Постанова

від 20.03.2018 по справі 804/939/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року

Київ

справа №804/939/16

адміністративне провадження №К/9901/376/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник позивача - Золотохін Р.М.,

представник відповідача - Єфіменко К.О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (Дніпропетровське управління) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (суддя Єфанова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (судді: Сафронова С.В. (головуючий), Мельник В.В., Чепурнов Д.В.) у справі №804/939/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Дніпрообленерго" до Офісу великих платників податків ДФС (Дніпропетровське управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК "Дніпрообленерго" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (Дніпропетровське управління) (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.09.2015 №0000254801, яким позивачу збільшено сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 483 015,33 грн, у тому числі за основним платежем на 322 010,22 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 161 005,11 грн, №0000274801, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 351 688,80 грн, у тому числі за основним платежем на 234 459,20 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 117 229,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що витрати та податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на відсутність певної інформації в первинних документах, на відсутність у контрагентів трудових ресурсів та матеріальних ресурсів не є підставою для беззаперечного висновку про відсутність реальних правових наслідків проведених господарських операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, позов Товариства задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з огляду на реальність здійснення господарських операцій (від контрагентів отримано роботи (послуги) в межах укладених договорів підряду та надання робіт, послуг), натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

В доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, посилається на інформаційні листи Вищого адміністративного судку України, висновок Верховного суду України та на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи. Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі контролюючим органом не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено. Контролюючий орган вказує на відсутність реальних правових наслідків здійснених господарських операцій з контрагентами ТОВ Дніпроенергосінтез , ТОВ МЦРЕ , ТОВ Екстрім-Енерго , ТОВ ВП Бікон ТОВ Укрпроектбуд з огляду на відсутність в останніх достатніх трудових та матеріально - технічних ресурсів для проведення відповідних господарських операцій, а надані первинні документи, зокрема такі як акти приймання-передачі послуг, не розкривають змісту наданих послуг та не містять всіх необхідних реквізитів.

Товариство надало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про реальність здійснення господарських операцій з контрагентами та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні, відповідно до ст. 344 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.08.2015 №76/28-01-48/23359034, оформлено за результатом проведеної документальної позапланової виїзної перевірко ПАТ ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з підприємствами - контрагентами, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.13, пп. 14.1.202, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.135.5 ст. 135, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем знижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 234 459, 20 грн та ПДВ на суму 322 010,22 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції в межах договорів підряду та надання послуг (робіт), укладених з контрагентами ТОВ Дніпроенергосінтез , ТОВ МЦРЕ , ТОВ Екстрім-Енерго , ТОВ ВП Бікон ТОВ Укрпроектбуд , не спричинили настання реальних правових наслідків. Як на підставу таких висновків відповідач посилається на неналежне оформлення наданих позивачем первинних документів (акти приймання-передачі послуг), відсутність у контрагентів достатніх трудових та матеріальних ресурсів (складських приміщень, виробничих потужностей) для проведення відповідної фінансово - господарської діяльності. Також контролюючий орган врахував і наявну в інформаційно - аналітичних базах інформацію відносно контрагентів позивача, а також інформацію надану іншими контролюючими органами щодо вказаних контрагентів.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом норм Податкового кодексу України, зокрема статей 138, 139 та 198, право платника податків на формування витрат та включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла до 15.12.2017) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, зокрема такі як тендерна документація, договори, додатки до договорів, локальні кошториси на будівельні роботи з відомостями ресурсів, акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) з відомостями ресурсів, акти здачі - приймання наданих послуг, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), податкові накладні, платіжні документи, сертифікати якості, журнали реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці та пожежної безпеки, ліцензії на проведення відповідного виду робіт та інші, та встановлено реальне здійснення господарських операцій, зокрема від контрагентів отримано роботи (послуги) з ремонту кабельних ліній, фарбування металоконструкцій опор, ремонту фундаментів, відновлення контурів заземлення, ремонт та посилення металоконструкцій опор, заміні ізоляторів, сцепної арматури, ремонт проводів, послуг з обстеження і видачі рекомендацій на ремонт і посилення металоконструкцій опор, фундаментів і опорних вузлів перехідних опор, послуг у сфері інформатизації, послуг щодо технічної допомоги у сфері інформаційних технологій з розвитку корпоративної інтегрованої системи управління, технічної підтримки системних компонентів.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідних видів робіт чи надання послуг, обумовлених укладеними договорами з позивачем. Крім того порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, зокрема наявності ліцензій, дозволів, на відсутність яких вказує контролюючий орган, також не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема і у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу, на думку контролюючого органу, неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Доказів про наявність встановлених судами вказаних фактів, контролюючим органом надано не було, натомість судами була встановлена наявність у контрагентів ліцензій та дозволів на проведення відповідних видів робіт.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Крім того, надані акти здачі-приймання наданих послуг містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних робіт та послуг у контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено кожну господарську операцію позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано витрати та податковий кредит, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в запереченні на позовну заяву так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Також суд зазначає, що доводи касаційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в касаційній скарзі наведено не було.

Отже, у ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень (частина перша ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України) підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування витрат та податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 44, 138, 139, 198 Податкового кодексу України колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (Дніпропетровське управління) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (Дніпропетровське управління) залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 804/939/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф.Ханова,

Судді Верховного Суду