Рішення

від 20.03.2018 по справі 910/1290/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2018Справа № 910/1290/18

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" м. Києва

про стягнення боргу, ціна позову 139888,14 грн.,

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Хахуда О.В.

Представники:

від позивача: Грищенко А.А.,

від відповідача: Безсрочна А.М.

СУТЬ СПОРУ :

у лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що йому на праві постійного користування належить земельна ділянка загальною площею 28,1089 га (кадастровий номер 6323381500:09:000:0188), яка розташована на території майданчику Хрестищенської ДКС Єфремівського промислу ГПУ "Шебелинкагазвидобування" в межах земель Хрестищенської сільської ради Красноградського району Харківської області.

13 травня 2013 р. між ним та відповідачем укладено договір № Г-ХР/ЗЕМ-12 про встановлення земельного сервітуту, за умовами якого сторони домовилися про встановлення відповідачу платного земельного сервітуту строком до 31 грудня 2030 р. на право користування земельними ділянками:

- № 1 площею 9,4118 га, згідно з кадастровим планом зони дії земельного сервітуту (додаток № 1 до договору, який є невід'ємною його частиною);

- № 2 площею 6,0842 га, згідно з кадастровим планом зони дії земельного сервітуту (додаток № 2 до договору, який є невід'ємною його частиною), які входять до складу належної йому на праві постійного користування вищевказаної земельної ділянки.

Всупереч умов указаного договору відповідач не оплатив користування земельними ділянками протягом 2013-2017 років, заборгувавши 139888,14 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність та недоведеність заявлених вимог.

Вказував, що всупереч умов п. 2.1 договору з моменту набрання чинності договору і до серпня 2017 року позивач не надавав протоколи погодження розміру плати за користування земельним сервітутом, доказів несення витрат по платі за землю цей період.

Зазначав, що після завершення будівництва на підставі укладеного між ними договору Хрестищенська ДКС передана в оренду позивачу, тому починаючи з 1 січня 2016 р. він земельна ділянка використовується не ним, а особисто позивачем, який зобов'язаний нести всі витрати по експлуатації та утриманню орендованого майна.

Крім того, заявив про сплив строку позовної давності в частині вимог про стягнення плати за користування сервітутом за період 2013-2014 років до часу звернення позивача в суд з указаним позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачу на праві постійного користування належить земельна ділянка загальною площею 28,1089 га (кадастровий номер 6323381500:09:000:0188), яка розташована на території майданчику Хрестищенської ДКС Єфремівського промислу ГПУ "Шебелинкагазвидобування" в межах земель Хрестищенської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Це підтверджується поясненнями позивача, державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 317381 від 30 вересня 2008 р., витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права станом на 24 жовтня 2013 р., копії яких знаходиться у матеріалах справи.

Також встановлено, що 13 травня 2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № Г-ХР/ЗЕМ-12 про встановлення земельного сервітуту, за умовами якого сторони домовилися про встановлення відповідачу земельного сервітуту на право користування земельними ділянками:

- № 1 площею 9,4118 га, згідно з кадастровим планом зони дії земельного сервітуту (додаток № 1 до договору, який є невід'ємною його частиною);

- № 2 площею 6,0842 га, згідно з кадастровим планом зони дії земельного сервітуту (додаток № 2 до договору, який є невід'ємною його частиною), які входять до складу належної позивачу на праві постійного користування вищевказаної земельної ділянки загальною площею 28,1089 га (кадастровий номер 6323381500:09:000:0188).

Строк земельного сервітуту відповідно до умов п. 1.4 договору встановлений з моменту початку дії договору до 31 грудня 2030 року.

Вказані обставини підтверджується поясненнями представників сторін, наявними у матеріалах справи копіями договору про встановлення земельного сервітуту, додатками до нього.

Поясненнями представників сторін, наявним у матеріалах справи актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 13 травня 2013 р. підтверджується факт передачі позивачем земельних ділянок відповідачу.

Таким чином, відповідач використовує передбачені спірним договором земельні ділянки починаючи з 13 травня 2013 р.

Відповідно до умов п.п. 2.1, 2.2 договору розмір плати користування земельним сервітутом встановлюється у розмірі фактичних витрат по указаних земельних ділянках, у т.ч. земельного податку, який сплачує позивач згідно з чинним законодавством України, з розрахунку за кожен поточний рік, який оформлюється сторонами протоколом погодження розміру плати за користування земельним сервітутом, який підписується сторонами щорічно не пізніше 31 березня поточного року.

Відповідач сплачує визначену згідно п. 2.1 договору суму плати щорічно на поточний рахунок позивача у безготівковій формі протягом 30 днів з моменту підписання відповідного протоколу погодження розміру плати за користування земельним сервітутом.

За змістом указаних умов договору відповідач зобов'язався за користування земельними ділянками, щодо яких встановлений сервітут, вносити позивачу плату, розмір якої є не меншим розміру витрат останнього по сплаті належного за ці ділянки земельного податку за календарний рік.

Та обставина, що цими ж умовами передбачене щорічне погодження сторонами розміру такої плати не спростовує встановленого обов'язку землекористувача щорічно вносити плату, у розмірі, не нижчому від встановленого законом земельного податку.

Про прив'язку розміру плати за договором до ставки земельного податку свідчать також умови п. 2.4 спірного договору.

Визначені сторонами критерії формування розміру плати за сервітут пов'язані з об'єктивними обставинами, не залежними від їх суб'єктивного ставлення.

Таким чином, ціна спірного договору може бути визначена виходячи з його умов, а заперечення відповідача є безпідставними, оскільки суперечать вимогам ст. 632 ЦК України.

Заявлені позивачем вимоги стосуються невиконання відповідачем обов'язку з оплати за користування земельними ділянками за період 2013-2017 років, у т.ч. за 2013 рік - 20167,61 грн., 2014 рік - 20167,61 грн., 2015 рік - 25190,72 грн., 2016 рік - 36098,11 грн., 2017 рік - 38264,09 грн.

З урахуванням умов п.п. 2.1, 2.1 договору щодо строків узгодження розміру плати та її внесення, оплата за користування сервітутом повинна вноситися не пізніше 30 квітня року, протягом якого використовується земельна ділянка.

З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся в суд з указаним позовом 2 лютого 2018 р., тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності щодо вимог про оплату за користування сервітутом за 2013-2014 роки, про застосування якого заявив відповідач. Доказів поважності причин пропуску указаного строку суду не надано.

Тому у позові про стягнення 40335,22 грн. боргу за договором відповідно до вимог 267 ЦК України слід відмовити.

У межах строку позовної давності позивачем заявлені вимоги про стягнення 99552,92 грн. боргу за користування земельним сервітутом за період 2015-2017 років.

Згідно з ч 3 ст. 101 ЗК України власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 3 ст. 403 ЦК України, згідно з якими особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

З поданих позивачем у матеріали справи відомостей про наявні земельні ділянки (додаток № 1 до податкової декларації з плати за землю), квитанцій №№ 1, 2 від 20 лютого 2014 р., 2 від 20 лютого 2015 р., 1 від 22 лютого 2016 р., 2 від 20 лютого 2017 р., довідки Державної фіскальної служби про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів № 62017/10/28-10-17-02-23 від 29 листопада 2017 р., слідує, що позивачем фактично були понесені витрати по сплаті земельного податку за земельні ділянки, щодо яких встановлений сервітут, їх розмір за період 2015-2017 років становить 99552,92 грн.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 403, 622 ЦК України підлягає стягненню 99552,92 грн. боргу.

Відповідачем не надано доказів припинення сервітуту відповідно до вимог ст. 406 ЦК України. Факт передачі відповідачем розташованого на цих земельних ділянках майна в оренду позивачу в силу вищезгаданих вимог закону не дає підстав для припинення сервітуту.

Тому доводи відповідача про припинення його зобов'язання за спірним договором у зв'язку з укладенням між ним та позивачем договорів оренди №№ УГВ470/06-16 від 1 січня 2016 р., УГВ733/06-16 від 1 лютого 2016 р., УГВ858/332-16 від 1 березня 2016 р., УГВ1289/33/2-16 від 1 квітня 2016 р., УГВ1328/33/2-16 від 29 квітня 2016 р., УГВ1916/33/2-16 від 1 червня 2016 р., УГВ2507/33/2-16 від 15 серпня 2016 р., УГВ3590/33/2-16 від 14 листопада 2016 р., УГВ5275/33/2-17 від 10 травня 2017 р. є безпідставними.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" м. Києва задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19, код 30162340) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) 99552,92 грн. боргу, 1493,29 грн. витрат по оплаті судового збору.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складене 26 березня 2018 року.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар