Рішення

від 19.03.2018 по справі 825/177/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2018 року м.Чернігів Справа № 825/177/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представників позивача Шеремета Т.М., Помаза А.П.,

представника відповідача Репеха О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, справу за адміністративним позовом Приватного підприємства ХЛІБОДАР до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

05.01.2018 Приватне підприємство ХЛІБОДАР (далі - ПП ХЛІБОДАР ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівський області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області) про визнання протиправними дій ГУ ДФС у Чернігівській області та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2017 №№ 00006051405, 00006061405, 00006071405, 00006081405, 00006091405.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача є протиправними, а податкові повідомлення-рішення такими, які підлягають скасуванню, оскільки відповідачем порушено процедуру проведення фактичної перевірки, а саме: недодержання відповідачем підпункту 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України у частині наявності у останнього підстави для призначення фактичної перевірки ПП ХЛІБОДАР - відсутність у ГУ ДФС у Чернігівській області отриманої, у встановленому чинним законодавством України порядку, інформації про порушення позивачем вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; не непред'явлення продавцю кафе направлень на перевірку, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення, а підписи продавця ОСОБА_4 на направленнях на проведення перевірки від 05.12.2017 №№ 2550,2551 їй не належать та є сфальсифікованими; направлення на проведення перевірки від 05.12.2017 №№ 2550,2551 не містили реквізити суб'єкта або об'єкта, перевірка якого проводилась; фактична перевірки проводилась за відсутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та /або особи, яка фактично здійснює розрахункові операції; акт перевірки ПП ХЛІБОДАР за місцем проведення перевірки не складався; у відповідача відсутні докази реалізації позивачем алкогольних напоїв, зокрема, пакету горілки Фінляндія ретбері 2л, 37,5%, без марок акцизного податку; податковим органом замість рішень про застосування фінансових санкцій до суб'єкта господарювання прийняті податкові повідомлення-рішення.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та зазначив, що ГУ ДФС у Чернігівській області у оскаржуваних правовідносинах діяло у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Аналогічна правова позиція була висловлена відповідачем і у відзиві на позовну заяву, поданому на виконання вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2018.

Крім того, позивачем 16.02.2018, на виконання вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2018, надано до суду відповідь на відзив, в якому останній зазначив, що, у відповідності до абзацу 2 пункту 19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів у разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка контролюючі органи вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію). Разом з тим, відповідачем жодних дій щодо вилучення у ПП ХЛІБОДАР алкогольних напоїв без марок акцизного податку не вчинялось та жодні матеріли до суду, для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію), не направлялись.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що нею було реалізовано 1 пакет горілки Фінляндія ретбері 2л, 37,5%, чек не видавався. Акцизних марок вищевказана горілка не містила. З актом перевірки була ознайомлена, від підпису відмовилась. Також, зазначила, що у направленні на перевірку нею особисто було проставлено підпис на підтвердження факту пред'явлення посадовими особами ГУ ДФС у Чернігівській області службових посвідчень, направлень на проведення фактичної перевірки та вручення копії наказу про проведення фактичної перевірки. При цьому, свідок повідомила суд, що 4 пакети горілки Фінляндія ретбері 2л, 37,5% було придбано нею для себе на день народження.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначили, що під час проведення перевірки у кафе Шеремет виявлено зберігання 4 пакетів горілки Фінляндія ретбері 2л, 37,5%. Один з пакетів було реалізовано ОСОБА_4 перевіряючим, при цьому фіскальний чек не видавався. Вищевказана горілка не містила марок акцизного податку. Акт перевірки було складено на місці проведення перевірки, ОСОБА_4 від підписання останнього відмовилась.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що Управлінням аудиту ГУ ДФС у Чернігівській області проведено вибірковий аналіз по чековій інформації з системи АІС Податковий блок щодо дотримання суб'єктами господарювання мінімальних роздрібних цін, встановлених постаново Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв та встановлено можливу реалізацію алкогольних напоїв з порушенням вищевказаної постанови, зокрема, ПП ХЛІБОДАР , та запропоновано провести фактичну перевірку стосовно позивача (доповідна записка від 05.12.2017 № 795/25-01-14-05-08 (а.с.115).

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі направлень на перевірку від 05.12.2017 №№ 2550,2551, наказу від 05.12.2017 № 1901 (а.с.66-68), проведено з 06.12.2017 (17 год. 54 хв.) по 06.12.2017 (19 год. 00 хв.) фактичну перевірку ПП ХЛІБОДАР (кафе Шеремет , вул. Надточіївська, 1, с. Авдіївка, Сосницький район, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 32230899) за дотриманням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки складено акт від 06.12.2017 № 0400/25/10/РРО/32230899 (а.с.35-38), яким встановлено порушення пунктів 1,2,12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , статті 11 Закону України Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , пункту 226.6 статті 226 Податкового кодексу України та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв , а саме - реалізацію алкогольних напоїв за цінами нижчими, ніж встановлені мінімально-роздрібні ціни на алкогольні напої: 26.09.2017 о 17 год. 44 хв. було реалізовано одну пляшку горілки Плакучая Ива , 0,25 л, 40%, за ціною 35,00 грн. (мінімальна ціна станом на 09.09.2017 становила 39,78 грн.); проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій: 06.12.2017 о 17 год. 50 хв. була реалізована одна коробка горілки Фінляндія ретбері 2л, 37,5%, при цьому, реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахунковий документ не видавався, ціна горілки - 200,00 грн.; здійснення реалізації та зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка: 06.12.2017 о 17 год. 50 хв. була реалізована одна коробка горілки Фінляндія ретбері 2л, 37,5% по ціні 200,00 грн. без марки акцизного податку, накладні або документи, підтверджуючі факт надходження до перевіряємої господарської одиниці вказаного товару, під час перевірки відсутні; у реалізації знаходиться чотири пакети горілки даного виду. При цьому, мінімальна роздрібна ціна становить 298,32 грн. при вмісті спирту 37,5%.

Також, у акті перевірки зазначено, що продавець після ознайомлення з актом відмовилась від його підпису та отримання другого примірника.

На підставі вказаного вище акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 20.12.2017:

- № 00006051405, яким до ПП ХЛІБОДАР за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, пункту 1 статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.;

- 00006061405, яким до ПП ХЛІБОДАР за порушення пункту 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1600,00 грн.;

- 00006071405, яким до ПП ХЛІБОДАР за порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, абзацу 14 частини 2 статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10000,00 грн.;

- 00006081405, яким до ПП ХЛІБОДАР за порушення статті 11 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , пункту 226.6. статті 226 Податкового кодексу України, пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17000,00 грн.;

- 00006091405, яким до ПП ХЛІБОДАР за порушення статті 11 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , пункту 226.6. статті 226 Податкового кодексу України, пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання та продаж марок акцизного податку маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1251, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17000,00 грн. (а.с.18,20,22,24,26).

Також, судом встановлено, що ГУ ДФС у Чернігівській області, у відповідності до частини 1 статті 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно директора ПП ХЛІБОДАР Шеремет Т.М., який у подальшому направлено для розгляду Сосницькому районному суду Чернігівської області.

Постановою Сосницького районного суду Чернігівської області від 03.03.2018 (справа № 745/28/18, провадження № 3/745/29/2018), яка набрала законної сили 14.03.2018, справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 164-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно Шеремет Т.М., закрито. При цьому, у вищевказаній постанові судом встановлено факт продажу алкогольних напоїв без акцизних марок та без застосування реєстратора розрахункових операцій (а.с.160-163).

Вважаючи дії протиправними, а прийняті податкові повідомлення-рішення такими, які підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, у відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Водночас, приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Тобто, існування хоча б однієї з обставин, передбачених вказаними положеннями ПК України, наділяє контролюючий орган правом на проведення фактичної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, у наказі від 05.12.2017 року №1901 та направленнях на перевірку від 05.12.2017 року №№ 2550, 2551 відповідачем було вказано, що контрольний захід здійснюється на підставі 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (а.с.66-68).

Так, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може бути проведена у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Водночас, представник позивача, як у адміністративному позові, так і у судовому засіданні посилався на факт недодержання відповідачем підпункту 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України у частині наявності у останнього підстави для призначення фактичної перевірки ПП ХЛІБОДАР - відсутність у ГУ ДФС у Чернігівській області отриманої, у встановленому чинним законодавством України порядку, інформації про порушення позивачем вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, підставою для призначення ГУ ДФС у Чернігівській області фактичної перевірки ПП ХЛІБОДАР стала доповідна записка начальника Управлінням аудиту ГУ ДФС у Чернігівській області від 05.12.2017 № 795/25-01-14-05-08, в якій було зазначено про проведення Управлінням аудиту ГУ ДФС у Чернігівській області вибіркового аналізу по чековій інформації з системи АІС Податковий блок щодо дотримання суб'єктами господарювання мінімальних роздрібних цін, встановлених постаново Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв та встановлено можливу реалізацію алкогольних напоїв з порушенням вищевказаної постанови, зокрема, ПП ХЛІБОДАР , і запропоновано провести фактичну перевірку стосовно позивача (а.с.115).

Крім того, факт наявності у ГУ ДФС у Чернігівській області інформації про порушення позивачем вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів підтверджується і наявними у матеріалах справи витягами з системи АІС Податковий блок (а.с.118).

Враховуючи, що приписи підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України не містять чітко визначених форм отримання інформації, що є підставою для проведення фактичної перевірки, суд дійшов висновку, що викладені у наведених вище доповідній записці та витягах з системи АІС Податковий блок відомості є достатніми для виникнення у податкового органу підстав для проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання - ПП ХЛІБОДАР

У свою чергу, у відповідності до пункту 80.5 статті 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Так, приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Наведене дає підстави для висновку, що за умови оформлення документів, які повинні бути надані перед початком перевірки, з порушенням вимог зазначеного пункту, у платника податку виникає право недопуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Як стверджував представник позивача у адміністративному позові, так і у судовому засідання, підставами для відсутності у посадових осіб ГУ ДФС у Чернігівській області права на проведення фактичної перевірки, ПП ХЛІБОДАР є факти непред'явлення продавцю кафе направлень на перевірку, копії наказу про проведення перевірки та службових посвідчень, а також зазначив, що підписи продавця ОСОБА_4 на направленнях на проведення перевірки від 05.12.2017 №№ 2550,2551 їй не належать та є сфальсифікованими.

Разом з тим, суд вважає вищевказані посилання позивача необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, з копій направлень на проведення перевірки від 05.12.2017 №№ 2550,2551, наявних у матеріалах справи, вбачається, що продавцю ОСОБА_4 06.12.2017 о 17 год. 54 хв. пред'явлено службові посвідчення, направлення на проведення фактичної перевірки та вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки від 05.12.2017 № 1901, про що у вищевказаних направленнях міститься власноручний підпис продавця ОСОБА_4 (а.с.67,68).

Факт проставлення ОСОБА_4 власноручного підпису на направленнях на проведення перевірки від 05.12.2017 №№ 2550,2551 підтверджено у судовому засіданні особисто ОСОБА_4, допитаною у якості свідка.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що під поняттям фальсифікація (від лат. falsificatio) слід розуміти підлог, підробка, імітація.

Водночас, статтею 358 Кримінального кодексу України встановлено кримінальну відповідальність за підроблення документів , печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.

У свою чергу, чинним законодавством України передбачено необхідність звернення осіб, у разі виявлення фактів вчинення кримінального правопорушення, до відповідних органів із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з положеннями частини 1 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобовязаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань .

При цьому, під доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, слід розуміти будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до частин 1,3,4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Разом з тим, позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів щодо подання ПП ХЛІБОДАР до органів поліції повідомлення про вчинення кримінального правопорушення по факту фальсифікації посадовими особами ГУ ДФС у Чернігівській області підпису у направленнях на проведення перевірки від 05.12.2017 №№ 2550,2551.

Крім того, судом встановлено, що позивачем не було реалізовано його право, надане останньому ПК України, щодо недопуску посадових осіб ГУ ДФС у Чернігівській області до проведення фактичної перевірки.

Також, судом не приймаються до уваги посилання позивача на відсутність у направленнях на проведення перевірки від 05.12.2017 №№ 2550,2551 реквізитів суб'єкта або об'єкта, перевірка якого проводиться, з огляду на наступне.

Так, позивач вказує, що у направленнях на перевірку зазначено суб'єктом перевірки ПП ХЛІБОДАР , яке знаходиться за адресою: вул. Л. Українки, смт. Холми, Корюківський район, Чернігівська область, однак фактична перевірка проводилась у господарській одиниці - кафе Шеремет , яке знаходиться за адресою: вул. Надточіївська, 1, с. Авдіївка, Сосницький район, Чернігівська область.

При цьому, як вбачається з наказу від 05.12.2017 № 1901 Про проведення фактичної перевірки , фактичній перевірці підлягало ПП ХЛІБОДАР - кафе Шеремет за адресою: вул. Надточіївська, 1, с. Авдіївка, Сосницький район, Чернігівська область.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що направлення на перевірку є лише додатком до вищевказаного наказу і зазначення у останньому юридичної адреси ПП Хлібодар жодним чином не ставить у залежність правомірність проведення перевірки відповідачем ПП ХЛІБОДАР - кафе Шеремет за адресою: вул. Надточіївська, 1, с. Авдіївка, Сосницький район, Чернігівська область.

При цьому, необґрунтованим є і посилання представника позивача на той факт, що приміщення кафе Шеремет перебуває у оренді ОСОБА_8, на підставі договору оренди від 18.01.2017 № 1 (а.с.86-88), а останній, згідно договору суборенди від 10.05.2017 № 1 (а.с.93-95), передав частину приміщення (торгову точку), площею 20 кв.м., у суборенду ПП ХЛІБОДАР , оскільки питання оренди та суборенди приміщення по вул. Надточіївська, 1, с. Авдіївка, Сосницький район, Чернігівська область жодним чином не відноситься до проведеної відповідачем фактичної перевірки ПП ХЛІБОДАР , а ОСОБА_8 у відповідності до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не зареєстрований фізичною особою-підприємцем та не здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до пункту 80.7 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

При цьому, позивач стверджує, що фактична перевірка ПП ХЛІБОДАР здійснювалась ГУ ДФС у Чернігівській області за відсутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Як на підставу правомірності своїх тверджень позивач зазначає, що перевірка була розпочата 06.12.2017 о 17 год. 54 хв. та проводилась у присутності ОСОБА_4

Разом з тим, ОСОБА_4 не могла виступати у якості продавця - особи, яка фактично здійснює розрахункові операції, оскільки згідно з наказом від 22.09.2017 № 10 Про прийняття на роботу ОСОБА_4 була прийнята на роботу в ПП ХЛІБОДАР продавцем в кафе Шеремет з часом роботи з 8 год.00 хв. до 17 год. 00 хв. (а.с.96).

Тобто, на момент початку проведення контролюючим органом фактичної перевірки ОСОБА_4 знаходилась у кафе у неробочий час.

Натомість, спростування вищевказаних фактів знаходить своє відображення у показах ОСОБА_4, допитаної в якості свідка у судовому засіданні, в яких остання зазначила, про факт перебування її у кафе Шеремет після 17 год. 00 хв., поясненнях до акту перевірки від 06.12.2017, в яких зазначено здійснення нею продажу горілки Фінляндія ретбері 2л, 37,5 % по ціні 200,00 грн. та денним х-звітом від 06.12.2017, сформованим о 19 год. 06 хв. (а.с.119,120).

Водночас, суд зазначає, що перебування продавця ПП ХЛІБОДАР ОСОБА_4 після закінчення її робочого дня на робочому місці, а саме у кафе Шеремет , не свідчить про звільнення її від виконання функцій особи, яка здійснює розрахункові операції - продавця.

Вищевказані обставини вказують на відсутність у твердженнях позивача елементу обґрунтованості.

При цьому, судом не приймаються до уваги твердження представника позивача про той факт, що, згідно з актом перевірки, проведення фактичної перевірки ПП ХЛІБОДАР завершилось 06.12.2017 о 19 год.00 хв., а денний х-звіт сформовано 06.12.2017 о 19 год. 06 хв., оскільки різниця у часі може бути пов'язана з особливостями індивідуального налаштування програмного забезпечення відповідного реєстратора розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 86.1.статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки (пункт 86.5 статті 86 ПК України).

Як вбачається з акту перевірки від 06.12.2017 № 0400/25/10/РРО/32230899 (а.с.35-38), продавця ОСОБА_4 з актом було ознайомлено та зазначено про відмову останньої від підпису.

Факт ознайомлення ОСОБА_4 з вищевказаним актом за місцем його складення - у кафе Шеремет за адресою: вул. Надточіївська, 1, с. Авдіївка, Сосницький район, Чернігівська область підтверджено ОСОБА_4 у судовому засіданні.

При цьому, у зв'язку з відмовою ОСОБА_4 від підписання акту посадовими особами, на наступний день, 07.12.2017, складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки № 406 та останній, у відповідності до статті 86 ПК України, направлено на адресу ПП ХЛІБОДАР (а.с.65).

Вищевказані обставини, у свою чергу, спростовують твердження представника позивача щодо не складання акту фактичної перевірки за місцем її проведення.

У свою чергу, невірне зазначення відповідачем у акті відмови від підписання матеріалів перевірки від 07.12.2017 № 406 номерів направлень на перевірку - №№ 2990 та 2991, визнається судом технічною помилкою, яка, у свою чергу, не може бути безумовним наслідком визнання результатів перевірки нікчемними.

Водночас, надаючи оцінку правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у відповідності до пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі - Закон № 265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня (пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР).

Водночас, положеннями статті 20 Закону № 265/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 226.1 ст. 226 ПУ України передбачено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Згідно з пунктом 226.3 статті 226 ПК України визначено, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України

Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється (пункти 226.5, 226.6 статті 226 ПК України).

Відповідно до пункту 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

У свою чергу, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - Закон № 481/95-ВР).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Приписи абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону № 481/95-ВР визначають, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, закріплено, що маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Відповідно до абзаців 15 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів: у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.

При цьому, у відповідності до абзацу 14 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів: у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході проведення фактичної перевірки відповідачем було встановлено факт зберігання та реалізації продавцем ОСОБА_4 однієї коробки горілки Фінляндія ретбері 2л., 37,5% по заниженій оптово-роздрібній ціні - 200,00 грн., без марки акцизного податку та без друку та видачі розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції (тобто без застосування реєстратора розрахункових операцій).

Водночас, представник позивача стверджував, що ГУ ДФС у Чернігівській області не надано суду жодних доказів щодо підтвердження вищевказаних фактів.

Натомість, з показань продавця ОСОБА_4, допитаного як свідка у судовому засіданні, судом встановлено, що остання здійснила реалізацію горілки Фінляндія ретбері 2л., 37,5%, яка не містила марки акцизного податку.

Також, з письмових пояснень ОСОБА_4 до акту перевірки від 06.12.2017 вбачається, що 06.12.2017 нею було продано горілку Фінляндія ретбері 2л., 37,5% по ціні 200,00 грн. При цьому, касовий чек не видавався, накладна на вказану горілку знаходиться у бухгалтера, на горілці відсутня марка акцизного збору, у реалізації знаходилось 4 пакети по 2 літри (а.с.119).

Крім того, факт продажу позивачем алкогольних напоїв без акцизних марок та без застосування реєстратора розрахункових операцій встановлено і у постанові Сосницького районного суду Чернігівської області від 03.03.2018 (справа № 745/28/18, провадження № 3/745/29/2018), яка набрала законної сили 14.03.2018 (а.с.160-163).

У свою чергу, у відповідності до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно частини 2 статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Обов'язкове виконання рішення суду, у тому числі, суб'єктами, наділеними владними повноваженнями, покладається також Конвенцією Про захист прав і свобод людини , яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Отже, її положення є обов'язковими для виконання на всій території України. Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, суд критично ставиться до посилань ОСОБА_4 на той факт, що 4 пакети з горілкою Фінляндія ретбері 2л., 37,5% були придбані останньою для себе на день народження

При цьому, вищевказана обставина спростовується письмовими поясненнями ОСОБА_4, наданими під час проведення відповідачем фактичної перевірки.

Вищевказане, у свою чергу, свідчить про достатність належних та допустимих доказів у матеріалах справи, які підтверджують факт зберігання та реалізації ОСОБА_4 однієї коробки горілки Фінляндія ретбері 2л., 37,5% по заниженій оптово-роздрібній ціні - 200,00 грн., без марки акцизного податку та без друку та видачі розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції (тобто без застосування реєстратора розрахункових операцій).

При цьому, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на абзац 2 пункту 19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251, яким передбачено, що у разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка контролюючі органи вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію), оскільки, станом на моменту виникнення спірних правовідносин, вказаний пункт виключено, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 209.

Стосовно тверджень представника позивача про той факт, що податковим органом, у порушення вимог чинного законодавства України, винесено, замість рішень про застосування фінансових санкцій, податкові повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Так, частиною 4 статті 17 Закону № 481/95-ВР визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Водночас, приписи статті 17 Закону № 481/95-ВР не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Такі норми містить Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790. Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

У свою чергу, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Визначений аналізованою законодавчою нормою обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас, статтею 113 ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів, у розумінні ПК України, є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому, у пункті 58.1 статті 58 ПК України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Зазначене цілком стосується органів, які здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Варто зауважити, що розглядувана законодавча норма є імперативною.

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів, контролюючий орган, у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

Тому, прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні ПК України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме ПК України.

Приписи статті 17 Закону № 481/95-ВР у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам ПК України. Тому, форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами ПК України.

Зазначене стосується також і норм зазначеного раніше Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів . Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами в розумінні ПК України, оскільки відповідні норми Порядку в цій частині суперечать приписам ПК України, який має вищу юридичну силу, та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу.

Тому з 1 січня 2011 року (від часу набрання чинності ПК України) у контролюючих органів в розумінні ПК України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.

Таким чином, відповідачем, у межах та у спосіб, передбачений ПК України, були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

При цьому судом враховується, положення пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій ГУ ДФС у Чернігівській області та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2017 №№ 00006051405, 00006061405, 00006071405, 00006081405, 00006091405 і задоволення позовних вимог ПП ХЛІБОДАР у повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства ХЛІБОДАР (вул. Лесі Українки,8, смт. Холми, Корюківський район, Чернігівська область, 15331, код ЄДРПОУ 32230899) - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 23.03.2018.

Суддя В.В. Падій