Постанова

від 26.07.2018 по справі 541/2707/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2707/17 Номер провадження 22-ц/786/1241/18Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П. ,

суддів: Одринської Т.В., Дорош А.І.,

при секретарі Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 березня 2018 року (повний текст виготовлено 26 березня 2018 року)

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання відмови від спадщини недійсною, визнання права власності в порядку спадкування,

треті особи: Черевківська сільська рада Миргородського району Полтавської області, Перша миргородська державна нотаріальна контора,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання відмови від спадщини недійсною, визнання права власності в порядку спадкування, треті особи: Черевківська сільська рада Миргородського району Полтавської області, Перша миргородська державна нотаріальна контора.

В обґрунтування позову зазначила, що за життя ОСОБА_4 18 листопада 2009 року склала заповіт, який на даний час є дійсним, посвідчений секретарем Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області. Яким, заповіла належну їй земельну ділянку площею 2,46 га., що знаходиться на території Черевківської сільської ради, ОСОБА_2

Крім того, ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5, належало і інше нерухоме майно, а саме: земельна ділянка розміром 2,46 га., що розташована на території Черевківської сільської ради, яка належала померлій ОСОБА_6 (її бабусі), кадастровий номер 532328600:00:003:0236; 1/2 частина земельної ділянки розміром 2,46 га., що розташована на території Черевківської сільської ради, яка належала померлому ОСОБА_5, кадастровий номер 532328600:00:003:0237; земельна ділянка розміром 0,42 га., що розташована по вул. Шевченка, 21, в с. Черевки Миргородськогот р-ну; житловий будинок з надвірними побудовами, розташований по вул. Шевченка, 21, в с. Черевки Миргородськогот р-ну; майнові паї колишнього КСП Україна в с. Черевки, видані на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Оскільки мати ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7 так як впродовж тривалого часу до її смерті, постійно проживала з нею та після смерті свого чоловіка ОСОБА_5, але не оформила її. Тому ОСОБА_4 є такою, що прийняла спадщину.

Спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_4 також був її син, рідний брат позивача - ОСОБА_8

17 листопада 2010 року позивач ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері. 14 грудня 2010 року таку ж заяву було подано і ОСОБА_8

18 січня 2011 року на адресу Першої миргородської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 подала письмову відмову від своєї частки у спадщині складену 14 січня 2011 року та посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_9

21 травня 2012 року ОСОБА_8 помер. До часу смерті ОСОБА_8 свідоцтва про право на спадщину після смерті матері не отримав.

Наприкінці 2014 року від працівників Черевківської сільської ради позивач випадково довідалась про існування заповіту ОСОБА_4, та отримала його. Відповідно до умов якого спадкодавець заповіла ОСОБА_2 свій земельний пай.

Позивач вважає, що подана нею заява про відмову від спадщини після смерті матері на користь брата подана без дотримання вимог ч.5, ч.4 ст. 1269 ЦК України, так як нею не була відкликана заява про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_8 спадщину прийняла та оформила на належне йому майно його дочка ОСОБА_3 На майно своєї бабусі ОСОБА_4 ОСОБА_3 не претендує ні особисто, ні в порядку спадкової трансмісії. Спадщину оформляти вона відмовляється, за її повідомленням, це спадкове майно належатиме ОСОБА_2

Просила визнати недійсною її заяву від 14 січня 2011 року про відмову від належної їй частки спадкового майна ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсною заяви ОСОБА_2 від 14 січня 2011 року про відмову від належної їй частки спадкового майна ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8, визнання права власності в порядку спадкування на: земельну ділянку площею 2,46 га, кадастровий номер 532328600:00:003:0357, земельну ділянку площею 2,46 га кадастровий номер 532328600:00:003:0236, 1/2 частину земельної ділянку площею 2,46 га кадастровий номер 532328600:00:003:0237, домоволодіння розташоване за адресою вул. Шевченка, 21, с. Черевки, Миргородського р-ну Полтавської обл., майновий пай колишнього КСП Україна вартістю 2935 гривень, що належав ОСОБА_7, майновий пай колишнього КСП Україна вартістю 33340 гривень, що належав ОСОБА_5 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій посилалася на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначила, що погоджується з вимогами ОСОБА_2, спадщину після смерті бабусі ОСОБА_4 приймати не бажає. Просила апеляційну скаргу задовольнити.

У судовому засіданні позивач позов підтримала, пославшись на викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі обставини, у послідуючому в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть 27 липня 2010 року померла ОСОБА_4, яка є матір'ю позивача ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження, копією довідки Черевківської сільської ради та матір'ю ОСОБА_8, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а.с.14, 16, 17, 26).

17 листопада 2010 року ОСОБА_2 та 14 грудня 2010 року її брат ОСОБА_8 подали заяви до Першої миргородської нотаріальної контори про прийняття спадщини, на підставі яких була заведена спадкова справа (а.с. 138 на звороті, 142, 144). Обидві заяви були зареєстровані в Спадковому реєстрі, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.143, 146).

Також матеріали справи містять копію заповіту ОСОБА_4 від 18 листопада 2009 року посвідченого ОСОБА_10, секретарем Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, відповідно до якого ОСОБА_4 заповіла земельну ділянку в розмірі 2,46 га, яка знаходиться на території Черевківської сільської ради, ОСОБА_2 Проте, даний заповіт у спадковій справі відсутній.

18 січня 2011 року до Першої миргородської державної нотаріальної контори надійшла заява позивача ОСОБА_2 від 14 січня 2011 року, в якій викладена, без будь-якого тиску зі сторони, воля спадкоємця позивача, зазначено, що вона розуміє значення і правові наслідки своїх дії та у порядку ч. 5 ст. 1269 ЦК України відкликає свою заяву про прийняття нею спадщини після померлої 27 липня 2010 року матері ОСОБА_4 У цій же заяві ОСОБА_2 зазначила про відмову від належної їй частки спадкового майна після смерті матері на користь її сина (свого брата) ОСОБА_8 (а.с.147).

Заява про відмову від прийняття спадщини посвідчена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_9 Нотаріус також засвідчила підпис та особу ОСОБА_2 і перевірила її дієздатність.

ОСОБА_8 прийняв спадщину після своєї матері, в установлені законом строки, заяви про відмову від прийняття спадщини не подав. Проте, він не встиг отримати свідоцтво на спадщину оскільки 21 травня 2012 року помер.

Після його смерті відкрилася спадщина, яку прийняла його дочка відповідач по справі ОСОБА_3 Вона отримала свідоцтво на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,4612 га, кадастровий номер 5323288600:00:004:0295 розташовану на території Черевківської сільської ради (а.с.92).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (ст. 2018 ЦК України)

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Статтею 1274 ЦК України передбачено право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи. Згідно ч. 5 даної статті відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

З зазначених статей вбачається, що правочин може бути визнано недійсним у таких випадках: якщо дієздатна фізична особа у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (ст. 225); правочин вчинено під впливом помилки (ст. 229), обману (ст.230), насильства (231), тяжкої обставини (ст. 233).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у встановлений законодавством строк подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини на користь брата. У подальшому дана заява не відкликалася. Заява оформлена належним чином, містить відомості, що ОСОБА_2 зробила дану заяву розуміючи значення і правові наслідки своїх дії та без будь-якого тиску зі сторони, під час написання заяви дієздатність заявника перевірена нотаріусом.

При цьому, наявність заповіту не є підставою для визнання недійсною відмови від прийняття спадщини за законом.

Крім того, позивачем не доведено, що про існування заповіту вона дізналася лише в 2014 році та на момент подачі нею заяви наявність заповіту могла вплинути на її рішення щодо відмови від прийняття спадщини на користь брата.

Також колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, щодо не прийняття до уваги позиції відповідача про її згоду з позовом та визнання заявлених позовних вимог оскільки вони суперечать закону.

Тоді як, відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відмову у задоволенні позову, оскільки нотаріусом був дотриманий порядок встановлений законом при прийнятті заяви про відмову від прийняття спадщини, підстав для визнання недійсною заяви позивача про відмову від прийняття спадщини від 14 січня 2011 року не вбачається, а вимога про визнання права власності, в порядку спадкування є похідною, та не може бути задоволена за умови відмови у задоволенні іншої позовної вимоги.

Посилання ОСОБА_2 на те, що відповідно до заповіту вона є єдиною спадкоємицею після смерті матері, а тому не може відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого в силу приписів ст. 1275 ЦПК України, є необґрунтованими, оскільки згідно з даного заповіту ОСОБА_4 заповідала дочці не все належне їй майно, а лише земельну ділянку в розмірі 2,46 га, яка знаходиться на території Черевківської сільської ради. При цьому, вона відмовилася від прийняття спадщини за законом, тоді як іншим спадкоємцем першої черги був її брат - ОСОБА_8

Доводи позивача наведені в апеляційній скарзі, що її брат до своєї смерті не встиг оформити спадщину на себе, а тому вона має право на спадкування майна після своїх батьків є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 прийняв спадщину після смерті матері. Після його смерті спадщину прийняла його дочка ОСОБА_3 Тоді як, її небажання на даний момент оформляти право власності не позбавляє її права власності.

Посилання ОСОБА_2 на те, що вона відмовилася від права на прийняття спадщини в наслідок помилки так, як вона не знала про наслідки вчинення нею даних дій є недоведеними, оскільки спростовуються самою заявою, в якій, як вже зазначалося, вона вказала, що знає та розуміє наслідки вчинення нею відмови, буд-яких доказів на підтвердження вчинення правочину внаслідок помилки позивачем не надано.

За вказаних обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2018 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: Т.В. Одринська

ОСОБА_11