Рішення

від 19.03.2018 по справі 914/2684/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2018р. Справа №914/2684/17

місто Львів

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Тарновецький Кар'єр-Карпати”, м.Івано-Франківськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромшляхбуд”, м.Перемишляни Львівської області

про: стягнення заборгованості. Ціна позову: 13114,37 грн.

                                                                                 Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання Зарицька О.Р.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

          

          На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Тарновецький Кар'єр-Карпати”, м.Івано-Франківськ, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромшляхбуд”, м.Перемишляни Львівської області, про стягнення заборгованості у розмірі 13114,37 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог договору поставки №348 від 04.10.2016р. не провів з позивачем розрахунку за отриманий по видатковій накладній товар на загальну суму 9550,00 грн. Крім того, позивачем нараховано 3247,26 грн. пені та 317,11 грн. 3% річних за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Ухвалою суду від 22.12.2017р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 22.01.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 14.02.2018р.

Ухвалою суду від 14.02.2018р. розгляд справи відкладено на 05.03.2018р.

Ухвалою суду від 05.03.2018р. розгляд справи відкладено на 19.03.2018р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 19.03.2018р. не забезпечив.

В судове засідання для розгляду справи по суті 19.03.2018 представник відповідача не з'явився. У відзиві на позовну заяву вх.№7676/18 від 02.03.2018р. позовні вимоги заперечує, лише в частині нарахованої пені. Зазначає, що позивачем нараховано пеню з 06.11.2016р. по 14.12.2017р. в порушення вимог ч.6 ст.232 ГК України. Крім того, зазначає, що умовами договору поставки від 04.10.2016р. №348 не передбачено нарахування пені за більший період ніж вказано в ч.6 ст.232 ГК України. Відтак, відповідач вважає, що пеня повинна бути нарахована за 06.11.2016р. по 06.05.2017р. та її розмір повинен становити 1313 грн.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників позивача і відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з”ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об”єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тарновецький Кар'єр-Карпати” (Постачальник,Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агропромшляхбуд” (Покупець, Відповідач) було укладено Договір поставки № 348 (надалі-Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, рротягом терміну дії даного Договору, Постачальник передає, а Покупець приймає та оплачує нерудні будівельні матеріали (надалі Товар), зазначений у видаткових накладних. Найменування Товару, його види та ціна одиниці Товару визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.2.4. Договору, поставка товару може здійснюватися Покупцем за власний рахунок або власним транспортом Постачальника. Сторони домовились, що у випадку поставки Постачальником товару на склад Покупця ціна буде складати згідно видаткових накладних та Постачальник зобов'язаний надати Покупцю відповідні супровідні документи.

Згідно п. 2.7. Договору, датою постачання вважається дата вказана у видатковій накладній підписаній покупцем, або його уповноваженою особою. При щоденній поставці товару видаткові накладні оформляються подекадно на підставі ТТН за вказаний період.

У відповідності до п.2.8. Договору, право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами оформленої належним чином видаткової накладної на складі Постачальника.

Згідно п.3.2 Договору, остаточна ціна Товару визначається в видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною Даного договору. Підписавши видаткову накладну Покупець тим самим висловлює свою згоду по вартості отриманого Товару.

Відповідно до п.3.4. Договору Покупець повинен сплатити поставлений Товар шляхом 100 % передоплати, або не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати поставки товару Постачальником.

На виконання вказаного договору, Позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар по видатковій накладній №535 від 01.11.2016р. Видаткова накладна на загальну суму 17550,00 грн. підписана уповноваженими представниками сторін, у тому числі і відповідачем, без будь-яких зауважень та претензій, завірена гербовими печатками позивача і відповідача.

Відповідач здійснив часткову, на суму 8000,00 грн., оплату, що підтверджується випискою з банківського рахунку Позивача (наявна в матеріалах справи).

Таким чином, станом на день подання позову борг Відповідача перед Позивачем за відповідно до видаткової накладної № 535 від 01.11.2016р., становить 9550,00 грн.

Відповідно до п. 5.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати реалізованого Товару Покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до п.5.2. Договору позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 3247,26 грн., 3 % річних у розмірі 317,11 грн.

При прийняття рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Договір №348 від 04.10.2016року на підставі якого заявлено позовні вимоги, за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач по справі не вжив заходів щодо погашення заборгованості в добровільному порядку. Станом на час розгляду справи Відповідач не погасив основний борг та не надав доказів погашення заборгованості, яка заявлена до стягнення.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

З          азначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на зазначене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено доводи позивача про існування у ТзОВ «Агропромшяхбуд» заборгованості по оплаті вартості отриманого товару в сумі 9550,00 грн. за договором поставки №348 від 04.10.2016р., у зв'язку з чим позовна вимога ТзОВ «Тарновецький Кар'єр-Карпати» про стягнення з ТзОВ «Агропромшяхбуд» основного боргу в сумі 9550,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Доказів зворотнього відповідач суду не подав. В цій частині заявлені позовні вимоги не заперечив і не спростував.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України та ст.230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати реалізованого Товару Покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте, законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах у справах № 10/065-11 від 11.12.2012, № 17/034-11 від 04.12.2012, № 13/110-11 від 27.04.2012.

Відповідно до п.3.4 договору , відповідач повинен був сплатити за поставлений позивачем товар шляхом 100% передоплати, або не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару на суму 17550,00 грн. відбулась 01.11.2016р., на підставі видаткової накладної №535. Відповідач протягом трьох днів (02.11.2016р.-04.11.2016р.) мав оплатити вартість поставленого товару. Відповідачем частково оплачено товар у розмірі 8000,00 грн., а решта суми 9550,00 грн. залишилась непогашеною

Враховуючи умови п.3.4, п.5.2 Договору, положення ч.6 ст.232 ГК України, прострочення оплати заборгованості починається з 05.11.2016р., відповідно період за який підлягає нарахуванню пеня з 05.11.2016р. по 05.05.2017р.

Судом проведено розрахунок пені (за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2018») за період з 05.11.2016р. по 05.05.2017р. від суми заборгованості 9 550,00 грн. та встановлено, що сума пені складає 1320,16 грн.

Однак, з розрахунку заборгованості, долученим до позовної заяви вбачається, що нарахування пені позивач здійснює, починаючи з 06.11.2016р.

Відповідач вважає вірним розрахунок пені від суми боргу 9550,00 грн. за період з 06.11.2017р. по 06.05.2017р. в сумі 1313,00 грн.

Проте, виходячи з положень чинного законодавства умов п.3.4 та п.5.2 Договору, суд вбачає, що вимога про стягнення пені підлягає до задоволення частково в сумі 1312,86 грн. за період з 06.11.2016р. по 05.05.2017р. від суми боргу 9550,00 грн. (розрахунок пені на суму 1312,86 грн. проведено за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2018»). В задоволенні решти вимоги про стягнення 1934,40 грн. пені відмовити за безпідставністю.

Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, а саме сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2018», суд встановив, що за період з 06.11.2016р. по 14.12.2017р. від суми заборгованості 9 550,00 грн. та встановлено, що сума 3% річних складає 316,99 грн.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає до задоволення частково у розмірі 316,99 грн. В задоволенні решти вимоги про стягнення 0,12 грн. 3% річних відмовити за безпідставністю.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме: основний борг у розмірі 9550,00 грн., пеня у розмірі 1312,86 грн., 3 % річних у розмірі 316,99 грн.

В процесі розгляду справи, судом встановлено, що позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 1684,00 грн. платіжним дорученням від 31.10.2018р. №926.

Судом зазначається, що в Інформаційному листі від 10.11.2011р. №12-6621/11 Державна судова адміністрація України вказала, що з реквізитами для сплати судового збору можна ознайомитися на офіційному веб-порталі судової влади України (www.court.gov.ua.).

Як вбачається з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Господарського суду Львівської області (http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/bankivski_rekvizyty/tax/), платiжними реквiзитами для перерахування судового збору за подання позовної заяви до цього суду являються такі: Отримувач коштівУДК Личаківського району м.Львова Код отримувача (код за ЄДРПОУ)38007620 Банк отримувачаГУДКCУ у Львівській області Код банку отримувача (МФО)825014 Рахунок отримувача 31215206783006 Код класифікації доходів бюджету22030101 Призначення платежу*;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Львівської області (назва суду, де розглядається справа).

Як вбачається із додатків, доданих до позовної заяви, позивачем до позовної заяви долучено платіжне доручення від 31.10.2017 р. №926 на суму 1684,00 грн., де невірно вказано реквізити щодо сплати судового збору за розгляд справи в Господарському суді Львівської області ,а саме: код рахунку отримувача коштів - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, замість УДК Личаківського району м.Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37952250, замість 38007620 , Банк отримувача - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, замість ГУДКCУ у Львівській області, Код банку отримувача (МФО) 836014, замість 825014 , рахунок отримувача 31219206783002, замість 31215206783006. У призначенні платежу помилково зазначено: «;101;38629740; судовий збір, за позовом ТзОВ «Тарновецький кар'єр Карпати», Господарський суд Івано-Франківської області. КБК22030101, замість « 101;38629740; судовий збір, за позовом ТзОВ «Тарновецький кар'єр Карпати», Господарський суд Львівської області».

Враховуючи закінчення строків розгляду справи, і те, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за доцільне стягнути з позивача і відповідача в дохід Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1600,00 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме з позивача в дохід Державного бюджету України 236,02 грн., а з відповідача в дохід Державного бюджету України 1363,98 грн.

Крім того, судом зазначається, що у відповідності до положень ст.7 Закону України «Про судовий збір» позивач вправі звернутися із заявою про повернення його сплаченого на підставі платіжного доручення від 31.10.2018р. №926,1684,00 грн. судового збору

Керуючись статтями 1, 2, 4, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромшляхбуд” (81200, Львівська область, м.Перемишляни, вул.Міжгірська, 1, ідентифікаційний код 31487686) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тарновецький Кар'єр-Карпати” (78400, Івано-Франківська область, м.Надвірна, вул.Шевченка, 94, ідентифікаційний код 38629740) 9550,00 грн. основного боргу, 1312,86 грн. пені, 316,99 грн. 3 % річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромшляхбуд” (81200, Львівська область, м.Перемишляни, вул.Міжгірська, 1, ідентифікаційний код 31487686) в дохід Державного бюджету України 1363,98 грн. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тарновецький Кар'єр-Карпати” (78400, Івано-Франківська область, м.Надвірна, вул.Шевченка, 94, ідентифікаційний код 38629740) в дохід Державного бюджету України 236,02 грн. судового збору.

5. В задоволенні решти позову відмовити.

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

          Повний текст рішення виготовлено 26.03.2018р.

Суддя Кітаєва С.Б.