Рішення

від 26.03.2018 по справі 910/22321/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 26.03.2018Справа №  910/22321/17 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Хрещатик" про стягнення 90 219,51 грн. Представники сторін: не викликались. ВСТАНОВИВ: На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Хрещатик" про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 90 219,51 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, рішенням господарського суду міста Києва № 910/22599/14 від 11.12.2014 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 р. стягнуто з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Хрещатик” (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 28/19, код ЄДРПОУ 35534430) на користь публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, Печерський р н, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 143 800 (сто сорок три тисячі вісімсот) грн. 27 коп. основного боргу, 16 303 (шістнадцять тисяч триста три) грн. 19 коп. пені, 86 692 (вісімдесят шість тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 45 коп. інфляційних втрат, 30 327 (тридцять тисяч триста двадцять сім) грн. 16 коп. 3 % річних, 11 195 (одинадцять тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 07 коп. 5 % штрафу та 5 766 (п'ять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 36 коп. витрат на сплату судового збору. Оскільки, відповідачем борг був погашений у період з 30.11.2015 р. по 30.11.2016 р., тому позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення 3% річних за період з 01.12.2014 р. по 29.11.2016 в розмірі 8   190,59 грн. та індексу інфляції в розмірі 82   028,92 грн. Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.12.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.01.2018 р. 29.12.2017 р. до канцелярії суду позивач подав пояснення по справі. У судове засідання 23.01.2018 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.12.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином. 15.12.2017 р. набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки у даній справі ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа не є складною, суд приходить до висновку, що її розгляд  має здійснюватись у порядку спрощеного позовного провадження . 29.12.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав пояснення по справі, в яких просив суд зменшити розмір санкцій. 23.01.2018 р. до канцелярії суду позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2017 р. Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.01.2018 р. постановлено, що справу № 910/22321/17 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. 05.02.2018 р. до канцелярії суду відповідач подав відзив, відповідно до якого просив суд зменшити розмір санкцій. 06.02.2018 р. до канцелярії суду позивач подав відповідь на позовну заяву. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Рішенням господарського суду міста Києва № 910/22599/14 від 11.12.2014 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 р. встановлено, що 12 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” та комунальним підприємством Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства “Хрещатик”, яке було перейменовано на комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Хрещатик” укладено договір № 08290 /2-06 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі. Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату наданих його постачальником послуг. Абонент обов'язок щодо оплати наданих з 01.08.2011 по 30.06.2014 р. послуг за умовами договору не виконав, тому постачальник звернувся до суду із позовом. Позов публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” задоволено частково, стягнуто з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Хрещатик” (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 28/19, код ЄДРПОУ 35534430) на користь публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, Печерський р н, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 143 800 (сто сорок три тисячі вісімсот) грн. 27 коп. основного боргу, 16 303 (шістнадцять тисяч триста три) грн. 19 коп. пені, 86     692 (вісімдесят шість тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 45 коп. інфляційних втрат, 30 327 (тридцять тисяч триста двадцять сім) грн. 16 коп. 3 % річних, 11 195 (одинадцять тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 07 коп. 5 % штрафу та 5 766 (п'ять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 36 коп. витрат на сплату судового збору. Відповідно до ч. 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок по рахунку відповідач перерахував позивачу 30.11.2015 р. грошові кошти в розмірі 3   298,93 грн., 29.12.2015 р. – 3   372,96 грн, 29.01.2016 р. – 1   512,05 грн., 29.02.2016 р. – 1   222,88 грн, 31.03.2016 р. – 5   134,10 грн, 29.04.2016 р. – 1   388,12, 01.06.2016 р. – 1   953,78 грн., 29.07.2016 – 1   303,33 грн, 30.11.2016 – 270   605,35 грн. З надано розрахунку позивача, він просить стягнути з відповідача індекс інфляції за період з 01.12.2014 р. по 29.11.2016 р. в сумі 82   028,92 грн. та 3 % річних за період з 01.12.2014 р. по 29.11.2016 р. в розмірі 8   190,59 грн. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 82   028,92 грн. та 3 % річних в розмірі 8   190,59 грн. нарахованих за період з 01.12.2014 року по 29.11.2016 р. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим. У відзиві на позовну заяву без номеру від 01.02.2018 р. відповідач просить зменшити розмір неустойки, на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, обґрунтовуючи тим, що рішенням Київською міською радою № 270/270 від 09.10.2014 р. «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» перейменовано комунальне підприємство Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва» в комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового господарства Печерського району м. Києва» та віднесено його до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації. Відповідно до п. 16 рішення, комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» передало комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового господарства Печерського району м. Києва» житловий фонд, який переданий до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у нього на балансі, інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на балансі станом на 01 серпня 2014 року. Розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 24.04.2015 р. № 200 «Про перезакріплення майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» перезакріплено на праві господарського відання нерухоме та рухоме майно (основні засоби, необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, запаси, малоцінні та швидкозношувальні предмети), яке перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва та передано до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з балансу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик», на баланс комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового господарства Печерського району м. Києва» станом на 30.04.2015 р. Тобто, починаючи із 01.05.2015 р. балансоутримувачем майна, яке знаходились на балансі КП УЖГ «Хрещатик» є КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового господарства Печерського району м. Києва» та не веде господарської діяльності та є збитковим підприємством, перебуває у тяжкому фінансовому стані. Згідно до звіту про фінансовий стан підприємства на сьогоднішній день непокритий збиток складає 17   098   000,00 грн, кредиторська заборгованість складає 6   451   000,00 грн. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов'язань. Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України. Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно п. 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір неустойки може бути зменшений за рішення господарського суду. Враховуючи те, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, тому клопотання відповідача про зменшення розміру санкцій, викладене у відзиві, не підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити. 2. Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Хрещатик” (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 28/19, код ЄДРПОУ 35534430) на користь публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, Печерський р н, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) інфляційні втрати в розмірі 82   028 (вісімдесят дві тисячі двадцять вісім) грн. 92 коп., 3 % річних в розмірі 8   190 (вісім тисяч сто дев'яносто) грн. 59 коп. та судовий збір в розмірі 1   600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Суддя                                                                                                                           С.М. Мудрий