Постанова

від 03.06.2021 по справі 804/16063/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року

м. Київ

справа № 804/16063/15

адміністративне провадження № К/9901/56871/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Мед-Сервіс на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року, у складі судді Сидоренко Д.В. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, у складі колегії суддів: Шлай А.В., Кругового О.О., Прокопчук Т.С., у справі №804/16063/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Мед-Сервіс до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Мед-Сервіс звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих 18.06.2015 Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області: № №0001382202 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 5 228 032,50 грн; №0001392202 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в частині суми 4 402 120,50 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року, яке було залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, їх використання в господарській діяльності, не підтверджено виконання умов укладених договорів, не надано доказів відповідних розрахунків за укладеними договорами.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Мед-Сервіс зареєстроване у встановленому законом порядку 01.08.1995 року та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як платник податків.

У період з 17.04.2015 по 19.05.2015, на підставі наказу № 222 від 06.04.2015, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ фірма Мед-Сервіс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки 03.06.2015 року складено акт №1900/22-02/23364377 (том 4 а.с. 3-35), у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень:

1. п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 3485355 грн, у тому числі: 3 квартал 2012 року на суму 803913 грн, 4 квартал 2012 року на суму 677134 грн, 2013 рік - 2004308 грн;

2. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 3520318 грн, у тому числі: липень 2012 року - 172779 грн, серпень 2012 року - 463734 грн, вересень 2012 року - 129118 грн., жовтень 2012 року - 200500 грн, листопад 2012 року - 186663 грн., грудень 2012 року - 257726 грн., січень 2013 року - 345249 грн, квітень 2013 року - 300001 грн, червень 2013 року - 157468 грн, липень 2013 року - 329002 грн, серпень 2013 року - 158502 грн, вересень 2013 року - 234005 грн, жовтень 2013 року - 168022 грн, листопад 2013 року - 199989 грн, грудень 2013 року - 217560 грн.

На підставі акта перевірки №1900/22-02/23364377 від 03.06.2015 Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0001382202 від 18.06.2015 про збільшення ТОВ фірма Мед-Сервіс грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 5228032,50 грн, у тому числі за основним платежем - 3485355,00 грн, за штрафними санкціями - 1742677,50 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0001392202 від 18.06.2015 про збільшення ТОВ фірма Мед-Сервіс грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 5280477,00 грн, у тому числі за основним платежем - 3520318,00 грн, за штрафними санкціями - 1760159,00 грн. (том 1 а.с. 11, 12).

Так, судом встановлено, що між ТОВ фірма Мед-Сервіс та ТОВ Відродження-Дніпро (постачальник) укладено договір поставки від 19.04.2013 №44/1/113, згідно умов якого постачальник зобов`язується доставляти та передавати на умовах та у встановлені договором строки товар у власність покупця; асортимент та ціна товару, що може бути поставлений згідно договору визначається у специфікації; поставка товару здійснюється на умовах EXW (том 3 а.с.6-11).

До вказаного договору сторонами погоджено специфікації від 30.04.2013, від 29.06.2013, 31.07.2013, 30.08.2013, 30.09.2013 (том 3 а.с. 12-28, 29-64).

На підтвердження виконання договірних зобов`язань позивачем надано видаткові накладні (том 3 а.с.64-114), товарно-транспортні накладні (том 3 а.с. 115-123), податкові накладні (том 3 а.с. 124-198).

Оплата за договором здійснювалась шляхом переведення заборгованості на нового кредитора - ТОВ ВКФ Енергія Плюс за договором № 44/1 від 22.04.2013.

25.06.2012 між ТОВ фірма Мед-Сервіс та ТОВ Трембіта-Опт (постачальник) укладено договір поставки № 57/1/204, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується доставляти та передавати на умовах та у встановлені договором строки товар у власність покупця; асортимент та ціна товару, що може бути поставлений згідно договору визначається у специфікації; поставка товару здійснюється на умовах EXW (том 1 а.с.124-129).

До вказаного договору сторонами погоджено специфікації від 31.08.2012, від 30.11.2012, 31.12.2012, 30.08.2013, 30.09.2013, 30.04.2013 (том 1 а.с. 125-184).

На підтвердження виконання договірних зобов`язань позивачем надано видаткові накладні (том 1 а.с.185-250, том 2 а.с 1-46), товарно-транспортні накладні (том 2 а.с. 47-58), податкові накладні (том 2 а.с. 59-213).

16.07.2012 між ТОВ фірма Мед-Сервіс та ТОВ Арт-Легіон (постачальник) укладено договір поставки № 54/1, згідно умов якого постачальник зобов`язується доставляти та передавати на умовах та у встановлені договором строки товар у власність покупця; асортимент та ціна товару, що може бути поставлений згідно договору визначається у специфікації; поставка товару здійснюється на умовах EXW (том 2 а.с.214-219).

На підтвердження виконання договірних зобов`язань позивачем надано видаткові накладні (том 2 а.с.244-250, том 3 а.с. 1-5), товарно-транспортна накладна № 3107155 від 31.07.2012 (том 2 а.с. 220), податкова накладна № 3107156 від 31.07.2012 на суму 299617,69 грн, № 3107155 від 31.07.2012 (том 2 а.с. 221-243).

У ході розгляду справи позивачем на надано пояснень та підтверджуючих доказів щодо відповідного оприбуткування товару, що постачався в рамках наведених договорів, укладених з ТОВ "Відродження - Дніпро", ТОВ "Трембіта - Опт", ТОВ "Арт - Легіон", не надано пояснень щодо подальшого руху товарів, їх використання у господарській діяльності.

Так, ухвалою суду від 18.05.2017 призначено судово-економічну експертизу; на вирішення експертного дослідження поставлено наступні питання:

- чи підтверджується даними первинного бухгалтерського та податкового обліку висновки викладені в акті перевірки Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 03.06.2015 №1900/22-02/23364377 щодо заниження податку на прибуток та загальну суму 3485355 грн;

- чи підтверджується даними первинного бухгалтерського податкового обліку обставини завищення ТОВ фірма "Мед-Сервіс" витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування за період 01.07.2012 по 31.12.2014, викладені в п.3.1.2 в акті перевірки від 03.06.2015 №1900/22-02/23364377.

09.01.2018 Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз до суду надано висновок експерта №3283/3284-17 від 21.12.2017 за результатами проведення судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 804/16063/15.

Згідно з вказаним висновком, надати відповідь на питання не надається за можливе у зв`язку з ненаданням на дослідження всіх необхідних документів (а саме: журналів-ордерів (відомостей аналітичного обліку), по бухгалтерському рахунку № 902 Собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) та інших, податкових декларацій з податку на прибуток, банківських виписок, платіжних доручень по господарських взаємовідносинах з контрагентами).

Окрім того, судом встановлено, що в рамах кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015041640000001 від 30.06.2015, 13.01.2016 Кіровським районним судом м.Дніпропетровська постановлена ухвала про звільнення ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України.

Указаною ухвалою встановлено, що ОСОБА_1 , будучи достовірно обізнаним про істинні результати фінансово-господарської діяльності ТОВ Фірма Мед-Сервіс за період з 01.10.2013 по 31.12.2013, в період з 01.10.2013 по 20.01.2014 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, 4 , діючи умисно, в порушення п. 44.1 ст. 44, п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-IV від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), шляхом заниження об`єкту оподатковування внесення сум до складу податкового кредиту без підтвердження на то відповідними податковими накладними, по податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2013 року умисно ухилився від сплати податку на додану вартість у сумі 585 571 грн, тобто у значних розмірах.

При цьому, ОСОБА_1 , відобразив зазначені неіснуючі операції по взаємовідносинам ТОВ Фірма Мед-Сервіс з ТОВ Відродження-Дніпро (код 38199048) у документах податкової звітності підприємства і тим самим умисно обізнано задекларувала незаконний податковий кредит з податку на додану вартість у відповідних податкових деклараціях за: жовтень 2013 року - в сумі 168 022 грн; листопад 2013 року - в сумі 199 989 грн; грудень 2013 року в сумі 217 560, а всього на загальну суму 585 571,00 грн.

Указані податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Указує, що судами безпідставно були враховані доводи фіскального органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентами ТОВ Відродження - Дніпро , ТОВ Трембіта - Опт , ТОВ Арт - Легіон , оскільки вказані доводи повністю спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

У силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно з абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Так, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції.

- установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту статті 9 цього Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність також вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Економічна вигода - це обов`язковий елемент формування як доходу, так і витрат платника податків (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Разом з тим, Суд вказує, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Враховуючи зазначене вище, судами під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, зокрема шляхом установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Суди встановили, що в ході розгляду справи позивачем на надано пояснень та підтверджуючих доказів щодо відповідного оприбуткування товару, що постачався в рамках наведених договорів, укладених з ТОВ "Відродження - Дніпро", ТОВ "Трембіта - Опт", ТОВ "Арт - Легіон", не надано пояснень щодо подальшого руху товарів, їх використання у господарській діяльності.

Судами також було враховано висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №3283/3284-17 від 21.12.2017, з якого вбачається, що надати відповідь на питання не надається за можливе у зв`язку з ненаданням на дослідження всіх необхідних документів (а саме: журналів-ордерів (відомостей аналітичного обліку), по бухгалтерському рахунку № 902 Собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) та інших, податкових декларацій з податку на прибуток, банківських виписок, платіжних доручень по господарських взаємовідносинах з контрагентами).

Суд підтримує висновки судів попередніх інстанцій про те, що умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Але цього недостатньо. Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14 березня 2017 року у справі №826/20366/13-а (номер судового рішення в ЄДРСР № 66031900).

Суд зазначає, що наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням здійснення господарської операції.

Суд відмічає, що з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди встановленню підлягає їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Відтак, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Окрім того, судами було встановлено, що в рамах кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015041640000001 від 30.06.2015, 13.01.2016 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська постановлена ухвала про звільнення ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України.

Указаною ухвалою встановлено, що ОСОБА_1 , будучи достовірно обізнаним про істинні результати фінансово-господарської діяльності ТОВ Фірма Мед-Сервіс за період з 01.10.2013 по 31.12.2013, в період з 01.10.2013 по 20.01.2014 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, 4 , діючи умисно, в порушення п. 44.1 ст. 44, п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-IV від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), шляхом заниження об`єкту оподатковування внесення сум до складу податкового кредиту без підтвердження на то відповідними податковими накладними, по податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2013 року умисно ухилився від сплати податку на додану вартість у сумі 585 571 грн, тобто у значних розмірах.

При цьому, ОСОБА_1 , відобразив зазначені неіснуючі операції по взаємовідносинам ТОВ Фірма Мед-Сервіс з ТОВ Відродження-Дніпро (код 38199048) у документах податкової звітності підприємства і тим самим умисно обізнано задекларувала незаконний податковий кредит з податку на додану вартість у відповідних податкових деклараціях за: жовтень 2013 року - в сумі 168 022 грн; листопад 2013 року - в сумі 199 989 грн; грудень 2013 року в сумі 217 560 грн, а всього на загальну суму 585 571,00 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, їх використання в господарській діяльності, не підтверджено виконання умов укладених договорів, не надано доказів відповідних розрахунків за укладеними договорами.

Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-IX.

З огляду на наведене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Мед-Сервіс не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Мед-Сервіс - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко