Рішення

від 15.03.2018 по справі 808/3287/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 березня 2018 року (16 год. 02 хв.)Справа № 808/3287/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

при секретарі судового засідання Стратулат С.В.,

за участю представників:

позивача - Белікової К.Г., Іоффе В.Л.;

відповідача - Лазарук В.В.;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТИЗ - ТРЕЙД (вул. Артема, 67, кв.55, м.Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 31380102) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТИЗ - ТРЕЙД звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2017 № № 0008651401, 0008641401, 0008661401, від 30.03.2017 № 0008671401, прийняті на підставі акту перевірки від 30.05.2017 № 304/08-01-14-01/31380102.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачем зазначено, що ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД надав до перевірки всі первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами, які свідчать про придбання товару за договорами купівлі - продажу (поставки) на платній основі, що спростовує висновок контролюючого органу про безоплатність одержання товарів позивачем. Також позивач зазначає, що контрагенти - покупці ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД прагнуть придбавати зварювальний дріт високої якості, який не має недоліків, тому він споживає послуги третіх осіб щодо ультразвукової чистки дроту та очищення поверхні сталевого дроту від технологічного мастила та забруднення. Означені операції повністю документально підтверджені, ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД надало до перевірки всі податкові накладні за спірними операціями, зауваження відповідача до податкових накладних відсутні. На момент існування господарських взаємовідносин ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД зі спірними контрагентами, останні були зареєстровані платниками податку на додану вартість, податкові накладні були зареєстровані належним чином у відповідності до вимог діючого законодавства, що дає позивачу право на формування податкового кредиту.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав зазначених у відзиву на позов (вх. № 3763 від 06.02.2018) та додаткових поясненнях до відзиву (вх. № 5492 від 19.02.2018), які містять зміст аналогічний акту перевірки від 30.05.2017 № 304/08-01-14-01/31380102. Зокрема зазначив, що прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними, тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 05.03.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

У період з 24.04.2017 по 23.05.2017, фахівцями відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.12.2016, та питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2013 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 30.05.2017 № 304/08-01-14-01/31380102, згідно розділу 4 якого встановлено порушення позивачем вимог:

п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 1 839 646 грн., в т. ч. по періодам: 2014 рік на суму 197 019 грн., 2015 рік на суму 1 141 741 грн., 2016 рік на суму 500 885 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 113 880 грн., в т. ч. по періодам: 2015 рік на суму 373 458 грн., 2016 рік на суму 113 880 грн.

п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4. п. 201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1 838 169 грн., в т. ч. по періодах: березень 2014 на суму ПДВ 60 009 грн., липень 2014 на суму ПДВ 60 441 грн., вересень 2014 на суму ПДВ 14 483 грн., листопад 2014 на суму ПДВ 33 480 грн., грудень 2014 на суму ПДВ 17 704 грн., січень 2015 на суму ПДВ 17 195 грн., лютий 2015 на суму ПДВ 73 500 грн., березень 2015 на суму ПДВ 89 569 гри., квітень 2015 на суму ПДВ 90 432 грн., травень 2015 на суму ПДВ 137 961 грн., червень 2015 на суму ПДВ 89 617 грн., серпень 2015 на суму ПДВ 75 475 грн., вересень 2015 на суму ПДВ 250 975 грн., жовтень 2015 на суму ПДВ 319 222 грн., листопад 2015 на суму ПДВ 51 629 грн., квітень 2016 на суму ПДВ 19 160 грн., травень 2016 на суму ПДВ 39 762 грн., липень 2016 на суму ПДВ 62 469 грн., грудень 2016 на суму ПДВ 335 085 грн. та встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за: січень 2015 на суму ПДВ 32 793 грн., березень 2015 на суму ПДВ 1 302 грн., квітень 2015 на суму ПДВ 36 045 грн., травень 2015 на суму ПДВ 33 842 грн., червень 2015 на суму ПДВ 172 235 грн., липень 2015 на суму ПДВ 374 095 грн., серпень 2015 на суму ПДВ 474 067 грн., вересень 2015 на суму ПДВ 437 489 грн., жовтень 2015 на суму ПДВ 197 552 грн., листопад 2015 на суму ПДВ 172 654 грн., грудень 2015 на суму ПДВ 130 510 грн., січень 2016 на суму ПДВ 200 422 грн., лютий 2016 на суму ПДВ 251 306 грн., березень 2016 на суму ПДВ 314 480 грн., квітень 2016 на суму ПДВ 349 154 грн., травень 2016 на суму ПДВ 346 343 грн., червень 2016 на суму ПДВ 346 343 грн., липень 2016 на суму ПДВ 319 958 грн., серпень 2016 на суму ПДВ 319 958 грн., вересень 2016 на суму ПДВ 319 958 грн., жовтень 2015 на суму ПДВ 319 958 грн., листопад 2016 на суму ПДВ 423 404 грн., грудень 2016 на суму ПДВ 228 658 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення від 16.06.2017, на які листом від 27.06.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області надало відповідь на заперечення до акту планової перевірки від 30.05.2017 № 304/08-01-14-01/31380102, згідно якої порушення залишаються без змін.

На підставі акту перевірки від 30.05.2017 № 304/08-01-14-01/31380102, податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 30 червня 2017 року:

№ 0008651401, яким ТОВ МЕТИЗ-ТРЕЙД збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 014 121,00 гривень, в тому числі 1 839 645,00 гривень за податковими зобов'язаннями та 174 476,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0008641401, яким ТОВ МЕТИЗ-ТРЕЙД збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2222698,75 гривень, в тому числі 1 778 159,00 гривень за податковими зобов'язаннями та 444 539,75 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0008661401, яким ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 373 458,00 гривень за декларацією № 9276948624 від 29.12.2016 за звітний період 12.2015, та в розмірі 113 880,00 гривень за декларацією № 9270406611 від 27.02.2017 за звітний період 12.2016;

та від 30 березня 2017 року № 0008671401, яким ТОВ МЕТИЗ-ТРЕЙД зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 228 658,00 гривень та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 17223,50 гривень.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивачем до Державної фіскальної служби України подано скаргу на вищевказані податкові повідомлення - рішення, яка залишена без задоволення згідно рішення про результати розгляду скарги від 19.09.2017 вих. № 20826/6/99-99-11-01-01-25.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх неправомірними, позивач звернувся до суду з цим позовом

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є висновки акту перевірки, що викладені в:

п. 3.1.1 Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування , а саме: перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткуванням за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. встановлено його заниження на загальну суму 381 020 грн., так як ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД в порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України отримано у 2014 році від контрагентів - постачальників: ТОВ ІМПЕРІАЛ БРЕНД , ТОВ СЕРВІС - КДМС , ТОВ ФІДОМ - СТ товари, дійсне джерело походження яких невідомо, нереальність придбання товарів (запасів) по суті засвідчує безоплатне одержання товарів та, як наслідок, потребує визнання доходу;

а також п. 3.1.2 Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування , п. 3.1.4 Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих методів), визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2015 рік та 2016 рік , п. 3.1.5 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) за 2015 рік та 2016 рік, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та п. 3.2.2 Податковий кредит акту перевірки.

При вирішенні даного спору, суд враховує норми Податкового кодексу України на момент виникнення спірних правовідносин та зазначає, що відповідно до редакції пп. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу, яка діяла в 2014 році, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначених на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи. При цьому, пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнає безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надавав до перевірки первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ ІМПЕРІАЛ БРЕНД , ТОВ СЕРВІС - КДМС , ТОВ ФІДОМ - СТ , які детально описані на відповідних аркушах акту перевірки та копії яких містяться в матеріалах справи, та які свідчать про придбання товарів за договорами купівлі - продажу (поставки) на оплатній основі, що робить висновок відповідача про безоплатність одержання товарів позивачем від ТОВ ІМПЕРІАЛ БРЕНД , ТОВ СЕРВІС - КДМС , ТОВ ФІДОМ - СТ безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України та заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за 2014 рік на суму 381 020 грн.

Також в п. 3.1.2 акту перевірки відповідачем зазначається, про придбання в 2014 році ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД у контрагентів - постачальників ТОВ ПРАЙМ - ЦЕНТР , ТОВ ТІТУЛ АВТО , ТОВ СЕРВІС - КДМС , ТОВ ФІДОМ - СТ послуг з очищення зварювального дроту на загальну суму 713 530 грн. Відповідач вважає, що насправді угоди із зазначеними контрагентами - постачальниками послуг не були спрямовані на якісне і своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення витрат. Внаслідок вказаного, відповідач приходить до висновку про завищення позивачем задекларованого показника у рядку 06.2 податкової декларації з податку на прибуток витати на збут за період 01.01.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 713 530 грн.

Щодо означеного порушення суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1. ст. 138 ПК України (в редакції, що діяла в 2014 році) зазначається, що однією зі складових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є витрати операційної діяльності. Підпунктом 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Згідно з п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Пунктом 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Підпункт 139.1.9. п. 139.1 ст.139 ПК України випливає із принципу підтвердження всіх витрат документально і означає, що витрати, які не були підтверджені відповідними первинними документами (розрахунковими, платіжними та ін.), обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються у складі витрат платника даного звітного періоду.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД згідно реєстраційних документів є оброблення металів та нанесення покриття на метали (код 25.61 за КВЕД-2010). Позивач пояснив, що він придбаває сировину - дріт СВ08Г2С та здійснює технологічний процес по волочінню, обмідненню, рядного намотування на катушки, пакуванню.

Протягом 2014 року ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД укладено з ТОВ ПРАЙМ - ЦЕНТР , ТОВ ТІТУЛ АВТО , ТОВ СЕРВІС - КДМС , ТОВ ФІДОМ - СТ договори, згідно яких здійснювалося надання послуг з передпродажної підготовки зварювального дроту та послуг з очищення поверхні сталевого дроту від технологічного мастила та забруднення. Позивач надав до перевірки первинні документи на підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, також копії вказаних документів залучені позивачем до матеріалів справи та досліджені в судовому засіданні.

Придбання вказаних послуг у сторонніх організацій позивач у позові обґрунтовує прагненням контрагентів - покупців ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД придбавати зварювальний дріт високої якості, який не має недоліків, що визнається судом належним обґрунтуванням доцільності понесених витрат. Суд звертає увагу на те, що очищення дроту є технологічним процесом і його необхідність позивач має право визначати самостійно без втручання контролюючих органів. За п. 5 ст. 19 Господарського кодексу України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняється.

Також судом розглянуто визначене актом перевірки заниження позивачем доходу від будь-якої діяльності, визначеному за правилами бухгалтерського обліку за 2015 рік та 2016 рік, на загальну суму 3 390 859 грн. та завищенню задекларованих показників у рядку 2180 Звіту про фінансові результати Інші операційні витрати на загальну суму 5848726 грн.

В акті перевірки зазначається, що згідно наданих до перевірки документів ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД отримано від контрагентів постачальників: ТОВ ІМПЕРІАЛ - БРЕНД , ТОВ ЛЮКС ЕРА , ТОВ ГАЛС ЛІДЕР , ТОВ СПЕЦ-БУД-ІНВЕСТ , ТОВ ТПК АГРОІНТЕКС , ТОВ ДІСМАРТ , ТОВ МІСТЕРІО , ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА , ТОВ ПРОДОС , ТОВ СТАКСТРОЙ , ТОВ ЛЕДЕОН , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА ГРУПА АЛЬЯНС , ТОВ СОНКЕЙ , ПП ОХОРОНА- ГУАРД , ТОВ ДЕТАСК , ТОВ СІНКЕР товари на загальну суму 3 390 859 грн., в тому числі по періодам: 2015 рік на суму 2 368 637 грн., 2016 рік на суму 1 022 222 грн. Враховуючи викладене п. 3.2.2 акту перевірки, відповідач робить висновок, що задекларована господарська операція з придбання у контрагентів товарів згідно номенклатури, зазначеної в первинних документах не відбулася у дійсності, фактично мала місце реалізація товарів, джерело походження яких не встановлено, яка потребує відображенню у складі доходів.

Також відповідач зазначає, що ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД завищено показники рядку 2180 Звіту про фінансові результати Інші операційні витрати внаслідок неправомірного відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності сум по придбанню послуг з очищення зварювального дроту на загальну суму 5848726 грн., в тому числі по періодам: 2015 на суму без ПДВ 4 347 829 грн., 2016 рік на суму без ПДВ 1 500 897 грн., отриманих від ТОВ "ГАЛС ЛІДЕР", ТОВ "СПЕЦ-БУД-ІНВЕСТ", ТОВ ЮК ЦЕНТР ЛЕКС , ТОВ "ТПК АГРОІНТЕКС", ТОВ "ДІСМАРТ", ТОВ "МІСТЕРІО", ТОВ "ЛОГІСТИЧНА ГРУПА", ТОВ "ПРОДОС", ТОВ "СТАКСТРОЙ", ТОВ МІЛТА - ТРЕЙД , ТОВ "ЛЕДЕОН", ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА ГРУПА "АЛЬЯНС", ТОВ "СОНКЕЙ", ПП "ОХОРОНА- ГУАРД", ТОВ "ДЕТАСК", ТОВ "СІНКЕР".

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України). За пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Як вбачається з акту перевірки, позивач надав відповідачу всі первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій в 2015 - 2016 роках з означеними вище контрагентами: договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні. Детальний опис щодо проведених операцій та переліку первинних документів за ними наведено в акті перевірки п. 3.2.2. Вказані документи наявні і в матеріалах справи і їх зміст спростовує висновок акту перевірки, що задекларовані господарські операції з придбання у контрагентів товарів та послуг не відбулися у дійсності.

Також щодо права позивача на податковий кредит по спірним операціям, то суд зауважує, що ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД надало до перевірки всі податкові накладні за спірними операціями, про що вказано в п. 3.2.2 акту перевірки, зауваження відповідача до податкових накладних відсутні. На момент існування господарських взаємовідносин ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД з переліченими вище контрагентами, останні були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що не спростовується відповідачем. Анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість по спірним контрагентам відбувалося значно пізніше складання податкових накладних. Таким чином, суд приходить до висновку, що контрагенти позивача, як зареєстровані платники ПДВ на момент виконання договорів, мали право складати податкові накладні у день виникнення податкових зобов'язань, а ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД мало право формувати за ними податковий кредит.

До означених висновків суд дійшов внаслідок того , що згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В редакції норм Податкового кодексу України станом на 2014 - 2015 роки, у платника податку виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України, та послуг (п. 198.1. ст.198 ПК України). Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів чи послуг; дата отримання платником податку товарів чи послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3. ст.198 ПК України передбачалося, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. За п. 201.8. ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Також, відповідно до норм Податкового кодексу, які діяли з 01.01.2016 до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. а) п. 198.1 ст. 198 ПК України). Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2). Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. В п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. При цьому, за п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з п.201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно пп. 201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Також, суд вважає за необхідне зазначити що, як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача, викладені в акті перевірки, базуються на тому, що згідно баз даних Державної фіскальної служби України, зокрема, ІС Податковий блок , Архіву податкової звітності, Єдиного реєстру податкових накладних, ВЕБ - САЙТ ГУ ДФС України та інших баз даних Державної фіскальної служби встановлено відсутність придбання товарів (робіт та послуг), що були реалізовані підприємствами на адресу ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД , а саме: виходячи з аналізу інформації, наявної в ЄРПН не встановлено придбання контрагентами за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 товарів (послуг) згідно номенклатури по ланцюгу придбання контрагентів підприємства, та по деяким контрагентам позивача здійснюється досудове розслідування кримінальних проваджень.

Суд зауважує, що використання для встановлення факту порушення норм податкового законодавства з боку позивача лише інформаційних систем ДФС України є необґрунтованим, так як їх правовий статус як носія доказової інформації діючим законодавством не визначений.

Щодо посилань відповідача на не підтвердження придбання товарів (робіт, послуг) з огляду на невідповідність номенклатури товару по ланцюгу постачання, суд звертає увагу на те, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування показників податкової звітності, необхідно оцінювати відносини безпосередньо між учасниками тієї операцій на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у контролюючого органу даних, які свідчать про порушення окремим платником податків податкового законодавства негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. Адже самі по собі порушення та недоліки в господарській діяльності продавця при фактичному здійсненні господарської операції не можуть мати вилив на право покупця віднести витрачені на придбання товару (робіт, послуг) кошти до складу витрат підприємства та сформувати податковий кредит з урахуванням сум податку на додану вартість по таким операціям.

Крім того, щодо нереальності проведення господарських операцій внаслідок відсутності у контрагентів необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зауважує, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків тощо. Згідно статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Також нормами Податкового кодексу України не встановлена відповідальність платника податку за не відображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагента.

З огляду на вказане, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків. При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Якщо контрагент не виконав свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні придбаного товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувач оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Рішення Європейського суду з прав людини відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 мають в Україні значення джерела права. Згідно частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження обізнаності позивача щодо ймовірної недобросовісності діяльності його контрагентів за спірними операціями.

Що стосується інформації про кримінальні провадження, порушені відносно осіб, пов'язаних з діяльністю контрагентів ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД , то з додаткових пояснень до відзиву на позовну заяву відповідача вбачається, що кримінальні провадження були зареєстровані в 2014 - 2017 роках, вироки по вказаним провадженням, які набрали законної сили, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що сам по собі факт порушення кримінального провадження з урахуванням презумпції невинуватості особи не може вважатися беззаперечним доказом нереальності здійснених господарських операцій суб'єктом господарювання.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України (заява № 803/02) зазначено, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків: добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів. Вищевказаний висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії від 18.03.2010 р. (заява № 6689/03).

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідність дотримуватися позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п. 53 рішення по справі Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Наведені в даній справі відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач, як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень від 30.06.2017 № 0008641401, № 0008651401, № 0008661401 та від 30.03.2017 № 0008671401, та не надав належних доказів порушення ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД вимог Податкового кодексу України.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає, що неправомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, а тому податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30.06.2017 № 0008641401, № 0008651401, № 0008661401 та від 30.03.2017 № 0008671401 підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТОВ МЕТИЗ - ТРЕЙД задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТИЗ - ТРЕЙД (вул. Артема, 67, кв.55, м.Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 31380102) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2017 № 0008651401, від 30.06.2017 №0008641401, від 30.06.2017 №0008661401, від 30.03.2017 №0008671401, які прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТИЗ - ТРЕЙД (вул. Артема, 67, кв.55, м.Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 31380102) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судовий збір у розмірі 74 550,59 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.03.2018.

Суддя Ю.В. Калашник