Постанова

від 13.03.2018 по справі 911/2981/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/2981/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Кушніра І.В., Чумака Ю.Я.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні заяви Фізичної особи-підприємця Кутового Олександра Григоровича

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2017 (Алєєва І.В. - головуючий, Корсак В.А. Поляк О.І.) у справі

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Василівське"

до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Фізичної особи-підприємця Кутового Олександра Григоровича, Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

про скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів, зобов'язання звільнити земельні ділянки та зобов'язання вчинити дії,

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Кутового Олександра Григоровича

до Товариства з додатковою відповідальністю "Василівське", Реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області

про визнання таким, що втратив чинність, державного акта та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

14.12.2017 до Верховного Суду України надійшла заява Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Кутового О.Г. про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2017 у справі № 911/2981/15, яку відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України було передано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 1 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу розглядаються спочатку колегією у складі трьох суддів або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 справу № 911/2981/15 допущено до провадження Верховного Суду, відкрито провадження та прийнято заяву ФОП Кутового О.Г. про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2017 у цій справі у письмовому проваджені без повідомлення та виклику учасників справи.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2016 у справі №911/2981/15 (суддя Кошик А.Ю. - головуючий, Щоткін О.В., Конюх О.В.) позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Василівське" (далі - ТДВ "Василіське") до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області і ФОП Кутового Г.П. задоволено частково. Визнано недійсним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 29.03.2004 №106 "Про передачу СПД Кутовому Г.П. в оренду земельної ділянки (землі водного фонду)". Припинено провадження у справі за первісним позовом в частині вимог про визнання недійсними договорів оренди земель водного фонду, укладених 13.09.2006 між Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області та ФОП Кутовим Г.П., а також у частині вимоги про зобов'язання ФОП Кутового Г.П. звільнити земельні ділянки. Зобов'язано Управління Держземагентства у Білоцерківському районі Київської області виключити із Державного земельного кадастру відомості про реєстрацію земельної ділянки площею 3,8571 га, цільове призначення - для рибогосподарських потреб, кадастровий номер 3220480800:02:009:001, за ФОП Кутовим Г.П. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Провадження у справі № 911/2981/15 за зустрічним позовом ФОП Кутового Г.П. до ТДВ "Василівське" і Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання таким, що втратив чинність, державного акта на право постійного користування землею від 07.06.1996 № 1-КВ №001539, виданого Колективному сільськогосподарському підприємству "Жовтень" (далі - КСП "Жовтень"), і зобов'язання Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та права користування земельними ділянками, зареєстрованими за ТДВ "Василівське", припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 (Коротун О.М. - головуючий, Майданевич А.Г., Сулім В.В.) рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2016 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні первісного позову та відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017 (Алєєва І.В. - головуючий, Корсак В.А., Поляк О.І.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 скасовано, рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2016 залишено в силі.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2017 ФОП Кутовий О.Г. просив скасувати постанову суду касаційної інстанції і залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 наголошуючи на неоднаковому застосуванні Вищим господарським судом України положень статей 19, 22, 27 Земельного кодексу України (у редакції від 13.03.1992), статті 37 Цивільного кодексу УРСР та залишенні поза увагою положень статті 7 Закону України "Про оренду землі", посилаючись на постанови Вищого господарського суду України у справах № 11/49-04 (8/79-03), № 5002-33/1279-2012, № 927/1498/14 та постанову Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-375цс15, копії яких додано до заяви.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час подання заяви про перегляд постанови суду касаційної інстанції) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як убачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 16.04.2013 у справі № 5002-33/1279-2012, встановивши, що розпорядженням Роздольненської районної державної адміністрації від 22.06.2007 № 509 припинено право постійного користування земельною ділянкою, яке належало державному племінному заводу "Славне", і вилучено державний акт на землю серії ІІ-КМ № 000523, суди першої та апеляційної інстанцій, рішення яких залишено без змін судом касаційної інстанції, дійшли висновку, що Земельним кодексом України (у редакції від 15.03.1991 та у редакції від 25.10.2001) не передбачено автоматичного набуття права користування земельними ділянками правонаступниками колишніх землекористувачів.

У справі № 927/1498/14 Вищий господарський суд України також установив обставини щодо прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 26.10.2000, яким припинено права постійного користування земельними ділянками лісового фонду колишніми колективними сільськогосподарськими підприємствами, що припинили свою діяльність у процесі реформування, та включено ці землі загальною площею 254,6 тисяч га до земель запасу (до якої увійшла спірна земельна ділянка), зважаючи на положення статей 19, 22, 23, 27 Земельного кодексу України (у редакції 1991 року) і статей 116, 123 Земельного кодексу України (у редакції 2001 року), зазначив, що оскільки Земельний кодекс України у редакції від 13.03.1992 не передбачав автоматичного переходу до юридичної особи, яка утворилася в результаті реорганізації іншої юридичної особи, права постійного користування земельною ділянкою, то Виробничий сільськогосподарський кооператив ім. Горького не набув права постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акта від 16.01.1996, виданого Колективному сільськогосподарському кооперативу ім. Горького. У зв'язку з наведеним суди дійшли висновку, що оспорюване у цій справі розпорядження Корюківської районної дерджавної адміністрації від 17.02.2006 № 71 про передачу земельних ділянок лісового фонду було видано з порушенням статті 123 Земельного кодексу України (у редакції 2001 року) без розгляду проекту відведення земельної ділянки.

Вищий господарський суд України у справі № 11/49-04 (8/79-03), копію постанови від 01.06.2010 в якій надано скаржником на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, на підставі статті 19 Земельного кодексу України (у редакції 1991 року), статті 123 Земельного кодексу України (у редакції 2001 року) і статті 108 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що Земельний кодекс України (в редакції від 13.03.1992) і Земельний кодекс України в редакції від 25.10.2001 не передбачають жодних виняткових підстав для набуття права користування земельними ділянками правонаступниками колишніх землекористувачів. Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України (у редакції 1992 року) і статтею 123 Земельного кодексу України (у редакції 2001 року) надання земельних ділянок юридичним особам у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Натомість у постанові Вищого господарського суду України від 12.12.2017 у справі № 911/2981/15, про перегляд якої ФОП Кутовим О.Г. подано заяву, зважаючи на положення статей 104 і 181 Цивільного кодексу України, Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), обґрунтованого тим, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше надане їм право користування земельною ділянкою, на підставі встановлених обставин цієї справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про вилучення земельної ділянки за спірним розпорядженням районної державної адміністрації з порушенням вимог статей 141, 142, 149 Земельного кодексу України (у редакції 2001 року).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Таким чином, зі змісту наданих заявником для порівняння постанов Вищого господарського суду України від 16.04.2013 у справі № 5002-33/1279-2012, від 29.10.2015 у справі № 927/1498/14 і від 01.06.2010 у справі № 11/49-04 (8/79-03) не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права за результатами розгляду спорів за аналогічних предмету, підстав та обставин.

Крім того, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 15.12.2017, яка діяла на час подання заяви про перегляд постанови суду касаційної інстанції) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Зі змісту постанови Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-375цс15, на яку посилається заявник у заяві про перегляд постанови суду касаційної інстанції, вбачається, що у цій справі предметом спору було повернення позивачеві як власнику земельної ділянки шляхом витребування її із незаконного користування відповідача, як спадкоємця орендаря за договором оренди землі. За наслідками розгляду цього спору, Верховний Суд України дійшов висновку, що зважаючи на приписи статті 7 Закону України "Про оренду землі", якщо умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря (фізичної особи-підприємця) після його смерті можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору, у зв'язку з чим зазначив, що ураховуючи особливості правового статусу фізичної особи - підприємця та обставини конкретної справи, право на орендовану земельну ділянку переходить до його спадкоємця, який використовував цю земельну ділянку разом з орендарем і виявив бажання стати орендарем, що не суперечить вимогам Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

Проте, у справі № 911/2981/15, в якій подано заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2017, питання правомірності користування земельною ділянкою спадкоємцем орендаря такої земельної ділянки не було предметом спору і спірні правовідносини не регулюються положеннями статті 7 Закону України "Про оренду землі", на яку в постанові суду касаційної інстанції не має жодного посилання.

Таким чином, посилання заявника на невідповідність постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2017 викладеному у постанові Верховного Суду України від16.12.2015 у справі № 6-375цс15 висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права не отримали підтвердження.

За змістом статей 111 24 та 111 26 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 15.12.2017, чинній на момент подання заяви про перегляд постанови суду касаційної інстанції) за наслідками розгляду справи приймається, зокрема постанова про відмову у задоволенні заяви у випадку якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній після 15.12.2017) та статтями 111 24 , 111 26 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Кутового О.Г. про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2017 у справі № 911/2981/15.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.Б. Дроботова

Судді І.В. Кушнір

Ю. Я. Чумак