Рішення

від 22.03.2018 по справі 922/213/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р.Справа № 922/213/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мавіко" (61003, м. Харків, пров. Кузнечний, буд. 8) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Аптека" (61158, м. Харків, просп. Льва Ландау, буд. 56/3) про стягнення 65.538,09грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 01.02.2018 №1/1;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

02.02.2018 ТОВ "Компанія "Мавіко" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "АВС-Аптека" в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 47.250,00грн., відсотки річних за користування грошовими коштами в розмірі 3.452,00грн. та збитки від інфляції в розмірі 14.836,09грн.

В обґрунтування позову зазначає посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару на підставі рахунку-фактури №А-00000003 від 23.01.2015. В якості правових підстав позову вказує на положення статей 625, 655, 693 ЦК України.

Позивач позов підтримує. Присутній у судовому засіданні представник позивача просить суд задовольнити позов повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Також надав відповідь на відзив (вх. №7390 від 19.03.2018) та заяву (вх. №7777 від 22.03.2018) про долучення до матеріалів справи виписку по рахунку ТОВ "Компанія "Мавіко".

Відповідач проти позову заперечує. Представник відповідача в призначене на 22.03.2018 судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Як зазначає позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, згідно усної домовленості, досягнутої в січні 2015 року, ТОВ "Компанія "Мавіко" перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "АВС-Аптека" 47.250,00грн. згідно наступних платіжних доручень: від 23.01.2015 №951 на суму 23.625,00грн. та від 17.02.2015 №972 на суму 23.625,00грн. (т. I, арк. с. 19).

Вказані платежі були здійснені позивачем як "передоплата за візки торгові Y-125" на підставі отриманого в електронному вигляді від відповідача рахунка-фактури від 23.01.2015 №А-00000003 (т. I, арк. с. 18).

Відповідач, у свою чергу, умови домовленостей не виконав і обумовлений товар не поставив.

Позивач вказує на те, що останній звертався до відповідача з листом від 20.02.2015 вих. №6-2015 у якому вимагав від відповідача до 26.02.2015 повернути перераховані кошти в розмірі 47.250,00грн. у зв'язку з не поставкою товару (т. I, арк. с. 21). Проте, протягом встановленого строку вимоги позивача виконані не були. У зв'язку з чим, позивач вдруге звернувся до відповідача з претензією від 03.03.2015 №1 та вимагав у десятиденний термін сплатити 47.250,00грн. (т. I, арк. с. 23-24).

В матеріалах справи наявний лист ТОВ "АВС-Аптека" від 09.04.2015 вих. №09/04-1 в якому підтвердив виставлення рахунку та отримання від позивача грошових коштів у сумі 47.250,00грн. (т. I, арк. с. 26).

12.08.2015 позивач направив на адресу відповідача вимогу від 12.08.2015 в якій вимагав протягом 7 календарних днів з дати отримання даної вимоги сплатити суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 47.250,00грн. або поставити оплачений товар (т. I, арк. с. 28-34). Дану вимогу було отримано відповідачем 19.08.2015 (т. I, арк. с. 35).

Посилаючись на те, що письмового договору між позивачем та відповідачем укладено не було, відповідачем візки торгові Y-125 поставлені не були, грошові кошти повернуті не були, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 47.250,00грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що стягнення грошових коштів за договором, який не укладався, та стягнення грошових коштів з відповідача, який не перебуває у будь-яких договірних відносинах з позивачем, суперечить положенням ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги позивача до відповідача повернути суму попередньої оплати за непоставлений оплачений товар на підставі статті 693 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно до ч. 2 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 2 ст. 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи вищевказані норми та наявні у матеріалах справи докази (рахунок-фактура від 23.01.2015 №А-00000003, платіжні доручення від 23.01.2015 №951, від 17.02.2015, податкові накладні, лист ТОВ "АВС-Аптека" від 09.04.2015 вих. №09/04-1), суд дійшов висновку, що у даному випадку узгоджені сторонами документи за своєю правовою природою та істотними умовами є договором поставки, де однією із сторін угоди виступає продавець, другою - покупець.

Судом встановлено, що ТОВ "Компанія "Мавіко" перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "АВС-Аптека" 47.250,00грн. згідно наступних платіжних доручень: від 23.01.2015 №951 на суму 23.625,00грн. та від 17.02.2015 №972 на суму 23.625,00грн. з призначенням платежу: "передплата за візки торгові Y-125 за рах. №А-00000003 від 23.01.2015".

Відповідачем отримання зазначених коштів не заперечується. Також, дані кошти не були повернуті позивачу як помилково зараховані відповідно до пункту 6 Указу Президента України від 16.03.95 №227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" (підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їхні рахунки кошти).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що грошові кошти в сумі 47.250,00грн. були отримані відповідачем в якості попередньої оплати за товар на підставі рахунка-фактури від 23.01.2015 №А-00000003. Дана обставина підтверджується листом ТОВ "АВС-Аптека" від 09.04.2015 вих. №09/04-1 (т. I, акр с. 26).

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача передоплати за товар у розмірі 47.250,00грн.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

Частиною 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

12.08.2015 позивач на адресу відповідача направлено вимогу від 12.08.2015 з проханням протягом 7 календарних днів з дати отримання даної вимоги сплатити суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 47.250,00грн. або поставити оплачений товар (т. I, арк. с. 28-34). Дану вимогу було отримано відповідачем 19.08.2015 та залишено без виконання та відповіді.

Суд не приймає посилання відповідача стосовно відмінності коду ЄДРПОУ у вимозі від 12.08.2015, оскільки зі змісту останньої вбачається, що вона направлена саме на адресу ТОВ "АВС-Аптека". Відмінність коду ЄДРПОУ не впливає на загальний зміст претензії, не змінює її дійсного адресата та викладені в ній обставини.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження факту поставки позивачу товару на суму 47.250,00грн. або повернення останньому вказаної суми.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 47.250,00грн. попередньої оплати за непоставлений товар нормативно та документально доведена, а тому підлягають задоволенню.

При цьому, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності, з огляду на наступне.

Цивільним законодавством встановлені певні часові обмеження примусового захисту цивільного права. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов'язок відповідача повернути позивачеві грошові кошти у сумі 47.250,00грн. виник після отримання вимоги від 12.08.2015, тобто перебіг позовної давності почався зі спливом строку, встановленого для виконання вказаної вимоги, а саме, після спливу 7 календарних днів з дати її отримання відповідачем.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено трирічний строк для звернення до суду з вказаними позовними вимогами.

З приводу позовної вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3.452,00грн. та збитків від інфляції в розмірі 14.836,09грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що до спірних правовідносин не може бути застосовано положень частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки стягнення з відповідача суми попередньої оплати не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №3-65гс11, від 15.10.2013 у справі №3-30гс13, від 16.09.2014 у справі №3-90гс14, від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3.452,00грн. та збитків від інфляції в розмірі 14.836,09грн. на суму попередньої оплати задоволенню не підлягає у зв'язку з її необґрунтованістю.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1.270,38грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Аптека" (61158, м. Харків, пр. Льва Ландау, буд. 56/3, код ЄДРПОУ 34757691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мавіко" (61003, м. Харків, пров. Кузнечний, буд. 8, код ЄДРПОУ 33122625) суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 47.250,00грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.270,38грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 3% річних у сумі 3.452,00грн. та збитків від інфляції в розмірі 14.836,09грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_2

/справа №922/213/18/