Ухвала

від 20.03.2018 по справі 907/612/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"20" березня 2018 р. Справа № 907/612/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді: Бонк Т.Б.,

суддів: Матущак О.І.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання - Борщ І.О.

за участю представників учасників процесу: не з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Ужгородської міської ради №5200/03-17 від 04.12.2017

на рішення господарського суду Закарпатської області від 10.11.2017 (головуючий суддя Васьковський О.В.),

у справі № 907/612/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уж-Буд -Інвест", м. Ужгород,

до відповідача - 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород,

до відповідача-2 Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м.Ужгород

про визнання поновленим договору оренди землі, зобов'язання Ужгородської міської підписати (укласти) Додаткову угоду про поновлення строку дії договору оренди землі

встановив:

у позові ТОВ "Уж-Буд -Інвест" просить визнати поновленим до 11 квітня 2020 року договір оренди землі №1727 від 03.06.2014, про передачу в оренду земельної ділянки, площею 0,12 га, яка знаходиться за адресою: м.Ужгород, мікрорайон "Боздош", кадастровий номер 2110100000:24:002:0178, на тих самих умовах; та зобов'язати Ужгородську міську раду в особі Департаменту міського господарства підписати (укласти) Додаткову угоду про поновлення строку дії договору оренди землі №1727 від 03.06.2014 року.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач 1, в порушення вимог договору оренди та вимог чинного законодавства, ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі про поновлення договору, укладеного 03.06.2014 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (надалі - Департамент) та ТОВ «Уж-Буд-Інвест» на підставі рішення Ужгородської міської ради від 23.04.2014 року №1283. Стверджує, що позивач, як орендар земельної ділянки, протягом всього строку дії Договору оренди землі №1727 від 03.06.2014 року виконував свої обов'язки у відповідності до умов укладеного договору та вимог закону, а відсутність збудованого нерухомого об'єкту, тобто використання за цільовим призначенням не спростовано відповідачем. Позивач зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» передбачена підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. При цьому, вказує, що перший лист про підписання додаткової угоди та пролонгації договору був поданий до відповідача 24.05.2017 року, тобто після спливу місячного терміну з закінчення строку дії договору (11.04.2017 р.), а відповідачем не направлено позивачу заперечення про поновлення договору оренди.

Позивач наводить доводи щодо того, що відповідач жодного разу не висловлювався про припинення дії договору оренди, а навпаки направляв позивачу листи з повідомленням про проект рішення щодо продовження дії договорів. Водночас, позивач вважає, що та обставина, що після спливу 5-ти місяців з моменту закінчення строку дії договору оренди землі №1727 від 03.06.2014 року, відповідачем було прийнято рішення не впливає на суть правовідносин жодним чином і на даний позов також., хоч і вважає таке рішення протиправним, таким, що не ґрунтується на законі з тих самих підстав, що заявлені в позовній заяві, адже орган місцевого самоврядування, виносячи рішення про відмову в поновленні договору оренди, не мав право його приймати в силу Закону, чим порушив ч.6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» , адже на той момент договір вже був пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.11.2017 у справі № 907/612/17 позов задоволено повністю. Визнано поновленим до 11 квітня 2020 року договір оренди землі №1727 від 03.06.2014 року, площею 0,12 га, яка знаходиться за адресою: м.Ужгород, мікрорайон "Боздош", кадастровий номер 2110100000:24:002:0178 на тих самих умовах. Зобов'язано Ужгородську міську раду в особі Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради підписати (укласти) Додаткову угоду про поновлення строку дії договору оренди землі №1727 від 03.06.2014 року.

Рішення суду про задоволення позову мотивоване встановленими судом юридичними фактами щодо неправомірності та незаконності відмови відповідачів у поновленні договору оренди, доведеності позивачем здійснення ним всіх умов для визнання за ним як за орендарем переважного права на поновлення спірного договору оренди, у відповідності до ст.33 Закону України «Про оренду землі» та п.6 спірних договорів, а також відсутністю доводів, підстав та доказів, які б унеможливлювали поновлення спірного договору оренди чи передумов, які б перешкоджали вказаному, необхідністю відновлення порушеного права позивача та забезпечення його захисту у судовому порядку, положеннями Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо невтручання у право власності позивача.

В апеляційній скарзі відповідач-1 просить дане рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову в позові, мотивуючи це тим, що позивачем не дотримано вимогу ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо обов'язку орендаря повідомити про такий свій намір орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Пунктом 9 Договору зазначено, що орендар, який має намір продовжити термін дії договору, не пізніше як за 60 днів до закінчення строку дії угоди, звертається до міської ради із відповідним клопотанням. На момент звернення позивача до міської ради із листом-повідомленням в порядку ст. 33 Закону України Про оренду землі юридичного факту пролонгації договору в порядку ч.6 наведеної норми ще не відбулося і не могло відбутись в силу приписів закону. Враховуючи, що строк договору закінчився 11.04.2017 року, прийняття рішення орендодавцем 12.09.2017 року № 775 про відмову в поновленні договору оренди землі, а також ту обставину, що рішення про передачу земельної ділянки, яка орендувалась позивачем за спірним договором, іншій особі не приймалось, то і переважне право позивача на укладення договору в порядку ст. 33 Закону України Про оренду землі не є порушеним.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Ужгородської міської ради №5200/03-17 від 04.12.2017.

У судове засідання 20.03.2018 року не з'явилися представники сторін, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

З ініціативи суду на обговорення колегії суддів винесено питання щодо можливості зупинення провадження в даній справі до вирішення справи №594/376/17 ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду, якою в касаційному поряду переглядаються судові рішення у подібних правовідносинах.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду.

Таким чином, необхідною умовою для реалізації господарським судом права на зупинення провадження в справі з підстав, які передбачені п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, є подібність правовідносин, які є предметом дослідження в даній справі з правовідносинами, які переглядатимуться ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду в іншій справі.

Апеляційним господарським судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 14.02.2018 на розгляд ОСОБА_2 Верховного Суду передано справу № 594/376/17-ц за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Центр до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю Борщівська аграрна компанія про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим.

Зазначена ухвала суду мотивована необхідністю відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України: від 23 листопада 2016 року за № 6-2540цс16, від 6 вересня 2017 року за № 6-2539цс16, оскільки положення ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі та ст. 764 ЦК України передбачені законодавцем на випадок відсутності конкретних дій, спрямованих на продовження дії договору, а в статті 764 ЦК України - з боку обох сторін договору оренди, коли орендар продовжує користуватись річчю. Однак, на відміну від положень статті 764 ЦК України, частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі передбачає, що одна зі сторін, орендар, обов'язково має попередньо має повідомити про своє бажання про поновлення договору оренди землі, оскільки має наступну умову свого застосування - за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Тобто автоматичної пролонгації договору, як вважав Верховний Суд України, не відбувається. Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі є логічним продовженням правил, викладених у попередніх частинах цієї статті та не може тлумачитися відірвано від їх змісту.

Ухвалою ОСОБА_2 Верховного Суду від 27.02.2018 за провадженням №14-65цс18 справу №594/376/17-ц призначено до розгляду на 22.03.2018.

Отже, правовідносини в справі за №594/376/17-ц, яка переглядається в касаційному порядку ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду, є подібними до правовідносин, які є предметом дослідження в даній справі за №907/612/17.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі у зв'язку з переглядом судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі за №594/376/17-ц) у касаційному порядку ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду.

У відповідності до ч. 3 ст. 228 ГПК України, з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 228, 234, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

зупинити провадження по справі №907/612/17 до вирішення справи №594/376/17, переданої на вирішення ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя: Т.Б. Бонк

Судді: О.І. Матущак

ОСОБА_1