Рішення

від 02.12.2010 по справі 2-59/2010

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 2-59/2010

Провадження № 2-59/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.12.2010 року м.Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючої у справі судді - Циганок В.Г,

при секретарі судового засідання - Варакута Є.Ю.,

за участю позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та визнання права власності на квартиру, треті особи: П`ята державна нотаріальна контора, Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації, Орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до ОСОБА_3 з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 , яка також діяла в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , вчиненого без дозволу органу опіки та піклування і без наміру створення правових наслідків.

В обґрунтування позову позивачі зазначали, що 15.10.1997 р. вони приватизували однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 19 кв.м. та одержали свідоцтво про право власності на житло, яке зареєстрували в Миколаївському МЕТІ реєстраційний №10176, як спільну сумісну власність.

19.09.1997 р. ОСОБА_3 ,яка на той час проживала у Росії, надала ОСОБА_1 довіреність на придбання квартири, т.я. мала намір переїхати до м. Миколаєва. У листопаді 1997 р. ОСОБА_6 придбала матері двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Однак з матір`ю до м. Миколаєва переїхала і молодша сестра ОСОБА_7 , яка разом із сім`єю прописалася в цій квартирі, а ОСОБА_3 попросила її прописатися в приватизованій однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 . В цей час вона придбала за власні кошти двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , а матері дозволила проживати к квартирі АДРЕСА_1 , яка належала їм на праві спільної сумісної власності.

З метою врегулювання прописки відповідача, а вона була спрощена через наявність у іноземця приватної власності,тому вона і погодилася укласти договір купівлі-продажу частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1 оскільки відповідачці належала квартира АДРЕСА_2 , в якій проживала рідна сестра зі своєю родиною.

Не маючи наміру створити правові наслідки, які обумовлені договором купівлі - продажу квартири, тобто фактично передати у власність відповідачу частину спірної однокімнатної квартири (яка не може бути виділена) між нею і в інтересах, на той час неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , якій виповнилося 13 років та відповідачкою був укладений 25.03.1999 р. договір купівлі-продажу частини спірної квартири,посвідчений нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори.

Крім цього, вони вказували на не невідповідність укладеного договору вимогам чинного законодавства, що тягне за собою недійсність правочину, а саме на відсутність згоди на продаж частини квартири органу опіки та піклування і це, як вони вважають, підтверджується архівною довідкою №105 від 12.06.2008 р., відповідно до якої спірна квартира повинна бути відчужена до 24.07.1998 р.,а згоду органу опіки та піклування надавав їм на продаж усієї квартири, а не її частки і за умови, що вони повинні були придбати квартиру більшої площі, а також те,що згода давалася на придбання квартири по АДРЕСА_4 .

Посилаючись на викладене, просили визнати договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 25.03.1999 р. П`ятою Миколаївською державною нотаріальною конторою недійсним та визнати за ними право спільної часткової власності по 1 \2 частині кожній на квартиру АДРЕСА_1 , зобов`язавши Миколаївське МБТІ зареєструвати за ними право спільної часткової власності на спірну квартиру.

Пізніше позивачі зменшили позовні вимоги та просили визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений 25.03.1999 р. нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори, реєстровий №1-2205 та зареєстрований в ММБТІ 12.07.1999р.,реєстровий №10176 недійсним.

В судовому засіданні позивачі позов підтримали та просили визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ними та відповідачкою недійсним посилаючись на те, що договір не відповідає вимогам ст.48, ч.4 ст.113 ЦК УРСР, які діяли на час виникнення право відношень, ст.17 Закону України Про охорону дитинства , п.4.7 Правил опіки та піклування та в зв`язку з цим, просили позов задовольнити, також вважаючи, що вони не пропустили строків позовної давності через те, що вони б не зверталися до суду, якщо б першою до суду не звернулася відповідачка, яка просила визначити порядок користування спірною квартирою, а коли це не можливо то стягнути з них грошову компенсацію за 1\3 частину квартири, яка їй належить.

Відповідачка та її представник позов не визнали, вказуючи на те, що при укладанні договору купівлі-продажу 1\3 частини квартири АДРЕСА_1 сторонами по справі були виконані усі обов`язки в повному обсязі, зокрема позивачі передали їй у власність 1\3 частину спірної квартири,виписалися, а вона її прийняла,сплатила кошти за цю частину квартири та прописалася, все це було зроблено зі згоди органу опіки та піклування. Реалізуючи своє право власності, вона проживала у спірній квартирі сама, а дочка з онукою проживали у квартирі АДРЕСА_3 , яку вони купили задовго до продажу їй 1\3 частини спірної квартири, з дозволу органу опіки та піклування. Крім того, вони зазначали, що позивачі пропустили строк позовної давності для захисту свого права та не просили його поновити.

Треті особи - П`ята державна нотаріальна контора, Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації, Орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради в судове засідання своїх представників не направили, але надали суду заяви, в яких позовні вимоги позивачів не визнали та просили справу розглядати в відсутності їх представників.

Вислухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини та перевіривши їх доказами суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із свідоцтвом про право власності на житло, виданого 15.10.1997 р. органом приватизації Миколаївського глиноземного заводу квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (а.с.3І)

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 06.06.1998 р. ОСОБА_1 , яка діє і в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_9 ,1985 року народження купляє двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 та прописуються там 29.06.1999 р. (а.с.75)

25.03.1999 року між ОСОБА_1 ,яка діяла від свого імені та від імені неповнолітньої дочки ОСОБА_9 ,1985 року народження, на підставі рішення Корабельного райвиконкому від 24.04.1998 р. №24, з одної сторони та ОСОБА_3 , з другої сторони був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ,який посвідчений державним нотаріусом П`ятої державної нотаріальної контори, реєстровий №1-2205 та зареєстрований в Миколаївському МБТІ 12.07.1999 р. за № 10176.( а.с.35)

Відповідно до даного договору ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_3 купила 1\3 частину квартири АДРЕСА_1 за 3901 грн.,які покупці одержали повністю до підписання цього договору.

Даний правочин дійсно був укладений в період коли ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 14 років і це об`єктивно підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданим Корабельним відділом РАЦС м. Миколаєва 22.01.1986 р.(а.с.29). Треба зазначити, що 18 років ОСОБА_9 виповнилося 18.12.2003 р.

15.09.2007 р. ОСОБА_10 змінила своє прізвище на ОСОБА_2 зв`язку з реєстрацією шлюбу,що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2 № НОМЕР_3 , виданим Корабельним відділом РАЦС Миколаївського міського управління юстиції 15.09.2007 р. (а.с.3О)

Відповідно до архівної нотаріальної справи, яка була витребувана судом з державного нотаріального архіву Миколаївської області(а.с.89 -96)треба зазначити, що на підставі виписки з рішення виконавчого комітету Корабельної районної ради №24 від 24.04.1998р., яку принесла ОСОБА_1 до нотаріальної контори, їй була надана згода на продаж приватизованої квартири АДРЕСА_1 , співвласником якої є неповнолітня ОСОБА_9 , у зв`язку з придбанням квартири більшої площі, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_3 А на підставі довідки- характеристики №206 від 12.03.1999 р., виданої МЕТІ на ім`я ОСОБА_1 відчужена квартира належала позивачам на праві спільної сумісної власності і їм дозволяється відчужувати саме 1\3 частину цієї квартири.

Згідно ч.І ст.48 ЦК УРСР, в редакції 1963 р., що діяла на час виникнення спірних правовідносин, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, у тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей, а відповідно з п.4.7 Правил опіки та піклування опікун не має права без дозволу органів опіки та піклування укладати угоди, а піклувальник-давати згоду на їх укладання, якщо вони виходять за межі побутових.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Спірний договір купівлі-продажу квартири, укладений сторонами у 1999 році,а позивачу ОСОБА_2 виповнилося 18 років у грудні 2003 р. права та обов`язки одній із сторін виник в день укладання договору, а у іншій стороні у день, коли їй виповнилося 18 років, а тому до цих правовідносин слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року, а до другої сторони норми ЦК України в редакції 2004 р.

Згідно ч.2-4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом незалежно від спливу позовної давності, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі є підставою для відмови у позові.

Однак відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК правила цього кодексу про позовну давність застосовується до позовів, строк пред`явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом. ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 р., а укладання договору купівлі продажу спірної квартири мало місце у 1999 році. У ст.71 ЦК УРСР 1963 р. встановлено трирічний загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено. Згідно зі ст.76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, право же на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення свого права.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 знала, про порушення права неповнолітньої дочки, однак не виконувала своїх обов`язків, не зверталася з 1999 р. до суду без поважних причин, а тому у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити на підставі ст.80 ЦК УРСР.

Крім того, суд вважає, що підстав для визнання договору купівлі- продажу спірної квартири нема.

Суд, на підставі викладеного, вважає позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10,11,28-29,57-60,158,179, 185, 208-209,212,214-215, 224 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, вчиненим без дозволу органу опіки та піклування і без наміру створення правових наслідків та визнання права власності на квартиру - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня проголошення рішення

Суддя: В.Г.Циганок