Рішення

від 21.02.2018 по справі 825/1610/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1610/17

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

під головуванням судді Соломко І.І.,

суддів Баргаміної Н.М.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

представників позивача ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-машинобудівельна група" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-машинобудівельна група"(далі-ТОВ "УТМГ") до Головного управління ДФС у м. Києві (далі- ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки від 03.03.2017 № 85/26-15-14-01-03/35945518, відповідно, і прийнятими на підставі них податковими повідомленнями-рішеннями від 13.06.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, вважає їх протиправними та просить скасувати. Зокрема зазначає, що під час здійснення господарських операцій з вказаними, в акті перевірки, контрагентами діяв добросовісно та відповідно до вимог Податкового кодексу України, при цьому забезпечив ведення в установленому порядку обліку доходів та витрат, та відобразив у звітності. На підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами, на думку позивача, надано копії всіх первинних документів, які в повній мірі підтверджують факт здійснення господарських операцій. Проте, не дивлячись на дані обставини, ГУ ДФС у м. Києві визнало первинні документи, одержані ТОВ "УТМГ" на виконання умов укладених договорів такими, що не можуть мати податкових наслідків і, як наслідок, зазначає про безпідставність формування податкового кредиту з податку на додану вартість (ПДВ). Відповідач не зазначив у акті перевірки жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту. Всі суми ПДВ, сплаченого і віднесеного ТОВ "УТМГ" до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені. Позивач також зазначає, що на момент вчинення правочинів підприємства ТОВ "ВГМ", ТОВ "ОСОБА_8 Про", ТОВ "Спец-Пром-Снаб", ТОВ "ЮБС ОСОБА_9", ТОВ "Кейсен Груп" були зареєстровані як юридичні особи та мали статус платників ПДВ. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем порушена процедура проведення перевірки та строки прийняття рішень, що є підставою для визнання спірних рішень протиправними та їх скасування.

23.10.2017 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 02.11.2017.

02.11.2017 ухвалою суду вирішено питання про самовідвід судді Клопота С.Л. та, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Соломко І.І.

03.11.2017 ухвалою судді Соломко І.І. справу № 825/1610/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.11.2017.

15.11.2017 ухвалою суду, без виходу до нарадчої кімнати, з ініціативи судді вирішено питання про розгляд справи колегією суддів, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 21.11.2017.

15.11.2017 визначено склад колегії суддів (ОСОБА_1, ОСОБА_10М.), що підтверджується протоколом автоматичного визначення.

21.11.2017 ухвалою суду провадження по справі зупинено до 07.12.2017.

07.12.2017 ухвалою суду провадження у справі зупинено до 21.12.2017.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали. Надали письмові заперечення та додаткові пояснення, в яких викладають свою позицію наступним. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактично господарські операції здійснені не були, то відповідні документи не можуть вважатись первинними для цілей ведення податкового обліку, навіть при наявності всіх формальних реквізитів, передбачених Законом № 996-XIV. Відповідач зазначає, що наявність пояснень громадян про непричетність до реєстрації підприємств ТОВ "ВГМ", ТОВ "ОСОБА_8 Про", ТОВ "Спец-Пром-Снаб", ТОВ "ЮБС ОСОБА_9", ТОВ "Кейсен Груп", свідчать про відсутність реально вчинених господарських операцій і, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, не дозволяє формувати дані податкового обліку. Щодо операції з отримання безповоротної фінансової допомоги, то остання відповідає визначенню доходу, оскільки призводить до збільшення економічних вигод у вигляді набуття активів, а саме грошових коштів і відображається у складі доходу поточного періоду, та враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. При цьому положеннями статей 138 - 140 Податкового кодексу України не передбачено окремого виду різниць, який би зобов'язував платників податку коригувати фінансовий результат до оподаткування на суму наданої безповоротної фінансової допомоги. Доводи позивача, що відповідач неправомірно зменшив залишок від'ємного значення з ПДВ, який підлягав зарахуванню у наступних податкових періодах, є необґрунтованими, оскільки пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Позивачем у квітні 2013 та січні 2015 років подавались уточнюючі розрахунки до податкової декларації, тому строк, встановлений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, не порушений. За таких обставин, вважають вимоги позивача безпідставними і просять відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив таке.

ТОВ "УТМГ" є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.08.2017 № 23049473. Вид діяльності: 30.20 Виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів.

На підставі наказу від 04.11.2016 № 7092 та плану-графіка проведення перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "УТМГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, про що складено акт №85/26-15-14-01-03/35945518 від 03.03.2017 (далі-акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем:

- підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.1 підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 44.1 пункту 44.2 статті 44, Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.1, 2.4 розділу 2 Положення № 88 постанови Кабінету Міністрів України, пунктів 5, 7 (П(С)БО 15) , пунктів 6, 7 П(С)БО 16 "Витрати", статті 4 "Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності" Закону України № 996-ХІV за період з 01.01.2013 по 30.09.2016 та встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 13 165 520 гривень, в тому числі за 2013 рік на суму 2 029 317 гривень, 2015 рік на суму 8 208 634,00 гривень та за 9 місяців 2016 року на суму 2 927 569 гривень;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 991 091 гривень, а саме: за вересень 2015 року на суму 791 344 гривень, жовтень 2015 року на суму 476 494 гривень, листопад 2015 року на суму 472 309 гривень, грудень 2015 року на суму 109 110 гривень, за січень 2016 року на суму 432 370 гривень, за лютий 2016 року на суму 709 464 гривень. Завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) на загальну суму 11 922 187 гривень, в тому числі по періодах: травень 2015 року у сумі 1 286 890 гривень, вересень 2016 року на суму - 10 635 297 гривень;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, з порушенням граничного терміну їх реєстрації, на загальну суму ПДВ 486 503,4 гривень;

- частини восьмої статті 9 Закону України №2464-V від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пункту 6 частини третьої р.4 Наказу Міндоходів № 455 від 19.09.2013 "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. "

Не погоджуючись з висновками перевірки, 10.04.2017 ТОВ " УТМГ" подало до ГУ ДФС у м. Києві заперечення № 47/04-17 (вх. № 13250/10 від 10.04.2017), за результатами розгляду якого податковим органом прийнято рішення, де пункти 3.1.2.1, 3.1.2.5 акту перевірки викладено в новій редакції:

1. підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.1 підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 44.1 пункту 44.2 статті 44, Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.1, 2.4 розділу 2 Положення № 88 постанови Кабінету Міністрів України, пунктів 5, 7 (П(С)БО 15) , пунктів 6, 7 П(С)БО 16 "Витрати", статті 4 "Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності" Закону України № 996-ХІV за період з 01.01.2013 по 30.09.2016 та встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 14 541 829 гривень, у тому числі за 2013 рік на суму 2 029 317 гривень, 2015 рік на суму 9 584 943 гривень та за 9 місяців 2016 року на суму 2 927 569 гривень. Інші висновки акта перевірки від 03.03.2017 № 85/26-15-14-01-03/3594518 залишено без змін, а заперечення без задоволення .

Відповідь про розгляд заперечення від 09.06.2017 № 15766/10/26-15-14-01-03 направлено позивачу та повернуто до ГУ ДФС у м. Києві за закінченням терміну зберігання 14.07.2017 року.

За результатами перевірки, з урахування висновків, зроблених за наслідками розгляду заперечень до акту перевірки, та досліджених первинних документів, ГУ ДФС у м. Києві прийняв податкові повідомлення-рішення від 13.06.2017:

- № НОМЕР_1 про нарахування суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 12 512 512 гривень- основного платежу, 731 892 гривень штрафних санкцій,

- № НОМЕР_2 про нарахування суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2 991 091 гривень -основного платежу, 747 771 гривень штрафних санкцій,

- № НОМЕР_3 про зменшення розміру від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, наступного звітного (податкового) періоду податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій за платежем з податку на додану вартість в сумі 11 922 187,00 гривень.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін, суд звертає увагу на наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі- ПК України) встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Водночас пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд зазначає, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України- право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, зокрема на підставі первинних документів.

Згідно положень частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Визначення первинних документів та обов'язкові реквізити, які в них зазначаються, також встановлені пунктами 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зокрема первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналізуючи вищевказані нормативно-правові акти, можна дійти висновку, що податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій, разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

При цьому з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати по-перше, спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції, по-друге, зв'язок між фактом придбання (надання) товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною другою якої передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінюючі долучені до матеріалів справи первинні документи, суд встановив таке.

У даній справі в основу складу податкових правопорушень покладені взаємовідносини позивача з його контрагентами.

Так, у спірний період ТОВ "УТМГ" мало взаємовідносини з ТОВ "ВГМ" (код 38355533) на підставі договору поставки від 01.02.2013 №150201, умовами якого передбачено поставку запасних частин до літальних апаратів.

На підтвердження реальності виконання зазначеного договору позивачем надано податкові накладні, які з боку контрагента підписані директором ТОВ "ВГМ" ОСОБА_11

Пунктом 74.3 статті 74 ПК України передбачено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Згідно інформації, яка складена за результатами аналізу АІС "Податковий блок" щодо ТОВ "ВГМ" (код 38355533), встановлено:

- Орган ДПС: 564.Маріупольська ДПІ (Київський р-н, м. Донецьк);

- Стан платника: 11. Припинено, але не знято з обліку (кор не пусті);

- Керівник: ОСОБА_11 Гараєвич, код НОМЕР_4.

- ОСОБА_12 діяльності: 46.21-оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

- Індивідуальний податковий номер - 383555305640, свідоцтво № 200071328, анульовано 10.04.2015.

З інформації, викладеної в листі СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 16.08.2016 №2161/26-15-21-09, вбачається, що співробітниками ОУ ГУ ДФС у Житомирській області стосовно ТОВ "ВГМ" внесено до АІС "СФП", суб'єкт фіктивного підприємництва, облікову картку (вих. №747/7/06-30-21-03 від 16.06.2016), кримінальне провадження №32016060000000036 від 15.06.2016 (далі - кримінальне провадження), частина друга статті 205 КК України.

Крім того, договором від 01.02.2013 №150201 передбачено "…п.4.9. одночасно з передачею товару постачальник передає покупцеві оригінали наступних документів: сертифікати якості товару - 1 (один) екз.; п.5.1. Прийом товару по кількості, в асортиментах, якості й комплектності здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65р. та Інструкцією №П-7 від 25.04.66р. при наявності товарно-супровідних документів: залізничної накладної або товарно-транспортної накладної, видаткової накладної, податкової накладної на кожну партію товару, рахунку-фактури, сертифікату якості заводу-виробника; п.6.1. Якість товару, що постачається, повинна відповідати ГОСТУ (ДСТУ) і ТУ та/або кресленням, які зазначаються у специфікаціях до даного договору та у відповідних сертифікатах якості товару заводу- виробника; п.6.2.Якість товару підтверджується сертифікатом відповідності та якості заводу- виробника…".

Однак позивачем до перевірки не надано сертифікати якості товару-заводу виробника, що не дає можливості встановити походження товару; товарно-супровідних документів, а саме залізничної накладної або товарно-транспортної накладної; не вказано вагу та габарити запасних частин до літальних апаратів, що у свою чергу, виключає можливість оцінки товарів (робіт, послуг), відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Слід звернути увагу на невідповідність вимогам статті 201 ПК України податкових накладних, виписаних ТОВ "ВМГ" на адресу позивача у лютому 2013 року, оскільки відповідно до частини першої статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податків зобов'язаний скласти податкову накладну.

Відповідно до частини другої статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

На підтвердження факту першої події позивач посилається на договір поставки №150201, дата вчинення якого 01.02.2013, в реквізитах зазначено рахунок контрагента, відкритий в ПАТ "Прайм Банк" №260043011923 від 15.02.2013, тобто пізніше, ніж укладено договір, що в розумінні статті 73 КАС України не є неналежним доказом, оскільки не містить інформацію, щодо предмету доказування, а саме вчинення господарських операцій з ТОВ "ВГМ".

ТОВ "УТМГ" мало взаємовідносини з ТОВ "ОСОБА_8 Про" (код 39468241) на підставі договору поставки від 01.09.2015 №102/П-15, умовами якого передбачено поставку запасних частин до спецтехніки.

За результатами аналізу АІС "Податковий блок" по ТОВ "ОСОБА_8 Про" (код 39468241) встановлено:

- Орган ДПС: ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві

- Стан платника: 8.До ЄДР внесено запис про відсутність місцезнаходження

- Керівник: ОСОБА_13, код НОМЕР_5.

- ОСОБА_12 діяльності: 62.01- комп'ютерне програмування.

- Індивідуальний податковий номер 394682426542, свідоцтво №200194689, анульовано 02.07.2015.

Первинні документи по господарських операціях між позивачем та ТОВ "ОСОБА_8 Про" з боку контрагента підписано директором ОСОБА_13, яка під час допиту, в рамках кримінального провадження, пояснила, що жодних фінансово-господарських документів від імені ТОВ "ОСОБА_8 Про" не підписувала, де знаходиться товариство, і хто є покупцями даного товариства, їй невідомо.

ТОВ "УТМГ" мало взаємовідносини з ТОВ "Спец-Пром-Снаб" (код 39819888) на підставі договору поставки від 01.09.2015р. №101/П-15, умовами якого передбачено поставку запасних частин до спецтехніки.

Первинні документи по господарських операціях між позивачем та ТОВ "Спец-Пром-Снаб" з боку контрагента підписано директором ОСОБА_14

За результатами аналізу АІС "податковий блок" щодо ТОВ "Спец-Пром-Снаб" (код 39819888) встановлено:

- Орган ДПС: 2659.ДПI у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві

- Стан платника:0. Платник податків за основним місцем обліку

- Керівник: ОСОБА_14, код НОМЕР_6

- ОСОБА_12 діяльності: 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

- Індивідуальний податковий номер - 398198826593, свідоцтво № 200223282, анульовано 18.11.2016 року.

Згідно вироку Шевченківського районного суду м.Києва у справі №761/20573/16-к провадження №1-кп/761/968/2016 від 08.08.2016, ОСОБА_14 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 КК України.

Верховний Суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Також, суд враховує, що статтею 205 Кримінального кодексу України встановлена відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними.

При цьому ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг.

Як вже встановив суд, ОСОБА_14 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України за внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

За змістом частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою..

При цьому згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 у справі №826/757/13-а, статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в рішенні від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, та зокрема зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо взаємовідносини ТОВ "УТМГ"з ТОВ "Кейсен Груп" (код 39426270), то умовами договору №94/У-15 від 01.04.2015 передбачено надання послуг по ремонту агрегатів.

За результатами аналізу АІС "Податковий блок" щодо ОСОБА_9" (код 39426270) встановлено:

- Орган ДПС: ДПI у Голосівському районі ГУ ДФС у м. Києві

- Стан платника: 0. Платник податків за основним місцем обліку

- Керівник: ОСОБА_15 , код НОМЕР_7.

- ОСОБА_12 діяльності: 47.54 роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах.

- Індивідуальний податковий номер - 394262726505, свідоцтво № 200219989, анульовано 25.08.2016.

Первинні документи по господарських операціях між позивачем та ТОВ "Кейсен Груп" з боку контрагента підписані директором ОСОБА_15, який в рамках кримінального провадження пояснив, що йому не відомо ТОВ "УТМГ".

Щодо взаємовідносин ТОВ "УТМГ" з ТОВ "ЮБС ОСОБА_9" (код 39727860), то умовами договору поставки №104/П-15 від 22.09.2015 передбачено поставку запасних частин до спецтехніки.

За результатами аналізу АІС "Податковий блок" по ТОВ "ЮБС ОСОБА_9" (код 39727860) встановлено:

- Орган ДПС: ДПI у Голосівському районі ГУ ДФС у м. Києві

- Стан платника: 0. Платник податків за основним місцем обліку

- Керівник: ОСОБА_16, код НОМЕР_8

- ОСОБА_12 діяльності: 46.66 Оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням

- Індивідуальний податковий номер - 397278626502, свідоцтво № 200215970, анульовано 29.11.2016.

Первинні документи по господарських операціях між позивачем та ТОВ "ЮБС ОСОБА_9" з боку контрагента підписані ОСОБА_17

У протоколі допиту свідка ОСОБА_17 від 22.03.2016 останній пояснив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства немає та не уповноважував на це третіх осіб. Звітних та первинних бухгалтерських документів підприємства не підписував, хто здійснював керування даним підприємством, йому невідомо, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування, разом з тим, зазначені обставини підлягають врахуванню з огляду на те, що у первинних документах, прийнятих до обліку, з цими контрагентами, зазначені прізвища саме цих осіб.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові по справі № К/9901/436/18 від 23.01.2018.

Таким чином, вказані обставини не надають позивачу право для формування податкового кредиту з ПДВ у спірній період по взаємовідносинам з ТОВ "ВГМ", ТОВ "ОСОБА_8 Про", ТОВ "Спец-Пром-Снаб", ТОВ "ЮБС ОСОБА_9", ТОВ "Кейсен Груп".

Крім того, позивач мав взаємовідносини з ТОВ "НПЛ КОМ", ТОВ "КАНРЕМТОРГ", ТОВ "НІКА ЕЙР", ТОВ "ОМІКРОН ПЛЮС".

Так, у ТОВ "НПЛ КОМ" позивачем придбано полосовий фільтр gsm; антена внутрішня панельна i-atp1-800/2700mhz; комбайнер потрійного діапазону модель: 8004750; комбайнер потрійного діапазону модель: 8004750; широкосмугова пряма муфта гібрид 3db модель: 8050250;

ТОВ "НІКА ЕЙР" - колесо, колесо гальмівне, гальмо, послуги з капітального ремонту відповідно до регламенту та технічної документації;

ТОВ "Канремторг" - електричний механізм, індикатор, блок, механізм, послуги з капітального ремонту агрегатів до літаків типу ІЛ-76, ІЛ-78;

ТОВ "Омікрон Плюс" - міст четвертий - першої категорії 4905-2450010, зірка внутрішня 105М. 16. 169-4, приціл ПП61АМ, реле-регулятор РР-390Б1, пульт керування П11-5, редуктор колісний задній правий - першої категорії 4905-2602010-01 та інше.

По зазначеним вище контрагентам складено податкову інформацію про відсутність суб'єктів господарювання за власними податковими адресами, що підтверджується листами ГУ ДФС у м. Києві від 28.03.2016 №288/26-15-14-04-02, від 28.03.2016 №290/26-15-14-04-02, від 23.05.2016 №392/26-15-14-04-02, від 23.03.2016 №265/26-15-14-04-02,і від 07.04.2016 №329/26-15-14-04-02, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, вказані товари, зокрема корпуси сателіта редуктора 7273-0470 та 7272-1420, спеціальні компоненти до турбогенератора ТГ-16М, комплекти запасних частин до авіаційних двигунів типу Р-25, приціл ПП61АМ, є товарами військового призначення та могли бути реалізованими спеціалізованими підприємствами, що підтверджується листами Державного науково-дослідного інституту авіації МОУ від 16.02.2017 №5/375, від 14.03.2017 №5/566, протоколами допиту свідка (спеціаліста), а саме заступника генерального директора-технічного директора ДП "Завод 410 ЦА" ОСОБА_12, головного бухгалтера Одеського авіаційного заводу ОСОБА_18, директора ДП "Луцький ремонтний завод "Мотор" ОСОБА_19, в.о. директора ДП "Конотопський авіаремонтний завод Авіакон" ОСОБА_20 та інших, які надали пояснення щодо можливості придбання у контрагентів позивача товарів військового призначення, та їх технічного призначення.

Також позивачем здійснювались прийом-передача ТМЦ в різних містах України, таких як Львів, Харків, Миколаїв тощо. Водночас жодних документів на підтвердження відрядження посадових осіб не надано. Акти прийому-передачі з ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" підписувались уповноваженою особою на підставі довіреностей, копії яких відсутні.

На перевірку не надано документів постачання ТМЦ, а саме рахунку фактури, сертифікат якості заводу виробника, про походження ТМЦ (документи, що свідчать про виготовлення ТМЦ на території України чи його імпорт).

Не надано документів, які б підтверджували факт переміщення (транспортування), а отже, податкові накладні, які виписано на підставі видаткових накладних, складених з порушенням законодавства, не є первинними документами, та не можуть свідчити про факт походження ТМЦ.

У зв'язку з чим, неможливо перевірити правильність формування податкових зобов'язань контрагентів-постачальників і складання ними податкових накладних і, як наслідок, підтвердити правильність формування та декларування податкового кредиту ТОВ "УТМГ" по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань з контрагентами позивач посилається на первинні документи, зокрема: договори поставки на придбання та продаж товарів, видаткові накладні, звіти комісіонера, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні (реалізація товару), договори про надання послуг, ВМД, виписки банку, копії векселів, податкові накладні, звіти комітенту, витяг з єдиного реєстру податкових накладних, довідки щодо руху коштів, копії яких містяться в матеріалах справи (т.с.2,3,4,6).

Дослідивши вказані документи, суд вважає, що вони не є належними та достатніми доказами на підтвердження реальності господарських операцій згідно договорів, укладених з вищевказаними контрагентами, з огляду на таке.

Надані документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактично господарські операції здійснені не були, то відповідні документи не можуть вважатись первинними для цілей ведення податкового обліку, навіть при наявності всіх формальних реквізитів, передбачених Законом № 996-XIV та Положенням № 88.

Оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини, суд вважає, що наявність у позивача документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкові накладні, рахунки, акти виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснення господарських операцій.

Надані представником позивача додаткові документи, які містяться в матеріалах справи, суд до уваги не приймає, оскільки представник позивача не надав доказів неможливості їх подання податковому органу під час проведення перевірки з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, за період з 01.01.2015 по 30.09.2016 встановлено їх заниження всього на суму 45 876 971 гривень, у тому числі за 2015 рік на суму 45 876 971 гривень.

Під час перевірки у позивача встановлено безоплатне отримання товарів та послуг у 2015 році.

Статтею 4 Закону України № 996-ХІV встановлено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Порядок формування доходів в бухгалтерському обліку регулюється Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153(далі - (П(С)БО 15)), відповідно до якого доходи визнаються одночасно при збільшенні активів або зменшення зобов'язань.

Так, пунктами 5 та 7 П(С)БО 15 визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від не операційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в даному випадку відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Операція з отримання безповоротної фінансової допомоги відповідає визначенню доходу, оскільки призводить до збільшення економічних вигод у вигляді набуття активів, а саме грошових коштів і відображається у складі доходу поточного періоду та враховується при розрахунку фінансового результату до оподаткування в інших доходах рядок 2140 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

При цьому положеннями статей 138- 140 Податкового кодексу України не передбачено окремого виду різниць, який би зобов'язував платників податку коригувати фінансовий результат до оподаткування на суму наданої безповоротної фінансової допомоги.

Однак, в порушення наведених правових актів, ТОВ "УТМГ" не віднесено до інших доходів безоплатно отримані товари та послуги в сумі 45 876 971 гривень, що призвело до заниження доходів ТОВ "УТМГ", що враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування за 2015 рік.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, 10.04.2017 ТОВ "УТМГ" подало до ГУ ДФС у м. Києві заперечення № 47/04-17 (вх. № 13250/10 від 10.04.2017) та виявило бажання брати участь в розгляді заперечення. До заперечення надано копії первинних документів.

Відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження. Наказ про проведення документальної позапланової перевірки з підстав, зазначених у цьому підпункті, видається: у разі розгляду заперечення до акта перевірки та/або додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, - контролюючим органом, який проводив перевірку; під час проведення процедури адміністративного оскарження - контролюючим органом вищого рівня, який розглядає скаргу платника податків.

На підставі наведеної правової норми та наказу ГУ ДФС у м. Києві призначено позапланову документальну перевірку ТОВ "УТМГ" з питань, що стали предметом оскарження, про що повідомлено позивача листом від 20.04.2017 № 9933/10/26-15-14-01-03.

Листом ГУ ДФС у м. Києві від 12.04.2017 № 9258/10/26-15-14-01-03 запрошено посадових осіб ТОВ "УТМГ" на 19.04.2017 на 10-00 год. до ГУ ДФС у м.Києві для розгляду заперечення до акта перевірки.

З метою вручення копії наказу від 24.04.2017 № 2997 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з 27.04.2017", до ТОВ "УТМГ" 24.04.2017, 11.05.2017, 15.05.2017 здійснено виїзди за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 101, та встановлено відсутність посадових осіб, про що складено акти про відсутність посадових осіб та неможливість проведення перевірки від 24.04.2017 року №114/26-15-14-01-03/35945518, акт від 11.05.2017 року №144/26-15-14-01-03/35945518, акт від 15.05.2017 року №154/26-15-14-01-03/35945518, які містяться в матеріалах справи.

В подальшому, податковим органом встановлено зміну місцезнаходження ТОВ "УТМГ", а саме м. Чернігів, Новозаводський р-н, вул. Князя Чорного, 4 оф.8.

Враховуючи вказані обставини, 23.05.2017 ГУ ДФС у м. Києві видано наказ № 3910 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з 26.05.2017".

З метою проведення перевірки у ТОВ "УТМГ", 26.05.2017 здійснено виїзд до м. Чернігів та встановлено відсутність ТОВ "УТМГ" та його посадових осіб, про що складено акти від 26.05.2017 року № 399, від 26.05.2017 року № 400, від 29.05.2017 № 414, від 30.05.2017 № 434, від 31.05.2017 № 442 "Про відсутність посадових осіб та неможливість проведення перевірки".

За результатами дослідження первинних документів, наданих позивачем до заперечення, ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення, яким пункти 3.1.2.1, 3.1.2.5 акта перевірки викладено в новій редакції:

1. підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.1 підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 44.1 пункту 44.2 статті 44, Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.1, 2.4 розділу 2 Положення № 88 постанови Кабінету Міністрів України, пунктів 5, 7 (П(С)БО 15) , пунктів 6, 7 П(С)БО 16 "Витрати", статті 4 "Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності" Закону України № 996-ХІV за період з 01.01.2013 по 30.09.2016 та встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 14 541 829 гривень, у тому числі за 2013 рік на суму 2 029 317 гривень, 2015 рік на суму 9 584 943 гривень та за 9 місяців 2016 року на суму 2 927 569 гривень. Інші висновки акта перевірки від 03.03.2017 № 85/26-15-14-01-03/3594518 залишено без змін, а заперечення без задоволення .

За змістом пункту 86.8 статті 86 ПК, податкові повідомлення -рішення приймаються з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акту перевірки.

Суд зазначає, що адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо визначення сум податкового зобов'язання, проте слід зазначити, що аналіз норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що такими повноваженнями наділений відповідач, як суб'єкт владних повноважень.

З огляду на те, що відповідачем вжито всіх можливих заходів для перевірки доводів позивача, викладених у запереченнях до акту перевірки, а суд не може втручатися в дискреційні повноваження органу, до компетенції якого віднесено ці питання, тому рішення відповідача, які прийняті з урахуванням висновків, зроблених на підставі наявних у відповідача документів, є правомірними.

Щодо доводів позивача стосовно застосування строків давності відповідно до положень пункту 102.1 статті 102 ПК України, слід зазначити таке.

Відповідно до положень пункту 102.1 статті 102 ПК України, у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2013 та січні 2015 років позивачем подавались уточнюючи розрахунки до податкової декларації, тому строк визначення спірних податкових зобов'язань відповідачем не порушений.

Крім того, в ході перевірки не здійснювалось самовільного коригування податкової звітності ТОВ "УТМГ" з ПДВ. Зменшення від'ємного значення ПДВ, яке включалось до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, проведено на підставі встановлених перевіркою порушень податкового законодавства.

Що стосується висновків експертів Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.01.2018 №432-434, 555-572/18-24 та Судового експерта ОСОБА_21 01.11.2017 № 1-01/11/2017, то суд зазначає таке.

Висновок судового експерта ОСОБА_21 від 01.11.2017 № 1-01/11/2017 підготовлено на замовлення слідчого Артеменка К.С. за матеріалами кримінального провадження № 3201500000000267. Висновок експертів Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.01.2018 №432-434 підготовлено на замовлення гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_22 на підставі документів, наданих вказаними особами (т.с.6, а.с.62-116, т.с.7, а.с. 80-202).

Згідно з частиною першою статті 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частини перша статті 46 КАС України).

У свою чергу, юридична особа бере участь у справі через представника (частина третя статті 55 КАС України). Від імені юридичної особи видається довіреність (частина третя статті 59 КАС України).

За змістом статті 244 Цивільного кодексу України довіреність є письмовий документ, що видається однією собою іншій особі для представництва перед третіми особами із зазначенням повноважень.

Відповідно до частини першої статті 104 КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Разом з тим, висновки експертів від 30.01.2018 №432-434, 555-572/18-24 та від 01.11.2017 № 1-01/11/2017, не містять відомості, що підготовлені на замовлення учасників справи, а саме ТОВ "УТМГ" та ГУ ДФС у м. Києві. Також не містять докази, які підтверджують повноваження осіб для представництва учасників справи перед експертами на замовлення експертизи по даній справі, саме з тих питань, що зазначені у вказаних висновках експертів.

За правилами статті 108 КАС України, в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки висновки експертів не містять відомості, що підготовлені на замовлення ТОВ "УТМГ" та ГУ ДФС у м. Києві, та докази, які підтверджують повноваження осіб для представництва учасників справи перед експертами на замовлення експертизи по даній справі саме з тих питань, що зазначені у вказаних висновках експертів, отже, такі не є належними доказами в розумінні КАС України, відтак суд їх відхиляє.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

З урахуванням норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи, суд дійшов до переконання, що відповідач діяв на підставах, у спосіб та в межах наданих йому повноважень, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на час подання позову ставка судового збору становила1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600,00 грн), тобто сума судового збору становила 433 581,80 гривень.

Ухвалою суду від 23.10.2017 відстрочено сплату судового збору до винесення рішення по суті.

Оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, суд дійшов висновку стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-машинобудівельна група" несплачений при зверненні до суду з позовною заявою судовий збір в розмірі 433581 (чотириста тридцять три тисячі п'ятсот вісімдесят одну) грн. 80 коп. на р/р 31216206784002 в ГУДКС України у Чернігівській області.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-машинобудівельна група" (місце знаходження: вул. Князя Чорного, будинок 4, офіс 8, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 35945518) до Головного управління ДФС у м. Києві (місце знаходження: вул. Шолуденка, будинок 33/19, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-машинобудівельна група" (місце знаходження: вул. Князя Чорного, будинок 4, офіс 8, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 35945518) несплачений при зверненні до суду з позовною заявою судовий збір в розмірі 433581 (чотириста тридцять три тисячі п'ятсот вісімдесят одну) грн. 80 коп. на р/р 31216206784002 в ГУДКС України у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398, отримувач платежу УК у м. Чернігові/м. Чернігів/ 22030001.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05 березня 2018 року.

Головуючий суддя І.І. Соломко

Судді Н.М. Баргаміна

ОСОБА_1