Рішення

від 20.03.2018 по справі 370/87/18

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа №370/87/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" березня 2018 р.

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В., розглянувши у приміщенні суду у смт. Макарів Київської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу

за позовом ОСОБА_1

до Дочірнього підприємства Київське обласне дорожнє управління Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України ,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Філія Макарівське районне дорожнє управління Дочірнє підприємство Київське обласне дорожнє управління Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України ,

про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства Київське обласне дорожнє управління Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (далі - ДП Київське обласне дорожнє управління , відповідач), вказавши третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Філію Макарівське районне дорожнє управління Дочірнього підприємства Київське обласне дорожнє управління Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (далі - Філія Макарівське районне дорожнє управління , третя особа), в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Філії Макарівське районне дорожнє управління про його звільнення з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України, поновити на посаді виконроба, виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день поновлення на роботі, а також стягнути із відповідача на його користь 10 000 грн., у відшкодування завданої мені моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 25.12.2012 року він був прийнятий на посаду майстра Філії Макарівське районне дорожнє управління , де 16.04.2013 року його було переведено на посаду виконроба. За весь час роботи жодних дисциплінарних стягнень до нього не застосовувалось.

22.12.2017 року позивача було звільнено з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України із посади виконроба Філії Макарівське районне дорожнє управління за прогул (відсутність на робочому місці за години з 04.12.2017 р., по 05.12.2017 р.). Позивач вказує, що на той час графіка змінності роботи складено не було, що суперечить законодавству, але за домовленістю мала бути його зміна. Вказане звільнення з посади виконроба вважає незаконним та безпідставним, оскільки не було складено та погоджено графіка змінності роботи, не було з'ясовано причини відсутності позивача на роботі, не було взято у нього жодних пояснень ні усних ні письмових. Причини звільнення, наведені в наказі № 23 (а саме п. 4 ст. 40 КЗпП України), не відповідають дійсним обставинам справи. Причини відсутності позивача на роботі є поважними та не можуть вважатись прогулом в розумінні п. 4 ст. 40 КЗпП України. Так, донька позивача, ОСОБА_2, захворіла 28.11.2017 року, та знаходилась на амбулаторному лікуванні з 28.11.2017 по 05.12.2017 року, що підтверджується довідкою із Макарівської районної поліклінніки № 3041 від 26.12.2017 року. З 04.12.2017 р. на 05.12.2017 р., дитині стало гірше і позивач був змушений залишити робоче місце для того щоб терміново завезти дитині ліки, та згодом відвезти дитину у лікарню. З 06.12.2017р. по 19.12.2017 р„ позивач знаходився на лікарняному у зв'язку із хворобою дитини, що підтверджується листком непрацездатності серії АДІ № 778216, оригінал якого було подано на роботу.

Крім того, згідно ст. 235 КЗпП України враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення позивачу не було нараховано середньомісячну заробітну плату, при поновленні на раніше займаній посаді слід вирішити питання про нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також позивач зазначає, що відповідач позбавив його гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїй дитині на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до його моральних переживань, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя своїй малолітній дитині. Всі зазначені моральні страждання нанесені позивачу незаконними діями відповідача можуть негативно відобразитись на його здоров'ї. Підтвердженням погіршення здоров'я є довідка із Макарівської ЦРЛ від 03.01.2018 р. № 04/01. За всі попередні роки до позивача жодного разу не застосовувались дисциплінарні стягнення, він сумлінно виконував покладені на нього обов'язки та відповідально ставився до роботи, тож звільнення за прогул негативно вплинуло на його самопочуття, такий запис в трудовій книжці псує репутацію та може створити йому труднощі у подальшому працевлаштуванні, у разі відмови у задоволенні позову. Тому, враховуючи викладені обставини, а також положення ст. 237-1 КЗпП України, відповідач повинен відшкодувати мені моральну шкоду, яку позивач оцінив у 10 000 гривень.

Ухвалою суду від 30 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1, прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та роз'яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).

Також встановлено третій особі 15-тиденний строк з дня вручення ухвали для подання письмових пояснень щодо позову, а щодо відзиву - протягом десяти днів із дня його отримання.

ДП Київське обласне дорожнє управління у строк, встановлений ухвалою суду подало відзив на позов, а Філія Макарівське районне дорожнє управління подала пояснення у справі, також у строк, встановлений в ухвалі суду, в яких просили у позові відмовити у повному обсязі. Вказали наступне.

Згідно вих. №06/476 від 29.11.2017 року щодо забезпечення виконання комплексу робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг у зимовий період у відповідності до вимог ПГ. 1 - 218-118-2005 Єдині правила зимового утримання автомобільних доріг в тому числі чергування дорожніх бригад (відповідальних ІТП, водіїв та механізаторів) Третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 №97/1 вр., від 29 листопада 2017 року було встановлено цілодобове чергування у відповідності до графіку чергування. Згідно із графіком чергування ІТП в грудні місяці 2017 року по філії Макарівське рай ДУ , а саме 04.12.2017 року на цілодобове чергування з 8:00 год до 8:00 год наступного дня тобто до 05.12.2017 року заступили працівники філії: водій ОСОБА_4, водій ОСОБА_5, механізатор ОСОБА_6, в тому числі і позивач. Як було встановлено з письмових пояснень працівників, відповідальний черговий ОСОБА_1, був відсутній на робочому місці і прибув на роботу (чергування) близько 4:00 ранку 05.12.2017 року.

05.12.2017 року близько 8:00 за участі чергових водія ОСОБА_4, водія ОСОБА_5, механізатора ОСОБА_6, в присутності ОСОБА_1, було складено ОСОБА_4 про відсутність останнього на робочому місці із подальшим засвідченням підписами вказаних осіб за виключенням ОСОБА_1, який у свою чергу відмовився від підписання вказаного акту та надання будь-яких пояснень.

07.12.2017 року позивач прийшов на роботу і йому додатково було запропоновано надати обґрунтовані пояснення щодо його відсутності на робочому місці під час чергування, що мало місце з 04.12.2017 року на 05.12.2017 року, з яких вбачалася неповажна причина відсутності на роботі.

20.12.2017 року позивач прибув на роботу місце та надав лікарняний лист у підтвердження поважності його відсутності на робочому місці з 06.12.2017 року по 19.12.2017 рік - включно, будь яких інших додаткових пояснень, щодо відсутності останнього (самовільного) залишення робочого місця підчас чергування з 04.12.2017 на 05.12.2017 рік, що має всі юридичні ознаки прогулу останній не надавав.

Отже керівництвом філії було встановлено та належним чином зафіксовано факт відсутності позивача на чергуванні (робочому місці) з 20:00 04.12.2017 року орієнтовно по 4:00 ранку 05.12.2017 року, встановлено та належним чином зафіксовано причину відсутності позивача на робочому місці, відповідними поясненнями працівників та поясненнями позивача, які не визнано поважними, а тому наказом №23 від 22.12.2017 року позивача було звільнено. Оскільки первісні вимоги щодо поновлення на роботі є необґрунтованими, похідні вимоги про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

При цьому відповідачем до відзиву на позов, а третьою особою до пояснень було додано докази, на які зазначені особи посилалися як на підставу заперечень проти позову, однак а ні відзив на позов, а ні пояснення третьої особи, а ні докази, які додані до них, позивачу у справі у копіях не надсилалися.

Інших заяв чи клопотань від учасників справи до суду не надходило. Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не вчинялось.

Вирішуючи дану справу, судом встановлено наступне.

25.12.2012 року позивач був прийнятий на посаду майстра Філії Макарівське районне дорожнє управління , де 16.04.2013 року його було переведено на посаду виконроба, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 9-11).

Разом з позивачем проживає та перебуває на його утриманні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження та довідкою про склад сім'ї (а.с. 12,17).

Посилання на те, що позивач має на утриманні ще й ОСОБА_7, 14.06.2008р.н., на утримання якого щомісячно із його зарплати відраховувались аліменти матеріалами справи не підтверджується.

Посилання позивача на те, що за весь час роботи у Філії Макарівське районне дорожнє управління жодних дисциплінарних стягнень до нього не застосовувалось відповідачем та третьою особою не заперечувалось.

21.12.2017 року наказом № 61ос позивача було звільнено з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України із посади виконроба Філії Макарівське районне дорожнє управління за прогул, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.11).

Як вбачається із довідок, наданих позивачем, його донька - ОСОБА_2 захворіла 28.11.2017 року та знаходилась на амбулаторному лікуванні з 28.11.2017 по 05.12.2017 року, що підтверджується довідкою із Макарівської районної поліклінніки № 3041 від 26.12.2017 року (а.с.13). Позивач вказав, що з 04.12.2017 р. на 05.12.2017 р., дитині стало гірше і він був змушений залишити робоче місце для того щоб терміново завезти дитині ліки, та згодом відвезти дитину у лікарню. З 06.12.2017р. по 19.12.2017 р., позивач знаходився на лікарняному у зв'язку із хворобою дитини, що підтверджується листком непрацездатності серії АДІ № 778216, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 15).

Звільнення позивача з роботи суд вважає незаконним з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Відповідно до вказаної норми чинного законодавства України про працю, прогулом може вважатись лише відсутність на роботі більше трьох годин без поважних причин. Сама по собі відсутність на роботі не може бути підставою для звільнення.

Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

З'ясування причин відсутності працівника на роботі повинно відбуватися шляхом витребування письмового пояснення від працівника відповідно до пункту 1 статті 149 КЗпПУ. В ідеалі таку вимогу до працівника про надання письмових пояснень слід оформляти у письмовій формі та вручати працівнику під розписку або з отриманням відповідних доказів її відправлення (квитанції та опису поштового відправлення, повідомлення про вручення тощо). Якщо працівник з'явився на роботу самостійно, йому слід запропонувати написати такі пояснення. Без отримання письмових пояснень від працівника або складання акту про відмову надати такі пояснення накладати на працівника дисциплінарні стягнення відповідно до статті 149 КЗпПУ неправомірно.

Заперечуючи проти позову, відповідач та третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача зазначили, що причина відсутності позивача на роботі, через яку його було звільнено, не є поважною, процедура притягнення позивача до відповідальності у виді звільнення - дотримана, на підтвердження чого надали відповідні докази.

Однак вказані докази суд не може прийняти до уваги.

Так згідно ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною ж 9 вказаної статті встановлено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Так до відзива на позов та до пояснень третьої особи не було додано доказів їх надсилання чи вручення позивачеві. Також відсутні відомості чи посилання на те, що вказані копії доказів наявні у позивача. При цьому їх обсяг не є надмірним, в електронній формі вони не були подані та не є публічно доступними.

Враховуючи викладене, суд не може брати до уваги жодного доказу, наданого відповідачем та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача через порушення порядку їх подання до суду.

Наведене відповідає принципам пропорційності, змагальності та диспозитивності судового процесу.

Натомість, докази, надані позивачем на підтвердження поважності причин відсутності на роботі, через що його було звільнено, суд визнає належними та допустимими. Вказані докази також є достатніми.

Як вбачається із довідок, наданих позивачем, його донька - ОСОБА_2 захворіла 28.11.2017 року та знаходилась на амбулаторному лікуванні з 28.11.2017 по 05.12.2017 року, що підтверджується довідкою із Макарівської районної поліклінніки № 3041 від 26.12.2017 року (а.с.13). Позивач вказав, що з 04.12.2017 р. на 05.12.2017 р., дитині стало гірше і він був змушений залишити робоче місце для того щоб терміново завезти дитині ліки, та згодом відвезти дитину у лікарню. З 06.12.2017р. по 19.12.2017 р., позивач знаходився на лікарняному у зв'язку із хворобою дитини, що підтверджується листком непрацездатності серії АДІ № 778216, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 15).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач був відсутній на роботі з поважних причин, які не можуть вважатись прогулом в розумінні п. 4 ст. 40 КЗпП України, тому звільнення позивача з цієї підстави є незаконним.

Крім того, суд приходить до висновку, що позивача було звільнено не взявши від нього письмових пояснень, не встановивши поважності відсутності на роботі.

Також у встановленому порядку суду не надано складеного та погодженого графіка змінності роботи, що би свідчили про обов'язок позивача перебувати на роботі у період, за який його звільнено.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, а тому вимоги в частині поновлення на роботі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Обрахувати розмір середнього заробітку у встановленому порядку та стягнути його у сталому розмірі не передбачається можливим, проте це не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача провести таке нарахування та виплату, та й з огляду на належність способів захисту порушеного права та розгляду справи у межах позовних вимог.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач позбавив його гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїй дитині на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до його моральних переживань, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя своїй малолітній дитині. Всі зазначені моральні страждання нанесені позивачеві незаконними діями відповідача негативно відобразитись на здоров'ї, підтвердженням чого є довідка із Макарівської ЦРЛ від 03.01.2018 р. № 04/01. Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що звільнення за прогул псує репутацію та може створити труднощі у подальшому працевлаштуванні.

Разом із тим, на думку суду, заявлена до стягнення сума є завищеною, а з огляду на вимоги розумності та справедливості суд вважає за можливе задовольнити її частково, у розмірі 1000 грн.

Строк звернення до суду, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України позивачем не пропущено.

Згідно ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача згідно ст. 141 ЦПК України.

Складання повного рішення було відкладено у межах строків, встановлених ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 5, 76-81, 83, 95, ч.4 ст.206, 247, 265, 141, 354-355 ЦПК України суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 08004, Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Спортивна, 8/2) до Дочірнього підприємства Київське обласне дорожнє управління Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (код ЄДРПОУ 33096517, адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-а), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Філія Макарівське районне дорожнє управління Дочірнє підприємство Київське обласне дорожнє управління Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (код ЄДРПОУ 33233986, адреса місцезнаходження: 08001, Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Дорожна, 27), про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 61ос від 21.12.2017 року Філії Макарівське районне дорожнє управління про звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України та поновити на посаді виконроба з 21.12.2017 року.

Зобов'язати Дочірнє підприємство Київське обласне дорожнє управління Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на роботі.

Стягнути з Дочірнього підприємства Київське обласне дорожнє управління Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди.

Стягнути з Дочірнього підприємства Київське обласне дорожнє управління Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь ОСОБА_1 704,80 грн., судових витрат.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2018 року.

Суддя О.В. Тандир