Рішення

від 23.03.2018 по справі 804/16063/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року Справа № 804/16063/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Сидоренко Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Мед-Сервіс до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Мед-Сервіс звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001382202 від 18.06.2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 5228032,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001392202 від 18.06.2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині суми 4402120,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про невідповідність висновків акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ фірма Мед-Сервіс №1900/22-02/23364377 від 03.06.2015р. дійсності, внаслідок порушення відповідачем норм матеріального права. Посилається на те, що висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операцій з ТОВ Відродження - Дніпро , ТОВ Трембіта - Опт , ТОВ Арт - Легіон придбання товарів, обладнання та неправомірності формування податкового кредиту на загальну суму 3520318 грн., та валових витрат, в результаті чого нараховано визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 3485355 грн., є хибними, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Вказує, що в акті перевірки не вказано які конкретно порушення допущені і в яких саме документах; відсутність або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Ухвалою суду від 03.12.2015р. провадження у даній справі відкрито та справу призначено до судового розгляду (суддя Павловський Д.П.).

Ухвалою суду від 16.12.2015р. витребувано у старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області підполковника податкової міліції ОСОБА_1 завірені копії первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій по контрагентах ТОВ «Відродження - Дніпро» , ТОВ «Трембіта - Опт» , ТОВ «Арт - Легіон» , та провадження в адміністративній справі №804/16063/15 зупинено до надання до суду витребуваних документів, та відповідно ухвалою суду від 09.03.2016 р. поновлено провадження у адміністративній справі № 804/16063/15.

Ухвалою суду від 23.06.2016 р. витребувано у Прокуратури Дніпропетровської області додаткові докази до адміністративної справи, а саме: первинні документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс» або належним чином засвідчені копії, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій по контрагентах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження-Дніпро» , Товариством з обмеженою відповідальністю «Трембіта-Опт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арт-Легіон» .

Ухвалою суду від 26.01.2017р. прийнято дану справу до свого провадження, та призначено адміністративну справу до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалами суду від 18.05.2017 р. призначено судово-економічну експертизу, та зупинено провадження у справі до отримання результатів експертного дослідження, відповідно, ухвалою суду від 15.01.2018 р. провадження у даній справі поновлено.

09.01.2018 року на адресу суду надійшов висновок експерта №3283/3284-17 від 21.12.2017 року у адміністративній справі №804/16063/15 та ухвалою суду від 15.01.2018р. поновлено провадження у справі.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. №941 Про перейменування деяких територіальних органів Державної фіскальної служби Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС перейменована в Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Дніпра Головного управління ДФС.

Відповідачем надано письмові заперечення на позов, що містять посилання на зміст акта перевірки № 1900/22-02/23364377 від 03.06.2015р., та, зокрема вказано, що в ході проведення перевірки позивача було здійснено аналіз податкової інформації контрагентів позивача, первинних документів та встановлено, що останні мають типовий характер, неможливо встановити ланцюг постачання товару та послуг, що характеризує діяльність суб'єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, з метою створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Отже, надані ТОВ фірма Мед-Сервіс до перевірки документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції; досліджені операції спрямовані на документальне оформлення купівлі-продажу товарів та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними (том 1 а.с. 58-61).

Відповідно до положень частини 9 статті 205 КАС України, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Мед-Сервіс зареєстроване у встановленому законом порядку 01.08.1995 року та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Центральному районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як платник податків.

У період з 17.04.2015 року по 19.05.2015 року, на підставі наказу № 222 від 06.04.2015 р., згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Центральному районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ фірма Мед-Сервіс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2014 р.

За результатами перевірки 03.06.2015 року складено акт №1900/22-02/23364377 (том 4 а.с. 3-35), у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень:

1. п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 3485355 грн., у тому числі: 3 квартал 2012 року на суму 803913 грн., 4 квартал 2012 року на суму 677134 грн., 2013 рік - 2004308 грн.;

2. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 3520318 грн., у тому числі: липень 2012 року - 172779 грн., серпень 2012 року - 463734 грн., вересень 2012 року - 129118 грн., жовтень 2012 року - 200500 грн., листопад 2012 року - 186663 грн., грудень 2012 року - 257726 грн., січень 2013 року - 345249 грн., квітень 2013 року - 300001 грн., червень 2013 року - 157468 грн., липень 2013 року - 329002 грн., серпень 2013 року - 158502 грн., вересень 2013 року - 234005 грн., жовтень 2013 року - 168022 грн., листопад 2013 року - 199989 грн., грудень 2013 року - 217560 грн.

На підставі акта перевірки №1900/22-02/23364377 від 03.06.2015 р. Державною податковою інспекцією у Центральному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0001382202 від 18.06.2015 року про збільшення ТОВ фірма Мед-Сервіс грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 5228032,50 грн., у тому числі за основним платежем - 3485355,00 грн., за штрафними санкціями - 1742677,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0001392202 від 18.06.2015 року про збільшення ТОВ фірма Мед-Сервіс грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5280477,00 грн., у тому числі за основним платежем - 3520318,00 грн., за штрафними санкціями - 1760159,00 грн. (том 1 а.с. 11, 12).

Вказані податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства за період - 2012 - 2013 роки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК Українивитрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно абзацу 1 п. 138.2 ст. 138 ПК Українивитрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК Українивизначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту статті 9 цього Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Разом з тим, суд вказує, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Так, судом встановлено, що між ТОВ фірма Мед-Сервіс та ТОВ Відродження-Дніпро (постачальник) укладено договір поставки від 19.04.2013 року №44/1/113, згідно умов якого постачальник зобов'язується доставляти та передавати на умовах та у встановлені договором строки товар у власність покупця; асортимент та ціна товару, що може бути поставлений згідно договору визначається у специфікації; поставка товару здійснюється на умовах EXW. (том 3 а.с.6-11).

До вказаного договору сторонами погоджено специфікації від 30.04.2013 р., від 29.06.2013 р., 31.07.2013 р., 30.08.2013 р., 30.09.2013 р. (том 3 а.с. 12-28, 29-64).

На підтвердження виконання договірних зобов'язань позивачем надано видаткові накладні (том 3 а.с.64-114), товарно-транспортні накладні (том 3 а.с. 115-123), податкові накладні (том 3 а.с. 124-198).

Оплата за договором здійснювалась шляхом переведення заборгованості на нового кредитора - ТОВ ВКФ Енергія Плюс за договором № 44/1 від 22.04.2013 р.

25.06.2012 року між ТОВ фірма Мед-Сервіс та ТОВ Трембіта-Опт (постачальник) укладено договір поставки № 57/1/204, згідно умов якого постачальник зобов'язується доставляти та передавати на умовах та у встановлені договором строки товар у власність покупця; асортимент та ціна товару, що може бути поставлений згідно договору визначається у специфікації; поставка товару здійснюється на умовах EXW. (том 1 а.с.124-129).

До вказаного договору сторонами погоджено специфікації від 31.08.2012 р., від 30.11.2012 р., 31.12.2012 р., 30.08.2013 р., 30.09.2013 р., 30.04.2013 р. (том 1 а.с. 125-184).

На підтвердження виконання договірних зобов'язань позивачем надано видаткові накладні (том 1 а.с.185-250, том 2 а.с 1-46), товарно-транспортні накладні (том 2 а.с. 47-58), податкові накладні (том 2 а.с. 59-213).

16.07.2012 року між ТОВ фірма Мед-Сервіс та ТОВ Арт-Легіон (постачальник) укладено договір поставки № 54/1, згідно умов якого постачальник зобов'язується доставляти та передавати на умовах та у встановлені договором строки товар у власність покупця; асортимент та ціна товару, що може бути поставлений згідно договору визначається у специфікації; поставка товару здійснюється на умовах EXW. (том 2 а.с.214-219).

На підтвердження виконання договірних зобов'язань позивачем надано видаткові накладні (том 2 а.с.244-250, том 3 а.с. 1-5), товарно-транспортна накладна № 3107155 від 31.07.2012 р. (том 2 а.с. 220), податкова накладна № 3107156 від 31.07.2012 р. на суму 299617,69 грн., № 3107155 від 31.07.2012 р. (том 2 а.с. 221-243).

Вирішуючи спір по суті вимог, суд виходить із того, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

При цьому суд уважає за необхідне звернути увагу на те, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Економічна вигода - це обов'язковий елемент формування як доходу, так і витрат платника податків (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до вищенаведеного визначення, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В ході розгляду справи позивачем на надано пояснень та підтверджуючих доказів щодо відповідного оприбуткування товару, що постачався в рамках наведених договорів, укладених з ТОВ «Відродження - Дніпро» , ТОВ «Трембіта - Опт» , ТОВ «Арт - Легіон» , не надано пояснень щодо подальшого руху товарів, їх використання у господарській діяльності.

Так, ухвалою суду від 18.05.2017 р. призначено судово-економічну експертизу; на вирішення експертного дослідження поставлено наступні питання:

- чи підтверджується даними первинного бухгалтерського та податкового обліку висновки викладені в акті перевірки Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 03.06.2015 року №1900/22-02/23364377 щодо заниження податку на прибуток та загальну суму 3485355 грн.;

- чи підтверджується даними первинного бухгалтерського податкового обліку обставини завищення ТОВ фірма "Мед-Сервіс" витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період 01.07.2012р. по 31.12.2014р., викладені в п.3.1.2 в акті перевірки від 03.06.2015 року №1900/22-02/23364377.

09.01.2018 року Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз до суду надано висновок експерта №3283/3284-17 від 21.12.2017 р. за результатами проведення судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 804/16063/15.

Згідно вказаного висновку, надати відповідь на питання не надається за можливе у зв'язку з ненаданням на дослідження всіх необхідних документів (а саме: журналів-ордерів (відомостей аналітичного обліку), по бухгалтерському рахунку № 902 Собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) та інших, податкових декларацій з податку на прибуток, банківських виписок, платіжних доручень по господарських взаємовідносинах з контрагентами).

Суд вказує, що умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. Але цього недостатньо. Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14 березня 2017 року у справі №826/20366/13-а (номер судового рішення в ЄДРСР № 66031900).

Суд зазначає, що наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням здійснення господарської операції.

Під час судового розгляду позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, їх використання в господарській діяльності, не підтверджено виконання умов укладених договорів, не надано доказів відповідних розрахунків за укладеними договорами.

Суд відмічає, що з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди встановленню підлягає їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Відтак, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Окрім того, судом встановлено, що в рамах кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015041640000001 від 30.06.2015 року, 13.01.2016 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська постановлена ухвала про звільнення ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України.

Вказаною ухвалою встановлено, що ОСОБА_2, будучи достовірно обізнаний про істинні результати фінансово-господарської діяльності ТОВ Фірма Мед-Сервіс за період з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року, в період з 01.10.2013 року по 20.01.2014 року за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, 4, діючи умисно, в порушення п. 44.1 ст. 44, п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-IV від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), шляхом заниження об'єкту оподатковування внесення сум до складу податкового кредиту без підтвердження на то відповідними податковими накладними, по податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2013 року умисно ухилився від сплати податку на додану вартість у сумі 585 571 грн., тобто у значних розмірах.

При цьому, ОСОБА_2, відобразив зазначені неіснуючі операції по взаємовідносинам ТОВ Фірма Мед-Сервіс з ТОВ Відродження-Дніпро (код 38199048) у документах податкової звітності підприємства і тим самим умисно обізнано задекларувала незаконний податковий кредит з податку на додану вартість у відповідних податкових деклараціях за: жовтень 2013 року - в сумі 168 022 грн.; листопад 2013 року - в сумі 199 989 грн.; грудень 2013 року в сумі 217 560, а всього на загальну суму 585 571,00 грн.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Таким чином, під час судового розгляду позивачем не надано жодних доказів на обґрунтування своїх вимог, що слугували б спростуванням висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки № 1900/22-02/23364377 від 03.06.2015 р.

Враховуючи викладені обставини та наявні докази, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Центральному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області при винесенні податкових повідомлень-рішень №0001382202 від 18.06.2015 року та №0001392202 від 18.06.2015 року діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій доведена, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Мед-Сервіс .

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_3