Рішення

від 11.04.2008 по справі 2-210/2008

БУЧАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-210 (2008 р.)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2008 року Бучацький районний суд Тернопільської області

Одноособово суддею:     Шваюк Г.В.,

при секретарі:     Тарчинській Л.Я.,

з участю позивача,

він же відповідач по

зустрічному позову:     ОСОБА_1,

відповідача:     ОСОБА_2,

відповідачки,  вона ж і позивачка

по зустрічному позову:     ОСОБА_3,

позивачки по зустрічному

позову:     ОСОБА_4,

відповідача по зустрічному

позову:     ОСОБА_5,

представника третьої особи:     ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Бучачі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та третьої особи відділу ГІРФО Бучацького РВ УМВСУ в Тернопільській області про визнання осіб такими,  що втратили право на користування житловим будинком та за зустрічним позовом ОСОБА_3,  ОСОБА_4 до ОСОБА_7,  ОСОБА_5 та третіх осіб Сороківської сільської ради,  Бучацького БТІ та Бучацької держнотконтори про визнання права власності та права на частину спадкового майна,  визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про визнання їх такими,  що втратили право на користування житловий будинком №42 по вул.  Асфальтній с Сороки Бучацького району,  Тернопільської області,  поскільки на протязі шести місяців не проживають в нього без поважних причин.

Із зустрічним позовом звернулася ОСОБА_3В,  ОСОБА_4 до ОСОБА_1,  ОСОБА_5 та третіх осіб Сороківської сільсьокї ради,  Бучацького БТІ та Бучацької держнотконтори про визнання права на частину спадкового майна,  визнання права власності,  визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок №42 по вул.  Асфальтній с Сороки Бучацького району,  виданого Сороківською сільською радою 27.09.2007 року на ім'я ОСОБА_7.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав,  зустрічний заперечив та пояснив,  що його дочка ОСОБА_3 та зять ОСОБА_2 з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_7,  Наталією,  Ганною фактично поселилися в новозбудований житловий будинок по вул.  Молодіжній с Сороки Бучацького району,  який він допомагав їм будувати. З липня місяця 2007 р. вони не проживають в спірному будинку без поважних причин,  отже втратили право на проживання в ньому і зобов'язані знятися з реєстрації. В добровільномі порядку зробити цього не хочуть.

11.11.2007 р. він отримав в Сороківській сільській раді свідоцтво про власність на спірний житловий будинок і вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування,  володіння своїм майном.

Зустрічний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечив так як вважає,  що дочки мають окреме житло,  а він прийняв додому сина ОСОБА_8 із сім'єю,  тому вони не вправі претендувати на частку в майні даного господарства.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позов заперечила,  зустрічний підтримала та пояснила,  що в спірному житловому будинку вона проживає з народження. Одружившись із ОСОБА_2 02.09.1989 р. він перейшов до них проживати і прописався до даного господарства. В даному будинку в них народилося троє дітей. В липні 2007 р. батько - ОСОБА_1,  прийнявши додому свого сина ОСОБА_8 з сім'єю,  викинув із двох кімнат,  в яких вона проживала,  всі меблі,  відключив електроенергію і почав перешкоджати їм в проживанні,  мотивуючи тим,  що вони збудували собі житловий будинок і туди мають переселитися. Вважає,  що дії ОСОБА_1 є протиправними. Просить визнати за нею право власності на частину майна колишнього колгоспного двору та право на частину спадкового майна після смерті матері ОСОБА_9,  померлої 08.12.1998 р.. В зв'язку з цим свідоцтво про власність,  видане Сороківською сільською радою на ім'я ОСОБА_1,  визнати недійсним.

Відповідач ОСОБА_10 в судовому засіданні позов заперечив та пояснив,  що особи визнаються такими,  що втратили право на житло,  тоді,  коли вони в добровільному порядку не проживають в житловому будинку на протязі року. Однак,  в даному випадку тесть ОСОБА_1 в липні 2007 р. вигнав їх з будинку,  викинувши меблі,  відключив електроенергію і перешкоджає в доступі до двох кімнат,  які вони з сім'єю фактично займали.

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 в судовому засіданні зустрічний позов підтримала та пояснила,  що спірний житловий будинок збудований в 1984 p.. Господарство належало до категорії колгоспних дворів. На той час в будинку проживали баба ОСОБА_11,  батько ОСОБА_1,  мати ОСОБА_12 і троє дітей: ОСОБА_3,  ОСОБА_5 та вона. ОСОБА_11 померла в 1992 р.. ОСОБА_12 померла в 1998 p.. Всі вони,  фактичним проживанням в будинку,  спадщину прийняли і мають рівні частки в майні. Видавши свідоцтво про власність на цілий житловий будинок на ім'я ОСОБА_1,  Сороківська сільська рада ущемила їх майнові права на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. Отже,  його слід визнати недійсним.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні зустрічний позов заперечив та пояснив,  що сестри ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають своє житло,  тому не можуть претендувати на частку в майні,  так як власником є ОСОБА_1.

Представник Сороківської сільської ради ОСОБА_6  в судовому засіданні позов заперечила та пояснила,  що Сороківська сільська рада видала свідоцтво про власність ОСОБА_1 враховуючи,  що ОСОБА_3,  ОСОБА_4 мають своє житло,  тому частки на них не виділяли.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися,  хоч належним чином були повідомлені. Заслухавши сторони,  свідків,  дослідивши матеріали справи,  суд прийшов до переконаня,  що позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та третьогособи відділу ПРФО Бучацького РВ УМВСУ в Тернопільській області про визнання осіб такими,  що втратили право на користування житловим будинком - відхилити. Зустрічний позов ОСОБА_3,  ОСОБА_4 до ОСОБА_7,  ОСОБА_5 та третіх осіб Сороківської сільської ради,  Бучацького БТІ та Бучацької держнотконтори про визнання права власності та права на частину спадкового майна,  визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок - задовольнити частково,  виходячи із слідуючого.

Спірне господарство №42 по вул.  Асфальтній с Сороки Бучацького району,  Тернопільської області збудоване в 1984 р. і належало до категорії колгоспних дворів. На час будівництва і на момент прийняття закону «Про власність» станом на 15 квітня 1991 р. в господарстві проживали шість осіб: ОСОБА_11 - баба,  яка була головою двору,  ОСОБА_1 - зять,  ОСОБА_13 -дочка,  онуки - ОСОБА_3,  ОСОБА_4 та ОСОБА_5,  що стверджується виписками із погосподарських книг Сороківської сільської ради,  довідкою Сороківської сільської ради. Всі вони набули права власності на 1/6 частину господарства. 05.04.1992 р. померла ОСОБА_11. Після її смерті відкрилася спадщина на 1/6 частину господарства,  яку фактично прийняла її дочка ОСОБА_12 1.. 08.12.1998 p. померла ОСОБА_12 і належних їй 2/6 частини господарства успадкували чоловік та діти в рівних долях. Отже,  на даний час ОСОБА_1,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 належить: 2/6 : 4 = 1/12 частина спадкового майна та 1/6 частина права власності. Всього,  кожному належить 1/4 частина господарства. Виходячи із такого розподілу,  свідоцтво про власніть на житловий будинок №42 по вул.  Асфальтній с Сороки Бучацького району,  видане Сороківською сільською радою 11.11.2007 р. на ім'я ОСОБА_7 в частині 5/6 слід визнати недійсним.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання їх такими,  що втратили право на користування житловим будинком,  безпідставні,  поскільки ОСОБА_3 правомірно проживала в будинку як член сім'ї. Разом із своєю сім'єю займала дві кімнати. Набула права на частку в майні колишнього колгоспного двору,  а також право на частку в спадковому майні після смерті матері ОСОБА_12. В добровільному порядку житловий будинок,  в якому проживала,  не залишала. Позивач ОСОБА_1,  як встановлено показами свідка ОСОБА_14,  чинив перешкоди відповідачам в користуванні житловим будинком,  викинувши на вулицю меблі,  продукти харчування,  відключивши електроенергію. Отже,  підстав для визнання їх такими,  що втратили право на житло,  немає.

Керуючись  ст.  55 Конституції України,   ст.   ст.  10,  11,  60,  212,  215,  218 ЦПК України,   ст.  405 ЦК України,   ст.   ст.  80,  120-123,  529,  549 ЦК УРСР (в ред. 1963 p.)

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та третьої особи відділу ГІРФО Бучацького РВ УМВСУ в Тернопільській області про визнання осіб такими,  що втратили право на користування житловим будинком - відхилити за безпідставністю заявлених вимог.

Зустрічний позов ОСОБА_3,  ОСОБА_4 до ОСОБА_7,  ОСОБА_5 та третіх осіб Сороківської сільської ради,  Бучацького БТІ та Бучацької держнотконтори про визнання права власності та права на частину спадкового майна,  визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок - задовольнити частково.

Визнати недійсним в частині 5/6 свідоцтво про право власності на житловий будинок №42 з надвірними будівлями та спорудами по вул.  Асфальтній с Сороки Бучацького району,  видане Сороківською сільської радою 11.11.2007 року  на ім'я ОСОБА_7.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину житлового будинку №42 з надвірними будівлями та спорудами по вул.  Асфальтній с Сороки Бучацького району,  Тернопільської області та 1/12 частину спадкового майна за законом після смерті матері ОСОБА_12,  померлої 08.12.1998 року. Всього 1/4 частину житлового будинку №42 з надвірними будівлями та спорудами по вул.  Асфальтній с Сороки Бучацького району,  Тернопільської області.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину житлового будинку №42 з надвірними будівлями та спорудами по вул.  Асфальтній с Сороки Бучацького району,  Тернопільської області та 1/12 частину спадкового майна за законом після смерті матері ОСОБА_12,  померлої 08.12.1998 року. Всього 1/4 частину житлового будинку №42 з надвірними будівлями та спорудами по вул.  Асфальтній с Сороки Бучацького району,  Тернопільської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Заява про апеляційне оскарження подається апеляційному суду Тернопільської області через Бучацький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення,  а апеляційна скарга - протягом двадцяти днів після подання апеляційної заяви або без попереднього подання такої заяви в строк,  встановлений законом.