Постанова

від 21.03.2018 по справі 390/1188/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року м. Кропивницький

справа № 390/1188/16-ц

провадження № 22-ц/781/428/18

Головуючий у суді І-ї інстанції Терещенко Д.В.

Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

секретар судового засідання Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою фермерського господарства ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2017 року за позовом фермерського господарства ОСОБА_2 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Відродження , фермерського господарства Якименка Тимофія Тимофійовича про визнання договору оренди землі недійсним, визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016 року Фермерське господарство Скриніка С.А.звернулося в суд з позовами до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Відродження (далі ТОВ Агрофірма Відродження ) про визнання договору оренди землі від 11.05.2016 року укладений між ТОВ Агрофірма Відродження та ОСОБА_3 недійсним та скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договір оренди землі №4 від 01.12.2005 року укладений між ФГ Скриніка С.А. та ОСОБА_3

ОСОБА_3 було подано зустрічний позов до ФГ Скриніка С.А. про визнання недійсною додаткової угоди від 25.04.2016 року до договору оренди землі №4 від 01.12.2005 року.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2017 року прийнято заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про залишення зустрічного позову без розгляду, та зустрічний позов ОСОБА_3 подано зустрічний позов до ФГ Скриніка С.А. про визнання недійсною додаткової угоди від 25.04.2016 року до договору оренди землі №4 від 01.12.2005 року залишено без розгляду (а.с.178т.1).

В березні 2017 року ФГ Скриніка С.А.звернулося в суд з позовами до ОСОБА_3, Фермерського господарства Якименка Тимофія Тимофійовича (далі ФГ Якименка Т.Т. ), про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, розташованої на території Могутненської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, загальною площею 6,1463 га., кадастровий номер НОМЕР_2, укладений 04.04.2016 року між ФГ Якименко Т.Т. та ОСОБА_3, скасування рішення про його державну реєстрацію: індексний номер 33870497 від 15.02.2017 року, приватний нотаріус ОСОБА_6, Кропивницький міський нотаріальний округ, Кіровоградська область, та визнання поновленим договір оренди землі №4 від 01.12.2005 року (земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2), укладений між ФГ Скриніка С.А. та ОСОБА_3, зареєстрований у Кіровоградському районному відділі КРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України 10 березня 2006 року, реєстраційний номер 7.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 01.12.2005 року між ОСОБА_7 (орендодавець) та ФГ Скриніка С.А., в особі ОСОБА_2 (орендар), було укладено договір оренди № 4 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Могутненської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, загальної площею 6,15 га, на 10 років. Державна реєстрація договору здійснена 10 березня 2006 року. Вказана земельна ділянка належить ОСОБА_3, на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія та номер: НОМЕР_3 виданий 05.03.2002 року Могутненською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Протягом дії договору ФГ Скриніка С.А. належним чином виконувало свої зобов'язання за договором та по закінченню його строку, користуючись переважним правом орендаря, надало ОСОБА_3 проект додаткової угоди про поновлення строку дії договору, який 25.04.2016 року було підписано сторонами. Вказану додаткову угоду було зареєстровано у приватного нотаріуса ОСОБА_8, на що отримано інформаційну довідку № 59156431 від 16.05.2016 року.

В кінці червня 2016 року позивачу стало відомо, що вказана земельна ділянка передана в оренду іншому орендодавцю, а саме: TOB Агрофірмі Відродження на підставі договору оренди землі від 11.05.2016 року.

Позивач вважає, що ОСОБА_3 всупереч вимог чинного законодавства, двічі уклавши договір оренди землі, порушила належне йому переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. Посилаючись на ст. 33 Закону України Про оренду землі просив задовольнити його позов.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року об'єднано в одне провадження позовні вимоги у цивільній справі № 390/407/17 за позовом ФГ Скриніка С.А. до ОСОБА_3., ФГ Якименка Т.Т. про визнання договору оренди землі недійсним та позовні вимоги у справі № 390/1188/16-ц за позовом ФГ Скриніка С.А. до ОСОБА_3., ТОВ "Агорфірма "Відродження" про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендодавцем (а.с.255т.1).

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року накладено арешт на земельну ділянку, розташовану на території Могутненської сільської ради Кіровоградського району та області, загальною площею 6.15 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої АДРЕСА_1, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_4, виданого 05.03.2002 року, із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, до вступу рішення суду в законну силу (а.с.27 т.2).

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2017 року позовні вимоги ФГ Скриніка С.А. в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 11.05.2016 року між ТОВ Агрофірма Відродження та ОСОБА_3 залишено без розгляду (а.с.75т.2).

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позову ФГ Скриніка С.А. Скасовано раніше накладений арешт на земельну ділянку, згідно ухвали Кіровоградського районного суду кіровоградської області від 10.05.2017 року.

В апеляційній скарзі позивачем ставиться питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначається, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Звертається увага, що ФГ Скриніка С.А. належним чином виконувало свої зобов'язання за договором від 01.12.2005 року, укладеним з ОСОБА_7 - користувалось земельною ділянкою відповідно до цільового призначення, сплачувало орендну плату, що було підтверджено у судовому засіданні ОСОБА_9 04.02.2016 року через Кіровоградську дирекцію ПАТ Укрпошта Олексіївського OB ФГ Скриніка С.А. орендарям, в т.ч. й ОСОБА_3, було направлено листи з проектами додаткової угоди. 25.04.2016 року проект додаткової угоди було підписано. Позивач вважає., що відсутність заперечень з боку орендаря щодо поновлення договору оренди підтверджена поясненнями відповідача ОСОБА_9 ФГ Скриніка С.А. наголошує, що продовжувало 2016 року та 2017 року користуватись земельною ділянкою, сплачувало орендну плату, земельний податок.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Відродження подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.107-110т.2).

Відповідачі ФГ Якименка Т.Т. та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін та інших осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно підпункту 9 пункту 1 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши пояснення представників позивача адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які підтримали доводи апеляційної скарги, представника відповідача ТОВ Агрофірма Відродження адвоката Квашука О.Д., який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд зазначав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів надсилання ним на адресу ОСОБА_3 поштового відправлення (простого, рекомендованого, з оголошеною цінністю), яке б містило лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк з проектом додаткової угоди, у строк не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі від 01.12.2005 року, тобто в період до 10 лютого 2016 року, як того вимагає стаття 33 Закону України Про оренду землі .

Крім того, рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 07.09.2017 року по справі № 390/968/17 за позовом ФГ Якименка Тимофія Тимофійовича до Фермерського господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі від 25.04.2016 року встановлено, що ФГ Скриніка ОСОБА_13 надало ОСОБА_3 проект додаткової угоди про поновлення договору від 01.12.2005 року лише після закінчення строку його дії. Дана обставина, в силу преюдиції, не підлягає доказуванню в даній справі в порядку вимог частини 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України. Також встановлено, що додаткова угода від 25.04.2016 р. у зв'язку з не проведенням її державної реєстрації не є вчиненою і не створила для її сторін жодних правових наслідків.

Встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки розміром 6,15 га, кадастровим номером НОМЕР_2, розташована на території Могутненської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, на підставі державного акта на право приватної власності на землю Серії І-КР № 037298 виданого на ім'я ОСОБА_7 (а.с.13т.1).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ОЛ № 039577 від 11.12.2009 року ОСОБА_7 у зв'язку з розірванням шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3 (а.с.8т.1).

01 грудня 2005 року між ФГ Скриніка С.А. та ОСОБА_7 було укладено договір оренди землі № 4, зареєстрований у Кіровоградському районному відділі КРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 10 березня 2006 року за № 7 (а.с.9-12,200-201т.1).

Відповідно до п. 3.1. Договору, договір укладається на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації у Кіровоградському районному відділі КРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України , тобто до 10.03.2016 року.

25 квітня 2016 року між сторонами було підписано додаткову угоду про продовження дії договору оренди землі № 4 від 01 грудня 2005 року, яка не пройшла відповідну державну реєстрацію через ніявність на період звернення іншого договору оренди на цю ж земельну ділянкувід 11.05.2016 року укладеного між ТОВ Агрофірма Відродження та ОСОБА_3

04 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ФГ Якименка Тимофія Тимофійовича укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_3 передала ФГ Якименка Тимофія Тимофійовича в оренду власну земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована на території Могутненської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, строком дії 10 років (а.с.170-173т.1).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди на земельну ділянку зареєстровано за Фермерським господарством Якименка Тимофія Тимофійовича 07.02.2017 року на підставі договору оренди землі від 04.04.2016 року (а.с.174-175т.1).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що договір оренди землі від 04.04.2016 року укладений ОСОБА_3 з ФГ Якименка Тимофія Тимофійовича на більш вигідних умовах, ніж існували в договорі оренди землі укладеному 01.12.2005 року між ОСОБА_7 та ФГ Скриніка С.А.

Так, в п.4.2. договору оренди землі від 01.12.2005 року зазначено, що розмір орендної плати складає 1,5 %, а в договорі оренди землі від 04.04.2016 р. укладеному між ОСОБА_3 та ФГ Якименка Тимофія Тимофійовича розмір орендної плати становить 5 %; договір від 01.12.2005 року укладено на 10 років, а договір від 04.04.2016 року - на 20 років.

Суд дійшов правильного висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач пропонував ОСОБА_3 продовжити договір оренди землі від 01.12.2005 року на таких самих або більш вигідніших умовах, ніж запропоновані ФГ Якименко Тимофієм Тимофійовичем ; ОСОБА_3 відмовила позивачеві в продовженні договору, у зв'язку з використанням земельної ділянки у власних цілях, а потім уклала договір оренди з ФГ Якименка Тимофія Тимофійовича .

Попередній орендар продовжив користування позивачем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору протягом певного часу, необхідного для збору врожаю сільськогосподарських культур.

Починаючи з осені 2016 року позивач фактично не користувався спірною земельною ділянкою, що підтверджується поданою у даній справі заявою позивача про забезпечення позову від 28.09.2016 року та поясненнями представників позивача в судовому засіданні.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

У частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини друга-п'ята цієї статті).

Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 13 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди: із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України 2004 року, в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів.

Правильними є висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині поновлення договору оренди землі від 01.12.2005 року не підлягають задоволенню, у позивача відсутнє переважне право на поновлення оренди землі на новий строк, оскільки не дотримано орендарем - ФГ Скриніка С.А. строки та процедуру повідомлення орендодавця - ОСОБА_3 про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди від 01.12.2005 року на новий строк, укладення ОСОБА_3 договору оренди землі з ФГ Якименка Т.Т. на більш вигідних умовах ніж існували в договорі оренди землі укладеному 01.12.2005 року між ОСОБА_7 та ФГ Скриніка С.А. і, позивач не пропонував ОСОБА_3 таких самих або більш вигідних умов. Часткове виконання позивачем вимог тільки ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , при наявності факту порушення ним вимог частин 1-5 вказаної статті, не є самостійною підставою для захисту саме порушеного переважного права позивача на поновлення договору оренди землі від 01.12.2005 року перед іншими особами - орендарями. Обгрунтованими також є висновки суду щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди землі укладеного між ФГ Якименка Тимофія Тимофійовича та ОСОБА_3 від 04.04.2016 року.

Частинами 4,5 ст. 82 ЦПК встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 07.09.2017 року по справі № 390/968/17 відмовлено у задоволенні позову ФГ Якименка Тимофія Тимофійовича до Фермерського господарства Скриніка С.А., ОСОБА_3 про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі від 25.04.2016 року (а.с.60-62т.2).

Вказаним рішенням встановлено, що 25.04.2016 року між ОСОБА_3 та ФГ Скриніка С.А. було підписано додаткову угоду до договору оренди землі від 01.12.2005 року, якою внесені зміни і доповнення, зокрема щодо збільшення строку дії договору до 10 років, але державна реєстрація права оренди за цією угодою проведена не була, у зв'язку з чим додаткова угода чинності не набрала.

У зв'язку з тим, що не проведено державну реєстрацію права оренди, ця додаткова угода не набрала чинності, ФГ Скриніка С.А. не набуло прав орендаря за цією угодою.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України (2004 року в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) та ст. 81 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ, чинній з 15.12.2017 року) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем в обґрунтування доводів позовних заяв надано суду: - податкову декларацію за 2016 рік із відомостями про наявність земельних ділянок, в яких вказано й земельну ділянку ОСОБА_7 (а.с.86-90 т.1); - відомість виплати орендної плати за 2016 рік (а.с.103т.1), згідно якої ОСОБА_3 отримала орендну плату в сумі 7500 грн.; - довідку від 10.05.2017 року за №285, видану виконкомом Могутненської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с. 3 т.2), про те, що ФГ ОСОБА_14 на земельній ділянці ОСОБА_3 було здійснено посів кукурудзи 14.04.2017 року; - ксерокопію довідки від 29.05.2017 року, видану Кіровоградським районним відділенням поліції Кропивницького відділу поліціїГУНП в Кіровоградській області, про те, що ОСОБА_14 звернувся до Кіровоградського районного відділення поліції із заявою по про те, що невідома особа обробляє поле, яке йому належить. 25.04.2017 року дану заяву зареєстровано до журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені правопорушення та інші події Кіровоградського районного відділення поліції за реєстраційним № 1563. За даним фактом співробітниками Кіровоградського відділу поліції проведено перевірку та складено висновок згідно Закону України Про звернення громадян у зв'язку з відсутністю в даній події ознак кримінального правопорушення (а.с. 34 т.2).

Повноваження із державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючістю ґрунтів передано Держгеокадастру постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України , тому виконком сільської ради не має повноважень на здійснення моніторингу та контролю за використанням земель сільськогосподарського призначення поза межами населеного пункту, що не відносяться до земель комунальної власності.

Як доказ виконання вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі , позивач надав список орендодавців від 04.02.2016 року, яким відправлялися листи для продовження договорів оренди земельних часток (паїв), в переліку яких зазначена ОСОБА_3 (а.с.104т.1).

Вказаний список орендодавців від 04.02.2016 року не є неналежним та недопустимим доказом в розумінні ст. 81 ЦПК, оскільки ним не підтверджується факт направлення позивачем на адресу ОСОБА_3 проекту додаткової угоди, також в ньому відсутня дата відправлення листа, не зазначено про те, яким саме способом (простою кореспонденцією, рекомендованим листом, цінним листом з описом вкладення тощо) був відправлений лист, не має посилання на те, що позивач, як орендар, має намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору від 01.12.2005 року на новий строк. На листі від 04.02.2016 року міститься лише відбиток кліше календарного штемпеля вузлу поштового зв'язку. Сам лист-повідомлення, який відправлявся позивачем на адресу ОСОБА_3, судам не наданий.

Пунктом 8 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року (в редакції, яка діяла станом на грудень 2015 року), визначено, що до внутрішніх поштових відправлень належать листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю. Пунктом 6 Правил передбачено, що оператор поштового зв'язку для оформлення приймання, перевезення, доставки та вручення поштових відправлень, поштових переказів та здійснення інших пов'язаних з цим виробничих операцій повинен мати штампувальні поштові пристрої, інші засоби поштового зв'язку, перелік і порядок застосування яких установлюється Мінтрансзв'язку. Пунктами 1, 2 Інструкції з використання маркувальних машин, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України 03 лютого 2014 року N 71 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2014 року за N 339/25116, передбачено, що ця Інструкція визначає порядок використання маркувальних машин національним оператором поштового зв'язку, а також фізичними та юридичними особами. Маркувальна машина призначена для нанесення на прості та рекомендовані поштові картки, листи, бандеролі (далі - письмова кореспонденція) відбитків кліше державного знака, що підтверджує оплату послуг поштового зв'язку із зазначенням їх вартості (далі - державний знак), календарного штемпеля, що зазначає місце та дату приймання цієї кореспонденції для пересилання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) та поштову адресу власника маркувальної машини чи логотипа (товарного знака) національного оператора, або нанесення цих даних на письмову кореспонденцію шляхом електронного друкування.

Пунктом 4 вказаної Інструкції визначено, що форми кліше, які повинна мати маркувальна машина, наведені у додатку 1 до цієї Інструкції, а саме: найменування (прізвища, імені, по батькові) та поштової адреси власника маркувальної машини чи логотипа (товарного знака) національного оператора; календарного штемпеля; державного знака та реєстраційного номера маркувальної машини.

Чинним законодавством України не передбачено нанесення оператором поштового зв'язку відбитку кліше календарного штемпеля на інші письмові документи, крім безпосередньо нанесення його на прості та рекомендовані поштові картки, листи, бандеролі.

Суд першої інстанції встановив і дав належну оцінку обставинам щодо користування ФГ ОСОБА_14 спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору до збору врожаю та сплати орендної плати за 2016 рік, що відповідають умовам п.п. 4, 7, 9 договору, дія якого закінчувалась 10 березня 2016 року, а також пункту "б" частини 1 статті 95 Земельного кодексу України, згідно якого землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Згідно ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема - Законом України Про оренду землі .

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч.1 ст. 777 ЦК України.

Виходячи з положень ст. ст. 319, 626 ЦК України реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст.33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, при поновленні договору оренди землі згідно із ч.ч. 1-5 ст.33 Закону України Про оренду землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених ст.15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава для поновлення договору оренди землі: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено те, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

З азначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах № 6-531цс15 від 09 вересня 2015 року, № 6-146цс16 від 23 березня 2016 року, № 594/153/16-ц від 23.11.2016 року, яка у силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази і належно їх оцінивши, правильно вирішив справу та встановив відсутність передбачених законом підстав для поновлення укладеного між ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_14 договору оренду землі через недотримання останнім встановленого статтею 33 Закону України Про оренду землі порядку для повідомлення орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди, та недоведеністю беззаперечного з боку орендодавця користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, відсутністю підстав для визнання недійсним спірного договору оренди, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ "Якименка Тимофія Тимофійовича".

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та їх не спростовують.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 375ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фермерського господарства ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення (постанову) складено 26 березня 2018 року.

Головуючий: С.М. Єгорова

Судді: О.Л. Дуковський

Л.М. Дьомич