110019008716 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Малого приватного підприємства Валдай .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2017р. залучено до участі у справі Черненка Миколу Васильовича, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (м. Одеса, площа Катерининська, буд. 1, кв. 7, реєстраційний номер облікової картки платника податків 1509712993).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.12.2017року припинено провадження у справі № 916/563/14 до Малого приватного підприємства ВАЛДАЙ ; у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до Одеської міської ради відмовлено.

Вказане рішення суд першої інстанції мотивував наступним.

На підставі рішення Одеської міської ради від 23 грудня 2005 року №5048-ІV Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2005-2006 роках, та внесення змін до рішень Одеської міської ради 17.07.2009р. між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради (продавець) та МПП ВАЛДАЙ (покупець) укладено договір купівлі-продажу №2405, на підставі якого здійснено відчуження нежилих приміщень першого поверху №506, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 8/10, що в цілому складаються з приміщень загальною площею 92,8кв.м.

Одеською міською радою не надано рішення Одеської обласної ради або виконкому Одеської обласної Ради народних депутатів про передачу будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 8/10, у власність Одеської міської ради та рішення виконкому Одеської міської ради про прийняття спірної будівлі у власність - єдиних повноважних органів по передачі та прийманню державної власності відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.1991р. №311 та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Об'єкт нерухомості, що розташований по вул. Катерининській, 8/10, в м. Одесі належав до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради, то відповідно Одеська міська рада не мала повноважень щодо розпорядження об'єктами спільної власності територіальних громад області. Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 43, частини 4 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вирішення питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад області є виключною компетенцією обласних рад, зважаючи на що, Одеська міська рада вийшла за межі наданих їй Законом повноважень, тому воно є незаконним.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку про неправомірність відчуження Одеською міською радою на користь МПП ВАЛДАЙ за оспорюваним договором спірного приміщення, оскільки таке відчуження здійснено особою, яка не є власником цього приміщення.

Також суд першої інстанції зазначив, що Одеською міською радою заявлено про застосування строку позовної давності (заява від 22.08.2017р. за вх.№2-4444/17.).

З огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Спірний об'єкт нерухомості мав статус державної (загальнодержавної) власності, у зв'язку з чим будь-які дії щодо зміни власника цього майна є неправомірними, відповідно права позивача, який не надавав згоди на відчуження спірного майна, було порушено саме під час зміни власника як у 2006, так і у 2009 році. Крім цього, відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10940355 від 15.06.2006р. право власності на нежилі приміщення першого поверху №506 по вул. Катерининській, 8/10 в м. Одесі було зареєстроване 15.06.2006р. згідно свідоцтва про право власності серія ЯЯЯ №950632 від 08.06.2006р., виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №16 від 19.05.2006р. Подалі, право власності на спірне приміщення було зареєстровано 17.07.2009 р. за МПП ВАЛДАЙ на підставі спірного договору купівлі-продажу від17.07.2009р., зважаючи на що позивач міг і повинен був дізнатися про порушене право у разі належного виконання своїх обов'язків, передбачених законом.

Таким чином, судом встановлено сплив позовної давності для звернення прокурора із заявленим позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної ради та пропуск строку позовної давності без поважних причин.

Провадження у справі № 916/435/14 до Малого приватного підприємства ВАЛДАЙ припинено, оскільки як встановив суд першої інстанції згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.09.2017р. №1002993352 діяльність Малого приватного підприємства ВАЛДАЙ припинена за рішенням засновників, державна реєстрація припинення здійснена 27.06.2016р. за №15561110019008716, та судом не встановлено наявність умов для правонаступництва відповідача.

28.12.2017р. до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області (вх. № 6057/17 від 28.12.2017р.) надійшла апеляційна скарга Заступника прокурора Одеської області на рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2017р., в якій скаржник просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2017 у справі № 916/435/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги заступника прокурора Одеської області в частині визнання права власності, визнання недійсним пункту рішення, визнання недійсним договору.

Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається на порушення та не вірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права і не відповідність висновків суду обставинам справи, а саме:

- позивачем та відповідачем за вказаним позовом є не органи державної влади, а постійні представницькі органи місцевого самоврядування територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області та територіальної громади м. Одеси - Одеська обласна рада та Одеська міська рада;

- судом не застосовано п. 10 розділу 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , яким унормовано, що майно, передане до комунальної власності областей і районів є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким, відповідно до Конституції України, здійснюють районні та обласні ради;

- позов пред'явлено на захист права комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, а не державної власності, внаслідок незаконних дій Одеської міської ради - постійного представницького органу місцевого самоврядування територіальної громади м. Одеси;

- відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України (який діяв на час прийняття спірного рішення Одеською міською радою), в період з 23.12.2005 по 14.01.2012 позовна давність не поширювалась на вимогу власника - територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради, в інтересах якої заступником прокурора Одеської області пред'явлено позов про визнання незаконним (недійсним) пункту 2 рішення Одеської міської ради від 23.12.2005 № 5048 Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2005-2006роках, та внесення змін до рішень Одеської міської ради в частині включення до цього переліку під № 31 нежитлових приміщень першого поверху площею 95,6кв.м. у будинку № 8/10 по вулиці Катерининській у м. Одесі;

- згідно з п. 3 ст. 5 Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства від 20.12.2011 № 4176-VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 15.01.2012 до 15.01.2015, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконного акту органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи;

- судом не надано оцінку тій обставині, що положення законодавства про позовну давність до позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовується.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.01.2018р. апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області (вх. № 6057/17 від 28.12.2017р.) на рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2017р. у справі № 916/435/14 залишено без руху; встановлено Заступнику прокурора Одеської області строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Одеському апеляційному господарському суду доказів надсилання копії апеляційної скарги третій особі, а саме: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради листом з описом вкладення - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз'яснено Заступнику прокурора Одеської області, що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

15.01.2018р. прокуратура Одеської області подала суду апеляційної інстанції на виконання ухвали суду від 02.01.2018р. докази надсилання копії апеляційної скарги третій особі, а саме: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради листом з описом вкладення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі № 916/435/14.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018р. призначено справу № 916/435/14 до розгляду на 19.02.2018р. о 14:00год.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2018р. повідомлено сторін про призначення розгляду справи № 916/435/14 на 05.03.2018 р. о 10:30 год., у зв'язку з перебуванням головуючого судді Богатиря К.В. у відпустці з 19.02.2018р. по 20.02.2018р. та у відрядженні з 21.02.2018р. по 23.02.2018р.

В судовому засіданні Одеського апеляційного господарського суду від 05 березня 2018 року по справі № 916/435/14 було протокольно оголошено перерву до 19 березня 2018 року о 10:30 год., про що під розписку повідомлено представників Прокуратури, Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Черненка М.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2018р. повідомлено позивача Одеську обласну раду та відповідача - Мале приватне підприємство ВАЛДАЙ про те, що розгляд справи № 916/435/14 відбудеться 19 березня 2018 року о 10:30 год. у приміщенні Одеського апеляційного господарського суду.

У судове засідання 19.03.2018р. представник Малого приватного підприємства ВАЛДАЙ не з'явився без повідомлення про причини неявки. Доказом фактичного направлення ухвали ОАГС від 05.03.2018р. на адресу сторін є відбиток штампу канцелярії Одеського апеляційного господарського суду на зворотньому боці останнього аркушу вказаної ухвали, роздруківка з сайту Укрпошти. Вказані документи додані до матеріалів справи та в повній мірі свідчать про належне повідомлення сторін та учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Одеським апеляційним господарським судом.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 19.03.2018р., не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Крім того, головуючим суддею по справі Богатирем К.В. здійснено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно юридичної особи з ідентифікаційним кодом - 20930801, та встановлено, що ідентифікаційний код 20930801 належить Малому приватному підприємству ВАЛДАЙ , а також зазаначено, що 27.07.2016року до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи .

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як зазначено в рішенні суду першої інстанції, у відповідності до пунктів першого та третього Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. № 311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), що додається; установлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами за участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. № 311 Про розмежування державного майна між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) Одеською обласною радою народних депутатів прийнято рішенням від 25.11.1991р. № 266-ХХІ Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області , яким затверджено переліки державного майна, що передавалося у власність Одеської обласної ради народних депутатів та міст обласного підпорядкування, зокрема, міста Одеса.

Рішенням Одеської обласної Ради народних депутатів від 25.11.1991р. № 266-XXI Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування та районів області , у відповідності до Законів УРСР Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування , Про власність , постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. № 311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) та з урахуванням результатів роботи узгоджувальної комісії обласної Ради народних депутатів з розгляду питань віднесення майна до комунальної власності місцевих рад різних рівнів, рішень облвиконкому від 17.08.1991р. № 323, від 02.11.1991р. № 161 та від 19.11.1991р. затверджено перелік державного майна, що передається у власність обласної Ради народних депутатів, міст обласного підпорядкування та районів області згідно додатку 1-3.

В матеріалах справи міститься Додаток № 1 до рішення обласної Ради народних депутатів від 25.11.1991р. № 266-XXI - Перелік державного майна, яке передається у власність обласної Ради народних депутатів (т. 2, а.с. 63-67). А також матеріали справи міститься Додаток № 2 до рішення обласної Ради народних депутатів від 25.11.1991р. № 266-XXI - Перелік державного майна, яке передається у власність міст обласного підпорядкування (т. 2, а.с. 68-73).

Звертаючись до господарського суду із позовом Прокуратура просила визнати право спільної власності територіальних громад Одеської області в особі Одеської обласної ради на приміщення першого поверху № 506 площею 92,8кв.м. у будинку № 8/10 по вул. Катерининській у м. Одесі.

В Додатку № 1 до рішення Одеської обласної Ради народних депутатів від 25.11.1991р. № 266-XXI Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування та районів області у переліку державного майна, що передається у власність обласної Ради народних депутатів по галузі культури визначено чіткий перелік об'єктів культури, які передані у власність обласної Ради народних депутатів, до якого спірне майно не включено.

В Додатку № 2 до рішення Одеської обласної Ради народних депутатів від 25.11.1991р. № 266-XXI Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування та районів області у переліку державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування (м. Одеса) по галузі культури визначено чіткий перелік об'єктів культури, які передані у власність м. Одеси, до якого спірне майно не включено.

Згідно Додатку № 2 до рішення Одеської обласної Ради народних депутатів від 25.11.1991р. № 266-XXI Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування та районів області до переліку державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування (м. Одеса) по галузі житлово-комунального господарства включено житловий та нежитловий фонд місцевих Рад народних депутатів.

Листом вих. №0115/3509 від 28.11.2014р. Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації повідомлено Заступника прокурора області прокуратури Одеської області Горностаєву Т.В., що до об'єктів культурної спадщини, що перебувають під охороною держави як пам'ятки та занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, належать будівлі за наступними адресами, однією із яких вказана вул. Катерининська, 8/10, а також надано додаток № 1 до листа Управління охорони об'єктів культурної спадщини № 0115/3509 від 28.11.2014р., із якого вбачається, що за п. 2 включено будинок житловий Рассель дель Турко 1910, арх. М.Г.Рейнгерц, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 8-10, вид та категорія пам'ятки - пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення .

У зв'язку з необхідністю визначення системності управління пам'ятками культурної спадщини для забезпечення нормальних умов розвитку сфери охорони і використання нерухомих пам'яток історії і культури до кінцевого розмежування цих об'єктів між центральними органами державної влади і адміністративно-територіальними одиницями 12 травня 1993 року Одеською обласною радою народних депутатів було прийнято рішення № 449-ХХІ Про заходи для охорони та використання нерухомих пам'яток історії і культури в Одеській області , відповідно до якого нерухомі пам'ятки історії і культури в Одеській області прийнято до комунальної власності обласної ради . Крім того:

- до прийняття Верховною Радою та Кабінетом Міністрів України законодавчих та нормативних актів, які розмежовують права власності на нерухомі пам'ятки історії та культури, прийнято в комунальну власність Одеської обласної Ради народних депутатів нерухомі пам'ятки історії та культури в Одеській області, які є державною власністю;

- заявлено прохання до Верховної Ради, Кабінету Міністрів України прийняти відповідні нормативні акти, які забезпечують закріплення права власності на об'єкти національної культурної спадщини за суб'єктами власності, а також акти, які забезпечують створення відповідних державних органів охорони національної культурної спадщини, передбачені Міжнародною конвенцією про охорону культурної та природної спадщини;

- рекомендовано Одеській обласній державній адміністрації, міським, селищним та сільським Радам народних депутатів за участі спеціально уповноважених органів охорони пам'яток сформувати єдину систему державних органів охорони об'єктів національної культурної спадщини, розробити узгоджену концепцію охорони історичної спадщини в Одеській області, а також підготувати обласній Раді народних депутатів пропозиції зі створення ринкових механізмів охорони, відновлення та використання культурної спадщини;

- доручено секретаріату обласної Ради народних депутатів разом з Одеською обласною державною адміністрацією та міськрайвиконкомами до 1 вересня 1993р. здійснити комплексну інвентаризацію нерухомих пам'яток історії та культури в Одеській області з метою визначення суб'єктів власності на ці об'єкти та оформлення відповідних документів, закріплюючих їх права та обов'язки із забезпечення схоронності пам'яток, податковим та адміністративним пільгам,а також підготовки пропозицій з передачі нерухомих пам'яток історії та культури в комунальну власність Ради народних депутатів базового рівня.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу .

24 квітня 2003року Одеською обласною радою прийнято рішення № 154-ХХІV Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада , яким вирішено затвердити нову редакцію переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада, станом на 1 квітня 2003року згідно з додатком.

У пункті 11.1.120 переліку вказано і спірну будівлю - будинок Ресель-дель Турко, 1910, вул. Катерининська, 8-10.

Рішенням Одеської міської ради від 23 грудня 2005 року № 5048-ІV Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2005-2006 роках, та внесення змін до рішень Одеської міської ради затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації у 2005-2006роках, до якого під № 31 включено приміщення першого поверху площею 95,6 кв.м, вул. Катерининська, 8/10, та зазначено спосіб та умови продажу - викуп орендарем орендним підприємством МПП Валдай за грошові кошти.

На підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 16 від 19.05.2006року територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради було видано свідоцтво серія ЯЯЯ № 950632 від 08.06.2006р. про право власності на нежилі приміщення першого поверху № 506, що розташований по вул. Катерининській, 8/10, в м. Одесі.

22.09.2006р. рішенням Одеської обласної ради № 73-V Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада затверджена нова редакція Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада, станом на 1 вересня 2006року згідно з додатком 1.

Пунктом 8 додатку 1 до рішення Одеської обласної ради від 22.09.2006р. №73-V вказано об'єкти культурної спадщини в редакції п. 11 рішення обласної ради від 24.04.2003року № 154-XXIV Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада .

В подальшому, на підставі рішення Одеської міської ради від 23 грудня 2005 року № 5048-ІV Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2005-2006 роках, та внесення змін до рішень Одеської міської ради 17.07.2009р. між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради (Продавець) та МПП ВАЛДАЙ (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 2405, на підставі якого здійснено відчуження нежилих приміщень першого поверху № 506, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, будинок 8/10, що в цілому складаються з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 92,8кв.м. Об'єкт купівлі-продажу оцінено у розмірі 1 258 200,00грн., податок на додану вартість (ПДВ) враховано до вказаної суми та складає 209 700,00грн., згідно з висновками оцінювача про ринкову вартість об'єкта незалежної оцінки нежилих приміщень першого поверху № 506, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 8/10 (пункт 1.3. договору).

Згідно п. 3.2 договору право власності на об'єкти купівлі-продажу переходить до покупця з моменту державної реєстрації права власності на нерухомість. Державна реєстрація здійснюється після повної оплати вартості об'єктів купівлі-продажу, що визначена у п. 1.3 цього договору, штрафних санкцій, що можуть виникнути у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за цим договором, та отримання покупцем акта приймання-передачі.

Даний договір посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.

Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 13241458 від 22.11.2013року, 03.08.2009 проведено державну реєстрацію права власності на вказане майно за Малим приватним підприємством Валдай .

Відповідно до статті 41 Конституції України, держава гарантує належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Діяльність власника на підставі частини сьомої статті 319 Цивільного кодексу України може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, відповідно до пункту 20 частини першої статті 43, частини четвертої статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вирішення питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад області є виключною компетенцією обласних рад.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) затверджено перелік державного майна України, що передавалось у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну власність). При цьому, згідно з цим переліком у власність обласних рад передавалось не індивідуально визначене майно, а майно підприємств, установ та організацій за галузями господарювання.

Пунктом 3 зазначеної постанови встановлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя, і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя проводиться облвиконкомами, Київським та Севастопольським міськвиконкомами за участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

Відповідно до цієї постанови Одеською обласною Радою народних депутатів 25.11.1991 було прийнято рішення № 266-ХХІ Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного значення та районів області .

Пам'ятки культурної спадщини рішенням Одеської обласної Ради народних депутатів від 25.11.1991 № 266-ХХІ у власність міста Одеси, районів, сіл, селищ передані не були.

Всі нерухомі пам'ятки архітектури та містобудування державної форми власності (згідно з постановами Ради Міністрів УРСР, рішеннями виконкому Одеської обласної Ради народних депутатів та розпорядженнями представника Президента України в Одеській області про затвердження переліків нерухомих пам'яток історії та культури в Одеській області), в тому числі спірна будівля, були прийняті у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області (комунальну власність Одеської обласної Ради народних депутатів).

Правовий режим використання пам'яток культурної спадщини з 1978 року по 2000 рік визначався Законом УРСР Про охорону і використання пам'яток історії і культури .

Відповідно до Закону Української РСР Про охорону і використання пам'яток історії та культури нерухомі пам'ятки історії і культури були поділені на пам'ятки загальносоюзного, республіканського та місцевого значення. Перелік пам'яток історії і культури республіканського значення затверджувався Радою Міністрів Української РСР, а переліки пам'яток історії і культури місцевого значення затверджувалися виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

В силу статті 7 вказаного Закону державне управління в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури здійснювалось, зокрема, виконавчими комітетами обласних Рад народних депутатів.

Статтею 8 Закону Української РСР Про охорону і використання пам'яток історії та культури визначалось, що виконавчі комітети обласних Рад народних депутатів затверджують переліки пам'яток історії та культури місцевого значення, встановлюють зони їх охорони, а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

В свою чергу, у статті 21 Закону Української РСР Про охорону і використання пам'яток історії та культури було закріплено, що будинки і споруди, віднесені до пам'яток історії та культури, надаються в користування державним, кооперативним, іншим громадським підприємствам, організаціям, установам, а також іншим організаціям і особам виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Тим самим, Законом Української РСР Про охорону і використання пам'яток історії і культури було чітко визначено повноваження саме обласних Рад народних депутатів бути розпорядником пам'яток культурної спадщини.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 15.08.1985року № 480 Про затвердження додаткового переліку пам'яток архітектури місцевого значення та меж заповідної території в м. Одесі затверджено перелік будівель та споруд, які підлягають взяттю під охорону держави як пам'ятники архітектури місцевого значення відповідно до Додатку № 1, в якому серед інших зазначено спірну будівлю за адресою м. Одеса, вул. Катерининська (попереднє найменування - вулиця Карла Маркса), 8/10 .

У зв'язку з необхідністю визначення системності управління пам'ятками культурної спадщини для забезпечення нормальних умов розвитку сфери охорони і використання нерухомих пам'яток історії і культури до кінцевого розмежування цих об'єктів між центральними органами державної влади і адміністративно-територіальними одиницями 12 травня 1993 року Одеською обласною радою народних депутатів було прийнято рішення № 449-ХХІ Про заходи для охорони та використання нерухомих пам'яток історії і культури в Одеській області , відповідно до якого нерухомі пам'ятки історії і культури в Одеській області прийнято до комунальної власності обласної ради.

При цьому, відповідно до абзацу 2 пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Вказане вище рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 12.05.1993 № 449-ХХІ, яким нерухомі пам'ятки історії і культури в Одеській області прийнято до комунальної власності обласної ради, неодноразово оскаржувалося прокуратурою Одеської області та Одеською міською радою.

Так, постановою Господарського суду Одеської області від 25.12.2006 у справі № 22/401-06-11665а, що набрала законної чинності згідно з ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2007, у задоволенні позовних вимог за позовом Одеської міської ради до Одеської облради про визнання нечинним рішення Одеської облради від 22.09.2006 №73-V Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада відмовлено повністю. Суд під час розгляду вказаної справи № 22/401-06-11665А дійшов висновку, що пам'ятки історії і культури як окремі об'єкти права власності та об'єкти соціальної сфери до комунальної власності міст обласного підпорядкування та районів не передавалися. Зокрема, судом встановлено, що на підставі рішення Одеської обласної Ради народних депутатів від 12.05.1993 № 449-ХХІ Про заходи для охорони та використання нерухомих пам'яток історії і культури в Одеській області обласна Рада народних депутатів прийняла у комунальну власність обласної Ради народних депутатів пам'ятки історії і культури. Таким чином, господарським судом вже було встановлено, що нерухомі пам'ятки історії і культури є спільною власністю територіальних громад області в особі Одеської обласної ради.

У пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.1991 №311 вказано, що розмежування майна між власністю областей, міст обласного підпорядкування провадиться облвиконкомами за участю виконкомів нижчестоящих рад народних депутатів. Тобто, відповідно до цієї норми, для передачі спірної будівлі із власності Одеської обласної ради до власності Одеської міської ради необхідна була наявність рішення виконкому Одеської обласної Ради народних депутатів про передачу спірної будівлі у власність Одеської міської ради та рішення виконкому Одеської міської ради про прийняття спірної будівлі у власність та, відповідно, акт, підписаний уповноваженими особами виконкому Одеської міської ради та виконкому Одеської обласної Ради народних депутатів, про приймання-передачу спірної будівлі.

Відповідно до пункту 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні права суб'єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради.

Одеською міською радою не надано рішення Одеської обласної ради або виконкому Одеської обласної Ради народних депутатів про передачу будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 8/10, у власність Одеської міської ради та рішення виконкому Одеської міської ради про прийняття спірної будівлі у власність - єдиних повноважних органів по передачі та прийманню державної власності відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.1991р. № 311 та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Розпорядження майном згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про власність від 07.02.1991, який діяв на той момент, є виключним правом власника. Отже, право розпоряджатися спірною будівлею належить лише суб'єкту права комунальної власності - Одеській обласній раді.

При цьому Одеська міська рада здійснює повноваження управління виключно щодо тих об'єктів, які знаходяться у власності територіальної громади м. Одеси. Відтак, Одеська міська рада не наділена повноваженнями управляти об'єктами комунальної власності інших міст, сіл, селищ, а також об'єктами їхньої спільної власності.

Всупереч наведеному вище рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №16 від 19.05.2006р. територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради 08 червня 2006 року було видано свідоцтво серія ЯЯЯ №950632 про право на об'єкт в цілому, що розташований по вул. Катерининській, 8/10, в м. Одесі.

Оскільки вказаний об'єкт нерухомості належав до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради, то відповідно Одеська міська рада не мала повноважень щодо розпорядження об'єктами спільної власності територіальних громад області. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 43, частини четвертої статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вирішення питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад області є виключною компетенцією обласних рад.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що приймаючи рішення від 23 грудня 2005 року № 5048-ІV, Одеська міська рада вийшла за межі наданих їй чинним законодавством повноважень .

Відповідно до частини другої пункту 10 розділу 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні майно передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст, управління якими відповідно до Конституції України здійснюють районні і області ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 329 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа публічного права набуває права власності на майно, переданого їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В свою чергу недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину (частина перша статті 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Враховуючи наведені вище норми законодавства та обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності відчуження Одеською міською радою на користь МПП Валдай за оспорюваним договором спірного приміщення, оскільки таке відчуження здійснено особою, яка не є власником цього приміщення, а відтак і наявності підстав щодо його витребування.

Водночас колегія суддів погоджується також і з висновком господарського суду Одеської області щодо пропуску строку позовної давності на звернення з відповідними вимогами.

Із матеріалів справи вбачається, що у період до винесення місцевим господарським судом рішення у даній справі, відповідачем - Одеською міською радою 22.08.2017р. за вх. №2-4444/17 була подана до суду заява про застосування строків позовної давності.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положеннями статті 268 Цивільного кодексу України передбачені винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України у первісній редакції зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України виключено. Цей Закон набрав чинності 15 січня 2012 року.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно із частинами першою та третьою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Проте положення пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави. Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Саме таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 №6-68цс15, від 08.06.2016 №6-3029цс15, від 08.06.2016№6-3089цс15, від 30.09.2015 №3-374гс15(910/4626/14), про що зазначив в оскарженому рішенні господарський суд.

Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. Таку ж правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 № 6-178цс15.

Тобто, у даній справі суду слід визначити початок перебігу позовної давності від дня, коли саме позивачу в особі Одеської обласної ради стало відомо або повинно було стати відомо про порушення його прав власника вказаним рішенням Одеської міської ради про приватизацію, укладанням договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 №3-23гс14, від 27.05.2014 №5011-32/13806-2012).

Щодо обізнаності Одеської обласної ради про оспорювані рішення Одеської міської ради № 5048-ІV від 23.12.2005 та договір купівлі-продажу від 17.07.2009року, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що позивач міг і повинен був дізнатися про порушене право у разі належного виконання своїх обов'язків, передбачених законом. Адже згідно з положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа не тільки довідалася, а й могла довідатися про порушення свого права.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом вказаної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти (постанова Верховного Суду України від 21.05.2104 № 6-7цс14).

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в даному випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Рішення Одеської міської ради № 5048-ІV від 23.12.2005 Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2005-2006 роках, та внесення змін до рішень Одеської міської ради було опубліковане в друкованому офіційному виданні міської ради газеті Думська площа № 2 (513) 13 січня 2006 року (копія витягу з газети міститься в матеріалах справи т. 3 а.с. 111-112). Вказаним рішенням до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, які підлягають приватизації, було включено приміщення першого поверху по вул. Катерининська 8/10, профіль використання об'єкту - кафе, спосіб та умови продажу - викуп орендарем орендним підприємством МПП Валдай за грошові кошти.

Таким чином доведений належними доказами факт оприлюднення цього Рішення у загальноміській газеті давав безумовну можливість позивачу бути обізнаним саме з 13.01.2006 про вчинення дій іншими особами, направлених на порушення його законних прав власника спірного нерухомого майна .

Окрім того, як зазначалося вище, спірний об'єкт нерухомості мав статус спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, у зв'язку з чим будь-які дії щодо зміни власника цього майна є неправомірними, відповідно права позивача, який не надавав згоди на відчуження спірного майна, було порушено ще під час зміни власника у 2006 році .

Одеською міською радою право власності на спірне приміщення було зареєстровано 15.06.2006 згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.06.2006 № 10940355.

Також в матеріалах справи (т. 3 а.с. 115) є копія листа Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 10.12.2008 № 01-13/8893, адресованого Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, яким Управління в межах своїх повноважень погодило на певних умовах відчуження нежилого приміщення першого поверху (загальною площею 92,8 кв.м) у будинку-пам'ятці за адресою м. Одеса, вул. Катерининська, 8/10.

Пунктом 2 рішення Одеської обласної ради від 22.09.2006р. № 73-V зазначено, що повноваження з управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, визначеними у розділах 1-8 додатка до цього рішення, делеговано Одеській обласній державній адміністрації.

На виконання зазначеного рішення Одеською обласною радою державною адміністрацією 12.02.2007року прийняте розпорядження № 47/А-2007, додатком до якого визначено перелік об'єктів спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області, повноваження з управління якими делеговані обласній державній адміністрації. Пунктом 4 вказаного розпорядження функції щодо управління об'єктами територіальних громад, сіл, селищ, міст області, що є об'єктами культурної спадщини, покладено на управління охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації.

Таким чином, уповноваженим органом щодо управління об'єктами культурної спадщини в межах міста, що перебувають в управлінні обласної ради, визначено управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.

З вказаного вбачається, що орган, уповноважений Одеською обласною радою здійснювати управління відповідним майном, надав згоду на відчуження даного майна, що позбавляє Одеську обласну раду права послатися на необізнаність з приводу укладання зазначеного договору та права витребувати спірне майно у добросовісного набувача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

В подальшому 03.08.2009р. МПП ВАЛДАЙ на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2009 було зареєстровано право власності на спірні нежитлові приміщення , що вбачається із змісту інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 13241458 від 22.11.2013року.

Колегія суддів зазначає, що якщо позивач виконував у встановленому порядку функції з управління майном, яке перебуває у власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, то, виконуючи свої функції, з моменту державної реєстрації права власності на спірний об'єкт за МПП ВАЛДАЙ повинен був дізнатись про оспорювані рішення та правочин.

Однак всупереч своєму обов'язку з управління державним майном, станом на час подання прокурором позову Одеська обласна рада не вживала заходів, спрямованих на повернення спірного майна.

В силу положень частин четвертої, п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Виходячи з загальних засад цивільного та господарського законодавства, до поважних причин пропуску позовної давності можуть бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Поважною причиною визнання пропуску строку позовної давності може вважатися причина, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких причин у даному випадку суд не вбачає.

Одеський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дія положень закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист інтересів держави, зокрема в особі Одеської обласної ради. Сплив загального строку позовної давності до пред'явлення позову та наявність заяви відповідача про застосування позовної давності є підставою для відмови у позові.

Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

За змістом положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до положень частин другої, четвертої статті 29 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), визначено як позовна давність (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у справі, що розглядається, в особі Одеської обласної ради, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду. Саме таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 №3-23гс14, від 25.03.2015 №3-21гс15, від 22.03.2017 №3-1486гс16, від 07.06.2017 № 3-455гс17.

За таких обставин на думку колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що строк позовної давності не застосовується до вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України, спростовуються нормами чинного законодавства. Так, згідно з положеннями статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється: на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування); на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України Про державний матеріальний резерв ; на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об'єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток як об'єкт нерухомого майна та/або його частини, про визнання недійсним акта передачі такого гуртожитку як об'єкта нерухомого майна та/або його частини до статутного капіталу (фонду) товариства (організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств; законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Обгрунтування власної правової позиції з посиланням на постанову Верховного Суду України від 05.10.2016 №916/2129/15 є неправомірним, так як у вказаній постанові не висловлювалась правова позиція Верховного суду України щодо застосування норм матеріального права - статей 261, 267, 268 Цивільного кодексу України, яка б могла сприйматись як висновки Верховного суду України.

Натомість, судова практика, що сформована Верховним Судом України за останні роки, полягає в тому, що до позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України застосовується загальна позовна давність у три роки та суди повинні правильно встановити момент часу, з якого починається її перебіг (постанови Верховного Суду України від 06.12.2010 №3-13гс10, від 08.06.2016 №6-3089цс15 та інші).

Колегія суддів апеляційного господарського суду повністю погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі № 916/435/14 до Малого приватного підприємства ВАЛДАЙ виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви позивач просив суд зобов'язати Мале приватне підприємство ВАЛДАЙ повернути Одеській обласній раді нежитлові приміщення першого поверху №506 розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, будинок 8/10 площею 92,8кв.м. та вартістю 1 258 200 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят вісім тисяч двісті гривень 00 коп.) шляхом виселення вказаного господарського товариства із зазначених приміщень, то суд зазначає, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.09.2017р. №1002993352 діяльність Малого приватного підприємства ВАЛДАЙ припинена за рішенням засновників, державна реєстрація припинення здійснена 27.06.2016р. за №15561110019008716. З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна від 17.10.2017р. №100425267 вбачається, що власником нежитлових приміщень першого поверху № 506, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, будинок 8/10 площею 92,8кв.м. є Черненко Микола Васильович. Підставою для виникнення у Черненка Миколи Васильовича права власності на вказаний об'єкт нерухомості є Протокол загальних зборів засновників №13/04/2016, виданий 13.04.2016р. МПП ВАЛДАЙ та акт приймання-передачі нерухомого майна №14/04/16, виданий 14.04.2016р. МПП ВАЛДАЙ , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29307889 від 19.04.2016р. здійснено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В.

Відповідно до положень ст. 25 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час винесення судом оспорюваного рішення) у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Судом першої інстанції в ході розгляду справи не встановлено наявність вищенаведених умов для правонаступництва відповідача. В свою чергу такі обставини виключають можливість заміни відповідача по справі на іншу особу, яка могла виступити правонаступником у даних спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час винесення судом оспорюваного рішення) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, який був однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2017року відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак залишається без змін на підставі ст. 276 ГПК України.

Відповідно до п. в ч. 4 ст. 282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на прокуратуру, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись статтями 269-270, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2017року по справі № 916/435/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано судом 22.03.2018р.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

В.В. Лашин