Постанова

від 12.03.2018 по справі 927/437/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2018 р. Справа№ 927/437/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Власова Ю.Л.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленс"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 24.05.2017р.

у справі № 927/437/17 (Суддя: Федоренко Ю.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "Оллтек - Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленс"

про стягнення 985847,13 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року дочірне підприємство "Оллтек - Україна" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленс" про стягнення 985847,13 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.05.2017р. у справі № 927/437/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 961 168 грн. - боргу, 4 124,91 грн. 3% річних, 9 811,68 грн. штрафу, 10 742,54 грн. інфляційних нарахувань та 14 787,71 грн. судового збору.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач в повному обсязі виконав зобов'язання щодо поставки товару, водночас відповідач за поставлений товар своєчасно не розрахувався, у зв'язку з чим виник борг у розмірі 961 168, 00 грн. Також вказав на те , що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар, з останнього на підставі ст. 625 ГК України належить стягнути три відсотки річних в розмірі 4 124, 91 грн. та втрати від інфляції в сумі 10 742, 54 грн., а на підставі п. 6.1 договору поставки від 10 січня 2017 року штраф в розмірі 9 811, 68 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленс" подав, через суд першої інстанції, апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить винести нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що суд першої інстанції розглянув справу за одне судове засідання, що позбавило його надати належним чином обґрунтовані пояснення. Також, суд першої інстанції при прийняті рішення належним чином не оцінив, що позивач належним чином не виконав умови договору поставки, оскільки не надав відомостей, що підтверджують якість товару. Окрім того, зазначає, що позивачем невірно було розраховано штрафні санкції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 року клопотання ТОВ "Торговий дім Фідленс" про поновлення строку подання апеляційної скарги задоволено, відновлено ТОВ "Торговий дім Фідленс" строк подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Чернігівської області від 24.05.2017 року у справі № 927/437/17 та прийнято до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Торговий дім Фідленс" і порушено апеляційне провадження у справі № 927/437/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 року зупинено апеляційне провадження у справі №927/437/17, у зв'язку з надходженням касаційної скарги, та на підставі ч.2 ст. 109 ГПК України (редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повернення матеріалів справи №927/437/17 з Вищого господарського суду України.

16.01.2018 року через відділ документального забезпечення суду супровідним листом №02-05/26/18 від 04.01.2018 року господарським судом Чернігівської області було направлено матеріали справи № 927/437/17 до Київського апеляційного господарського суду для подальшого розгляду. Оскільки, постановою Вищого господарського суду від 11.12.2017 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленс" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 року у справі №927/437/17 господарського суду Чернігівської області залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 року у справі №927/437/17 господарського суду Чернігівської області залишено без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 року апеляційне провадження було поновлено, та призначено справу до розгляду на 19.02.2018 рік.

19.02.2018 року представники сторін у судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с.142,143). Розгляд справи було відкладено до 12.03.2018 рік.

У судове засідання 12.03.2018 р. представники сторін вдруге не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 147,148).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин нявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у справі доказами.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10 січня 2017 року між сторонами укладено договір поставки №144 (договір)(а.с.9)

За умовами зазначеного договору постачальник (ДП "Оллтек-Україна") зобов'язався передавати у власність (поставляти), а покупець (ТОВ "Торговий дім Фідленс") приймати та оплачувати товар.(п.1.1. договору.)

Пунктом 1.2 договору визначено найменування, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару буде визначатися Сторонами у Специфікаціях та/або видаткових накладних, які будуть формуватися Постачальником на підставі заявок Покупця з подальшим встановленням рахунків-фактур для здійснення оплати товару (1.2);

Умовами пунктів 2.1-2.3 договору визначено, що ціни на товар встановлюються в національній валюті України та погоджуються сторонами в Специфікації та /або видатковій накладній до цього договору. Ціна включає до себе ПДВ 20%. Ціна не може бути переглянута Сторонами після виявлення рахунку або підписання специфікації та/або видаткової накладної. Загальна вартість (ціна) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого постачальником на виконання умов цього договору згідно специфікацій та/або видаткових накладних. Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставлених рахунків.

Оплата товару здійснюється протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту здійснення поставки постачальником (п. 2.5 договору ).

У відповідності до п.3.4 та п. 3.5 договору датою фактичного постачання товару є дата оформлення видаткової накладної. Документи, що надаються одночасно до товару: видаткова накладна; рахунок-фактура; документи, перераховані в п.4.3 договору.

Відповідальність сторін визначена в розділі 6 договору, а саме у випадку несвоєчасної оплати партії товару більше ніж 5 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 1% вартості партії товару, що мала бути оплачена згідно специфікації та/або видаткової накладної (п.6.1 договору).

Термін дії договору встановлюється з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, але в будь-якому разі до повного його виконання (п. 9.1 договору).

10 січня 2017 року сторонами укладено додаток №1 до договору - Специфікація, у якій зазначено найменування товару - Мікосорб А+, обсяг поставки 2000 кг та вартість (за кг) 192,18 грн. (а.с.12).

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 981168 грн., що підтверджується видатковими накладними №3 від 10 січня 2017 року на суму 384360,00 грн., №16 від 19 січня 2017 року на суму 596808,00 грн., товарно-транспортними накладними №3 від 10 січня 2017 року, №16 від 19 січня 2017 року, рахунками-фактурами №4 від 5 січня 2017 року, №23 від 18 січня 2017 року, довіреностями відповідача №48 від 10 січня 2017 року та №188 від 19 січня 2017 року.(а.с.13-20).

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши 20000 грн. 27.03.2017 року, що підтверджується карткою рахунку №361 (розрахунки з вітчизняними покупцями) (а.с.21).

Оскільки відповідач в повному обсязі не розрахувався за отриманий товар, 22.03.2017 року позивач направив відповідачу лист з вимогою заплатити суму боргу в розмірі 981 168, 00 за поставлений товар (а.с. 22-23). Проте, відповідач відповіді не надав, борг не сплатив.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції прийшов висновку про те, відповідач належним чином зобов'язання щодо розрахунку за отриманий товар за договором поставки № 144 від 10 січня 2017 року не виконав. Також, у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання щодо розрахунку за отриманий товар стягнув на підставі ст..625 ГПК України 3% річних та втрати від інфляції, на підставі п.6.1 договору штраф

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже зазначалось вище, на виконання укладеного між сторонами 10.01.2017 року договору поставки №144 та додаток №1 до нього , 10.01.2017 року позивачем було поставлено на адресу відповідача товар у вищезазначеній кількості (2000 кілограм), в свою чергу відповідачем товар було прийнято в повному обсязі, без будь-якої претензій щодо якості та кількості, що підтверджується підписом уповноваженої особи Бовкун Я.І. відповідно до довіреності №48, видатковою накладною №3 від 10.01.2017 року та товарно-транспортною накладною №3 (а.с.13-15).

Згідно з рахунком -фактури №4 та видатковою накладною №3 від 10.01.2017 року вартість поставленого товару складає 384 360,00 грн. (а.с.14,16).

В подальшому, 19.01.2017 року позивачем було здійснено поставку, на адресу відповідача, ще одну партію товару - Мікосорб А+ у кількості 3000 кілограм, в свою чергу відповідач прийняв в повному обсязі, без будь-якої претензій щодо якості та кількості, що підтверджується підписом уповноваженої особи Бовкун Я.І. відповідно до довіреності №188, видатковою накладною №16 від 19.01.2017 року та товарно-транспортною накладною №16 (а.с.17-19).

Згідно з рахунком -фактури №23 від 18.01.2017 року та видатковою накладною №16 від 19.01.2017 року вартість поставленого товару складає 596808,00 грн. (а.с.18,20).

Пунктом 2.5 договору визначено, що оплата товару здійснюється протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту здійснення поставки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було поставлено товар на загальну суму 981 168 грн. (384 360+596 808), в свою чергу, відповідачем частково було сплачено кошти за отриманий товар в розмірі 20 000,00 грн. (а.с.21), тому сума заборгованості складає 961 168 грн. (384 360+596 808 - 20 000,00).

Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що повна оплата вартості поставленого товару протягом строку передбаченого договором ( п.2.5) відповідачем здійснена не була, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 961 168,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

При цьому, необґрунтованими є доводи відповідача про ненадання позивачем при здійсненні поставки документів, які підтверджують якість поставленого товару, оскільки згідно умов договору поставки № 144 від 10.01.2017 року зазначені обставини не звільняють відповідача від обов'язку щодо сплати за поставлений товар, а лише можуть бути підставою для застосування наслідків , визначених відповідно до п.6.3 договору поставки.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних - 4 124,91 грн. та втрат від інфляції в розмірі 10 742,54 грн., штрафу - 9811,68 грн.., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині зважаючи на наступне.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі ґрунтуються на тому, що позивачем було невірно нарахована штрафні санкції, а саме не вірно визначений період нарахування, який безпідставно визнано судом першої інстанції арифметично вірним та обґрунтованим.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не підтвердженні, задоволенню не підлягають, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 26.04.2017 р. у справі № 3-1522гс16.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За умовами п. 2.5. договору, оплата товару здійснюється протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту здійснення поставки Постачальником.

Як свідчать матеріали справи, передбачений договором строк виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого товару 10.01.2017 року сплив 27.02.2017 року, а поставленого товару 19.01.2017 року сплив 06.03.2017 року.

За рахунком -фактури №4 та видатковою накладною №3 від 10.01.2017 року вартість поставленого товару складає 384 360,00 грн. строк виконання спив 27.02.2017 р. (45 днів), таким чином: за період 28.02.2017 р. по 26.03.2017 р. розмір 3% річних становить 852,96 грн.

Після часткової сплати в розмірі 20 000,00 грн. (27.03.2017 року), сума боргу становить 364 360,00, тому за період з 27.03.2017 по 24.04.2017 рік, сума 3% річних становить 868,47 грн.

За рахунком -фактури №23 від 18.01.2017 року та видатковою накладною №16 від 19.01.2017 року вартість поставленого товару складає 596808,00 грн., строк виконання сплив 06.03.2017 року (45 днів ), тому за період з 07.03.2017 по 24.04.2017 розмір 3% річних становить 2403,48 грн.

Загальний розмірі 3% річних становить 4 124,91 грн. (852,96+868,47+2403,48).

Розмір інфляційних нарахувань за ставкою НБУ 1,018 % за період з 07.03.2017 р. по 24.04.2017 рік становить 10 742,54 грн. у відповідності до позовних вимог .

При цьому, колегія суддів зазначає, що ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної інстанції, апелянтом не було подано контррозрахунку інфляційних та 3 % річних.

Окрім того, пунктом 6.1. договору передбачено, що у випадку не своєчасної оплати партії товару більше ніж на 5 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 1 % вартості партії товару, що мала бути оплачена згідно специфікації та/або видаткової накладної.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Заявлений до стягнення позивачем розмір штрафу відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору п.6.1 , а тому підлягає стягненню на користь позивача в загальному розмірі 9811,68 грн. (розмір штрафу 1% на суму боргу 384 360,00 становить 3 843,60 грн., на суму боргу 596 808,00 грн. становить 5 968,08 грн. ).

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати за поставлений товар не здійснив в повному обсязі та своєчасно, відповідно до п.2.5 договору поставки, колегія суддів перевіривши розрахунки 3% річних - 4124,91 грн., інфляційних нарахувань -10 742,54 грн. та штрафу - 9811,68 грн., погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони є арифметично вірними, тому позовні вимоги в цій частині правомірно були задоволенні судом першої інстанції.

Відносно доводів апелянта про те, що судом було розглянуто справу за одне судове засідання, що унеможливило представника взяти учать у судовому засіданні та надати належні пояснення по справі, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, провадження у справі судом було відкрито 04.05.2017 року, ухвала була отримана представником відповідача 10.05.2017 року (а.с.28), судове рішення було призначено на 24.05.2017 року, при цьому відповідач, належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, своїм правом щодо участі в судовому засіданні не скористався, ніяких клопотань чи заперечень суду не надав.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів, вважає, що відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання представника. При цьому, колегія суддів зазначає, що й до апеляційної інстанції відповідач не направив повноважного представника для участі в судовому засіданні, не дивлячись на ту обставину, що повноважний представник отримав ухвалу про призначення апеляційної скарги до розгляду (а.с.142), а також ухвалу про відкладення розгляду справи (а.с.148).

Отже, доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими та не підтвердженні належними та допустимими доказами, а тому вимоги скаржника задоволенню не підлягають враховуючи вищевикладені обставини.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.05.2017 року у справі № 927/437/17, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленс" на рішення господарського суду Чернігівської області від 24.05.2017 року у справі № 927/437/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 24.05.2017 року у справі № 927/437/17 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача (апелянта).

Матеріали справи № 927/437/17 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 21.03.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Ю.Л. Власов