Рішення

від 20.05.2010 по справі 2-59/2010

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

2-59/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2010 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя під головуванням судді Іванченко А.М. при секретарі Корольовой Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „СМТ „Металлургстрой" про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, середньої зарплатні за час затримки виплати належних при звільненні сум та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заробітної плати, компенсації за час затримки виплати належних при звільненні сум та моральної шкоди. В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 01.09.2004 р. працювала в ЗАТ СМТ „Металлургстрой" завідуюча господарством, а з 01.10.2004 р. переведена на посаду кладовщика-експедітора. 31.08.2009 року позивачка була звільнена за п.1 ст. 40 КЗпП України, з посади кладовщика-експедитора, але у день звільнення з нею відповідач не провів розрахунок у повному обсязі. Оскільки відповідач не в повному обсязі нарахував і сплатив зарплатню, а також вихідну допомогу просила суд стягнути вказані суми, а також на підставі ст. 117 КЗпП України середню зарплатню за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім того просила стягнути моральну шкоду в сумі 3000 грн.

В ході судового розгляду справи позивач декілька раз уточнював позовні вимоги. Тому в остаточній редакції позовних вимог ОСОБА_1 просила стягнлти з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 583 грн. 63 коп., середню зарплатню за час затримки виплати належних при звільненні сум на підставі ст. 117 КЗпП України у розмірі 7680 гривень, за правову допомогу 1000 гривень, моральної шкоди в сумі 3000 грн. і судові витрати.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали уточнений позов та пояснили, що позивачка з 01.10.2004 р. постійно працювала на посаді кладовщика-експедітора, а за наказами директора підприємства, згідно виробничої необхідності тимчасово працювала сторожем, та була звільнена 31.08.2009 року за п.1 ст. 40 КЗпП України, з посади кладовщика-експедитора. При звільненні позивачці була нарахована до виплати сума 3403 грн. 90, яку відповідач тривалий час не сплачував, тому позивачка звернулася до прокуратури і прокурор Іллічівського району в інтересах позивача подав до Іллічівського райсуду заяву про видачу судового наказу. Згідно судового наказу № 2-н-1646/09 від 11.11.2009 р. з відповідача було стягнуто вказану суму, але фактично вона була виплачена лише у лютому 2010 року. Але згідно довідки бухгалтерій про заробітну плату позивача їй було помилково нарахована сума до виплати 3403 грн. 90 коп. замість 3987 грн. 86 коп., яка і була стягнута судом за поданням прокурора. На теперішній час заборгованість з заробітної плати у розмірі 583 грн. 96 коп. відповідачем належним чином позивачці не виплачено. Оскільки відповідач в порушення вимог ст. 116 КЗпП України затримав виплату вказаних сум, позивач просив стягнути середню зарплатню за час затримки в сумі 7680 грн., а також моральну шкоду, яка завдана неправомірними діями відповідача, оскільки позивачка на тривалий час залишалася без зароблених коштів і для організації свого життя вимушена була додавати додаткових зусиль, втратила звичні життєві зв'язки, нервувала та хвилювалася через це, неодноразово зверталася до відповідача з правом отримати зароблені гроші, додавала додаткові зусилля для відновлення своїх прав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, у заборгованості вихідної допомоги за серпень 2009 року у розмірі 583 грн. 96 коп., пояснивши, що позивачка дійсно працювала на підприємстві і була звільнена з 31.08.09 р. з посади кладовщика-експедитора і при її звільненні їй було нараховано помилково спочатку к виплаті суму в розмірі 3403грн. 90 коп., але через відсутність коштів і важке матеріальне становище підприємства в наслідок економічної кризи відповідач не міг виплатити цю суму своєчасно. У лютому 2010 року вказана заборгованість була сплачена. Але після цього відповідачем було встановлено, що при нарахуванні ОСОБА_1 розрахунку при звільненні бухгалтером було допущено помилку, та на теперішній час ще позивачці не виплачено заборгованість з вихідної допомоги за серпень 2009 року у розмірі 583 грн. 96 коп. з тих же підстав, що підприємство має важке матеріальне становище. Оскільки затримка в розрахунку виникла через мирову фінансову кризу, тобто не з вини відповідача, підстав для стягнення середньої зарплатні на підставі ст. 117 КЗпП України немає, але якщо суд буде вважати, що в цій частині вимоги обґрунтовані, то необхідно врахувати, що кількість робочих днів затримки розрахунку повинна розраховуватися з моменту звільнення ОСОБА_1 по дату порушення справи про банкрутство ЗАТ СМТ Металлургстрой , тобто з 31.08.2009 року по 08.04.2010 року, згідно з графіком роботи підприємства дводенним робочим тижнем у 2009 році та одно денним в 2010 році. В частині вимог про стягнення моральної шкоди відповідач вважає їх недоведеними і безпідставними через відсутність вини відповідача і відсутності доказів щодо її завдання та розміру. Також вважає стягнення за правову допомогу недоведеними і розумно не обґрунтованими.

Суд, вислухавши позивача й представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що між позивачем і відповідачем до 31.08. 2009 року існували трудовий договір, який було припинено на підставі ст.40 п. 1 КЗпП України, оскільки позивач була звільнена з ЗАТ СМТ Металургстрой з посади кладовщика-експедітора..

Після звільнення позивачу була нарахована помилково сума в розмірі 3404 грн.90 коп.. При нарахуванні ОСОБА_1 розрахунку при звільненні бухгалтером було допущено помилку, та на теперішній час ще позивачці не виплачено заборгованість з вихідної допомоги за серпень 2009 року у розмірі 583 грн. 96 коп.. Що не оспорюється сторонами по справі.

Згідно судового наказу № 2-н-1646/2009 від 11.11.2009 р., з відповідача на користь позивачки стягнута заборгованість по зарплатні в сумі 3403 грн. 90 коп..

Як вбачається із довідки, наданої відповідачем, вказана сума була перерахована позивачу в повному обсязі у лютому 2010 року, на виконання рішення суду та на момент винесення судом рішення залишилася заборгованість у розмірі 583 грн. 96 коп.. Ця обставина сторонами не оспорюється.

Згідно ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Таким чином ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути сплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з копії наказу про припинення трудового договору від 31.08.2009 року, ОСОБА_1 було звільнено з посади кладовщика - експедитора, а отже для розрахунку кількості робочих днів затримки виплати заборгованості з заробітної плати необхідно використовувати кількість робочих днів з графіком роботи ЗАТ СМТ Металлургстрой .

Розмір середньоденного заробітку позивача на день звільнення, розраховано відповідачем в сумі 33,44 грн. і позивачем не оспорюється цей розмір, а кількість робочих днів згідно з графіком роботи підприємства з дати звільнення позивача по дату порушення справи про банкрутство ЗАТ СМТ Металлургстрой , тобто з 31.08.2009 року по 08.04.2010 року та становить 47 днів.

Судом встановлено і це не оспорюється позивачем, що на час звільнення позивача на підприємстві було встановлено неповний робочий тиждень у 2009 році із двома робочими днями на тиждень, а у 2010 році з одним робочим днем на тиждень, з урахуванням цієї обставини з часу звільнення до 08.04.2010 року позивач мав би 47 робочий день.

Таким чином, повний розмір середньої зарплатні позивача за цей період складає (47 дні х 33,44 грн.) 1571,68 грн.

У частині стягнення моральної шкоди, суд, на підставі ст. 237-1 КЗпП України, вважає позовні вимоги позивача частково обґрунтованими, оскільки неправомірними діями відповідача з несвоєчасної і неповної оплати праці позивачу йому була заподіяна певна моральна шкода, пов'язана з моральними стражданнями й переживаннями, оскільки це вплинуло на її життєвий уклад, вона нервувала з цього приводу, витрачала час на відновлення своїх прав в суді, додавала додаткові зусилля для організації життя. Однак з урахуванням конкретних обставин справи, скрутного фінансового становища ЗАТ СМТ Металлургстрой , суми недоплачених коштів, характеру заподіяних страждань і переживань, суд вважає достатньої суму в розмірі 600 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн., які позивачка понесла на користь адвоката ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню. Згідно наданої позивачкою угоди від 01.10.2009 р. з адвокатом ОСОБА_2 а також розрахункової квитанції про сплату юридичних послуг, позивачка внесла суму в розмірі 1000 грн. Як вбачається з акту наданих послуг, адвокатом ОСОБА_2 в інтересах позивача була надана консультація щодо стягнення зарплатні з ЗАТ „СМТ Металлургстрой", на яку витрачено 1 година роботи адвоката, складення заяви до прокуратури з цього питання, на що витрачено 1 годину роботи адвоката, а також складена позовна заява, на що адвокатом втрачено 2 години.

Суд вважає, що з зазначених витрат складання заяви до прокуратури безпосередньо не пов'язано із розглядом цієї цивільної справи, тому ці витрати не підлягають відшкодуванню як понесені по справі. Крім того, з огляду на обсягу позовних вимог, змісту позовної заяви та характеру спірних правовідносин, які не представляють великої складності з юридичної точки зору, суд вважає такими що завищені витрати часу роботи адвоката на консультацію та складання позовної заяви, вважаючи достатнім для цього взагалі 2 години.

Виходячи з вимог Постанови КМУ 590 від 27.04.2006 р., вартість правової допомоги не може перевищувати 40 % розміру мінімальної заробітної платні за годину роботи, тому на 01.10.2009 року виходячи з розміру встановленої мінімальної зарплатні в 650 грн. оплата за час роботи адвоката не повинна бути більше 260 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі (2 год.х260 грн.) 520 грн.

Беручи до уваги, що при подачі заяви позивач був звільнений від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, і його вимоги задоволені частково, то судовий збір в розмірі 59,50 грн. та ці витрати в сумі 120 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 10, 60, 61, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „СМТ „Металлургстрой" про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, середньої зарплатні за час затримки виплати належних при звільненні сум та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства „СМТ „Металлургстрой" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 583 грн. 96 коп., середню зарплатню за час затримки розрахунку в сумі 1571,68 грн., моральну шкоду в сумі 600 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 520 грн., а всього 3275,64 грн.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства „СМТ „Металлургстрой" на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн. та судовий збір в сумі 59,50 грн.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подано потягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга повинна бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.

Повний текст рішення суду виготовлено 25.05.2010 р.

Суддя