Ухвала

від 26.03.2018 по справі 911/1037/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/1037/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017

(головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Тищенко О.В., Іоннікова І.А.)

та на рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2017

(суддя - Христенко О.О.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до 1. Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Анастас-ЧВ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Київське лісове господарство"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5

про визнання недійсним рішень та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

за участю:

відповідача-2: Кучирка Ю.В. (договір про надання правової допомоги від 19.03.18)

прокурора: Паршутіна Ю.А. (посвідчення № 044787 від 18.11.16),

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (надалі - позивач) звернувшись в суд з позовом до: Віто-Поштової сільської ради (надалі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Анастас-ЧВ" (надалі - відповідач-2), просив суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог:

визнати поважними причини пропуску позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право;

визнати недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради "Про землі запасу" від 19.06.2008 в частині віднесення земель кварталу 50 виділу 5 ДП "Київське лісове господарство" до земель запасу Віто-Поштової сільської ради,

рішення Віто-Поштової сільської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" від 30.10.2008,

рішення Віто-Поштової сільської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з земель призначених для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва готельно-ресторанного та торгівельного комплексу гр. ОСОБА_5." від 30.07.2009,

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ТОВ "Анастас-ЧВ" земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 3222481201:01:005:0106, що розташована в с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2017 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" від 30.10.2008 в частині виділення та передачі у власність ОСОБА_7 земельної ділянки, яка знаходиться в кварталі 50 виділ 6 Васильківського лісництва Державного підприємства "Київське лісове господарство". Визнано недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з земель призначених для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва готельно-ресторанного та торгівельного комплексу гр. ОСОБА_5." в частині зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в кварталі 50 виділ 6 Васильківського лісництва Державного підприємства "Київське лісове господарства". Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ТОВ "Анастас-ЧВ" земельну ділянку, яка знаходиться в кварталі 50 виділ 6 Васильківського лісництва Державного підприємства "Київське лісове господарство", що розташована в с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 вказане рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скарга мотивована порушенням статей 4 2 , 4 3 , 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017, неправильним застосуванням статей 1, 5, 6, 7, 27 Лісового кодексу України, статей 1, 2, 20, 50 Закону України "Про землеустрій". Прокурор зокрема вважає, що суд першої інстанції помилково розділив спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:005:0106 на дві окремі, а тому помилково задовольнив вимоги лише щодо земельної ділянки яка знаходиться в кварталі 50 виділ 6 Васильківського лісництва Державного підприємства "Київське лісове господарство". Прокурор наголошує, що вимоги про визнання недійсними рішень та про витребування земельної ділянки у сукупності дають можливість для поновлення порушеного права, а тому вважає висновки апеляційного суду про обрання неналежного способу захисту порушених прав помилковими. Також прокурор вважає, що судами не надано оцінку його доводам, викладеним у позові, щодо обізнаності позивача про порушення його прав з 2016 року за відсутності повноважень щодо здійснення контролю у сфері земельних відносин.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить постанову у справі, як прийняту з дотриманням норм процесуального і матеріального права, залиши без змін, а скаргу - без задоволення.

Від Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області отримано заяву про розгляд касаційної скарги за відсутності її представника.

На підставі пункту 6 частини першої Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній з 15.12.2017, справа №911/1037/17 Господарського суду Київської області була передана до Касаційного господарського суду.

Пунктом 11 частини першої Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній з 15.12.2017, передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 15.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.03.2018.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо наявності підстав для зупинення провадження у даній справі, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції приймаючи рішення виходив із того, що оспорювані рішення в частині виділення земельної ділянки в кварталі 50 виділ 6 прийняті відповідачем-1 з порушенням земельного законодавства, оскільки ліси не можуть передаватися у приватну власність (за виключенням винятку, передбаченого ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України), в тому числі для будівництва готельно-ресторанного та торгівельного комплексу, ведення особистого селянського господарства.

Відтак суд визнав правомірними і вимоги про витребування земельної ділянки в кварталі 50 виділ 6 з володіння відповідача 2 на користь держави.

При цьому суд встановив, що Кабінет Міністрів України довідався про зазначене вище порушення з моменту направлення йому прокурором позовної заяви (лист прокуратури Київської області до Кабінету Міністрів України вих. № 0511-923вих17 від 28.02.2017), тому перебіг строку позовної давності розпочався з березня 2017 року та на момент звернення з позовом до суду трирічний строк ще не сплив.

Скасовуючи вказане рішення та відмовляючи у позові, апеляційна інстанція виходила з того, що прокурором обрано невірний спосіб захисту порушених прав, оскільки спірне рішення Віто-Поштової сільської ради від 30.10.2008 в частині передачі у власність земельної ділянки, є актом індивідуальної дії, яке вичерпало свою юридичну силу після реалізації, а саме: після одержання ОСОБА_5 документа, що посвідчує право власності та державної реєстрації цього права.

При цьому суд апеляційної інстанції послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 11.11.2014 у справі №21-405а14.

Верховний Суд України у постанові від 11.11.2014 у справі №21-405а14 за позовом прокурора до міської ради про визнання протиправним та скасування рішення міської ради, дійшов висновку про те, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Тому позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений.

Разом з тим, під час розгляду матеріалів касаційної скарги встановлено, що ухвалою Касаційного господарського суду від 07.03.2018 справу №916/1979/13 передано на перегляд Великої Палати Верховного Суду для розгляду питання відступу від вказаної практики Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-405а14.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Оскільки у справі, що переглядається у касаційному порядку, суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову висновками Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові від 11.11.2014 у справі №21-405а14, і справа №916/1979/13 у подібних правовідносинах переглядатиметься Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 911/1037/17 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі №916/1979/13 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Керуючись статтями 11, 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №911/1037/17 за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області зупинити до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі №916/1979/13 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов