Рішення

від 08.09.2010 по справі 2-1536/10

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Кіровський районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 29, 49101, (0562) 33-50-26

Справа №2-1536/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2010 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Бабка Г.Г.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Просто-страхування про визнання недійсними умов договору добровільного страхування транспортних засобів, стягнення суми страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції, пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ЗАТ Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам в особі Дніпропетровської філії ЗАТ Просто-страхування (назва після зміни найменування - Приватне акціонерне товариство Просто-страхування ) про визнання недійсними частин договору добровільного страхування транспортних засобів, стягнення суми страхового відшкодування, пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, інфляційних та моральної шкоди. В обґрунтування позову, в ході судового розгляду уточнивши підстави та доповнивши позовні вимоги, остаточно зазначив, що 05.06.2009 року між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №903938. 03.11.2009 року сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої його автомобіль Мітцубісі Лансер зазнав механічних пошкоджень. Згідно з умовами вищевказаного договору страхування 16.11.2009 року він надав відповідачу всі необхідні документи. 27.11.2009 року поштою він направив відповідачу всі необхідні документи. 27.11.2009 року поштою він направив відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, яку останній отримав 30.11.2009 року. Сума матеріального збитку відповідно до звіту оцінювача №04-11-09 від 13.11.2009 року склала 67797 грн. 50 коп. У своїй відповіді відповідач повідомив, що даний страховий випадок буде врегульовуватись згідно п.2.8.18 договору за ризиком повна загибель та виплатив страхове відшкодування в сумі 21686 грн. 58 коп. Вважає, що даний страховий випадок потрібно було врегулювати за ризиком пошкодження , оскільки страхова сума складає 84986 грн. 58 коп., а вартість відновлювального ремонту (збитків) 67797 грн. 50 коп., що складає менше ніж 80% від страхової суми. Також у відповідності до п.2.8.19 договору відповідачем від суми страхового відшкодування було вирахувано вартість працездатних залишків транспортного засобу, визначену ним одноособово. Посилаючись на невідповідність положень п.п.2.8.18,2.8.19 договору діючому законодавству, просив визнати недійсними п.2.8.18 договору в частині врегулювання страхового випадку за ризиком повна загибель в разі, якщо вартість відновлювального ремонту транспортного засобу перевищує 80% його ринкової вартості на момент укладання договору страхування, а також п.2.8.19 договору в частині вирахування вартості придатних до використання залишків транспортного засобу з суми страхового відшкодування та визначення цієї вартості шляхом експертної оцінки або визначення ціни реалізації цих залишків, чи за узгодженням між страховиком та страхувальником. Крім того, просив стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування в розмірі 45261 грн., пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 4680 грн. 82 коп., інфляційні в сумі 610 грн. 17 коп., а також завдану моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та, посилаючись на викладені в позові підстави, просив суд задовольнити останній в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що при вирішення питання про виплату страхового відшкодування відповідач діяв у відповідності до положень п.2.8.18,2.8.19 укладеного з позивачем договору. Останній був обізнаний з умовами договору та підписав договір, погодився з цими умовами.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Судом встановлено, що 05.06.2009 року між сторонами було укладено договір №903938 добровільного страхування транспортних засобів (а.с.8-13).

Відповідно до п.2.8.18 цього договору сторонами було визначено, що при повній або конструктивній загибелі застрахованого транспортного засобу, а також у випадку, коли вартість відновлювального ремонту перевищує 80% його дійсної ринкової вартості на момент укладання договору страхування, виплата страхового відшкодування здійснюється на умовах повна загибель .

Відповідно до п.2.8.19 договору при врегулювання збитку на умовах повна загибель виплата відшкодування здійснюється в межах страхової суми по ризику пошкодження , за врахуванням вартості придатних до використання (працездатних) залишків застрахованого транспортного засобу (його складових). При цьому вартість таких придатних залишків транспортного засобу (деталей, вузлів та агрегатів) за рішенням страховика визначається або шляхом експертної оцінки, або визначенням ціни реалізації цих залишків. Вартість придатних залишків транспортного засобу може також бути визначена за узгодженням між страховиком та страхувальником.

Як вбачається з відповіді відповідача на звернення позивача щодо виплати страхового відшкодування та не заперечувалось сторонами, відповідачем відповідно до п.п.1.9,2.8.18,2.8.19 договору та у передбачені ним строки на підстави листа ВАТ ВТБ Банк (вигодо набувача за договором) було здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок останнього в сумі 21686 грн. 58 коп. При цьому від страхової суми 86000 грн. було вирахувано 4300 грн. (5% франшизи), 1013 грн. 42 коп. (розмір попередньої страхової виплати) та 59000 грн. (вартість придатних для використання залишків транспортного засобу).

Згідно звіту оцінювача №04-11-09 від 13.11.2009 року вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля Мітцубісі Лансер складає 83368 грн. 52 коп., а фактичний матеріальний збиток 67797 грн. 50 коп.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч.1,3,5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.ст.6,627,628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З укладеного між сторонами договору страхування вбачається, що ринкова вартість належного позивачу автомобіля Мітцубісі Лансер (страхова сума) була визначена в розмірі 86000 грн. Після першої страхової події, що сталась в вересні 2009 року, остання склала 84986 грн. 58 коп. (86000 грн. - 1013 грн. 42 коп. страхового відшкодування по першій події).

Вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля згідно звіту оцінювача №04-11-09 від 13.11.2009 року дорівнює 83368 грн. 52 коп., що складає більш ніж 80% ринкової вартості останнього.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при вирішенні питання про виплату страхового відшкодування, відповідач діяв у відповідності до умов п.п.2.8.18,2.8.19 укладеного з позивачем договору добровільного страхування транспортних засобів від 05.06.2009 року №903938.

Положення зазначених пунктів договору не протирічать вимогам діючого законодавства, зокрема вимогам ст.203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Позивач має юридичну освіту та факт підписання ним договору свідчить про згоду останнього з його умовами, в тому числі щодо порядку визначення страхового відшкодування, передбаченого п.п.2.8.18, 2.8.19 договору.

В зв'язку з зазначеними вище обставинами та положеннями закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсними умов п.п.2.8.18,2.8.19 договору страхування, а також щодо стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 45261 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також, в зв'язку з відмовою в задоволенні зазначених вище позовних вимог, не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 4680 грн. 82 коп., інфляційних в сумі 610 грн. 17 коп., а також завданої моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6,202,203,204,526,627,628,629,651,654 ЦК України, ст.ст.10,11,58-60,88,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Просто-страхування про визнання недійсними умов договору добровільного страхування транспортних засобів, стягнення суми страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції, пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час

проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.Ю.Казак