Постанова

від 04.06.2018 по справі 922/213/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2018 р. Справа № 922/213/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.

секретар судового засідання Казакова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ордер серія ХВ № 54000048 від 01.02.018 р.; довіреність № 1/1 від 01.02.2018 .

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Аптека" (вх. № 804 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 22 березня 2018 р. (суддя Бринцев О.В., повний текст складений 26.03.2018 р.) у справі № 922/213/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мавіко", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Аптека", м. Харків

про стягнення 65538,09 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мавіко" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Аптека" суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 47250,00 грн., відсотки річних за користування грошовими коштами в розмірі 3452,00 грн., збитки від інфляції в розмірі 14836,09 грн. Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару на підставі рахунку-фактури № А-00000003 від 23.01.2015 р. з посиланням на положення статей 625, 665, 693 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.03.2018 р. у справі № 922/213/18 (суддя Бринцев О.В., повний текст рішення складений 26.03.2018 р.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Аптека" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мавіко" суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 47250,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1270,38 грн. В частині стягнення 3% річних у сумі 3452,00 грн. та збитків від інфляції в розмірі 14836,09 грн. - відмовлено.

Рішення мотивоване, зокрема, з тих підстав, що отримання відповідачем грошових коштів в сумі 47250,00 грн. в якості попередньої оплати за товар на підставі рахунка-фактури від 23.01.2015 № А-00000003 підтверджується листом ТОВ "АВС-Аптека" від 09.04.2015 вих. № 09/04-1 (а. с. 26). В процесі розгляду справи відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, вимога позивача про стягнення 47250,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар нормативно та документально доведена. В частині задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності судом відмовлено, оскільки, позивачем не пропущений трирічний строк для звернення до суду з позовними вимогами. Судом відмовлено в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3452,00 грн. та збитків від інфляції в розмірі 14836,09 грн., з тієї підстави, що до спірних правовідносин не може бути застосовано положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки стягнення з відповідача суми попередньої оплати не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України, та ін..

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВС-Аптека" подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що ТОВ "АВС-Аптека" договору поставки № 48 від 23.01.2015 р. та будь-яких інших документів за обставинами викладеними у позовній заяві з ТОВ "Компанія "Мавіко" не підписувало, у зв'язку з чим вважає договір/документи нікчемними. Також зазначає, що у договірних відносинах з позивачем не перебуває, ніяких вимог про виконання договірних відносин від позивача не отримував. Судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи стосовно підробки підпису директора ТОВ "АВС-Аптека" ОСОБА_2 на листі № 09/04-1 від 09.04.2015 р., в якому начебто відповідач визнавав борг перед ТОВ "Компанія "Мавіко". Крім того, зазначає, що позовна заява підписана представником позивача, але у матеріалах справи відсутня довіреність, та ін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, між сторонами існувала усна домовленість, яка досягнута в січні 2015 року, а саме на адресу позивача від відповідача надійшов текст договору № 48 від 23.01.2015 р., який позивачем був підписаний та наданий відповідачу, також 23.01.2015 р. від відповідача надійшов рахунок-фактура № А-00000003 на суму 47250,00 грн.

ТОВ "Компанія "Мавіко" перерахувала на розрахунковий рахунок ТОВ "АВС-Аптека" зазначений у рахунку № А-00000003 від 23.01.2015 р. 47250,00 грн. наступними платіжними дорученнями: № 951 від 23.01.2015 на суму 23625,00 грн. та № 972 від 17.02.2015 на суму 23625,00 грн. (а. с. 19), з зазначенням платежу "передоплата за візки торгові Y-125 за рах. № А-00000003 від 23.01.2015, в т. ч. ПДВ 3937,50 грн.", "плата за візки торгові Y-125 за рах. № А-00000003 від 23.01.2015, в т. ч. ПДВ 3937,50 грн.".

Позивач зазначає, що товар відповідачем не поставлений, умови домовленостей не виконані.

Також позивач зазначає, що звертався до відповідача з листом від 20.02.2015 вих. № 6-2015 у якому вимагав від відповідача до 26.02.2015 повернути перераховані кошти в розмірі 47250,00 грн. у зв'язку з не поставкою товару. Проте, протягом встановленого строку вимоги позивача не виконані. У зв'язку з чим, позивач вдруге звернувся до відповідача з претензією від 03.03.2015 № 1 та вимагав у десятиденний термін сплатити 47250,00 грн.

При цьому, матеріали справи містять лист ТОВ "АВС-Аптека" від 09.04.2015 вих. № 09/04-1 в якому відповідач підтвердив виставлення рахунку та отримання від позивача грошових коштів у сумі 47250,00 грн. та повідомив про курсову різницю у сумі 15807,63 грн., яку просить доплатити.

12.08.2015 позивач направив на адресу відповідача вимогу від 12.08.2015 в якій вимагав протягом 7 календарних днів з дати отримання даної вимоги сплатити суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 47250,00 грн. або поставити оплачений товар. Зазначена вимога отримано відповідачем 19.08.2015 та також залишилася без задоволення..

Посилаючись на те, що письмового договору між позивачем та відповідачем укладено не було, відповідачем візки торгові Y-125 не поставлені, грошові кошти не повернуті, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 47250,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар та санкцій за прострочення платежу.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення, крім іншого, виходив з того, що грошові кошти в сумі 47250,00 грн. отримані відповідачем в якості попередньої оплати за товар на підставі рахунка-фактури від 23.01.2015 № А-00000003, що підтверджується листом ТОВ "АВС-Аптека" від 09.04.2015 вих. № 09/04-1 (а. с. 26). В процесі розгляду справи відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, вимога позивача про стягнення 47250,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар нормативно та документально доведена. В частині задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності судом відмовлено, оскільки, позивачем не пропущений трирічний строк для звернення до суду з позовними вимогами. Судом відмовлено в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3452,00 грн. та збитків від інфляції в розмірі 14836,09 грн., з тієї підстави, що до спірних правовідносин не може бути застосовано положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки стягнення з відповідача суми попередньої оплати не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України, та ін.

Відповідно до вимог ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 цього ж кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 639 ЦК України , договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно до ч. 2 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 2 ст. 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Компанія "Мавіко" зазначило про неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару, а тому просило стягнути з ТОВ "АВС-Аптека", попередню оплату в порядку ст. 693 ЦК України.

Як вже зазначено вище між сторонами існувала усна домовленість про договірні відносини, в подальшому позивач отримав текст договору № 48 від 23.01.2015, який підписав та надав відповідачу, цього ж дня 23.01.2015 від відповідача надійшов рахунок-фактура № А-00000003 на суму 47250,00 грн.

Зазначений рахунок-фактуру № А-00000003 від 23.01.2015 на суму 47250,00 грн. позивач оплатив, що підтверджується платіжними дорученнями: № 951 від 23.01.2015 на суму 23625,00 грн. та № 972 від 17.02.2015 на суму 23625,00 грн. (а. с. 19), з зазначенням платежу "передоплата за візки торгові Y-125 за рах. № А-00000003 від 23.01.2015, в т. ч. ПДВ 3937,50 грн.", "плата за візки торгові Y-125 за рах. № А-00000003 від 23.01.2015, в т. ч. ПДВ 3937,50 грн.".

Але, як свідчать матеріали справи та не заперечує відповідач товар позивачу ним не поставлений, умови домовленостей з боку відповідача не виконані, грошові кошти у розмірі 47250,00 грн. відповідач отримавши на свій розрахунковий рахунок 26000060817122 в ПАТ КБ Приватбанк позивачеві не повернув.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем складені та внесені до реєстру податкових накладних податкові накладні № 5 від 23.01.2015 р. на суму 23625,00 грн. та № 2 від 17.02.2015 р. на суму 23625,00 грн. в яких зазначені відомості про податкові зобов'язання відповідача з податку на додану вартість у відповідних розмірах та відомості про товар, копії зазначених накладних містяться у матеріалах справи (а. с. 36-37), зазначені факти свідчать про те, що відповідач визначився стосовно укладення договору та його виконання.

При цьому, факти складання та внесення зазначених податкових накладних з зазначенням в них реквізитів договору, кількості, вартості товару за який здійснено попередню оплату відповідачем не ос порені та не спростовані відповідачем, жодних заперечень з цього приводу немає.

Враховуючи вищезазначене та наявні у матеріалах справи докази (рахунок-фактура від 23.01.2015 № А-00000003, платіжні доручення від 23.01.2015 № 951, від 17.02.2015 № 972, податкові накладні, лист ТОВ "АВС-Аптека" від 09.04.2015 вих. № 09/04-1, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у даному випадку узгоджені сторонами документи за своєю правовою природою та істотними умовами є договором поставки.

Відповідачем отримання зазначених коштів не заперечується. Також, дані кошти не були повернуті позивачеві як помилково зараховані відповідно до пункту 6 Указу Президента України від 16.03.95 № 227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" (підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їхні рахунки кошти).

Як правомірно зазначив суд першої інстанції грошові кошти в сумі 47250,00 грн. отримані відповідачем в якості попередньої оплати за товар на підставі рахунка-фактури від 23.01.2015 №А-00000003. Дана обставина підтверджується листом ТОВ "АВС-Аптека" від 09.04.2015 вих. № 09/04-1 (а. с. 26).

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача передоплати за товар у розмірі 47250,00грн.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

Частиною 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

12.08.2015 позивач на адресу відповідача направлено вимогу від 12.08.2015 з проханням протягом 7 календарних днів з дати отримання даної вимоги сплатити суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 47250,00 грн. або поставити оплачений товар (а. с. 28-34). Дану вимогу отримано відповідачем 19.08.2015 та залишено без виконання та відповіді, як попередні.

Матеріали справі не містять доказів поставки відповідачем позивачу зазначеного товару на суму 47250,00 грн. або повернення останньому вищезазначеної суми.

Отже, зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що позивач прийняв умови договору та здійснив попередню оплату товару, а відповідач в свою чергу повинен був поставити зазначений товар на суму 47250,00 грн., але ж зазначений товар не поставив, грошові кошти отримані відповідачем не повернув, у зв'язку з чим на користь відповідача за рішенням суду правомірно стягнуто суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 47250,00грн..

Також судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності.

Цивільним законодавством встановлені певні часові обмеження примусового захисту цивільного права. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як свідчать матеріали справи, обов'язок відповідача повернути позивачеві грошові кошти у сумі 47250,00 грн. виник після отримання вимоги від 12.08.2015, тобто перебіг позовної давності почався зі спливом строку, встановленого для виконання зазначеної вимоги, а саме, після спливу 7 календарних днів з дати її отримання відповідачем.

А отже, позивачем не пропущено трирічний строк для звернення до суду з зазначеними позовними вимогами.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, в даному випадку, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки стягнення з відповідача суми попередньої оплати не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України, оскільки позивач за договором є покупцем (платником), а відповідач - продавцем товару.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3452,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 14836,09 грн. на суму попередньої оплати задоволенню не підлягає у зв'язку з її необґрунтованістю.

Стосовно доводу апеляційної скарги щодо підпису позовної заяви ОСОБА_3 слід звернути увагу на те, що ОСОБА_3 є керівником товариства, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, що є загальнодоступним.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Виходячи з викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 статті 275, статтею 276, статтями 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2018 р. по справі № 922/213/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.