Рішення

від 13.03.2018 по справі 821/62/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/62/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Вітічак О.Р.,

за участю:

представника позивача - Станчука А.Ю.,

представників відповідача - Насєки М.В., Гезь В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міллхаус Марін" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2017 р. № 0000201409 та № 0000211409,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міллхаус Марін" (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2017 р. № 0000201409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за митом на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на 285383,06 грн., з ним за податковим зобов'язаннями на 228306,45 грн., за штрафними санкціями 57076,61 грн., № 0000211409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за ПДВ з ввезених на територію України товарів на 1198608,85 грн., з них за податковими зобов'язаннями на 958887,08 грн., за штрафними санкціями на 239721,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в порушення вимог ст.351 МК України в матеріалах перевірки відсутні та не надані позивачу документи, що підтверджують фактичні підстави для проведення документальної невиїзної перевірки, винесення наказу на проведення перевірки, докази письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Несвоєчасне та неналежне повідомлення відповідачем позивача про призначення та проведення перевірки обумовило порушення його охоронюваних прав та законних інтересів. Документальна невиїзна перевірка проведена відповідачем за відсутності підстав для проведення такої перевірки. Висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, так як відповідач допустив довільне трактування термінів митного закону та помилково, всупереч положень глав 16 та 18 МК України, визначивши, що митний режим "тимчасове ввезення" завершується виключно шляхом фактичного вивезення товару (транспортного засобу) за межі митної території України. Зазначає, що з аналізу п.4 ст.4, ст.112, ст.85 МК України слідує, що законодавець встановив однозначну підставу припинення митного режиму тимчасового ввезення - це поміщення товару (транспортного засобу) у інший митний режим - реекспорт, який унеможливлює подальше переміщення цього товару (транспортного засобу) в межах митної території України крім фактичного вивозу за межі митної території України, а не саме фактичне вивезення, як помилково вважає відповідач. ТОВ "Міллхаус Марін" за митною декларацією ІМ 31 АА № 508040001/2016/003554 від 20.08.2016 р. здійснило поміщення в митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від митних платежів т/х "FORVARD" (ІМО 8231007, країна основного регістру - Демократична республіка Конго), що належить на праві власності YARUNI SHIPPING INS. (республіка Панама), мало дозвіл митних органів України на продовження строку дії митного режиму тимчасового ввезення до 30.04.2017 р., сплатило за весь час дії режиму тимчасового ввезення усі митні платежі, передбачені ч.2 ст.106 МК України, а 27.04.2017 р. у відповідності до вимог ст.112 МК України завершило щодо т/х "FORVARD" митний режим тимчасового ввезення шляхом поміщення його у митний режим реекспорту за митною декларацією від 27.04.2017 р. типу ЕК11 АА № UА504160/2017/300953 та помістило судно (за згодою митного органу) до зони митного контролю - Миколаївський річковий порт, що унеможливлювало його подальше використання будь-яким способом, крім виходу за межі митної території України. Таким чином, позивач повністю виконав свої зобов'язання перед митним органом щодо реекспорту теплохода до завершення граничного строку дії дозволу на його тимчасове ввезення. Що стосується складеного відносно директора ТОВ "Міллхаус Марін" протоколу про порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.481 МК України, та мирової угоди, укладеної між Миколаївською митницею ДФС та ОСОБА_4, зазначає, що мирова угода підписана директором помилково з розумінням того, що така угода не матиме ніяких негативних наслідків для товариства. Наявність мирової угоди свідчить про те, що особа вважається такою, що не була притягнута за нього до адміністративної відповідальності. Мирова угода у справі про порушення митних правил, з огляду на положення ч.ч.3-6 ст.76 КАС України не є обставиною, що не потребує доказуванню. Окрім цього, відповідач при здійсненні розрахунків податкових зобов'язань допустив плутанину внаслідок нерозуміння розбіжностей митного режиму тимчасового ввезення з повним умовним звільненням від сплати митних платежів (ст.105 МК України) та митного режиму тимчасового ввезення з частковим умовним звільненням від сплати митних платежів (ст.106 МК України). Так, т/х "FORVARD" був поміщений у режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від митних платежів, внаслідок чого позивач сплатив до бюджету митні платежі, передбачені ч.2 ст.106 МК України, за 9 місяців перебування судна у цьому режимі. В той же час відповідач, нараховуючи ТОВ "Міллхаус Марін" всю суму митних платежів (5 % ввізного мита та 20 % ПДВ з імпорту на митну вартість теплохода) безпідставно застосував при спірних правовідносинах положення ч.2 ст.105 МК України, які стосуються іншого різновиду митного режиму тимчасового ввезення, а саме режиму тимчасового ввезення з повним умовним звільненням від митних платежів.

Ухвалою від 10.01.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 05.02.2018 р. на 10 год.

Протокольною ухвалою від 05.02.2018 р. у підготовчому засіданні оголошено перерву до 26.02.2018 р. до 13:00 год.

Ухвалою від 26.02.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12.03.2018 р. на 13:00 год.

26.01.2018 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на законність проведення перевірки, оскільки повідомлення від 09.11.2017 р. № 418 про початок проведення невиїзної перевірки направлено 09.11.2017 р. засобами поштового зв'язку на адресу ТОВ "Міллхаус Марін". Частина 6 ст.346 МК України, на яку посилається позивач, стосується проведення планових виїзних перевірок, а ГУ ДФС у Херсонській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку. За результатами проведеної документальної невиїзної перевірки дотримання митного режиму тимчасового ввезення, обґрунтування та законності надання (отримання) пільг при ввезенні товарів на митну територію України ТОВ "Міллхаус Марін" по митній декларації від 20.08.2016 р. № м508040001/2016/003554, встановлено порушення вимог ст.85, ст.103, ч.6 ст.104, ч.2 ст.105, ст.106, ч.2 ст.108, ч.1 ст.112 МК України, п.206.7, п.206.16 ст.206 ПК України, що спричинило заниження суми податкового зобов'язання на загальну суму 1187193,53 грн. Так, за митною декларацією від 20.08.2016 р. № 508040001/2016/003554 позивачем ввезено на митну територію України т/х "FORVARD", який оформлено в режимі "тимчасове ввезення" з метою комерційного використання для внутрішніх перевезень товарів між портами України. За заявами позивача строк тимчасового ввезення неодноразово продовжувався і за останньою заявою визначено строк - до 30.04.2017 р. 27.04.2017 р. ТОВ "Міллхаус Марін" до митного поста "Миколаїв-морський" для здійснення митного оформлення, з метою завершення режиму тимчасового введення, подано декларацію типу ЕК11 №UА504160/2017/300953. За заявою підприємства, з дозволу митного органу 27.04.2017 р. т/х "FORVARD" перешвартовано з причалу п/к "Чорноморський суднобудівний завод" до причалу п/п "Миколаївський річковий порт" для здійснення завантаження вантажу - металобрухту. Станом на 30.04.2017 р. товар - т/х "FORVARD" за межі митної території України вивезений не був. 01.05.2017 р. після завершення завантаження та виконання митних формальностей, через п/п "Миколаївський річковий порт" т/х "FORVARD" було вивезено за межі митної території України. Стосовно директора ТОВ "Міллхаус Марін" ОСОБА_4 посадовою особою Миколаївської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил від 04.05.2017 р. № 0078/50400/17. У даному протоколі вказано, що зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.481 МК України, тобто, перевищення встановленого строку тимчасового ввезення на митну територію України. Провадження у справі про порушення митних правил припинено шляхом укладання мирової угоди від 17.05.2017 р., а актом від 18.05.2017 р. підтверджено внесення суми штрафу у розмірі 850 грн. Крім того, директором ТОВ "Міллхаус Марін" ОСОБА_4 надано пояснення про те, що зміст протоколу їй зрозумілий, з вказаним згодна, зобов'язувалась не порушувати у майбутньому строк тимчасового ввезення товарів на митну територію України. Згідно ст.105 МК України у разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання та пеню відповідно до ПК України. Згідно п.206.16 ст.206 ПК України у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені МК України, заходів щодо завершення таким митних режимів, особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування. Оскільки позивачем станом на 30.04.2017 р. не здійснено вивезення т/х "FORVARD" за митну територію України у визначений митним органом термін та не здійснено заходів щодо продовження митного режиму тимчасового ввезення, ТОВ "Міллхаус Марін" правомірно нараховано грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.12.2017 р. №№ 0000201409, 0000211409.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з викладених у позові підстав.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог та просили відмовити у позові з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що посадовою особою відповідача відповідно до п.1 ч.2 ст.351 МК України та згідно з наказом ГУ ДФС у Херсонській області від 09.11.2017 р. № 1034 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання митного режиму тимчасового ввезення, обґрунтування та законності надання (отримання) пільг при ввезенні товарів на митну територію України ТОВ "Міллхаус Марін" по митній декларації від 20.08.2016 р. № 508040001/2016/003554, за результатами якої складено акт від 20.11.2017 р. № 0011/7/21-22-14-09-16/40226096.

У висновку акту перевірки зазначено, що встановлено порушення ТОВ "Міллхаус Марін" ст.85, ст.103, ч.6 ст.104, ч.2 ст.105, ст.106, ч.2 ст.108, ч.1 ст.112 МК України, п.206.7, п.206.16 ст.206 ПК України, що спричинило заниження суми податкового зобов'язання на загальну суму 1187193,53 грн., в т.ч.: із ввізного мита - 228306,45 грн., ПДВ з ввезених на митну територію України товарів - 958887,08 грн.

Дані висновки ґрунтуються на тому, що згідно митної декларації від 20.08.2016 р. № 508040001/2016/003554 ТОВ "Міллхаус Марін" ввезено на митну територію України транспортний засіб - т/х "FORVARD", який оформлено в режимі "тимчасове ввезення", з метою комерційного використання для внутрішніх перевезень товарів між портами України.

Відповідно до заяв позивача строк тимчасового ввезення товару продовжувався неодноразово та за останньою заявою від 27.03.2017 р. № 2 строк тимчасового ввезення митним органом встановлено до 30.04.2017 р. Однак станом на 30.07.2017 р. позивачем т/х за межі митної території вивезений не був, не здійснено заходів щодо продовження митного режиму тимчасового ввезення.

Стосовно директора ТОВ "Міллхаус Марін" ОСОБА_4 головним державним інспектором митного поста "Миколаїв-морський" Миколаївської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил від 04.05.2017 р. № 0078/50400/17. Провадження у справі про порушення митних правил припинено шляхом укладання мирової угоди від 17.05.2017 р. Актом від 18.05.2017 р. "Про виконання мирової угоди від 17.05.2017 р. про припинення провадження в справі про порушення митних правил від 04.05.2017 р. № 0078/50400/17" підтверджено внесення суми штрафу в розмірі 850 грн.

30.11.2017 р. позивачем подано заперечення на акт перевірки, в задоволенні яких згідно висновку від 07.12.2017 р. № 6316/10/21-22-14-09-11 відмовлено.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Херсонській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.12.2017 р. № 0000201409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за митом на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на 285383,06 грн., з ним за податковим зобов'язаннями на 228306,45 грн., за штрафними санкціями 57076,61 грн., № 0000211409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за ПДВ з ввезених на територію України товарів на 1198608,85 грн., з них за податковими зобов'язаннями на 958887,08 грн., за штрафними санкціями на 239721,77 грн.

Що стосується доводів позивача про відсутність підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та порушення порядку її проведення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 345 МК України визначено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно ч.3 ст.345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Відповідно до ч.1 ст.351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Приписами ч.2 ст.351 МК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Частинами 3-5 статті 351 МК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова.

Аналіз наведених норм МК України дає підстави для висновку, що задля дотримання балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних невиїзних. Відповідно лише дотримання цих умов може бути належною підставою для прийняття наказу про проведення перевірки. Крім того, буквальне тлумачення ч.2 ст.351 МК України виключає можливість проводити документальну невиїзну перевірку без надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку письмового повідомлення про дату та місце проведення перевірки.

Судом встановлено, що 09.11.2017 р. начальником ГУ ДФС у Херсонській області на підставі ст.ст.345, 351 МК України з метою перевірки дотримання митного режиму тимчасового ввезення, обґрунтування та законності надання (отримання) пільг прийнято наказ № 1034 "Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Міллхаус Марін" (код ЄДРПОУ 40226096)", відповідно до якого наказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання митного режиму тимчасового ввезення, обґрунтування та законності надання (отримання) пільг при ввезенні товарів на митну територію України ТОВ "Міллхаус Марін" по митній декларації від 20.08.2016 р. № 508040001/2016/003554, з 15.11.2017 р. по 17.11.2017 р.

При цьому у наказі не зазначено жодної з обставин, які відповідно до ст.351 МК України є підставою для проведення документальної невиїзної перевірки, а є лише посилання на ст.351 МК України без зазначення пункту, частини цієї статті.

Наказ про призначення перевірки ТОВ "Міллхаус Марін" не містить будь-якої інформації щодо виявлення відповідачем ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи з боку позивача, з яких декларацій, за який період тощо.

Суд відмічає, що ст.351 МК України, зокрема ч.2, визначає декілька підстав для проведення документальної невиїзної перевірки, наявність яких обумовлюється існування різних обставин. Наявність певної обставини, як підстави для проведення документальної невиїзної перевірки, повинно бути підтверджено документально, що слідує зі змісту ч.2 ст.351 МК України.

Так, доказами наявності підстав для проведення документальної невиїзної перевірки за п.1 ч.2 ст.351 МК України є виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів, а за п.2 ч.2 ст.351 МК України - надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Між тим, відповідачем не надано до суду жодного доказу існування обставин, визначених ч.2 ст.351 МК України, які є підставою для проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Міллхаус Марін", незважаючи на те, що згідно ч.2 ст.77 КАС України саме на відповідача як суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок довести правомірність своїх дій та рішень.

Також судом встановлено, що повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки від 09.11.2017 р. № 418 з терміном її проведення з 15.11.2017 р. по 17.11.2017 р. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення направлено позивачу 09.11.2017 р. та повернулося до ГУ ДФС у Херсонській області 11.12.2017 р. (після проведення перевірки та складання акту від 20.11.2017 р. № 0011/7/21-22-14-09-16/40226096) з відміткою "за закінченням терміну зберігання", у зв'язку з чим складено акт від 11.12.2017 р. № 0007/7/21-22-14-09/40226096 "Про неможливість вручення ТОВ "Міллхаус Марін" (код 40226096) повідомлення про початок проведення документальної невиїзної перевірки". Тобто, ТОВ "Міллхаус Марін" контролюючим органом не було повідомлено про дату початку та місце проведення документальної невиїзної перевірки, підстави для її проведення, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості надавати пояснення та документи щодо предмету перевірки. Вказаним відповідач допустив порушення принципів додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, а також гласність та прозорості, передбачених п.п.7, 9 ч.1 ст.8 МК України.

Суд акцентує увагу на тому, що ТОВ "Міллхаус Марін" про відсутність підстав для проведення перевірки та про порушення порядку її проведення внаслідок не повідомлення про дату і місце її проведення зазначало і у запереченнях на акт перевірки. Між тим, ці питання під час розгляду заперечень залишилися поза увагою відповідача, про що свідчить зміст висновку від 07.12.2017 р. № 142/21-22-14-09.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у контролюючого органу не було підстав для призначення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Міллхаус Марін", прийняття наказу від 09.11.2017 р. № 1034 "Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Міллхаус Марін", а проведення контролюючим органом документальної невиїзної перевірки ТОВ "Міллхаус Марін" за відсутності підстав для її проведення, без повідомлення платника податку про її початок та терміни проведення є грубим порушенням вимог ст.351 МК України та призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, що узгоджується з правовим висновком, сформульованим Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015 р. по справі № 21-425а14.

Що стосується доводів позивача про протиправність податкових повідомлень-рішень від 12.12.2017 р. №№ 0000201409, 0000211409, суд зазначає наступне.

Згідно акту документальної невиїзної перевірки від 20.11.2017 р. № 0011/7/21-22-14-09-16/40226096 відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ "Міллхаус Марін" порушено строки тимчасового ввезення теплохода "FORVARD" (номер ІМО 8231007) на територію України, який покинув митну територію України 01.05.2017 р. замість встановленого строку - 30.04.2017 р., у зв'язку з чим ГУ ДФС у Херсонській області здійснило нарахування позивачу ввізного мита на підставі ч.2 ст.105 МК України та податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України на підставі п.206.16 ст.206 ПК України.

Зі змісту заяв по суті вбачається, що позивачем та відповідачем по різному трактується момент закінчення митного режиму тимчасового ввезення. Так, позивач вважає, що митний режим тимчасового ввезення закінчується поміщенням товару (транспортного засобу) у інший митний режим - реекспорт, в той же час як контролюючий орган вважає, що митний режим тимчасового ввезення завершується виключно шляхом фактичного вивезення товару (транспортного засобу) за межі митної території України.

При вирішенні спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Приписами п.4 ст.4 МК України визначено, що ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Згідно п.25 ст.4 МК України митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Відповідно до ч.1 ст.70 МК України з метою застосування законодавства України з питань державної митної справи запроваджуються такі митні режими: 1) імпорт (випуск для вільного обігу); 2) реімпорт; 3) експорт (остаточне вивезення); 4) реекспорт; 5) транзит; 6) тимчасове ввезення; 7) тимчасове вивезення; 8) митний склад; 9) вільна митна зона; 10) безмитна торгівля; 11) переробка на митній території; 12) переробка за межами митної території; 13) знищення або руйнування; 14) відмова на користь держави.

Статтею 71 МК України передбачено, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Згідно ст.103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Умови поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового ввезення визначено ст.104 МК України. Зокрема, ч.1 ст.104 МК України передбачено, що митний режим тимчасового ввезення може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, який передбачає їх перебування під митним контролем.

Відповідно до ч.6 ст.104 МК України для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна: 1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення; 2) у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобов'язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів; 3) подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством; 4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.106 МК України у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) можуть поміщуватися товари (за винятком підакцизних), не зазначені у статтях 105, 189 цього Кодексу, а також у Додатках В.1 - В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), або такі, що не відповідають вимогам зазначених Додатків.

У разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення. Сума митних платежів сплачується при поміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений органом доходів і зборів строк дії цього митного режиму. У такому ж порядку сплачуються митні платежі у разі продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарів відповідно до статті 108 цього Кодексу (ч.ч.2-4 ст.106 МК України).

Згідно ст.107 МК України транспортні засоби комерційного призначення, поміщені в митний режим тимчасового ввезення, можуть піддаватися операціям технічного обслуговування та ремонту, необхідність в яких виникла протягом строку перебування в митному режимі тимчасового ввезення.

Відповідно до ст.108 МК України строк тимчасового ввезення товарів встановлюється органом доходів і зборів у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення. Строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення встановлюється органом доходів і зборів з урахуванням того, що ці транспортні засоби повинні бути реекспортовані відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені. З урахуванням мети ввезення товарів та інших обставин попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів за письмовою заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним органом доходів і зборів.

Приписами ч.1 ст.112 МК України встановлено, що митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.

З буквального тлумачення даних норм слідує, що митний режим тимчасового ввезення завершується, серед іншого, шляхом реекспорту, поміщення їх в інший митний режим.

Реекспорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ст.85 МК України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.86 МК України митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та були поміщені у митний режим тимчасового ввезення та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, а також змін, що допускаються у разі використання таких товарів у митному режимі тимчасового ввезення.

Декларування товарів у митний режим реекспорту може здійснюватися у будь-якому органі доходів і зборів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Товари, що реекспортуються, можуть вивозитися за межі митної території України однією чи кількома партіями. Допускається вивезення товарів, що реекспортуються, за межі митної території України не через той орган доходів і зборів, через який товари ввозилися на цю територію (ч.ч.7, 8 ст.87 МК України).

Згідно ч.5 ст.255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює.

Відповідно до п.29 ст.4 МК України митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної справи.

Згідно Стамбульської конвенції про тимчасове ввезення, яка ратифікована Україною, товари (у тому числі транспортні засоби), на які поширюється режим тимчасового ввезення, можуть бути вивезені через митну установу, іншу, ніж та, через яку їх було ввезено (ст.11); Режим тимчасового ввезення може припинятися, за згодою компетентних органів, шляхом розміщення товарів (у тому числі транспортних засобів) у порто-франко (вільних портах) або безмитних зонах, на митних складах або в митному режимі транспортування, з метою подальшого їх вивезення або будь-якого іншого дозволеного використання (ст.12).

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що товар, транспортний засіб, який ввозиться на митну територію України, може бути поміщений в режим тимчасового ввезення, строк якого встановлюється контролюючим органом у кожному конкретному випадку, однак не може перевищувати трьох років, та за заявою декларанта може бути продовжений. Режим тимчасового ввезення завершується, серед іншого, шляхом реекспорту, поміщення товару, транспортного засобу в інший митний режим.

Судом встановлено, що ТОВ "Міллхаус Марін" 04.07.2016 р. уклав з судовласником YARUNI SHIPPING INC. (республіка Панама) контракт (бербоутний чартер "Беркон-2001") на фрахт судна - т/х "FORVARD" (номер ІМО 8231007). Умовами контракту визначено строк дії чартеру - 5 років, місце здачі та повернення судна - порт Херсон (Україна), вартість фрахту 1000 доларів США за місяць, межі застосування - Чорне море та річка Дніпро.

На підставі вказаного контракту позивач через митного брокера ФОП "ОСОБА_5." здійснив митне оформлення вказаного судна у митний режим тимчасового ввезення з метою комерційного використання з частковим умовним звільненням від оподаткування митними платежами за митною декларацією ІМ 31 АА № 508040001/2016/003554 від 20.08.2016 р. Митна вартість визначена в сумі 6254971,14 грн.

У разі випуску цього судна у вільний обіг на митній території України загальна сума митних платежів згідно норм Митного кодексу України та Закону України "Про Митний тариф" мала б складати 1187193,53 грн., в т.ч. ввізне мито - 228306,45 грн. та ПДВ на імпорт - 958887,08 грн.

Згідно умов митного режиму тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 % (три відсотки) суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення (ч.2 ст.106 МК України).

Відповідно до заяв ТОВ "Міллхаус Марін" митними органами строк тимчасового ввезення т/х "FORVARD" неодноразово продовжувався згідно ст.108 МК України та за останньою заявою від 27.03.2017 р. № 2 (вх.№ 153/10/63-30 від 27.03.2017 р.) строк тимчасового ввезення був встановлений до 30.04.2017 р.

За період перебування т/х "FORVARD" у митному режимі тимчасового ввезення з серпня 2016 року по квітень 2017 року включно, позивачем у відповідності до вимог ч.2 ст.106 МК України сплачено до бюджету митних платежів на загальну суму 439098,97 грн. (3 % за 9 місяців), в т.ч. ввізного мита - 84442,11 грн., ПДВ з імпорту - 354656,86 грн.

25.04.2017 р. у зв'язку із закінченням продовженого строку тимчасового ввезення т/х "FORVARD", який на той час перебував на Чорноморському суднобудівному заводі (м.Миколаїв), між ТОВ "Міллхаус Марін" та судновласником - YARUNI SHIPPING INC. було укладено додаток № 1 до бербоуртного чартеру т/х "FORVARD" від 04.07.2016 р., згідно якого сторони вирішили припинити дію вказаного контракту, а 27.04.2017 р. - додаток № 2, згідно якого узгоджено місце повернення теплоходу з чартеру - порт Миколаїв.

У зв'язку з цим, позивачем через митного брокера ФОП "ОСОБА_5." на Миколаївській митниці ДФС здійснено митне оформлення вказаного судна у митний режим реекспорту за митною декларацією від 27.04.2017 р. типу ЕК11 АА № UA504160/2017/300953, про що свідчить відмітка митного органу, т/х "FORVARD" перешвартовано з причалу заводу на причал Миколаївського річкового порту (зона митного контролю) та за актом приймання-передачі судна від 28.04.2017 р. теплохід повернуто його власнику - YARUNI SHIPPING INC (республіка Панама).

Вищевикладене свідчить про те, що позивач за митною декларацією ІМ 31 АА № 508040001/2016/003554 від 20.08.2016 р. здійснив поміщення в митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від митних платежів т/х "FORVARD", який належить на праві власності YARUNI SHIPPING INC., мав дозвіл митних органів України на продовження строку дії митного режиму тимчасового ввезення до 30.04.2017 р., сплатив за весь час дії режиму тимчасового ввезення усі митні платежі, а 27.04.2017 р., у відповідності до вимог ст.112 МК України, завершив щодо т/х "FORVARD" митний режим тимчасового ввезення шляхом поміщення його у митний режим реекспорту за митною декларацією від 27.04.2017 р. типу ЕК11 АА № UA504160/2017/300953 та помістив судно (за згодою митного органу) до зони митного контролю - Миколаївський річковий порт, що унеможливлювало його подальше використання будь-яким способом, крім виходу за межі митної території України.

Тобто, ТОВ "Міллхаус Марін" виконало передбачені митним законодавством дії щодо припинення митного режиму тимчасового ввезення т/х "FORVARD" до завершення граничного строку дії дозволу на його тимчасове ввезення.

Зазначені обставини у судовому засіданні також підтвердили свідки ОСОБА_4 (директор ТОВ "Міллхаус Марін"), ОСОБА_5 (митний брокер).

Доводи відповідача про те, що митний режим тимчасового ввезення товару, транспортного засобу є завершеним лише в разі їх фактичного вивезення за митну територію України суд вважає помилковими, оскільки вони суперечать приписам ч.1 ст.112 МК України, відповідно до якої митний режим тимчасового ввезення завершується, серед іншого, шляхом реекспорту або поміщення товарів, транспортних засобів в інший митний режим.

Стосовно тверджень відповідача про те, що перевищення строку тимчасового ввезення на митну територію України вже встановлено протоколом про порушення митних правил від 04.05.2017 р. № 0078/50400/17, який складено стосовно директора ТОВ "Міллхаус Марін" за ч.1 ст.481 МК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органом доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Частиною 1 ст.488 МК України передбачено, що провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Згідно ч.1 ст.494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За приписами ч.1 ст.521 МК України за відсутності в діях особи, яка вчинила порушення митних правил, ознак кримінального правопорушення провадження у справі про це правопорушення може бути припинено шляхом компромісу. Компроміс полягає в укладенні мирової угоди між зазначеною особою та органом доходів і зборів, посадова особа якого здійснює провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.521 МК України за умовами мирової угоди сторони зобов'язуються: 1) особа, яка вчинила порушення митних правил, - у визначений строк, який не може перевищувати 30 днів, внести до державного бюджету кошти в сумі, що дорівнює сумі штрафу, передбаченого санкцією відповідної статті цього Кодексу, та/або задекларувати в митний режим відмови на користь держави товари - безпосередні предмети порушення митних правил, а у відповідних випадках - також товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Якщо за висновком органу доходів і зборів реалізація зазначених товарів, транспортних засобів є неможливою, а також якщо ці товари, транспортні засоби не можуть бути випущені у вільний обіг, вони підлягають декларуванню в митний режим знищення або руйнування; 2) орган доходів і зборів - припинити провадження у справі про порушення митних правил щодо цієї особи та здійснити митне оформлення задекларованих нею товарів відповідно до заявленого митного режиму.

Особа, яка вчинила порушення митних правил, звертається до керівника органу доходів і зборів із заявою довільної форми з проханням про припинення справи про це порушення митних правил шляхом компромісу. Факт подання такої заяви фіксується у порядку, визначеному частинами третьою і четвертою статті 264 цього Кодексу. У разі відсутності законних підстав для припинення справи про порушення митних правил шляхом компромісу орган доходів і зборів протягом одного робочого дня, наступного за днем подання заяви, надає заявнику вмотивовану відповідь про причини незастосування процедури компромісу (ч.4 ст.521 МК України).

Мирова угода укладається у письмовій формі. Право її підписання від імені митниць надається керівникам цих митниць або їх заступникам, а від імені центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - посадовим особам, уповноваженим на це відповідно до посадових інструкцій. Типова мирова угода затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.5 ст.521 МК України).

Згідно ч.ч.6, 7 ст.521 МК України у разі невиконання особою, яка вчинила порушення митних правил, у визначений мировою угодою строк, який не може перевищувати 30 днів, дій, зазначених у частині другій цієї статті, угода вважається недійсною і провадження у справі про порушення митних правил поновлюється. Мирова угода у справі про порушення митних правил оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч.8 ст.521 МК України у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу особа, яка вчинила це правопорушення, вважається такою, що не була притягнута за нього до адміністративної відповідальності.

З викладеного слідує, що порушення митних правил є адміністративною відповідальністю. В разі порушення митних правил складається протокол. Провадження у справі про порушення митних розпочинається зі складання протоколу та припиняється шляхом компромісу, який полягає в укладенні мирової угоди між зазначеною особою та органом доходів і зборів, посадова особа якого здійснює провадження у справі. При цьому, у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, особа вважається такою, що не була притягнута до адміністративної відповідальності.

Частиною ч.6 ст.78 КАС України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, преюдиційне значення для адміністративного суду має постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили.

В той же час з матеріалів справи слідує, що провадження у справі про порушення митних правил від 04.05.2017 р. № 0078/50400/17 стосовно директора ТОВ "Міллхаус Марін" ОСОБА_4 припинено 17.05.2017 р. на підставі мирової угоди, а тому ОСОБА_4 в силу вимог ч.8 ст.521 МК України вважається такою, що не була притягнута до адміністративної відповідальності.

Окрім цього, в судовому засіданні допитана в якості свідка директор ТОВ "Міллхаус Марін" ОСОБА_4 спростувала своє визнання порушення строку тимчасового ввезення на митну територію України та вказала на те, що мирову угоду підписала помилково з розумінням того, що така угода не матиме ніяких негативних наслідків для товариства, про що її було запевнено посадовими особами Миколаївської митниці ДФС.

За таких обставин твердження відповідача про доведеність порушення митних правил позивачем з посиланням на протокол про порушення митних правил від 04.05.2017 р. № 0078/50400/17, мирову угоду від 17.05.2017 р. про припинення провадження у справі про порушення митних правил від 04.05.2017 р. № 0078/50400/17 шляхом компромісу, акту від 18.05.2017 р. про виконання мирової угоди від 17.05.2017 р. про припинення провадження в справі про порушення митних правил від 04.05.2017 р. № 0078/50400/17 є безпідставним та за змістом ч.6 ст.78 КАС України не є обставинами, які не підлягають доказуванню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність нарахування позивачу грошових зобовязань за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.12.2017 р. №№ 0000201409, 0000211409, а тому вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином сплачений ТОВ "Міллхаус Марін" судовий збір у сумі 22260 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Міллхаус Марін" (73000, м.Херсон, вул.Соборна, 2, кв.15, код ЄДРПОУ 40226096) до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (73000, м.Херсон, просп.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2017 р. № 0000201409 та № 0000211409 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 12.12.2017 р. № 0000201409 та № 0000211409.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (73000, м.Херсон, просп.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міллхаус Марін" (73000, м.Херсон, вул.Соборна, 2, кв.15, код ЄДРПОУ 40226096) судовий збір у сумі 22260 (двадцять дві тисячі двісті шістдесят) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23 березня 2018 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.3.3