Ухвала

від 26.03.2018 по справі 918/277/17

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ОКРЕМА УХВАЛА

"26" березня 2018 р. Справа № 918/277/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б.

за наслідками вирішення спору та винесення постанови від 21 березня 2018 року щодо розгляду матеріалів апеляційної скарги колективного підприємства "Індтрикотаж" на рішення господарського суду Рівненської області від 20 листопада 2017 року в справі №918/277/17 (суддя Політика Н.А.)

за позовом ОСОБА_1

до колективного підприємства "Індтрикотаж"

про стягнення вартості частки майна підприємства в сумі 46 000 грн

без судового засідання

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернулась в господарський суд Рівненської області з позовом до колективного підприємства "Індрикотаж" (надалі - Відповідач) про стягнення вартості частки майна підприємства в сумі 46 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач станом на 21 березня 2018 року є колективним підприємством.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про підприємства в Україні" (котрий втратив чинність з 01 січня 2004 року (з прийняттям Господарського кодексу України)), в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; колективне підприємство , засноване на власності трудового колективу підприємства; господарське товариство; підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян; комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади; державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

Після втрати чинності даним Законом, лише розділом IV Закону України "Про власність" було передбачено право колективної власності та визначено такий вид підприємств, як колективні (котрим є Відповідач).

Так, згідно частини 1 статті 20 Закону України "Про власність" було передбачено, що: суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства , кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про власність", право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівницьких товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

Згідно статті 23 Закону України "Про власність": у власності колективного підприємства є вироблена продукція, одержані доходи, а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом; у майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. Розмір вкладу працівника у майні колективного підприємства визначається залежно від його трудової участі в діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення; на вклад працівника колективного підприємства нараховуються і виплачуються проценти в розмірі, що визначається трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства; працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачується вартість вкладу.

Водночас, 27 квітня 2007 року Президент України Ющенко В.А. підписав Закон України №997-V "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих атків України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України".

Даним Законом (розділом II), визнано ряд Законів такими, що втратили чинність, в тому числі і Закон України "Про власність".

При цьому, з втратою чинності Закону України "Про власність" в Україні перестав існувати такий вид підприємств, як колективне підприємство.

Разом з тим, в ГК України, а саме в розділі 10, було визначено підприємтсва колективної власності (їх поняття, їх господарську діляьність, принципи діяльності, та інше).

При цьому, суд звертає увагу Відповідача на те, що в частині 2 статті 93 ГК України визначено види підприємств колективної вланості, а саме: підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Оскільки, Закон України "Про власність", залишався останнім Законом, що передбачав такий вид підприємств, як колективне підприємство (яким на даний час залишається Відповідач), то з втратою ним чинності, в Україні не передбачено можливості створення та діяльність такого виду підприємств колективної власності, як колективне підприємство.

Абзацом 1 частини 2 розділу III Закону України №997-V "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність. деяких законодавчих атків України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" передбачено, що юридичні особи, які створено для набрання чинності цим Законом, зобов'язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом провести свої статути у відповідність із цим Законом.

Однак, не зважаючи на вищевказане, станом на 21 березня 2018 року Відповідач залишається колективним підприємством, чим порушив абзац 1 частини 2 розділу III (Прикінцеві положення) Закону України №997-V "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих атків України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України".

В силу дії частини 1 статті 246 ГПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Приписами частинин 6 статті 246 ГПК України встановлено, що: окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Частиною 7 статті 246 ГПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Враховуючи усе вищенаведене, Рівненський апеляційний господарський суд констатує порушення вищевказаного законодавства, що є недоліком в діяльності Відповідача.

Окрім того, Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши поданий суду новий статут (без відміток про реєстрацію), констатує, що в ньому зазначається та сама форма підприємства, що існує з моменту реєстрації статуту від 1995 року (а саме: колективне підприємство), та визначено наявність одного учасника (ОСОБА_4; розмір статутного фонду - 357, 00 грн).

В той же час, для належного виконання даної окремої ухвали, Рівненський апеляціний господарський суд звертає увагу Відповідача, заокрема на те, що згідно другого речення першої частини статті 97 (глава 10) ГК України: численність членів виробничого кооперативу не може бути меншою, ніж три особи.

Керуючись статтями 234, 246 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. З метою недопущення в подальшому порушеннь законності абзацу 1 частини 2 розділу III Закону України №997-V "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність. деяких законодавчих атків України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України", колективному підприємству "Індтрикотаж" - усунути вищевказані в даній ухвалі недоліки.

2. Відповідно до частини 7 статті 246 ГПК України про результати розгляду та виконання окремої ухвали повідомити Рівненський апеляційний господарський суд в строк до 01 січня 2019 року.

3. Відповідно до частини 9 статті 246 ГПК України: окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.

4. В силу дії частини 1 статті 288 ГПК України, касаційна скарга на окрему ухвалу може бути подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня складання окремої ухвали.

5. Копію окремої ухвали направити колективному підприємству "Індтрикотаж".

Повний текст складено 26 березня 2018 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.