Постанова

від 21.03.2018 по справі 826/13824/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року Справа № 826/13824/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Лесюк Х.О.,

представника відповідача Лобинцевої В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу державного підприємства Київський інститут інженерних вишукувань і досліджень Енергопроект на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року у справі:

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у

м. Києві

до державного підприємства Київський інститут інженерних вишукувань і досліджень Енергопроект

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державного підприємства Київський інститут інженерних вишукувань і досліджень Енергопроект (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з коштів платника податків з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 77 607,09 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: стягнуто з банківських рахунків відповідача на користь ГУ ДФС у м. Києві податковий борг у розмірі 77 052,35 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, посилаючись на те, що на момент прийняття рішення суду ним було погашено податковий борг у повному обсязі і жодна заборгованість за ним не обліковувалася.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, державне підприємство Київський інститут інженерних вишукувань і досліджень Енергопроект (код ЄДРПОУ 00113968) (далі - ДП Київський інститут інженерних вишукувань і досліджень Енергопроект ) перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДФС у м. Києві.

У податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 23.01.2017 р. ДП Київський інститут інженерних вишукувань і досліджень Енергопроект самостійно визначило податкове зобов'язання на 2017 рік в розмірі 58 773,09 грн. зі сплатою щокварталу 14693,27 грн.

У податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік від 20.01.2017 р. ДП Київський інститут інженерних вишукувань і досліджень Енергопроект самостійно визначило податкове зобов'язання за 2017 рік в розмірі 249 468,30 грн. зі сплатою щомісяця з січня по листопад - 20 789,03 грн., у грудні - 20 788,97 грн.

ГУ ДФС у м. Києві з метою стягнення податкового боргу направило ДП Київський інститут інженерних вишукувань і досліджень Енергопроект податкову вимогу від 07.06.2017 р. № 34796-17, яка отримана уповноваженою особою відповідача 19.06.2017 р.

Позивач, вважаючи, що відповідачем не виконано податкове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 14693,22 грн. за ІІ квартал 2017 року та з плати за землю за квітень-червень 2017 року в сумі 62913,87 грн., що в загальному розмірі становить 77607,09 грн., звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що ухвалюючи судове рішення в частині щодо задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було погашено його заборгованість із земельного податку за квітень-червень 2017 року в розмірі 62359,13 грн. та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 14693,22 грн., а надані підприємством платіжні доручення містять відомості про сплату ним податкових зобов'язань за інші періоди.

Відмовляючи в решті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дійсно було погашено пеню у розмірі 554,74 грн., тому підстав для її стягнення немає.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України в разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктами 95.2, 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Системний аналіз викладених законодавчих приписів дозволяє стверджувати, що стягненню в судовому порядку з платника підлягає узгоджена податкова заборгованість, яка обліковується за ним станом на день прийняття відповідного судового рішення.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що у своїй апеляційній скарзі відповідач стверджує про відсутність у нього жодного податкового боргу на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення в цій справі, , тобто на 21.12.2017 р., та на підтвердження цьому надає відповідні бухгалтерські документи.

Водночас, податковим органом ані до суду першої інстанції, ані на момент вирішення даного спору в ході апеляційного провадження жодних доказів, які б підтверджували наявність у позивача спірної заборгованості станом на вказану дату, надано не було, і з матеріалів справи не вбачається, що такі обставини перевірялися судом при ухваленні рішення у цій справі.

Водночас, у відповідності до вимог ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тож у жодному разі не може засновуватися на припущеннях.

При цьому, колегія суддів відзначає й те, що позивачем взагалі не доведено, що здійснені відповідачем платежі зі сплати його зобов'язань із земельного податку та з податку на нерухоме майно, відповідно до платіжних доручень від 06.12.2017 р. №№ 901, 902, не є погашенням спірних сум заборгованості шляхом сплати наростаючого підсумку.

Враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи, зокрема не перевірено наявність у відповідача заборгованості, щодо стягнення якої податковий орган звернувся з позовом у цій справі, на момент ухвалення судового рішення, та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на це, апеляційна скарга державного підприємства Київський інститут інженерних вишукувань і досліджень Енергопроект підлягає задоволенню, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року - скасуванню, адміністративний позов - залишенню без задоволення.

Крім того, відповідно до платіжного доручення від 18.01.2018 р. відповідачем за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі було сплачено 2643,00 грн. судового збору.

Разом з тим, у ч. 6 ст. 139 КАС України чітко визначено, що якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, понесені відповідачем судові витрати за подання апеляційної скарги у цій справі підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань позивача.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу державного підприємства Київський інститут інженерних вишукувань і досліджень Енергопроект - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до державного підприємства Київський інститут інженерних вишукувань і досліджень Енергопроект про стягнення заборгованості - відмовити.

Присудити на користь державного підприємства Київський інститут інженерних вишукувань і досліджень Енергопроект (код ЄДРПОУ 00113968) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судові витрати у розмірі 2643,00 грн. (дві тисячі шістсот сорок три).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 21 березня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: