Постанова

від 20.03.2018 по справі 910/20226/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2018 р. Справа№ 910/20226/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Пирогівський В.В. адвокат за договором від 22.11.17;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 (повне рішення складено 15.11.2017)

у справі № 910/20226/16 (головуючий суддя Головіна К.І.)

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум"

про стягнення 13 565, 39 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 11 098,70 грн., інфляційної складової боргу у сумі 1151,78 грн., 3% річних в сумі 528,76 грн., пені (з урахуванням уточненого розрахунку від 19.01.2017 року - а.с.227, т.1) в сумі 476,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за період з 01.05.2015 року по 01.08.2016 року відповідачем за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 440576 від 02.07.2012 року було отримано теплову енергію, вартість якої складає 18 856, 28 грн., проте свої зобов'язання за договором відповідач виконав неналежним чином, оплату спожитої теплової енергії здійснив невчасно та не в повному обсязі.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідачем була подана зустрічна позовна заява (враховуючи заяву про зміну предмету зустрічного позову 16.01.2017 року), у якій він просив суд визнати недійсним з 26.04.2014 року договір № 440576 від 02.07.2012 року на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води укладений між ТОВ "Євро-Реконструкція" та ОСББ "Просперіті Хоум", у зв'язку з суперечністю вимогам законодавства.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2017 року у справі №910/20226/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 року, первісний позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача борг за спожиту теплову енергію в сумі 11 098,70 грн., 3% річних в сумі 528,76 грн. та пеню в сумі 476,34 грн.; у задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2017 р. зазначені судові рішення були скасовані щодо задоволення первісного позову ТОВ "Євро-Реконструкція" про стягнення з ОСББ "Просперіті Хоум" заборгованості та в цій частині справу направлено на новий розгляд, а в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору №440576 від 02.07.2012 року залишено в силі.

Отже, при новому розгляді справи вирішується виключно спір за первісним позовом ТОВ "Євро-Реконструкція" до ОСББ "Просперіті Хоум" про стягнення вартості наданих комунальних послуг у гарячій воді на суму 13 565, 39 грн.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі №910/20226/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" про стягнення 13 565, 39 грн. задоволено частково. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" борг за спожиту теплову енергію у розмірі 11 098 грн. 70 коп., пеню у сумі 476 грн. 34 коп., 3 % річних у сумі 528 грн. 76 коп., судовий збір у сумі 1 229 грн. 53 коп. У решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг у сумі 370 грн. 18 коп., витрати на правову допомогу у сумі 603 грн. 37 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" 27.11.2017 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 апеляційну скаргу повернуто без розгляду на підставі п.3 ст. 97 ГПК України.

20.12.2017 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" повторно подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке мотивоване тим, що первісна скарга була подана ним своєчасно і він усунув недоліки, на підставі яких скарга була повернута.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки внаслідок зміни у законодавстві щодо теплопостачання відповідач не може бути споживачем послуг, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду України, правовідносини та зобов'язання між сторонами припинились, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

29.01.2018 матеріали справи №910/20226/16, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати докази доплати судового збору в сумі 551,20 грн.

15.02.2018 від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, якому він вказав, що отримав ухвалу 07.02.2018 та усунув недоліки апеляційної скарги. До клопотання додане платіжне доручення від 12.02.2018 №61 про доплату 551,20 грн. судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 розгляд справи призначено на 20.03.2018.

19.03.2018 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю в іншому судовому засіданні.

Клопотання представника відповідача відхилено судом, оскільки частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

02.07.2012 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", як енергопостачальною організацією, та відповідачем - Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум", як покупцем, був укладений договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір), відповідно до якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю ОСББ "Просперіті Хоум" за адресою об'єкта: м. Київ, вул. Російська, 45 б, теплову енергію у вигляді гарячої води (далі - товар, теплоносій) в період з 01.07.2012 року до 30.06.2013 року у кількості 1 690, 552 Гкал.

Згідно з п.п. 1.2., 1.3 договору покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах договору, а передача товару у власність покупцю здійснюється після виконання всіх вимог договору постачання.

Поставка товару здійснюється енергопостачальною організацією на межу балансової належності, визначену у додатку № 1 до договору. Подача теплової енергії покупцю та заповнення систем теплоспоживання покупця теплоносієм здійснюється виключно на підставі нарядів встановленої форми, що виписуються енергопостачальною організацією (п.п. 2.1., 2.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та АК "Київенерго", відповідно до "Тимчасових правил обліку відпускання та споживання теплової енергії".

Розрахунки з покупцем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації (а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують, погоджують, встановлюють тарифи на теплову енергію) для енергопостачальної організації за кожну відпущену Гігакалорію (п. 6.1 договору).

Згідно з п. 6.5 покупець щомісячно з 07 по 14 число отримує в енергопостачальної організації оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають в себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження визначеного договором).

Покупець самостійно сплачує вартість прийнятої теплової енергії згідно з отриманим рахунком-фактурою, не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплової енергії, яка використана субабонентами покупця (п. 6.6 договору).

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що даний договір укладений на термін з 01.07.2012 року до 30.06.2013 року та вважається подовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін даного договору не повідомить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору.

Отже, за умовами вказаного договору позивач - ТОВ "Євро-Реконструкція" виступило теплопостачальною організацією, а відповідач - ОСББ "Просперіті Хоум", який є балансоутримувачем, - виступив замовником послуг.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у період з травня 2015 р. по липень 2015 р. позивач надав відповідачу комунальні послуги з теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 11 098,70 грн. Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі товарної продукції та рахунками-фактури за вказаний період, що є первинними документами та належними доказами по справі.

При цьому, у позовній заяві позивач вказав загальний період виникнення заборгованості - з 01.05.2015 р. по 01.08.2016 р. (до дня подачі позову до суду), хоча фактично нарахування було здійснене за період з 01.05.2016 р. по 31.07.2016 р., що підтверджується розрахунком позовних вимог.

Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість на загальну суму 11 098,70 грн.

Враховуючи викладені обставини, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 11 098,70 грн., інфляційну складову боргу у сумі 1151,78 грн., 3% річних в сумі 528,76 грн., та пеню в сумі 476,34 грн.

Заперечуючи, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, проти факту наявності вказаної заборгованості відповідач посилався на те, що відповідно до нової редакції Закону України "Про житлово-комунальні послуги", починаючи з серпня 2014 року, позивач, який є виконавцем прийнятих на себе зобов'язань теплопостачальної організації, повинен укласти окремі договори з власниками квартир та споживачами будинку 45-б по вул.. Російській в м. Києві. У той же час, ОСББ "Просперіті Хоум" втратило статус споживача цих послуг за договором № 440576 від 02.07.2012 р., цей договір є недійсним, а тому у відповідача із серпня 2014 р. немає обов'язку оплачувати надані позивачем послуги та виконувати інші зобов'язання за цим договором.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості, пені і 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості, що ж до вимог про стягнення інфляційних втрат, то суд відмовив у їх задоволенні, оскільки у заявлений період інфляційне збільшення боргу не відбулося.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.ч.1, 7 ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже на час подання позову був чинним і обов'язковим для сторін.

Предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергією в гарячій воді, а також застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань.

Частиною 1 ст. 714 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 275 ГК України, встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Правовідносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з теплопостачання між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про теплопостачання".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Пунктом 10.1 договору №440576 від 02.07.2012 р. сторони погодили строк його дії: з 01.07.2012 року до 30.06.2013 року, з подальшою його пролонгацією, якщо жодна із сторін даного договору не повідомить іншій стороні протилежне не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору.

Оскільки жодна із сторін із відповідною заявою про припинення дії договору за один місяць до 30.06.2013 р. не звернулась, то укладений між ними договір № 440576 від 02.07.2012 р. автоматично продовжив свою дію - до 30.06.2014 р., а далі - за тих же обставин - до 30.06.2015 р., 30.06.2016 р. відповідно.

У той же час, 26.04.2014 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", яким були внесені зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Зокрема, було доповнено статтю 29 частиною 3, згідно з якою договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Так само, статтю 19 було доповнено частиною 4, у якій визначено поняття виконавця послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності, яким є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Вищий господарський суд України, скасовуючи судові рішення у даній справі, вказав, що необхідно визначити правовий статус позивача та відповідача у спірних правовідносинах з постачання теплової енергії.

Так, за змістом ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" виробництво теплової енергії - це господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору. Постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", а також постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 10 серпня 2012 року № 278 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії" (що діяла на час спірних правовідносин) ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, як виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

У той же час, відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що:

виробником житлово-комунальних послуг - є суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживачем житлово-комунальних послуг - є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;

виконавцем цих послуг - є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Отже, з аналізу наведених вище законодавчих визначень (з урахуванням нової редакції Закону України "Про житлово-комунальні послуги") місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивач у спірних відносинах виступив виконавцем житлово-комунальної послуги з постачання теплової енергії та його діяльність не потребує спеціального ліцензування, оскільки за своїм статутом він не є теплопостачальною організацією та не здійснює господарської діяльності з теплопостачання у розумінні Закону України "Про теплопостачання".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" поняття балансоутримувача майна визначається як власник майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач є особливим учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Як зазначалось вище, ОСББ "Просперіті Хоум" є балансоутримувачем будинку по вул. Російська, 45 Б, який з метою надання мешканцям вказаного будинку послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді, уклав із теплопостачальною організацією (виконавцем) цих послуг - ТОВ "Євро-Реконструкція" відповідний договір № 440576 від 02.07.2012 р.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач у справі - ОСББ "Просперіті Хоум" на час виникнення спору виступило особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг - балансоутримувачем, який одночасно є споживачем цих послуг (по відношенню до теплопостачальної організації) та виконавцем послуг (по відношенню до мешканців будинку по вул. Російська, 45 б) у спірний період (з травня по липень 2015р.).

При цьому з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного договору, позивач поставляв відповідачу теплову енергію, заперечень щодо якості та кількості якої від споживача не надходило, про що свідчать наявні у справі відомості фактичного споживання теплоенергії. Зі свого боку ОСББ "Просперіті Хоум", отримавши послуги з теплової енергії через належні йому, як балансоутримувачу, внутрішньобудинкові мережі, перетворював їх у свої послуги опалення та гарячого водопостачання, які реалізовував мешканцям будинку, а потім надавав позивачу відомості про фактичне споживання послуг мешканцями будинку та їх оплату на підставі виставлених позивачем актів приймання-передавання послуг та рахунків - фактур.

Також, згідно із листом ОСББ "Просперіті Хоум" № 24/07 від 24.07.2014 (станом на час, коли сторони намагались врегулювати спірні відносини) відповідач наполягав на продовженні надання позивачем послуг із теплопостачання мешканцям будинку, сумлінно виконуючи умови договору № 440576 від 02.07.2012 р.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 440576 від 02.07.2012 р. не припинив свою дію внаслідок внесених змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

При цьому, судом вірно вказано, що зазначені зміни не передбачають вимог щодо розірвання всіх договорів на постачання теплової енергії, укладених до набрання чинності змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", або припинення зобов'язань за такими договорами. Даний закон лише визначає, що виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), яка укладає договори на надання послуг із споживачами. У свою чергу, статус балансоутримувача вказаним законом визначений в якості споживача, виконавця або виробника.

Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України по справі № 910/31573/15, викладену у постанові від 25.05.2017 р., обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки між сторонами у вказаній справі виникли інші фактичні відносини (зокрема, відповідач у спірних відносинах є балансоутримувачем будинку на відміну від справи, що розглядалась ВСУ, де зазначено, що відповідач не є ні виконавцем, ні балансоутримувачем, а тому втратив підстави виступати стороною у договорі та здійснювати розрахунки за комунальні послуги). Указану позицію про законодавчу заборону ОСББ бути стороною договору відповідач трактує на власний розсуд, не з'ясувавши свого статусу у спірних відносинах.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що у даному випадку відповідач виступив балансоутримувачем, який є одночасно і споживачем, і виконавцем послуг на підставі договору № 440576 від 02.07.2012 р.

При цьому зазначена обставина не впливає на право позивача укласти прямі договори із мешканцями вищевказаного будинку. Зокрема, судом було встановлено, що на даний час позивач перейшов на прямі договори із мешканцями будинку по вул. Російська, 45 б, опублікувавши 06.08.2014 р. у газеті "Хрещатик" № 111(4511) публічний договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, який є договором приєднання. Наслідком переходу позивача на прямі договори з мешканцями будинку стало припинення постачання теплової енергії відповідачу - ОСББ "Просперіті Хоум" в липні 2015 р. (який є останнім місяцем нарахування заборгованості у заявлений період).

Також з матеріалів справи вбачається, що після внесених 26.04.2014 р. змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ТОВ "Євро-Реконструкція" зверталось до ОСББ "Просперіті Хоум" з позовом про стягнення заборгованості у сумі 64 971,18 грн. за попередній період - з 01.07.2012 р. по 01.05.2015 р. за тим же договором № 440576 від 02.07.2012 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2015 року у справі № 910/16949/15, яке залишено без змін Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2016 року, зазначений позов ТОВ "Євро-Реконструкція" було задоволено, стягнуто з ОСББ "Просперіті Хоум" заборгованість у сумі 64 971,18 грн. за вказаний період з 01.07.2012 р. по 01.05.2015 р.

Враховуючи викладене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача наявна заборгованість з оплати вартості наданих йому послуг у сумі 11 098,70 грн. за період з травня по липень 2015 року.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Обов'язок по сплаті фактично наданих послуг виникає також у відповідача на підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 затверджений перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, а розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2012 № 579 встановлено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються виконавцями цих послуг по кожному будинку окремо, для здійснення розрахунків із споживачами в залежності від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Частиною 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Оскільки доказів оплати вартості наданих житлово-комунальних послуг за період з травня по липень 2015 р. в сумі 11 098,70 грн. відповідач суду не надав, позовні вимоги ТОВ "Євро-Реконструкція" про стягнення вказаного боргу є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки, енергопостачальна організація нараховує пеню за кожен прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 786,15 грн. пені, згідно наданого розрахунку (том 1 а.с. 227), однак, перевіривши розрахунок пені, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 476,34 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не визначений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 1 151,78 грн. та 3 % річних у сумі 528,76 грн. Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 3% річних розраховані вірно, тому вимоги про їх стягнення підлягають до задоволення. Щодо інфляційних нарахувань, то місцевий господарський суд правомірно відмовив у їх задоволенні, оскільки у період з червня 2015 року по вересень 2016 року інфляційне збільшення боргу не відбулося.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бруманеску проти Румунії" дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним. Отже, забезпечення єдності судової практики є нічим іншим, як реалізацією принципу правової визначеності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" зазначено, що в рішенні національного суду є можливим посилання на рішення українських судів, у яких останні схильні до відповідного тлумачення законодавчих положень, котрими врегульовані подібні відносини, або в яких був загальний підхід у таких справах (п.56), та, що відповідне тлумачення або загальних підхід національних судів у таких справах має впливати на прийняття рішення в подібних відносинах.

Судом, з огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини, при розгляді даної справи враховані висновки Вищого господарського суду України, які викладені у постанові від 10.02.2018 у справі №910/16949/15, якою залишено без змін судові рішення щодо стягнення заборгованості за цим же договором, але за попередній період.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 910/20226/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 910/20226/16 - без змін

2. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20226/16.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.03.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк