Постанова

від 20.03.2018 по справі 922/4744/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2018 р. Справа № 922/4744/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю:

військового прокурора - Волика О.Г. (посвідчення № 035279 від 26.08.2015)

представника позивача-1 - Вельми І.О. (довіреність № 220/383/д від 22.11.2017)

представник позивача-2 - Мартиненка А.М. (довіреність № 1506 від 31.03.2017)

представник відповідача-1 - Нагорнюк Ю.С. (довіреність № 08-11/3930/2-17 від 27.12.2017)

представників відповідача-2 - Черкасова О.В. (договір про надання правової допомоги № 02/18 від 30.01.2018; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1927 від 13.05.2015); Андрійко О.В. (договір про надання правової допомоги(витяг) № б/н від 15.01.2018); Смірнової Л.М. (довіреність № 2429 від 19.12.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лаптія Юрія Миколайовича, м. Харків (вх. № 312 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.01.2018 у справі № 922/4744/13 (суддя Жигалкін І.П.; ухвалу підписано 29.01.2018)

по заяві Фізичної особи-підприємця Лаптія Юрія Миколайовича, м. Харків

про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 за нововиявленими обставинами

за позовом Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері і Центрального регіону України в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України;

2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова

до 1) Харківської міської ради, м. Харків

2) Фізичної особи-підприємця Лаптія Юрія Миколайовича, м. Харків

про визнання недійсними пунктів рішення та договору оренди землі

ВСТАНОВИЛА :

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі №922/4744/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2015, позов задоволено повністю. Визнано недійсними: пункт 8.2 рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 в частині переведення із земель оборони до земель житлової і громадської забудови частини земельної ділянки площею 0,0528 га в м. Харкові по АДРЕСА_1, пункт 1.4 додатку 3 рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 в частині припинення права користування Харківській квартирно-експлуатаційній частині району частиною земельної ділянки площею 0,0528 га в місті Харкові по АДРЕСА_1. Визнано недійсним пункт 1.38 додатку 4 рішення Харківської міської ради №180/05 від 28.09.2005 в частині надання громадянину Лаптію Юрію Миколайовичу в оренду строком до 01.09.2030 земельної ділянки площею 0,0528 га в місті Харкові по АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0528 га вартістю 1163165 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований Харківською регіональною філією Держаного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" у Державному реєстрі земель 02.06.2006 за №340667100125. Стягнуто з Харківської міської ради на користь державного бюджету України 1147,00 грн. судового збору. Стягнуто з ФОП Лаптія Юрія Миколайовича на користь державного бюджету України 1 147,00 грн. судового збору.

30 жовтня 2017 року до Господарського суду Харківської області надійшла заява Фізичної особи-підприємця Лаптія Юрія Миколайовича про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі №922/4744/13 в порядку статей 112-114 Господарського процесуального кодексу України, в якій позивач просив суд: 1) переглянути рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі №922/4744/13, що набуло чинності, за нововиявленою обставиною та скасувати його; 2) за результатами перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі №922/4744/13 прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.01.2018 по справі №922/4744/13 в задоволенні заяви (вх. №54 від 30.10.2017) Фізичної особи-підприємця Лаптія Юрія Миколайовича про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі № 922/4744/13 за нововиявленими обставинами відмовлено, рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі № 922/4744/13 залишено в силі.

ФОП Лаптій Ю.М. із даною ухвалою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.01.2018 у справі № 922/4744/13 незаконною і необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, за неповного встановлення обставин, які мають суттєве значення для справи, в результаті невитребування доказів, які заявник не міг подати в силу законодавчої заборони отримувати відомості та документи про речове право, зареєстроване за іншою особою. Просить зазначену ухвалу скасувати, задовольнити клопотання про витребування доказів судом, переглянути рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 по справі № 922/4744/13 за нововиявленими обставинами та скасувати його, за результатами перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 по справі № 922/4744/13 прийняти рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Разом з апеляційною скаргою ФОП Лаптієм Ю.М. подано клопотання (вх. № 1536 від 13.02.2018), в якому скаржник в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України, просить суд з метою підтвердження належними та допустимими доказами факту формування та реєстрації земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 замість Державного Акту серії НОМЕР_2 від 09.07.1998, реєстраційний №352, витребувати із Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, що знаходиться за адресою вул. Квітки-Основ'яненка, 7, у м. Харкові, 61003: 1) кадастрову справу на земельну ділянку, посвідчену Державним Актом серії НОМЕР_2 від 09.07.1998, реєстраційний номер 352, та документи, що стали підставою для її реєстрації; 2) документи (технічна документація із землеустрою), що стали підставою для реєстрації земельної ділянки по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1. Скаржник вважає, що для з'ясування питання про належність спірної земельної ділянки до комунальної власності, тобто власності Харківської територіальної громади та правомочності розпорядження Харківською міською радою, яка прийняла рішення про вилучення із меж землекористування за Державним актом та передачу земельної ділянки в оренду гр. Лаптію Ю.М., необхідно досліджувати дані Державного земельного кадастру, план землеустрою земель м. Харкова по АДРЕСА_1.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лаптія Юрія Миколайовича, м. Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.01.2018 у справі № 922/4744/13. Харківському прокурору з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері і Центрального регіону України, Міністерству оборони України, Квартирно-експлуатаційному відділу м. Харкова та Харківській міській раді встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 02.03.2018 із запереченнями щодо поданого ФОП Лаптієм Ю.М. клопотання про витребування доказів.

КЕВ м. Харкова надало відзив на апеляційну скаргу (вх. № 2013 від 01.03.2018), в якому вважає, що клопотання про витребування доказів та апеляційна скарга ФОП Лаптія Ю.М. задоволенню не підлягають, адже суд першої інстанції відмовив у задоволенні даного клопотання про витребування доказів та в цілому прийняв оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права. КЕВ м. Харкова зазначає про відсутність підстав для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, що набрало законної сили, а зі сторони ФОП Лаптія Ю.М. вбачаються ознаки зловживання наданими правами, адже КЕВ м. Харків вимушений приймати участь у перегляді законного та обґрунтованого рішення, незважаючи на очевидну безпідставність поданої заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Харківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері і Центрального регіону України, Міністерство оборони України та Харківська міська рада відзивів на апеляційну скаргу не надали. Вимоги ухвали суду від 19.02.2018 не виконали.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 справу № 922/4744/13 призначено до розгляду на 20.03.2018 о 10:30 год.

16.03.2018 ФОП Лаптій Ю.М. надав заперечення на відзив (вх. № 2291), в якому зазначив, що про нововиявлену обставину - факт формування та реєстрації у ДЗК замість Державного Акту нової земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав, кадастровий НОМЕР_1, ФОП Лаптію Ю.М. стало відомо після ухвалення рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі №922/4744/13. Отже, предметом розгляду господарської справи була земельна ділянка, право користування якою надано згідно Державного акту серії НОМЕР_2 від 09.07.1998, однак зміна правового статусу та меж вказаної земельної ділянки призвела до того, що на момент розгляду справи судом фактичні обставини не відповідали фактам і обставинам, що досліджувались у суді. ФОП Лаптій Ю.М. вважає, що суд в ухвалі від 25.01.2018 не спростував наявності факту нововиявленої обставини та не надав оцінки встановленому у рішенні від 03.11.2014 факту поділу земельної ділянки, що була посвідчена Державним актом, у сукупності із нововиявленою обставиною реєстрації нової земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1. Таким чином, існування земельної ділянки за кадастровим номером № НОМЕР_1 виключає правомірність посилання суду при розгляді первинного позову на Державний акт № НОМЕР_2 від 09.07.1998, оскільки він не підтверджує факт користування КЕВ м. Харкова первісною земельною ділянкою у повному обсязі.

19.03.2018 ФОП Лаптієм Ю.М. надана відповідь на відзив (вх.№ 2322), в якому він вважає, що станом на момент звернення прокурора із позовом у даній справі, замість Державного акту № НОМЕР_2 від 09.07.1998 вже існував інший правопосвідчувальний документ (технічна документація) що став підставою для реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1. Формування та реєстрація замість Державного акта земельної ділянки з іншими межами та встановленими що до неї правами з присвоєнням їй кадастрового номера є істотною для справи обставиною, яка спростовує факт користування КЕВ м. Харкова або МО України спірною земельною ділянкою (площею 0.0528 га). На думку ФОП Лаптія Ю.М. факт формування та реєстрації замість Державного акту нової земельної ділянки, кадастровий № НОМЕР_1 суттєво впливає на правовідносини сторін по справі що до спірної земельної ділянки, оскільки вказує на відсутність порушених прав позивачів і на звернення із позовом до суду з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову у даній справі.

Розглянувши клопотання ФОП Лаптія Ю.М. про витребування із Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області кадастрової справи на земельну ділянку, посвідчену Державним Актом серії НОМЕР_2 від 09.07.1998, реєстраційний номер 352, та документів, що стали підставою для її реєстрації, а також про витребування документів (технічної документації із землеустрою), що стали підставою для реєстрації земельної ділянки по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні даного клопотання.

Відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на зазначену норму процесуального законодавства, учасник справи вправі подати клопотання про витребування доказів судом за умов неможливості самостійно надати докази із зазначенням відповідних обставин, підтверджених відповідними доказами неможливості вчинення відповідних дій.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто стороною, якою заявлено таке клопотання має бути обґрунтовано те, що заявленим до витребування доказом може бути підтверджено обставини, що входять до предмету доказування, вжиття заходів щодо їх отримання, причини неможливості самостійного вчинення зазначених дії та обставини неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Із матеріалів справи вбачається, що аналогічне клопотання заявлялось ФОП Лаптієм Ю.М. суду першої інстанції, однак було відхилено, оскільки заявником не було доведено, що витребувані докази у підсумку можуть спростувати або підтвердити обставини справи щодо належності спірної земельної ділянки до комунальної власності та правомочності розпорядження нею Харківською міською радою.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення уповноважених представників учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Лаптія Юрія Миколайовича, м. Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.01.2018 у справі № 922/4744/13 задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі № 922/4744/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2015, позов задоволено повністю.

Вирішено визнати недійсними:

- пункт 8.2 рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 в частині переведення із земель оборони до земель житлової і громадської забудови частини земельної ділянки площею 0,0528 га в м. Харкові по АДРЕСА_1;

- пункт 1.4 додатку 3 рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 року в частині припинення права користування Харківській квартирно-експлуатаційній частині району частиною земельної ділянки площею 0,0528 га в місті Харкові по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_3);

- пункт 1.38 додатку 4 рішення Харківської міської ради №180/05 від 28.09.2005 року в частині надання громадянину Лаптію Ю.М. в оренду строком до 01.09.2030 року земельної ділянки площею 0,0528 га в місті Харкові по АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі.

Також вказаним рішенням визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0528 га (кадастровий номер НОМЕР_3) вартістю 1163165 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований Харківською регіональною філією Держаного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" у Державному реєстрі земель 02.06.2006 за № 340667100125.

30.10.2017 ФОП Лаптій Ю.М. звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою (вх. № 54) про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі № 922/4744/13 в порядку статей 112-114 Господарського процесуального кодексу України за нововиявленими обставинами, в якій просив суд:

- переглянути рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі № 922/4744/13, що набуло чинності, за нововиявленою обставиною та скасувати його;

- за результатами перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі № 922/4744/13 прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування поданої заяви ФОП Лаптій Ю.М. зазначив про те, що 04.10.2017 йому через своїх представників під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 640/2013/17 стало відомо, що позивач-2 - КЕВ м. Харкова 19.06.2017 звернувся до Харківської міської ради з питання надання йому згоди (дозволу) на розробку технічної документації із землеустрою та встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Харкові площею 0,4228 га, вважаючи, що право на дві сформовані та зареєстровані у ДЗК земельні ділянки він набув за рішеннями господарських судів.

Звернення позивача-2 (КЕВ м. Харкова) до Харківської міської ради, а не до розпорядника землями Державної власності, землями оборони, незважаючи на посилання щодо приналежності земельних ділянок до земель оборони та державної власності, на думку ФОП Лаптія Ю.М. свідчить про визнання КЕВ м. Харкова права комунальної власності на землю по АДРЕСА_1.

В цьому зверненні (листі) посадова особа другого позивача - начальник КЕВ м. Харкова Коник К.В. вказав, що після вилучення земельних ділянок у 2005-2006 роках, за КЕВ м. Харкова, згідно з даними Управління Держгеокадастру у м. Харкові, залишилась земельна ділянка площею 0,3700 га, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1. До вказаного листа позвачем-2 було надано довідку № 207/11 Управління Держкомзему у м. Харкові від 10.11.2011

ФОП Лаптій Ю.М. вважає, що присвоєння земельній ділянці по АДРЕСА_1, у м. Харків, площею 0,3700 га, кадастрового номера, підтверджує той факт, що на час подання позову до господарського суду у листопаді 2013 року, замість посвідченої Державним Актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 09.07.1998, реєстраційний номер в книзі записів Державних актів на право постійного користування землею 352, позивачем-2 була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі нова земельна ділянка, іншої площі, конфігурації, та з іншими межами, кадастровий номер НОМЕР_1.

Отже, ФОП Лаптій Ю.М. вказує, що нововиявленою обставиною на його думку є матеріально-правовий факт - факт формування та реєстрації КЕВ м. Харкова нової земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, замість земельної ділянки, що була посвідчена Державним Актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 09.07.1998, виданим іншій особі - Харківській КЕЧ району. Саме ця обставина на думку заявника є істотною, не була йому відома і не могла бути відомою, а тому суттєво впливає на правовідносини сторін спору та є належним і допустимим доказом законності оспорюваних частин рішення Харківської міської ради №180/05 від 28.09.2005 та оспорюваного договору оренди землі від 02.06.2006.

Досліджуючи обставини, на які посилається ФОП Лаптій Ю.М., судом першої інстанції встановлено, що звернення 19.06.2017 КЕВ м. Харкова до Харківської міської ради, на яке посилається заявник, мало місце вже після розгляду та на виконання рішення у цій справі, а з його змісту вбачається, що спірна земельна ділянка з посиланням на рішення господарського суду у справах № 922/4744/13 та № 922/42/16 є державною формою власності та відноситься до категорії землі оборони. Поряд з цим, необхідність звернення КЕВ м. Харкова до Харківської міської ради викликано законодавчим регулюванням (перехідні положення) виключно з питання суб'єкта надання дозволу на розробку земельно-технічної документації.

Водночас судом першої інстанції з'ясовано, що звернення КЕВ м. Харкова від 19.06.2017 до Харківської міської ради не може бути підтвердженням перебування спірної земельної ділянки у комунальній формі власності, а так само підтвердженням існування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1. Докази реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 в Державному земельному кадастрі ФОП Лаптієм Ю.М. суду першої інстанції не були надані. Більше того, ФОП Лаптієм Ю.М. не доведено яким чином може вплинути обставина реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки 0,3700 га, в той час як предметом розгляду цієї справи є правомірність виділення земельної ділянки площею 0,0528 га.

Встановивши те, що обставини, на які посилається заявник, не містять одночасну наявність таких трьох умов: їх існування на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду спору; істотність даних обставин для розгляду справи (їх врахування має наслідком прийняття іншого рішення, ніж те, яке було прийняте), суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені ФОП Лаптієм Ю.М. обставини не є нововиявленими, а тому відмовив в задоволенні поданої заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Заперечуючи обґрунтованість цих висновків ФОП Лаптій Ю.М. у своїй апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції невірно встановив те, що нововиявленою обставиною є звернення КЕВ м. Харкова до Харківської міської ради та цим зверненням не підтверджується існування земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_1. Також на думку ФОП Лаптія Ю.М. судом першої інстанції не враховано, що на час первинного розгляду справи йому не було відомо про існування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, яка відмінна від тієї, яка посвідчена Державним актом серія НОМЕР_2 від 09.07.1998, що є нововиявленою обставиною. Про це ФОП Лаптію Ю.М. стало відомо зі місту звернення КЕВ м. Харків до Харківської міської ради та Довідки управління Держкомзему у м. Харкові № 207/11. Також ФОП Лаптій Ю.М. вважає необґрунтованою відмову суду першої інстанції в задоволенні його клопотання про витребування кадастрової справи на земельну ділянку, посвідчену Державним актом серії НОМЕР_2 від 09.07.1998, яку заявник не міг подати в силу законодавчої заборони отримувати відомості та документи про речове право, зареєстроване за іншою особою.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом обставин та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вказані ФОП Лаптієм Ю.М. аргументи є безпідставними, а наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть підставами для скасування прийнятої судом ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки заявником не доведено факт наявності обставин, що визначені процесуальним законом у якості нововиявлених, та не обґрунтовано відповідні посилання з урахуванням вимог пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017) рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частиною четвертою статті 320 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на день подання заяви) господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені. Не можуть бути визнані нововиявленими нові обставини, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального права.

Водночас, виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Не підпадають під визначення нововиявлених обставин дані, які усувають можливу неповноту встановлення обставин справи шляхом отримання та надання стороною суду нових матеріалів вже після прийняття судових актів, без оскарження їх самих за фактом неповноти встановлення обставин справи.

Крім того, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі статті 112 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції) є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Отже, для застосування підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, як в статті 112 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), так і в статті 320 цього ж Кодексу (в редакції, чинній з 15.12.2017р.), необхідна одночасна наявність трьох умов:

- існування цих обставин на час розгляду справи;

- ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи;

- істотність даних обставин для розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог частини другої статті 86 цього Кодексу.

ФОП Лаптій Ю.М. у якості нововиявленої обставини наводить факт формування та реєстрації КЕВ м. Харкова у Державному земельному кадастрі нової земельної ділянки площею 0,3700 га кадастровий номер НОМЕР_1, замість земельної ділянки, що була посвідчена Державним Актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 09.07.1998, виданим іншій особі - Харківській КЕЧ району. Таким чином, на думку заявника, формування та реєстрація замість Державного акта земельної ділянки з іншими межами та встановленими щодо неї правами з присвоєнням їй кадастрового номера, є істотною для справи обставиною, яка спростовує факт користування позивачами у справі спірною земельною ділянкою площею 0,0528 га та виключає дійсність зазначеного Державного акту.

Про нововиявлену обставину - факт формування та реєстрації у ДЗК замість Державного Акту нової земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав, кадастровий НОМЕР_1, ФОП Лаптію Ю.М. стало відомо після ухвалення рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі №922/4744/13.

Таким чином, на думку ФОП Лаптія Ю.М. предметом розгляду господарської справи була земельна ділянка, право користування якою надано згідно Державного акту серії НОМЕР_2 від 09.07.1998, однак зміна правового статусу та меж вказаної земельної ділянки призвела до того, що на момент розгляду справи судом, фактичні обставини не відповідали фактам і обставинам, що досліджувались у суді.

Зважаючи на це, ФОП Лаптій Ю.М. вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 25.01.2018 не спростував наявності факту нововиявленої обставини та не надав оцінки встановленому у рішенні від 03.11.2014 факту поділу земельної ділянки, що була посвідчена Державним актом, у сукупності із нововиявленою обставиною реєстрації нової земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1. Тобто, на думку заявника, існування земельної ділянки за кадастровим номером № НОМЕР_1 виключає правомірність посилання суду при розгляді первинного позову на Державний акт № НОМЕР_2 від 09.07.1998, оскільки він не підтверджує факт користування КЕВ м. Харкова первісною земельною ділянкою у повному обсязі.

Однак вказані доводи ФОП Лаптія Ю.М. колегією суддів відхиляються, оскільки не володіють сукупністю ознак для їх кваліфікації, як нововиявлених, а є його власною правовою оцінкою.

Як свідчать матеріали справи, до заяви про перегляд рішення у даній справі, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, ФОП Лаптієм Ю.М. додано лист-звернення КЕВ м. Харкова № 3123 від 19.06.2017 до Харківської міської ради.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що таке звернення викликано виключно законодавчим врегулюванням питання надання дозволу на розробку земельно-технічної документації.

Так, зі змісту цього листа вбачається, що КЕВ м. Харкова просило Харківську міську раду надати згоду (дозвіл) на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Харкові площею 0,4228 га, яка належить КЕВ м. Харкова на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 09.07.1998 з метою проведення державної реєстрації такої земельної ділянки та реєстрації речових прав на відповідну земельну ділянку. При цьому, КЕВ м. Харкова зазначило, що згідно судових рішень, які набрали законної сили, площа земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 09.07.1998 складається з ділянок:

- 0,3700 га (кадастровий номер НОМЕР_1)

- 0,0528 га (кадастровий номер НОМЕР_3).

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що ФОП Лаптієм Ю.М. не доведено те, яким чином врахування обставини реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки 0,3700 га (кадастровий номер НОМЕР_1), впливає на законність та обґрунтованість рішення суду, що переглядається, та може бути доказом законності оспорюваних в межах даної справи частин рішення Харківської міської ради №180/05 від 28.09.2005 та оспорюваного договору оренди землі від 02.06.2006, адже предметом розгляду справи № 922/4744/13 є правомірність виділення Харківською міською радою та надання ФОП Лаптію Ю.М. земельної ділянки площею 0,0528 га (кадастровий номер НОМЕР_3).

Питання чинності даного Державного акту на право постійного користування серії НОМЕР_2 від 09.07.1998 не є предметом даного судового розгляду, а суд у своєму рішенні від 03.11.2014 у даній господарській справі № 922/4744/13, яке підтримано судами апеляційної та касаційної інстанції, в повній мірі дослідив та надав правову оцінку факту набуття Харківською міською радою права власності на спірну земельну ділянку площею 0,0528 га (кадастровий номер НОМЕР_3) та подальшому розпорядженню нею, зазначивши про їх незаконність.

З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

У справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" ЄСПЛ також дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

За своїм правовим змістом наведена ФОП Лаптієм Ю.М. інформація щодо земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_4 не є допустимим доказом такого матеріально-правового факту, як наявність (набуття) КЕВ м. Харкова права постійного або іншого права користування на зазначену земельну ділянку.

ФОП Лаптієм Ю.М. в ході апеляційного розгляду справи не спростовані висновки суду першої інстанції про те, що звернення КЕВ м. Харкова від 19.06.2017 до Харківської міської ради, мало місце саме після розгляду даної справи і саме на виконання рішення у ній, а зі змісту цього звернення вбачається, що спірна земельна ділянка з посиланням на оскаржуване рішення господарського суду є саме державною формою власності та відноситься до категорії земель оборони (державної форми власності) . Перебування земельної ділянки площею 0,0528 га (кадастровий номер НОМЕР_3) у комунальній формі власності ФОП Лаптієм Ю.М. жодним чином не підтверджено.

Таким чином, суд першої інстанції вірно оцінив обставину, на яку послався заявник, та дійшов правильного висновку, що ця обставина не є нововиявленою, не є істотною для розгляду справи, а питання наявності спірної земельної ділянки та її статусу (категорії, форми власності) було повно та всебічно досліджено під час первинного розгляду справи.

За встановлених обставин, колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив і у задоволенні клопотання представника ФОП Лаптія Ю.М. про витребування кадастрової справи на земельну ділянку, посвідчену Державним актом серії НОМЕР_2 від 09.07.1998, та документів про поділ цієї земельної ділянки, оскільки під час розгляду заяви за нововиявленими обставинами заявником не доведено неможливості подання доказів щодо реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі під час первинного розгляду справи. Із матеріалів справи вбачається, що ФОП Лаптій Ю.М. протягом всього розгляду справи посилався на відсутність даних Державного земельного кадастру щодо реєстрації спірної земельної ділянки як державної форми власності (землі оборони).

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені ФОП Лаптієм Ю.М. обставини для перегляду рішення у справі за нововиявленими обставинами не спростовують наведені в цьому рішенні висновки, не мають істотного значення для справи та не є нововиявленими в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а відтак у задоволенні заяви ФОП Лаптія Ю.М. про перегляд та скасування рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі № 922/4744/13 за нововиявленими обставинами було обґрунтовано відмовлено, а вказане рішення залишено в силі.

В апеляційній скарзі ФОП Лаптій Ю.М. посилається також на істотні порушення судом першої інстанції вимог частин 13, 14 статті 32, статті 35 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до безпідставного самовідводу, перерозподілу справи на іншого суддю та розгляд справи в спрощеному порядку.

Однак, вказані доводи апеляційної скарги є помилковими, зважаючи на нижченаведене.

З 15.12.2017 набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Відповідно до пункту 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи те, що провадження за заявою ФОП Лаптія Ю.М. порушено до 15.12.2017, подальший розгляд даної заяви судом першої інстанції обґрунтовано здійснено за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України.

Відповідно до частини тринадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегія суддів для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цієї статті.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Відповідно до пункті 4, 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Враховуючи, що законодавець чітко визначив склад суду, який має переглядати судове рішення за нововиявленими обставинами, в тому числі з метою забезпечення неупередженості або об'єктивності судді під час перегляду судового рішення, судом першої інстанції правильно застосовані положення частин тринадцятої, п'ятнадцятої статті 32, статей 35, 277 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого справа була передана складу суду, який ухвалив рішення, що переглядається.

Що стосується посилання ФОП Лаптія Ю.М. на порушення частини чотирнадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України, а саме на повторне відкриття провадження та призначення розгляду заяви у спрощеному позовному проваджені, то слід відзначити, що до набрання чинності нової редакції ГПК України законодавець чітко не визначав стадію підготовче провадження , а тому розгляд справи спочатку спрямований в першу чергу на забезпечення прав учасників процесу та не суперечить частині чотирнадцятій статті 32 Господарського процесуального кодексу України. Частиною другою статті 325 цього Кодексу передбачено, що у суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, а тому заперечення ФОП Лаптія Ю.М. з цього приводу є помилковими.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Будь-яких нормативно обґрунтованих доводів, із посиланням на норми права, які б їх спростовували, заявником апеляційної скарги не наведено. Доводи, що викладені ФОП Лаптієм Ю.М. в апеляційній скарзі, не мають жодного правового підґрунтя та повністю спростовуються матеріалами справи.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги ФОП Лаптія Ю.М. безпідставними, а оскаржувану ухвалу такою, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 25.01.2018 у справі №922/4744/13 відсутні.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на ФОП Лаптія Ю.М.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лаптія Юрія Миколайовича, м. Харків залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.01.2018 у справі № 922/4744/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26.03.18

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.