Рішення
від 21.03.2018 по справі 910/6767/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2018Справа № 910/6767/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Державного підприємства Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні до за участю про та за позовом до про 1. Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України; 2. Приватного підприємства "Фастторг - 2009"; 3. Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача-2 EMET TRADING LP визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 1. Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України; 2. Приватного підприємства "Фастторг - 2009"; 3. Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними

Представники:

від Позивача: Стоян М.М. (представник за довіреністю);

від Відповідача - 1: не з'явились;

від Відповідача - 2: не з'явились;

від Відповідача - 3: не з'явились;

від Третьої особи: не з'явились;

від Третьої особи з самостійними вимогами: Бриль П.О. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (надалі також - Відповідач - 1 ), Приватного підприємства Фастторг - 2009 (надалі також - Відповідач - 2 ) та Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві (надалі також - Відповідач - 3 ) про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 23.04.2015 року було проведено електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967, 50 кв. м, що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", результати яких оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів. Згідно з протоколом №75748 проведення електронних торгів, переможцем торгів визнано приватне підприємство "Фастторг-2009", у зв'язку з поданням ним найвищої цінової пропозиції в розмірі 3 622 798, 74 грн. 23.04.2015 о 23:59:59 год. Як зазначає Позивач, вказані електронні торги є недійсними, оскільки проведені з порушенням Закону України Про управління об'єктами державної власності , Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна . За таких підстав, просить Суд визнати недійсними прилюдні (електронні) торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить на праві господарського відання Державному підприємству "Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", а саме: дослідно-виробничий випробувальний комплекс, загальною площею 7 967,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище "Сваром'я", які проведено 23.04.2015 року Держаним підприємством Інформаційний центр Міністерства юстиції України та оформлені протоколом проведення електронних торгів від 24.04.2015 року №75748.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року порушено провадження у справі № 910/6767/17, судове засідання призначено на 17.05.2017 року.

17.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 26.04.2017 року.

17.05.2017 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 26.04.2017 року не виконали.

В судовому засіданні представник позивача подав документи для долучення до матеріалів справи.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача-1 надати належним чином оформлені матеріали з проведення електронних торгів, оформлених протоколом №75748 від 23.04.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 року відкладено розгляд справи на 07.06.2017 року, у зв'язку з неявкою представників відповідачів в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

01.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог та клопотання про залучення до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - EMET TRADING LP.

07.06.2017 року в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача2. Представники відповідача-1 та відповідача-3 в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду не виконали.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року заяву Позивача про зміну предмету позову повернуто без розгляду на підставі п.4, 6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо клопотання Відповідача-2 про залучення до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - EMET TRADING LP, Суд зазначив наступне.

Відповідно до п.1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Відповідно до п. 1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ст. 27 ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін. З підстав, зазначених у третьому і четвертому реченнях частини першої згаданої статті, господарський суд залучає певну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й за відсутності згаданих заяви чи клопотання. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Клопотання вмотивовано тим, що 31.05.2017 року між Приватним підприємством "Фастторг-2009" та EMET TRADING LP укладено Договір позики, який посвідчено приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Н.Г. за реєстровим номером №1770. В забезпечення виконання зобов'язань за Договором позики, 31.05.2017 року між Приватним підприємством "Фастторг-2009" та EMET TRADING LP укладено Іпотечний договір, який посвідчено приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Н.Г. за реєстровим номером №1770. Предметом іпотеки за Іпотечним договором є дослідно-виробничий випробувальний комплекс, загальною площею 7 967,50 кв.м, що розташований за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", який перейшов у право власності Приватного підприємства "Фастторг-2009" за результатами прилюдних торгів, які Державне підприємство "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" просить визнати недійсними.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали та обставини справи, Суд прийшов до висновку, що рішення по справі №910/6767/17 може вплинути на права та обов'язки EMET TRADING LP, що є підставою задовольнити клопотання Відповідача-2 та залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача-2.

Відповідно до ст. 125 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Порядок вручення судових та позасудових документів на території Сполученого Королівства регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (далі - Конвенція).

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19 жовтня 2000 року Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15 листопада 1965 року в м. Гаага.

Статтею 1 Конвенції передбачено, що ця конвенція застосовується у цивільних або комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Відповідно до ст. 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6.

Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.

Згідно із ст. 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей.

До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Приписами ст. 7 Конвенції встановлено, що типові умови формуляра, доданого до цієї Конвенції, у всіх випадках обов'язково мають бути складені французькою або англійською мовами. Вони можуть при цьому бути складені офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуючої Держави.

У ст. 10 (пункт "а") Конвенції зазначено, що якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

Пункт "а" статті 10 Конвенції прийнятий Сполученим Королівством без застережень, де визначено, щодо можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном (відповідні відомості містяться на сайті https://www.hcch.net).

Статтею 15 Конвенції, встановлено, що якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: а) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Враховуючи вищевикладені обставини, з огляду на положення Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, для належного повідомлення Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача-2 - EMET TRADING LP про час і місце судового засідання, Суд прийшов до висновку про звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу Сполученого Королівства (Шотландії) - Scottish Government Justice Directorate Central Authority & International Law Team (St. Andrew's House (GW15) EDINBURGH EH1 3DG Scotland, UK).

Таким чином, для належного повідомлення Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача-2 - EMET TRADING LP про час і місце судового засідання, у відповідності до ст. 126 ГПК України відповідно до вимог пунктів 6.2-6.5 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України, від 27.06.2008 № 1092/5/54, Суд вважає за необхідне зобов'язати Позивача надати суду по три примірники нотаріально засвідченого перекладу на англійську мову позовної заяви з доданими до неї документами, ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/6767/17 від 26.04.2017 р., ухвали Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року.

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Приватного підприємства "Фастторг - 2009";

2) EMET TRADING LP надати письмові пояснення по суті позовних вимог Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні".

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - EMET TRADING LP та зупинено провадження по справі, у зв'язку з необхідністю вручення документів EMET TRADING LP шляхом направлення судового доручення Міністерству юстиції України для направлення через дипломатичні канали компетентному органу Сполученого Королівства (Шотландії) - Scottish Government Justice Directorate Central Authority & International Law Team (St. Andrew's House (GW15) EDINBURGH EH1 3DG Scotland, UK).

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 зобов'язано Державне підприємство "Державний науково -дослідний і проектно -конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" в строк до 19.06.2017 року надати належним чином нотаріально засвідчені копії перекладу ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі №910/6767/17 від 26.04.2017 р., ухвали Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року на англійську мову та позовну заяву з доданими до неї документами на англійську мову у трьох примірниках.

20.09.2017 року судове засідання не відбулось, оскільки станом на 20.09.2017 вимоги ухвали суду від 07.06.2017 Державним підприємством "Державний науково -дослідний і проектно -конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" не виконані.

09.06.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

20.09.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про залишення вищезазначеного клопотання без розгляду.

29.09.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли нотаріально засвідчені копії перекладу ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі №910/6767/17 від 26.04.2017 р., ухвали Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року на англійську мову та позовної заяви з доданими до неї документами на англійську мову у трьох примірниках.

02.10.2017 на адресу Міністерства юстиції України Господарським судом міста Києва було направлено ухвали Господарського суду м. Києва від 26.04.2017 року, від 07.06.2017 року, позовну заяву з доданими до неї документами та Прохання про вручення документів від 02.10.2017 року у справі № 910/6767/17 для направлення через дипломатичні канали компетентному органу Сполученого Королівства (Шотландії) - Scottish Government Justice Directorate Central Authority & International Law Team (St. Andrew's House (GW15) EDINBURGH EH1 3DG Scotland, UK).

22.11.2017 судове засідання не відбулось у зв'язку із направленням судді Чинчин О.В. на навчання до Національної школи суддів України.

Станом на даний час доказів виконання судового доручення про вручення судових документів EMET TRADING LP до матеріалів справи не надійшло.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 року поновлено провадження у справі №910/6767/17, призначено судове засідання на 20.12.2017 року.

27.11.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення по справі.

12.12.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення по справі.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.01.2018 року.

05.01.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Міністерства юстиції України надійшло судове доручення без виконання.

19.01.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення на відзив.

19.01.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача -2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.01.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача -2 надійшло клопотання про перевірку повноважень представників Державного підприємства "Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні".

22.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надійшла позовна заява Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Приватного підприємства "Фастторг - 2009", Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними.

В судове засідання 22.01.2018 року Сторони не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 року відкладено підготовче засідання на 07.02.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 року позовну заяву Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Приватного підприємства "Фастторг - 2009", Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними залишено без руху з підстав несплати судового збору за вимогу немайнового характеру у розмірі 1762 грн. 00 коп. Надано Позивачу строк для усунення недоліків, що не перевищує п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

30.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі суду від 22.01.2018 року по справі №910/6767/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 року прийнято позовну заяву Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до спільного розгляду з первісним позовом. Позовну заяву Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Приватного підприємства "Фастторг - 2009", Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними об'єднано в одне провадження з первісним позовом Державного підприємства "Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Приватного підприємства "Фастторг - 2009", Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними по справі №910/6767/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 року позовну заяву Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Приватного підприємства "Фастторг - 2009", Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними залишено без руху. Надано Позивачу строк для усунення недоліків, що не перевищує п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В судове засідання 07.02.2018 року з'явився представник Позивача. Представники Відповідачів та Третьої особи не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Суд на місці ухвалив - відкласти підготовче судове засідання на 14.02.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2018 року в задоволенні заяви Державного підприємства "Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на дослідно-виробничий випробувальний комплекс, загальною площею 7 967,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище "Сваром'я" (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 667198232218), відмовлено.

12.02.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі суду від 31.01.2018 року по справі №910/6767/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 року продовжено розгляд справи №910/6767/17 за первісним позовом Державного підприємства "Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Приватного підприємства "Фастторг - 2009", Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача-2 - EMET TRADING LP, про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними та за позовом Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Приватного підприємства "Фастторг - 2009", Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними.

14.02.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 14.02.2018 року з'явились представники Позивача та Відповідача - 3 за первісним позовом, представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Інші представники учасників справи в судове засідання не з'явились, про час та дату судового зсідання були повідомлені належним чином.

Суд на місці ухвалив - продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Суд на місці ухвалив - надати Відповідачам строк до 15 днів з дня отримання позову Третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору для надання відзивів.

Суд на місці ухвалив - надати Третій особі з самостійними вимогами щодо предмета спору до 5 днів з дня отримання відзивів на позов Третьої особи для надання відповідей на відзиви.

Суд на місці ухвалив - надати Відповідачам строк до 3 днів з дня отримання відповідей на відзиви для надання заперечень.

Суд на місці ухвалив - відкласти підготовче судове засідання на 05.03.2018 року.

27.02.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Державного підприємства "Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" надійшла Заява про забезпечення позову, якою просив суд накласти арешт на об'єкти нерухомого майна: нерухоме майно за №1458860832218 (склад тари, гараж, сховища і трансформаторна підстанція, загальною площею 74 кв.м.), що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище "Сваром'я"; нерухоме майно за №1458844832218 (склад тари, гараж, сховища і трансформаторна підстанція, загальною площею 118 кв.м.), що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище "Сваром'я".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 року заяву Державного підприємства "Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" про забезпечення позову задоволено. Вжито наступні заходи забезпечення позову у справі № 910/6767/17 накладено арешт на: нерухоме майно за реєстраційним №1458860832218 (склад тари, гараж, сховища і трансформаторна підстанція) загальною площею 74 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище "Сваром'я";

- нерухоме майно за реєстраційним №1458844832218 (склад тари, гараж, сховища і трансформаторна підстанція) загальною площею 118 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище "Сваром'я".

В судове засідання 05.03.2018 року з'явились представники Позивача та Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Представники Відповідачів та Третьої особи не з'явились, про час та дату судового зсідання були повідомлені належним чином.

Суд зазнає, що Стоян М.М. є належним представником позивача за належною довіреністю, а тому відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача-2 про перевірку повноважень.

Суд на місці ухвалив - закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.03.2018 року.

13.03.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Державного підприємства "Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" надійшла Заява про забезпечення позову, якою просив суд накласти арешт на земельні ділянки: 3221884000:33:017:0001 площею 4,729 га (цільове призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості), що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська; 3221884000:33:017:0002 площею 5,271 га (цільове призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості), що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 року у задоволенні заяви Державного підприємства "Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки: 3221884000:33:017:0001 площею 4,729 га (цільове призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості), що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська; 3221884000:33:017:0002 площею 5,271 га (цільове призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості), що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська відмовлено.

21.03.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 21 березня 2018 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В судовому засіданні представник Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В судове засідання представники Відповідачів, Третьої особи не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду поштових конвертів за закінченням встановленого терміну зберігання й вибуттям, надісланих на адреси Відповідачів - 1, 2, поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 12.03.2018 року уповноваженій особі Відповідача - 3 ухвали суду від 05.03.2018 року та відміткою про відправлення на ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 року у справі № 910/6767/17.

При цьому, Суд зазначає, що EMET TRADING LP знаходиться у Шотландії та є нерезидентом, який не має свого представництва на території України.

Порядок передачі судових та позасудових документів регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965 р.).

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19 жовтня 2000 року Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15 листопада 1965 року в м. Гаага. Відповідно до ст. 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.

Згідно із ст. 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Приписами ст. 7 Конвенції встановлено, що типові умови формуляра, доданого до цієї Конвенції, у всіх випадках обов'язково мають бути складені французькою або англійською мовами. Вони можуть при цьому бути складені офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуючої Держави.

Згідно з п. а ч. 1 ст. 10 Конвенції якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

Статтею 15 Конвенції, встановлено, що якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: а) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Суд зазначає, що Конвенція про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965 р.) визначає порядок повідомлення відповідача у справі, проте оскільки EMET TRADING LP є третьою особою, належним доказом повідомленням такої особи є направлення поштового конверту на адресу Третьої особи.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідачі та Третя особа про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Що стосується Клопотання представника Відповідача - 2 про відкладення розгляду справи, Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Подане Відповідачем - 2 клопотання про відкладення розгляду справи у зв язку з відрядженням представника у м. Рівне, задоволенню не підлягає, оскільки останнім не було подано жодних доказів на підтвердження неможливості прибуття у судове засідання, а вказана причина не може бути визнана судом поважною, так як чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання Відповідача - 2 було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.

Приймаючи до уваги, що Відповідачі та Третя особа були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Відповідачів та Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 21 березня 2018 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України,в судовому засіданні складено протокол судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2015 року було проведено електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв. м, що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", результати яких оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів. Згідно з протоколом №75748 проведення електронних торгів, переможцем торгів визнано Приватне підприємство "Фастторг-2009", у зв'язку з поданням ним найвищої цінової пропозиції в розмірі 3 622 798, 74 грн. 23.04.2015 о 23:59:59 год. (т.1 а.с.91-94)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач за первісним позовом зазначає, що вказані електронні торги є недійсними, оскільки проведені з порушенням Закону України Про управління об'єктами державної власності , Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна . За таких підстав, просить Суд визнати недійсними прилюдні (електронні) торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить Державному підприємству "Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", а саме: дослідно-виробничий випробувальний комплекс, загальною площею 7 967,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище "Сваром'я", які проведено 23.04.2015 року Держаним підприємством Інформаційний центр Міністерства юстиції України та оформлені протоколом проведення електронних торгів від 24.04.2015 року №75748.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Приватне підприємство "Фастторг-2009" зазначає, що приписи Закону України Про управління об'єктами державної власності не поширюються на даний об'єкт, а здійснення державною виконавчою службою дій та прийняття рішень, направлених на звернення стягнення на майно Позивача, які є предметом оскарження у справі не суперечить положенням Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , оскільки звернення стягнення на майно було здійснено на підставі виконавчих документів про стягнення заробітної плати.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України зазначає, що електронні торги, оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів від 23.04.2015 року є недійсними, оскільки проведені з порушенням Закону України Про управління об'єктами державної власності , Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна . За таких підстав, просить Суд визнати недійсними прилюдні (електронні) торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить на праві господарського відання Державному підприємству "Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", а саме: дослідно-виробничий випробувальний комплекс, загальною площею 7 967,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище "Сваром'я", які проведено 23.04.2015 року Держаним підприємством Інформаційний центр Міністерства юстиції України та оформлені протоколом проведення електронних торгів від 24.04.2015 року №75748; витребувати у Приватного підприємства "Фастторг-2009" на користь Міністерства енергетики та вугільної промисловості України дослідно-виробничий випробувальний комплекс, загальною площею 7 967,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище "Сваром'я".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що первісні позовні вимоги Державного підприємства Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні підлягають задоволенню та позовні вимоги Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (частина 4 статті 656 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - переможця прилюдних торгів. Крім того, враховуючи особливості, передбачені законодавством, складання за наслідками проведення прилюдних торгів відповідного акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.

Оскільки виходячи зі змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.10.2012р. у справі № 6-116 цс 12.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи , прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України , за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття заінтересована особа . Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Як встановлено Судом, 23.04.2015 року Державним підприємством Інформаційний центр Міністерства юстиції України було проведено електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв. м, що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", результати яких оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів. Згідно з протоколом №75748 проведення електронних торгів, переможцем торгів визнано Приватне підприємство "Фастторг-2009", у зв'язку з поданням ним найвищої цінової пропозиції в розмірі 3 622 798, 74 грн. 23.04.2015 о 23:59:59 год. (т.1 а.с.91-94)

Відповідно до Статуту Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", затвердженого наказом Міненерговугілля №261 від 25.04.2012 року, підприємство засноване на державній власності згідно з наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 02.12.1993 № 176 "Про створення Головного підприємства Державного науково-виробничого об'єднання "Укренергоресурси" та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, створеного відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади". (т.3 а.с.138-144)

Згідно з п.4.1 Статуту майно підприємства становлять основні фонди, інші необоротні та оборотні активи, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном на умовах, встановлених цим Статутом, вчиняючи щодо нього будь - які дії, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Приписами ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державного підприємства.

Під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна").

Згідно п. 3.3 рішення Конституційного Суду України від 10.06.2003 у справі № 1-11/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (справа про мораторій на примусову реалізацію майна), за змістом статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Згідно з ч.1 ст.181 Цивільного кодексу до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У визначенні основних засобів судам належало керуватися положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №7 Основні засоби , затвердженим наказом Міністерства фінансів від 27.04.2000 №92, яким визначено засади формування в бухгалтерському обліку підприємства інформації про основні засоби, необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції.

Фактичне використання чи невикористання цього майна у господарській діяльності підприємства в силу закону Про введення мораторію на примусову реалізацію майна не має визначального значення.

Таким чином, дія мораторію не поширюється тільки на оборотні активи, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців із дати складення балансу.

Як вбачається з відомостей з реєстру права власності на нерухоме майно про об'єкт нерухомого майна та з відомості про нерухоме державне майно станом на 01.01.2014 року юридичної особи - Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", дослідно-виробничий випробувальний комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/р Лебедівська, урочище 1, належить державі в особі Верховної Ради України (Головне підприємство Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут нетрадиційної енергетики та електротехніки відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.11.2004 року. (т.1 а.с.95-98, т.3 а.с.145-147)

Таким чином, відчужене на електронних торгах, проведених 23.04.2015 року Державним підприємством Інформаційний центр Міністерства юстиції України, майно - дослідно-виробничий випробувальний комплекс, загальною площею 7 967,50 кв. м, що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", є державним майном, що перебуває на балансі Державного підприємства та віднесено до переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації згідно з Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. Зазначені обмеження не поширюються на рішення органів управління господарських товариств, Фонду державного майна України або уповноважених органів управління про передачу об'єктів соціальної сфери, гуртожитків та об'єктів незавершеного капітального будівництва до комунальної власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 № 3-262гс15.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що прилюдні (електронні) торги з реалізації арештованого майна Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я" були проведені з порушенням вимог Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та Закону України "Про управління об'єктами державної власності", що з огляду на приписи ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання таких торгів, як правочину, недійсними.

Окремою ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 роу по справі №910/26146/15, яка набрала законної сили, надіслано Міністру енергетики та вугільної промисловості України окрему ухвалу, повідомлено Міністра енергетики та вугільної промисловості України про вказані недоліки для вжиття відповідних організаційно-правових заходів. (т.3 а.с.148-149)

Окремою ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 роу по справі №910/26146/15, яка набрала законної сили, надіслано керівнику Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" окрему ухвалу для вжиття відповідних організаційно-правових заходів. Повідомлено керівника Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" про вказані недоліки.

У вказаній ухвалі судом апеляційної інстанції встановлено відсутність порушених прав та інтересів ТОВ "Укравтомехбудлізинг" та відповідно відсутність підстав для задоволення його позовних вимог, суд не мав процесуальної можливості для визнання спірних електронних торгів недійсними, оскільки від Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", як суб'єкта, на балансі якого знаходиться таке майно та яке відповідно до чинного законодавства наділене правом вживати заходи щодо належного використання та збереження даного майна не вчинено належних дій, спрямованих на відновлення порушених прав власника, в тому числі і на вимогу Київського апеляційного господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що реалізація спірного майна на електронних торгах, а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я" порушує права й законні інтереси Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", внаслідок чого останній звернувся до суду з вказаним позовом.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги Державного підприємства Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні та позов Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, що належить на праві господарського відання Державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", які проведені 23.04.2015 року Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерством енергетики та вугільної промисловості України було заявлено позовні вимоги про витребування у Приватного підприємства "Фастторг-2009" на користь Міністерства енергетики та вугільної промисловості України дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище "Сваром'я".

Згідно зі ст. ст. 319, 321, 658 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Ст. 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 18 вересня 2013 року у справі N 6-95цс13.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Суб'єктами управління об'єктами державної власності є міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління) (п.3 ч.1 ст. 4 Закону)

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" контроль за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності здійснюють Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, уповноважені органи управління, органи державної контрольно-ревізійної служби, інші контролюючі органи шляхом проведення аналізу законності та оцінки ефективності виконання суб'єктами управління визначених обов'язків відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 1 Порядку здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2007 № 832 контроль за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності здійснюється шляхом проведення єдиного моніторингу ефективності управління об'єктами державної власності щодо додержання законності щодо використання та збереження державного майна; виконання суб'єктами управління обов'язків відповідно до законодавства.

У підпункті 40, 43-45, 47-48 п. 4 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №382/2011, зазначено, що Міненерговугілля України відповідно до покладених на нього завдань веде облік об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Міненерговугілля України, здійснює контроль за їх ефективним використанням та збереженням; приймає у випадках, передбачених законодавством, рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, передачу об'єктів державної власності від одного підприємства іншому; приймає рішення про списання та відчуження об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Міненерговугілля України; здійснює внутрішній контроль, у тому числі контроль за фінансово-господарською діяльністю, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міненерговугілля України, та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля України здійснює управління корпоративними правами держави; здійснює в межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Згідно з п. 9, 10 Положення Міненерговугілля України очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняється з посади Президентом України. Міністр як керівник Міненерговугілля України організовує та контролює виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України в апараті Міненерговугілля України, а також підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління Міненерговугілля України; притягує до дисциплінарної відповідальності керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міненерговугілля України та ін.

У п.30 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" зазначено, що застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що оскільки спірне нерухоме майно вибуло з власності держави в особі Верховної Ради України, яке належить на праві господарського відання Державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" й перебуває в управлінні Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності", поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача - 2 як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України.

За таких підстав, Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в частині витребування у Приватного підприємства "Фастторг-2009" на користь Міністерства енергетики та вугільної промисловості України дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище "Сваром'я".

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" та Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідачів порівну.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, що належить на праві господарського відання Державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", які проведені 23.04.2015 року Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів.

3. Стягнути з Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 73, Ідентифікаційний код юридичної особи 25287988) на користь Державного підприємства "Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні ( 04086, м. Київ, вулиця Петропавлівська, будинок 40, Ідентифікаційний код юридичної особи 13685287) судовий збір у розмірі 533 (п'ятсот тридцять три) грн. 33 (тридцять три) коп.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Фастторг - 2009" (02183, м.Київ, ВУЛИЦЯ КИБАЛЬЧИЧА, будинок 13-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 36516700) на користь Державного підприємства "Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні ( 04086, м. Київ, вулиця Петропавлівська, будинок 40, Ідентифікаційний код юридичної особи 13685287) судовий збір у розмірі 533 (п'ятсот тридцять три) грн. 33 (тридцять три) коп.

5. Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві (04208, м. Київ, просп.. Гонгадзе, 5-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 34482497) на користь Державного підприємства "Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні ( 04086, м. Київ, вулиця Петропавлівська, будинок 40, Ідентифікаційний код юридичної особи 13685287) судовий збір у розмірі 533 (п'ятсот тридцять три) грн. 33 (тридцять три) коп.

6. Позов Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - задовольнити повністю.

7. Визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, що належить на праві господарського відання Державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", які проведені 23.04.2015 року Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів.

8. Витребувати у Приватного підприємства "Фастторг-2009" (02183, м.Київ, ВУЛИЦЯ КИБАЛЬЧИЧА, будинок 13-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 36516700) на користь Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, БУДИНОК 30, Ідентифікаційний код юридичної особи 37471933) дослідно-виробничий випробувальний комплекс, загальною площею 7 967,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище "Сваром'я".

9. Стягнути з Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 73, Ідентифікаційний код юридичної особи 25287988) на користь Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, БУДИНОК 30, Ідентифікаційний код юридичної особи 37471933) судовий збір у розмірі 18 701 (вісімнадцять тисяч сімсот одна) грн. 32 (тридцять дві) коп.

10. Стягнути з Приватного підприємства "Фастторг - 2009" (02183, м.Київ, ВУЛИЦЯ КИБАЛЬЧИЧА, будинок 13-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 36516700) на користь Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, БУДИНОК 30, Ідентифікаційний код юридичної особи 37471933) судовий збір у розмірі 18 701 (вісімнадцять тисяч сімсот одна) грн. 32 (тридцять дві) коп.

11. Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві (04208, м. Київ, просп.. Гонгадзе, 5-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 34482497) на користь Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, БУДИНОК 30, Ідентифікаційний код юридичної особи 37471933) судовий збір у розмірі 18 701 (вісімнадцять тисяч сімсот одна) грн. 32 (тридцять дві) коп.

12. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

13. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

14. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23 березня 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення21.03.2018
Оприлюднено25.03.2018
Номер документу72927895
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/6767/17

Постанова від 03.06.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Ухвала від 08.05.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гулевець О.В.

Ухвала від 24.04.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Ухвала від 06.05.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гулевець О.В.

Ухвала від 09.04.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чинчин О.В.

Ухвала від 04.04.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чинчин О.В.

Постанова від 21.02.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Руденко М.А.

Ухвала від 05.03.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Руденко М.А.

Ухвала від 26.02.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Руденко М.А.

Ухвала від 21.02.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Руденко М.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні