Ухвала

від 18.03.2019 по справі 911/1037/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" березня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1037/17

У справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

Товариства з обмеженою відповідальністю Анастас-ЧВ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство Київське лісове господарство

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання недійсним рішення

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від прокуратури: Підяш О.С. (посвідчення № 028911 від 17.09.2014 року);

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № 07-20/4 від 05.02.2019 року);

від відповідача1: не з'явився;

від відповідача2: Кучирка Ю.В. (договір № 19-03 від 19.03.2019 року);

від третьої особи1: не з'явився;

від третьої особи2: не з'явився.

обставини справи:

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2017 року у справі № 911/1037/17 позовні вимоги Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено частково, визнано недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 30.10.2008 року в частині виділення та передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки, яка знаходиться в кварталі 50 виділ 6 Васильківського лісництва Державного підприємства Київське лісове господарство , визнано недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з земель призначених для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва готельо-ресторанного та торгівельного комплексу гр. ОСОБА_1 в частині зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в кварталі 50 виділ 6 Васильківського лісництва Державного підприємства Київське лісове господарство , витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Анастас-ЧВ земельну ділянку, яка знаходиться в кварталі 50 виділ 6 Васильківського лісництва Державного підприємства Київське лісове господарство , що розташована в с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Анастас-ЧВ на користь Прокуратури Київської області 6 098,65 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 року у справі № 911/1037/17 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задоволено частково, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Анастас-ЧВ задоволено в повному обсязі, рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2017 року у справі № 911/1037/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України відмовлено в повному обсязі, стягнуто з Прокуратури Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Анастас-ЧВ 15 177,03 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного суду від 06.12.2018 року у справі № 911/1037/17 касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задоволено частково, рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 року у справі № 911/1037/17 скасовано повністю, в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 року щодо віднесення земель кварталу 50 виділу 5 ДП Київське лісове господарство до земель запасу Віто-Поштової сільської ради справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині провадження у справі № 911/1037/17 закрито.

Відповідно до п. 5.5. розділу 5 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Київської області затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Київської області від 23.06.2017 року № 18 розподіл судових справ, рішення в яких скасовувались апеляційною чи касаційною інстанціями з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, здійснюється у порядку, передбаченому для позовних заяв, за виключенням судді, колегії суддів, судове рішення яких скасоване.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/1037/17 визначено суддю Карпечкіна Т.П.

15.12.2017 року набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2018 року прийнято справу № 911/1037/17 до провадження в порядку нового розгляду в частині вимоги про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 року щодо віднесення земель кварталу 50 виділу 5 ДП Київське лісове господарство до земель запасу Віто-Поштової сільської ради, з врахуванням нової редакції Господарського процесуального кодексу України, справу № 911/1037/17 призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2019 року.

17.01.2019 року від третьої особи1 надійшли письмові пояснення по суті спору. Через канцелярію суду 17.01.2019 року представником відповідача2 подано відзив на позовну заяву, яким останній проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

22.01.2019 року від відповідача1 надійшли письмові пояснення по суті спору та заява, в якій останній просить розгляд справи здійснювати за відсутності їх представника.

23.01.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення рогляду справи з підстав викладених у клопотанні.

Позивач, відповідач1 та треті особи, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 23.01.2019 року не з'явились, треті особи про причини неможливості прибуття до суду не повідомили, прокурор, позивач та третя особа2 вимог ухвали Господарського суду Київської області від 22.12.2018 року не виконали, про причини неможливості виконання вимог цієї ухвали не повідомили.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.01.2019 року підготовче засідання у справі відкладалось на 25.02.2019 року.

29.01.2019 року від відповідача1 надійшли письмові пояснення по суті спору та заява в якій останній просить розгляд справи здійснювати за відсутності їх представника.

Відповідач1 та треті особи, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 25.02.2019 року не з'явились, треті особи про причини неможливості прибуття до суду не повідомили.

Прокурор, позивач та третя особа2 вимог ухвали Господарського суду Київської області від 22.12.2018 року не виконали, про причини неможливості виконання вимог цієї ухвали не повідомили.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.02.2019 року підготовче засідання у справі відкладалось на 11.03.2019 року.

В підготовчому судовому засіданні 11.03.2019 року оголошувалась перерва до 18.03.2019 року.

В підготовчому судовому засіданні 18.03.2019 року судом досліджено та встановлено, що як зазначено в постанові Верховного Суду України від 06.12.2018 року у справі № 911/1037/17, згідно з якою передано на новий розгляд справу в частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 року в частині віднесення земель кварталу 50 виділу 5 ДП Київське лісове господарство до земель запасу Віто-Поштової сільської ради, суд касаційної інстанції не погодився з висновками суду попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови в задоволенні відповідної позовної вимоги з тих підстав, що право користування частиною земельної ділянки в кварталі 50 відділ 5 загальною площею 6,44 га припинено рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2008 року у справі №9/257-08.

Постановою Верховного Суду України від 06.12.2018 року у справі № 911/1037/17 висновки суду під час первісного розгляду спору були скасовані, оскільки в позові не досліджено інші підстави недійсності вищенаведеного рішення ради, що не пов'язані з правом ДП Київське лісове господарство .

Зокрема, зауважено, що Прокурор в обгрунтування відповідної позовної вимоги зазначає, що Віто-Поштова сільська рада не мала повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою. Також Прокурор вказує на те, що рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 року не свідчить про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки чи втрату статусу земель лісового фонду державної власності.

Фактично в позові оскаржується віднесення відповідачем1 оскаржуваним рішенням від 19.06.2008 року спірних земель до земель запасу Віто-Поштової сільської ради, в той час, як за твердженням прокурора, повноваження щодо розпорядження відповідними землями належало до компетенції відповідного органу виконавчої влади - райдержадміністрації.

Так прокурор, звертаючись з даним позовом вказував на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення і ДП Київське лісове господарство погодження вилучення земель лісогосподарського призначення загальною площею 0,6 га в кварталі 50 Васильківського лісництва виділи 5 та 6 не надавало. Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства погодження про можливість вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення загальною площею 0,6 га в кварталі 50 Васильківського лісництва виділи 5 та 6 також не надавалось.

Тобто, в обґрунтування позовних вимог прокурор також посилається на порушення процедури зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

З огляду на викладені обставини, Верховний Суд України в постанові від 06.12.2018 року у справі № 911/1037/17 зауважує, що відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно абзацу другого частини першої статті 2 ГПК України, у згаданій редакції, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Господарськогопроцесуального кодексу України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, господарським судам підвідомчі справи крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Пунктом 10 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Отже, як зауважує Верховний Суд України, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Вирішуючи спір в частині визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 року щодо віднесення земель кварталу 50 виділу 5 ДП Київське лісове господарство до земель запасу Віто-Поштової сільської ради суди обох інстанцій не дослідили та не навели у своїх рішеннях доказів про те, що ця спірна земельна ділянка належить до державної форми власності, отже не перевірили, чи уповноважений прокурор звертатися у суд з позовом у цій частині в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Крім того, касаційною інстанцією визнаначено, що рішення відповідної особи, прийняте у сфері земельних відносин, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації відповідного рішення власника.

Як визначено ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду спору з врахуванням вказівок Верховного Суду України, викладених в постанові від 06.12.2018 року у справі № 911/1037/17, судом досліджено та встановлено, що Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України в позові просить визнати недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 року в частині віднесення земель кварталу 50 виділу 5 ДП Київське лісове господарство до земель запасу Віто-Поштової сільської ради.

Як вбачається з викладених у позові обставин, Рішенням Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 року віднесено до земель запасу Віто-Поштової сільської ради земельні ділянки в кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,50 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,60 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 1 площею 0,20 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 23 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 15 площею 0,98 га, що розташовані в межах населеного пункту с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

Вказане рішення прийнято відповідачем1 з посиланням на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2008 року у справі № 9/257-08 за позовом Віто-Поштової сільської ради Київо-Святошинського району Київської області до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Державного підприємства Київське лісове господарство про припинення права користування земельними ділянками.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2008 року у справі № 9/257-08 припинено право користування ДП Київське лісове господарство земельними ділянками лісогосподарського призначення ДП Київський лісгосп в кварталі 50 виділу 5, які знаходяться в межах населеного пункту с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району, в тому числі й спірної земельної ділянки.

На момент розгляду справи № 911/1037/17 рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2008 року у справі № 9/257-08 набрало законної сили та є чинним.

Прокурор у позовній заяві в обґрунтування вимоги про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 року в частині віднесення земель кварталу 50 виділу 5 ДП Київське лісове господарство до земель запасу Віто-Поштової сільської ради, викладає свою правову позицію щодо незгоди з рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2008 року у справі № 9/257-08, яка не може бути прийнята судом до уваги, оскільки суд першої інстанції не наділений повноваженнями переглядати рішення суддів свого ж суду, давати їм оцінку, за виключенням перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Згідно преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 27.05.2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдинг проти України встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставелно під сумнів.

У зв'язку з чим, встановлені в рішенні Господарського суду Київської області від 27.05.2008 року у справі № 9/257-08 обставини щодо припинення права користування ДП Київське лісове господарство земельними ділянками лісогосподарського призначення ДП Київський лісгосп в кварталі 50 виділ 5, є встановленими і не підлягають оспоренню.

Таким чином, питання щодо права Державного підприємства Київське лісове господарство щодо користування спірними земельними ділянками розглядалось і вирішено у справі № 9/257-08, тому у справі № 911/1037/17 вимога про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 року в частині віднесення земель кварталу 50 виділу 5 ДП Київське лісове господарство до земель запасу Віто-Поштової сільської ради, не пов'язана з приватним правом Державного підприємства Київське лісове господарство .

Крім того, в позові прокурор в обгрунтування позовних вимог не посилається на порушення саме права землекористування Державного підприємства Київське лісове господарство .

Фактично, щодо відповідної позовної вимоги у справі № 911/1037/17 про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 року в частині віднесення земель кварталу 50 виділу 5 ДП Київське лісове господарство до земель запасу Віто-Поштової сільської ради, спір існує за участю Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та відповідачем1 - Віто-Поштовою сільською радою щодо порушення під час здійснення повноважень стосовно розпорядження спірною земельною ділянкою та процедури зміни цільового призначення земельної ділянки.

При цьому, питання про право землекористування ДП Київське лісове господарство вирішено у справі № 9/257-08, рішенням в якій припинено право землекористування і відповідне рішення набрало законної сили.

Позовна вимога про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 року в частині віднесення земель кварталу 50 виділу 5 до земель запасу Віто-Поштової сільської ради у справі № 911/1037/17 не пов'язана з приватноправовими відносинами за участю суб'єктів господарювання. Відповідна позовна вимога фактично обгрунтована порушенням органом місцевого самоврядування компетенції стосовно розпорядження спірною земельною ділянкою, яка, за твердженням прокуратури, належить органу виконавчої влади, має місце спір щодо компетенції між відповідним органами і відповідний спір може розглядати в суді за позовом прокуратури.

Як визначено п. 10 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

За відсутності приватноправового характеру спору, оскільки спір має місце між органом місцевого самоврядування та органом виконавчої слади щодо компетенції розпорядження вземельною ділянкою, такий спір за своїим характером та суб'єктним складом має ознаки публічно-правового і розгляд відповідного спору належить до адміністративної юрисдикції.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч.2).

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 3).

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4).

Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (ч. 5).

Як визначено п. 2 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Таким чином, оскільки позовна вимога про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 року в частині віднесення земель кварталу 50 виділу 5 до земель запасу Віто-Поштової сільської ради у справі № 911/1037/17 не пов'язана з приватноправовими відносинами за участю суб'єктів господарювання і спір має місце між органом місцевого самоврядування та органом виконавчої слади щодо компетенції розпорядження вземельною ділянкою, такий спір за своїим характером та суб'єктним складом має ознаки публічно-правового і розгляд відповідного спору належить до суду адміністративної юрисдикції.

За наслідками нового розгляду справи № 911/1037/17 з врахуванням вказівок постанови Верховного Суду від 06.12.2018 року у справі № 911/1037/17 суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 911/1037/17 (в частині вимоги про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 року) на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з непідвідомчістю спору господарському суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, провадження у справі № 911/1037/17 підлягає закриттю, оскільки спір не підлягає розгляду в господарському суді. Оскільки, закриття провадження у справі не пов'язано з відмовою позивача від позову, сплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір в сумі 1 600,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 185, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

постановив:

1. Закрити провадження у справі № 911/1037/17 за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Анастас-ЧВ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство Київське лісове господарство та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 в частині переданої на новий розгляд вимоги про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 року щодо віднесення земель кварталу 50 виділу 5 ДП Київське лісове господарство до земель запасу Віто-Поштової сільської ради.

2. Повернути Прокуратурі Київської області (01601, м. Київ, бульвар Л.Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) з Державного бюджету України 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 627 від 28.03.2017 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

3. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін