Постанова

від 22.03.2018 по справі 922/3746/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа № 922/3746/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І. В. , суддя Фоміна В. О.

за участі секретаря судового засідання Кладька А.С.

за участю учасників справи:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №56 від 19.09.2017),

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 21.03.2018),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (вх. №267 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2018 у справі № 922/3746/17 (ухвалене суддею Лавровою Л.С. у приміщенні Господарськогго суду Харківської області, повне рішення складено 17.01.2018)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект", м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наномедцентр-Харків", м.Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наномедцентр-Харків" заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень №01/06/15 від 01.06.2015 за період з 01.06.2015 по 30.06.2017 в сумі 375 318,00 грн, 64 813,78 грн пені, 69 239,20 грн інфляційних нарахувань, 15 881,06 грн 3 % річних за прострочення внесення орендної плати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.01.2018 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 375 318,00 грн та 5 629,77 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 15 881,06 грн 3% річних, 69 239,20 грн інфляційних нарахувань та 64 813,78 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скарга обґрунтована тим, що відповідно до умов договору орендна плата є фіксованою сумою та чітко закріплена у договорі. Наявність в договорі застереження про звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків не звільняє його від відповідальності, встановленої ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки зазначена норма є імперативною і не передбачає жодних винятків незалежно від причин прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як зазначає позивач, укладений між сторонами договір оренди містив платіжні реквізити позивача, відомості про розмір платежів за оренду, а тому будь-яких перешкод для виконання відповідачем свого обов'язку з оплати оренди не існувало. До того ж, на думку скаржника, відповідач був не позбавлений можливості звернутись до позивача за отриманням інформації та додаткового отримання рахунків на оплату орендної плати.

23.02.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1817), в якому відповідач просив: переглянути та скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2018 по справі № 922/3746/17 в частині стягнення з ТОВ "Наномедцентр-Харків" суми заборгованості по орендній платі за користування приміщеннями у розмірі 375 318,00 грн та постановити нове рішення, яким відмовити в частині стягнення з ТОВ "Наномедцентр-Харків" суми заборгованості по орендній платі за користування приміщеннями у розмірі 375 318,00 грн за позовом ПАТ "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" до ТОВ "Наномедцентр-Харків" про стягнення заборгованості за договором в сумі 525 252,04 грн; відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2018 по справі № 922/3746/17 в частині відмови у стягненні з ТОВ "Наномедцентр-Харків" пені у розмірі 64813,78 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 69239,20 грн та три проценти річних у розмірі 15881,06 грн, а разом у сумі 149 934,04 грн та залишити рішення в цій частині в силі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що відповідач не підтримує відзив на апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 01.06.2015 між ВАТ «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» , орендодавцем, та ТОВ Наномедцентр-Харків , орендарем, укладено договір оренди нежитлових приміщень №01/06/15 від 01.06.2015, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м.Харків, пр.Московський, 10/12, 3 поверх загальною площею 211 м 2 (кім. 301 площею 45,9 м 2 , кім.302 площею 33,0 м 2 , кім.303 площею 33,5 м 2 , кім.304 площею 30,7 м 2 , кім. 305 площею 33,5 м 2 , кім.306 площею 34,4 м 2 ), 4 поверх загальною площею 19,6 м 2 (кім.419 площею 19,4 м 2 ), 1 поверх загальною площею 77,4 м 2 (кім. 106 площею 52,8 м 2 , кім.107 площею 24,6 м 2 ).

Відповідно до п.2.3. договору приміщення вважається переданим орендодавцем та прийнятим орендарем з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення. Приміщення вважається переданим/повернутим орендарем та прийняті орендодавцем з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення.

Відповідно до п.3.1. договору орендна плата за користування приміщеннями, а саме, 3 поверх - кім. 301 площею 45,9 м 2 , кім.302 площею 33,0 м 2 , кім.303 площею 33,5 м 2 , кім.304 площею 30,7 м 2 , кім. 305 площею 33,5 м 2 , кім.306 площею 34,4 м 2 становить 60,00 грн за 1 м 2 в місяць, у тому числі ПДВ 20%. Усього орендна плата становить 12660,00 за місяць, в тому числі ПДВ 20%. Орендна плата за користування приміщеннями 3 поверху включає в себе експлуатаційні витрати.

Оренда плата за користування приміщеннями, а саме, 4 поверх - кім.419 площею 19,4 м 2 , 1 поверх - кім. 106 площею 52,8 м 2 , кім.107 площею 24,6 м 2 становить 30,00 грн 1 м 2 в місяць, у тому числі ПДВ 20%. Усього орендна плата становить 2910,00 за місяць, в тому числі ПДВ 20%. Орендна плата за користування приміщеннями 1 та 4 поверху включає в себе експлуатаційні витрати (п.3.2. договору).

Згідно з п.3.3. договору орендар сплачує орендну плату щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа місяця, що оплачується, на підставі наданого орендодавцем рахунку.

Відповідно до п.4.3.4. договору орендодавець зобов'язався своєчасно надавати орендарю рахунки для сплати орендної плати.

Згідно з п.4.4.7. договору орендар зобов'язався сплачувати орендну плату у встановлені в договором строки.

За затримку оплати орендної плати за приміщення у строк, передбачений у п.3.4. договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. У разі ненадання орендодавцем орендарю рахунків на сплату орендної плати у строк, визначений п.3.3. договору, орендар звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати протягом терміну, пропорційно строку затримання орендодавцем надання рахунку(ів) на сплату (п.5.4. договору).

Відповідно до п.7.2. договору строк дії договору починає свій перебіг з дня підписання акту прийому-передачі приміщення та закінчується 31.05.2016.

Умовами п.7.3. договору передбачено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

01.06.2015 між сторонами підписано акт прийому передачі приміщень.

23.09.2015 позивачем направлено відповідачу лист №22110-3719 Щодо погашення заборгованості , в якому позивач, посилаючись на те, що протягом строку дії договору оренди, з боку відповідача не виконані взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого станом на 01.09.2015 існує заборгованість в загальній сумі 51 593,54 грн, просив розглянути питання щодо здійснення орендної плати, відшкодувань податку на землю, а також фактичних витрат за комунальні платежі у найближчий час.

У відповідь на зазначений лист, відповідач листом №11/11-1 від 11.11.2015 просив у зв'язку з великими фінансовими труднощами, які виникли у ТОВ Наномедцентр-Харків , надати відстрочку з оплати заборгованості за договором, а також зобов'язався оплатити заборгованість за договором при покращенні фінансового стану підприємства у найкоротший термін.

22.06.2016 позивач направив відповідачу претензію №22110-2400 про сплату заборгованості та штрафних санкцій, в якій просив негайно перерахувати орендну плату в сумі 235 946,11 грн, інфляційні в сумі 10 919,28 грн, 3% річних в сумі 3 143,01 грн, пеню в сумі 33 132,51 грн.

30.05.2016 між сторонами укладено додаткову угоду №2, згідно з якою строк договору оренди продовжено до 29.05.2017, а 30.12.2016 укладено додаткову угоду №3 до договору, якою сторони зменшили загальну площу орендованих приміщень з 01.01.2017 до 230,6 м 2 , та встановили орендну плату за місяць в розмірі 588,00 грн.

31.12.2016 відповідач повернув позивачу за актом приймання-передачі нежитлові приміщення, що знаходяться на 1 поверсі, загальною площею 77,4 м 2 .

Додатковою угодою №6 від 29.05.2017 сторони продовжили строк дії договору до 30.06.2017.

Додатковою угодою №7 від 30.06.2017 сторони розірвали договір оренди нежитлових приміщень №01/06/15 від 01.06.2015 з 30.06.2017, та за актом прийому-передачі приміщень від 30.06.2017 відповідач повернув, а позивач прийняв орендовані нежитлові приміщення.

Відповідач наявність заборгованості у розмірі 375 318,00 грн за період з 01.06.2015 по 30.06.2017 визнає.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 15 881,06 грн 3% річних, 69 239,20 грн інфляційних нарахувань та 64 813,78 грн пені, колегія суддів переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, 01.06.2015 між ВАТ «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» та ТОВ Наномедцентр-Харків було укладено договір оренди нежитлових приміщень №01/06/15.

Умовами укладеного між сторонами договору було передбачено, що орендар сплачує орендну плату щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа місяця, що оплачується, на підставі наданого орендодавцем рахунку. Орендодавець зобов'язався своєчасно надавати орендарю рахунки для сплати орендної плати, а орендар зобов'язався сплачувати орендну плату у встановлені в договором строки.

Судом першої інстанції було встановлено порушення відповідачем умов договору, а саме прострочення орендної плати, в зв'язку з чим місцевим господарським судом було стягнуто з відповідача суму заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень №01/06/15 від 01.06.2015 за період з 01.06.2015 по 30.06.2017 у розмірі 375 318,00 грн. Рішення в цій частині не оскаржується та не переглядається.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просив стягнути 69 239,20 грн інфляційних нарахувань за період з червня 2015 року по вересень 2017 року та 15 881,06 грн 3% річних за прострочення внесення орендної плати за період з 11.06.2015 по 27.10.2017, з урахуванням орендованої площі за відповідний період.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, послався на те, що застосування ст. 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат можливе у випадку наявності факту прострочення виконання зобов'язання, однак, за умовами укладеного договору оренди, оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків, відсутність доказів надання яких відповідачу, не дає можливості встановити момент початку прострочення виконання зобов'язання. Укладаючи договір оренди, сторони за наявності взаємного волевиявлення закріпили саме такий порядок внесення орендної плати, встановивши як підставу для здійснення оплати - виставлення рахунку (п.3.3 договору) та закріпили обов'язок орендодавця вчасно надавати такі рахунки (п. 4.3.4. договору). В той же час, як зазначено судом, матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів вручення або направлення відповідачу рахунків, які за умовами укладеного сторонами договору є підставою для здійснення орендних платежів, що унеможливлює нарахування пені, інфляційних втрат і відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання в зазначений позивачем період.

Проте, колегія суддів не може погодитись з даним висновком місцевого господарського суду, з огляду на те, що аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями , а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами , належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Крім того, рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити орендну плату, та не позбавляє позивача права на нарахування інфляційних та річних. Норма ч.1 ст.625 ЦК України є імперативною і не передбачає жодних винятків незалежно від причин прострочення виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу, місцевий господарський суд помилково не врахував наведене та відмовив у задоволенні позову в цій частині.

За таких обставин, колегія суддів здійснивши перевірку правильності розрахунку здійсненого позивачем, вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 69 239,20 грн інфляційних нарахувань за період з червня 2015 року по вересень 2017 року та 15 881,06 грн 3 % річних за прострочення внесення орендної плати за період з 11.06.2015 по 27.10.2017, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вже зазначалось, відповідно до п.5.4. договору за затримку оплати орендної плати за приміщення у строк, передбачений у п.3.4. договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. У разі ненадання орендодавцем орендарю рахунків на сплату орендної плати у строк, визначений п.3.3. договору, орендар звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати протягом терміну, пропорційного строку затримання орендодавцем надання рахунку(ів) на сплату.

За таких обставин, сторони у п.5.4. договору узгодили наслідки ненадання орендодавцем орендарю рахунків на сплату орендної плати у строк, визначений п.3.3. договору - звільнення орендаря від відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати протягом терміну, пропорційно строку затримання орендодавцем надання рахунку(ів) на сплату.

В матеріалах справи відсутні докази надання (направлення) позивачем та отримання відповідачем відповідних рахунків. Надані до матеріалів справи копії рахунків (а.с.73-97) є односторонніми, тому не можуть вважатися належним доказом своєчасного надання відповідачу рахунків на оплату.

Відповідно до п.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення 64 813,78 грн пені, як необґрунтованому.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є такою, що підлягає задоволенню частково, тому рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2018 у справі № 922/3746/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 15 881,06 грн 3% річних, 69 239,20 грн інфляційних нарахувань підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до п.п.б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України Про судовий збір якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

При цьому колегія суддів зазначає, що заявником апеляційної скарги при поданні апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 11818,17 грн, як за оскарження рішення в цілому, хоча оскаржувалось рішення лише в частині відмови у задоволенні стягнення інфляційних, пені та 3% річних.

За таких обставин, позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченої суми судового збору.

Керуючись статтями 254, 273, п.2 ч.1 статті 275, п.4 ч.1 ст.277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2018 у справі № 922/3746/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 15 881,06 грн 3% річних, 69 239,20 грн інфляційних нарахувань скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. В частині відмови у стягненні пені рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2018 у справі № 922/3746/17 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наномедцентр-Харків" (61003, м.Харків, проспект Московський, буд.10/12, ЄДРПОУ 3776167) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (61003, м.Харків, проспект Московський, буд.10/12, ЄДРПОУ 14078902, п/р 26001000037972, філія АТ Укрексімбанк у м.Харкові, МФО 322313) 15 881,06 грн 3% річних, 69 239,20 грн інфляційних нарахувань, 1276,80 грн судового збору за подання позовної заяви, 1915,21 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 27.03.2018

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Тарасова І. В.

Суддя Фоміна В. О.