Рішення

від 14.03.2018 по справі 541/2707/17

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2707/17

Провадження №2/541/235/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 березня 2018 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої, судді Куцин В.М.,

з участю секретаря Євдокимової Н.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миргород справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання відмови від спадщини недійсною, визнання права власності в порядку спадкування, третя особа Черевківська сільська рада Миргородського району Полтавської області, Перша миргородська державна нотаріальна контора,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання відмови від спадщини недійсною та визнання права власності в порядку спадкування, треті особи: Черевківська сільська рада Миргородського району Полтавської області Перша миргородська державна нотаріальна контора.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_3 вказували, що позивач є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

За життя ОСОБА_4 18.11.2009 склала заповіт, який на даний час є дійсним, посвідчений секретарем Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області. Яким, заповіла належну їй земельну ділянку площею 2,46 га., що знаходиться на території Черевківської сільської ради, ОСОБА_1

Крім того, ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5, належало і інше нерухоме майно, а саме: земельна ділянка розміром 2,46 га., що розташована на території Черевківської сільської ради, яка належала померлій ОСОБА_6 (її бабусі), кадастровий номер НОМЕР_1; 1/2 частина земельної ділянки розміром 2,46 га., що розташована на території Черевківської сільської ради, яка належала померлому ОСОБА_5, кадастровий номер НОМЕР_2 земельна ділянка розміром 0,42 га., що розташована в АДРЕСА_1; житловий будинок з надвірними побудовами, розташований в АДРЕСА_1; майнові паї бувшого КСП Україна в с. Черевки, видані на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_5. Оскільки мати ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7 так як впродовж тривалого часу до її смерті, постійно проживала з нею та після смерті свого чоловіка ОСОБА_5, але не оформила її. Тому ОСОБА_4 є такою що прийняла спадщину.

Крім того спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_4 був її син, рідний брат позивача - ОСОБА_8.

17.11.2010 року позивач ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері.

14.12.2010 року таку ж заяву було подано і сином спадкодавця її братом ОСОБА_8

18 січня 2011 року на адресу Першої Миргородської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 подала письмову відмову від своєї частки у спадщині складену 14 січня 2011 року та посвідчену приватним нотаріусом Бахуринською О.О.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_8 помер. До часу смерті ОСОБА_8 свідоцтва про право на спадщину після смерті матері не отримав.

Як зазначено в позовній заяві наприкінці 2014 року від працівників Черевківської сільської ради позивач випадково довідалась про існування заповіту ОСОБА_4, та отримала його. Відповідно до умов якого спадкодавець заповіла позивачці свій земельний пай. Свідченням того, що вона нічого не знала про цей заповіт слугує відсутність його у спадковій справі.

В зв'язку з цим звернулася до суду з позовом та просила визнати недійсною її заяву від 14.01.2011 року про відмову від належної їй частки спадкового майна ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8. Оскільки подана нею заява про відмову від спадщини після смерті матері на користь брата подана без дотримання вимог ч.5, ч.4 ст. 1269 ЦК України, так як нею не була відкликана заява про прийняття спадщини.

Заяву про відмову від прийняття спадщини нотаріус не мав права приймати до виконання, поки не буде відкликана заява про прийняття спадщини. Позивач вважає, що заява (про відмову) носить лише інформативний характер. Ця заява не є легітимною та такою, що підлягає виконанню, оскільки від першої своєї заяви (про прийняття спадщини) вона не відмовилась і її не відкликала.

На думку позивача, силу має перша заява про прийняття спадщини, так як вона не відкликана, не відмінена і не скасована. Заява ж про відмову від спадщини юридичної сили не має, оскільки існує перша заява та спадкова справа після померлої ОСОБА_4 не закрита.

Після смерті ОСОБА_8 спадщину прийняла та оформила на належне йому майно його дочка ОСОБА_2. На майно своєї бабусі ОСОБА_4 ОСОБА_2 не претендує ні особисто, ні в порядку спадкової трансмісії. Спадщину оформляти вона відмовляється, за її повідомленням, це спадкове майно належатиме ОСОБА_1

На підставі ст.215 та ст.229 ЦК України, позивач просила визнати її відмову від прийняття спадщини недійсною та визнати за нею право власності на майно яке належало ОСОБА_4 на день її смерті.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, в направленому на адресу суду відзиві на позовну заяву, позовні вимоги ОСОБА_1 визнала повністю та просила справу розглядати у її відсутність (а.с.96-97).

Представники третіх осіб Черевківської сільської ради та Першої Миргородської нотаріальної контори в судове засідання не з'явилися в раніше направлених на адресу заявах суду просили справу розглядати у їх відсутність.

Заслухавши позивача, її представника, дослідивши докази та проаналізувавши їх в сукупності суд встановив.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.14).

ОСОБА_4 є матір'ю позивача ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, копією довідки Черевківської сільської ради (а.с. 16,26), та матір'ю ОСОБА_8, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а.с.17).

Статтею 25 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність особи припиняється у зв'язку з її смертю, тобто померла особа не може мати майна на праві власності.

Згідно ст.1220 ЦК України, внаслідок смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на все належне їй майно .

17 листопада 2010 року ОСОБА_1 та 14 грудня 2010 року її брат ОСОБА_8 подали заяви до Першої Миргородської нотаріальної контори про прийняття спадщини, на підставі яких була заведена спадкова справа (а.с. 138 на звороті, 142, 144). Обидві заяви були зареєстровані в Спадковому реєстрі, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.143, 146).

18 січня 2011 року до Першої миргородської державної нотаріальної контори надійшла заява позивача ОСОБА_1 від 14 січня 2011 року, в якій викладена, без будь-якого тиску зі сторони, воля спадкоємця позивача, та те що вона розуміє значення і правові наслідки своїх дії та у порядку ч. 5 ст. 1269 ЦК України відкликає свою заяву про прийняття нею спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року матері ОСОБА_4. В цій же заяві ОСОБА_1 зазначила про відмову від належної їй частки спадкового майна після смерті матері на користь її сина (свого брата) ОСОБА_8 (а.с.147).

Заява про відмову від прийняття спадщини посвідчена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Бахуринською О.О. Нотаріус також засвідчила підпис та особу ОСОБА_1 і перевірила її дієздатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до положення стаття 1269 ЦК України:

1. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

2. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

3. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.

4. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

5. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку встановленого для прийняття спадщини.

Заява ОСОБА_1 про відкликання своєї заяви про прийняття спадщини та заява про відмову від прийняття спадщини були подані в строки передбачені статтею 1270 ЦК України.

Частиною 1 статті 1270 ЦК України встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Статтею 1274 ЦК України перебачено право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи. В якій зазначено, що спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу (вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; під впливом помилки; під впливом обману; під впливом насильства; під впливом тяжкої обставини).

Відповідно до ч.2 ст. 1275 ЦК України, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

ОСОБА_8 який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 рок прийняв спадщину після своєї матері, в установлені законом строки заяви про відмову від прийняття спадщини не подав, та не встиг отримати свідоцтва на спадщину.

Після його смерті відкрилася спадщина яку прийняла його дочка відповідач по справі ОСОБА_2. Вона отримала свідоцтво на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,4612 га, кадастровий номер НОМЕР_3 розташовану на території Черевківської сільської ради (а.с.92).

Судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 своєю заявою від 14 січня 2011 року спочатку відкликала свою заяву про прийняття спадщини після смерті матері, подану 17 листопада 2010 року, а потім відмовилася від цієї спадщини на користь свого брата ОСОБА_8 Заява про відмову від прийняття спадщини подана особисто позивачем, дієздатність якої перевірена нотаріусом, та в строки встановлені законом.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи, що нотаріусом був дотриманий порядок встановлений законом при прийнятті заяви про відмову від прийняття спадщини, підстав для визнання недійсною заяви позивача про відмову від прийняття спадщини від 14.01.2011 суд не вбачає.

Крім того, враховуючи вищевикладене суд не знаходить підстав встановлених статтями 225, 229-231 і 233 ЦК України для визнання недійсною відмови спадкоємця ОСОБА_1 від прийняття спадщини.

Згідно з ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На думку суду не заслуговує на увагу твердження представника позивача, що не отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину на все спадкове майно після смерті ОСОБА_8 свідчить про її небажання прийняти спадщину , оскільки законом не покладений обов'язок оформлення спадщини на все спадкове майно одночасно та в визначений термін. Також суд вважає безпідставним твердження представника позивача про обов'язок нотаріуса закрити спадкову справу при відкликанні заяви про прийняття спадщини одного із спадкоємців та відмови від спадщини на користь іншого спадкоємця, за наявності заяви при прийняття спадщини ОСОБА_8 Оскільки таке твердження не ґрунтується на законі.

Суд не може прийняти до уваги позицію відповідача щодо заявлених позовних вимог оскільки вони суперечать закону.

Виходячи з вищенаведеного у задоволенні вимоги про визнання недійсною заяву ОСОБА_1 від 14.01.2011 року про відмову від належної їй частки спадкового майна ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 слід відмовити за безпідставністю.

Оскільки вимога про визнання права власності, в порядку спадкування на: земельну ділянку площею 2,46 га, кадастровий номер НОМЕР_4, земельну ділянку площею 2,46 га кадастровий номер НОМЕР_1, 1/2 частину земельної ділянку площею 2,46 га кадастровий номер НОМЕР_5, домоволодіння розташоване за адресою АДРЕСА_1, майновий пай бувшого КСП Україна вартістю 2935 гривень, що належав ОСОБА_7, майновий пай бувшого КСП Україна вартістю 33340 гривень, що належав ОСОБА_5, яке прийняла у спадок ОСОБА_4, після її смерті є похідною від першої вимоги про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною тому в її задоволенні необхідно теж відмовити.

Відповідно до ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки відповідачем не заявлено вимог про стягнення із позивача судових витрат та не подано відповідних доказів на підтвердження розрахунку суми судових витрат, відтак судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, не стягуються із неї на користь відповідача.

Керуючись ст. ст. 5,10, 12, 13,263, 264, 265, 266, 268, 273,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсною заяву ОСОБА_1 від 14.01.2011 року про відмову від належної їй частки спадкового майна ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8, визнання права власності в порядку спадкування на: земельну ділянку площею 2,46 га, кадастровий номер НОМЕР_4, земельну ділянку площею 2,46 га кадастровий номер НОМЕР_1, 1/2 частину земельної ділянку площею 2,46 га кадастровий номер НОМЕР_5, домоволодіння розташоване за адресою АДРЕСА_1, майновий пай бувшого КСП Україна вартістю 2935 гривень, що належав ОСОБА_7, майновий пай бувшого КСП Україна вартістю 33340 гривень, що належав ОСОБА_5 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Повний текст судового рішення складений 26 березня 2018 року.

Суддя: В. М. Куцин