Рішення

від 26.03.2018 по справі 815/451/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/451/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Рудченко О.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2018р. №0003241404, №0003231404, №0003221404, №0003211406, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень (від 13.03.2018р. вхід.№6964/18), просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 17.01.2018р. №0003241404, №0003231404, №0003221404, №0003211406, посилаючись на відсутність з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" встановлених ГУ ДФС в Одеській області в Акті перевірки №000841/15-32-14-04/36673158 від 17.01.2018р., порушень податкового законодавства, оскільки, на виконання вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, Касова книга на Підприємстві ведеться належним чином, та надавалась перевіряючим в ході проведення перевірки. Також, при формуванні податкового кредиту в межах перевіряємого періоду, Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України, та правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплачені у ціні товарів (робіт, послуг), у межах відповідних фінансово-господарських правовідносин з наступними контрагентам: ТОВ "ОСТ ПЛЮС", ТОВ "ЛЕГОБУД", ПП "ФЕБРУС", ТОВ "ФЕРЕНС", ТОВ "КОНСТРАКШН ЛАЙН", ТОВ ЛОТИАНА (ТОВ ДАКС ), TOB "РЕБЕКС", TOB ГPIH БУД ЛАЙН , TOB "ВЕЛИТОН", TOB "ТРИЛАЙНС", TOB "ВЕЛНЕР ГРАНТ", TOB "МАРО-МАКС", TOB "СОЮЗ-ПРАЙД", ПП "САНДІ ПЛЮС", ТОВ "САНТОРИН-МК" (ТОВ "Герд"), ТОВ "СТАЙЛЕР СНОУ", ПП "Промтехсервіс", ТОВ КОНСТРАКШН ЛАЙН , ТОВ РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ , ТОВ "СТЕН НИК", ТОВ "МИГАРОН", котрими на виконання умов Договорів, у повному обсязі виконано роботи (надано послуги, придбано товари), що, серед іншого, підтверджується податковими накладними, виписаними та оформленими контрагентами позивача з урахуванням вимог Податкового кодексу України. Також, ТОВ "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" наголошує на правомірності віднесення відповідних сум грошових коштів до складу валових витрат, оскільки факт виконання контрагентами позивача обумовлених договорами товарів (робіт, послуг), повністю підтверджено відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та відповідно підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю Товариства позивача. Крім того, позивач наголошує, що фахівцями контролюючого органу під час проведення перевірки не досліджувались обставини укладення між ТОВ "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" та його контрагентами договорів, предмети даних правочинів, обсяг прав та обов'язків сторін за ними, повноваження фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали вказані правочини, обізнаність суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсні наміри сторін правочину, наявність чи відсутність розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальший рух сплачених Товариством грошових коштів, тощо. Натомість, контролюючий орган посилається на господарські операції та взаємовідносини, учасником яких ТОВ "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" не виступає. При цьому, при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінюватися повинні фінансово-господарські правовідносини, котрі виникали безпосередньо між учасниками операцій, на підставі яких сформовано дані податкового обліку. До того ж, суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення. Також, позивач стверджує, що податковим органом в акті перевірки не наведено фактів, які б беззаперечно підтверджували недобросовісність саме ТОВ "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ", як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів (контрагента контрагента). Між тим, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Окрім того, податковий орган дійшов висновку, що господарські операції між ТОВ "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" та його контрагентами укладено без мети настання правових наслідків, лише на підставі податкової інформації, отриманої від інших податкових органів.

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 27.02.2018р. б/н), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.01.2018р. №0003241404, №0003231404, №0003221404, №0003211406, оскільки ТОВ "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" занижено податок на прибуток, внаслідок чого порушено положення п.п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України; занижено податок на додану вартість, що призвело до порушення припсів п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, ч. а п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Зокрема, податковий орган зазначає, що за результатами проведеного аналізу діяльності контрагентів позивача, а також відповідно до податкової інформації, отриманої від державних податкових інспекцій за місцем обліку таких контрагентів, зібраної, та використаної з урахуванням пункту 74.2 статті 74, підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, замовником яких є ТОВ КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ , у зв'язку з відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів, внаслідок чого, на думку відповідача, проведені операції не є господарською діяльністю у розумінні положень п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. Також, Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області зазначає, що під час проведення перевірки фахівцями контролюючого органу встановлено порушення ТОВ КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ вимог п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, оскільки на Підриємстві не ведеться Касова книга.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №815/451/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2018р. №0001241404, №0003231404, №0003221404, №0003211406.

Ухвалою суду від 27.02.2018р., з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.03.2018р.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, у період з 29.11.2017р. по 19.12.2017р. на підставі направлень, фахівцями Головного управління ДФС в Одеській області, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.77.1 п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за ІV квартал 2017р., на підставі Наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 10.11.2017року №5808, проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.

За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області складено Акт №000841/15-32-14-04/36673158 від 17.01.2018р. Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. , у висновках якого наголошено, що ТОВ "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" занижено податок на прибуток, внаслідок чого порушено положення п.п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України; занижено податок на додану вартість, що призвело до порушення припсів п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, ч. а п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України; порушено вимоги п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637.

На підставі складеного Акта перевірки №000841/15-32-14-04/36673158 від 17.01.2018р. Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області 17.01.2018р. винесено податкові повідомлення-рішення №0003241404, №0003231404, №0003221404, №0003211406.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 17.01.2018р. №0003241404, №0003231404, №0003221404, №0003211406, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 17.01.2018р. №0003241404, №0003231404, №0003221404, №0003211406, винесено контролюючим органом неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" (Замовник) та ТОВ ГЕРД , ТОВ САНТОРИН-МК , ТОВ РЕБЕКС , ПП ПРОМТЕХСЕРВІС , ТОВ СТАЙЛЕР СНОУ , ПП ФЕБРУС , ТОВ СОЮЗ-ПРАЙД , ТОВ МАРО-МАКС , ТОВ ТРИЛАЙНС , ТОВ ВЕЛНЕР ГРАНТ , ТОВ ВЕЛИТОН , ТОВ ГРІН БУД ЛАЙН , ТОВ ФЕРЕНС , ТОВ ДАКС ЛТД , ТОВ ЛОТИАНА , ТОВ КОНСТРАКШН ЛАЙН , ТОВ ЕЛЕКТРОЛЮКС , ТОВ РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ , ТОВ СТЕН НИК , ТОВ МИГАРОН (Підрядники) були укладені Договори підряду №21КА від 12.04.2016р., №3/06КА від 15.06.2016р., №3/07КА від 04.07.2016р., №5КА від 24.06.2014р., №12КА від 10.03.2016р., №9КА від 02.09.2015р., №2/09КА від 06.09.2016р., №5/07КА від 04.07.2016р., №18КА від 25.10.2016р., №17 від 25.11.2015р., №17КА від 25.10.2016р., №10КА від 06.09.2016р., №15/01 від 15.01.2016р., №18КА від 12.04.2016р., №2/06КА від 10.06.2016р., №1/10КА від 01.10.2014р., №8КА від 21.07.2015р., №3КА від 08.09.2014р., №11КА від 10.03.2016р., №1/06КА від 01.06.2016р., згідно умов котрих Підрядник зобов язується виконати будіельні роботи, та за завданням і на замовлення Замовника здійснити поставку, монтаж, ремонт, технічне та сервісне обслуговування систем інженерії (електрозабезпечення, опалення, вентиляція, кондиціонування, та холодильного обладнання) з використанням своїх матеріалів та засобів, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи згідно актів виконаних робіт.

З матеріалів справи також вбачається, що між ТОВ ЕЛЕКТРОЛЮКС та ТОВ ЛЕГОБУД укладено Договір переуступки №8КА (на виконання робіт) від 10.09.2015р., за умовами якого ТОВ ЕЛЕКТРОЛЮКС відступило (передало), а ТОВ ЛЕГОБУД прийняло на себе право виконати обов'язки Замовника, яким є ТОВ "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" згідно Договору №8КА від 21.07.2015р., укладеного між ТОВ ЕЛЕКТРОЛЮКС та ТОВ "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ".

Судом з'ясовано, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" (Покупець) та ПП САНДІ ПЛЮС (Продавець) укладено Договори купівлі-продажу від 18.03.2014р. №87/14, від 03.07.2015р. №203/15, Договір поставки від 26.02.2016р. №73/16 відповідно до яких Продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності: сантахнічні вироби, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити ці товарно-матеріальні цінності на умовах даного Договору.

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду, є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, та відноситись до валових витрат. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Зокрема, як вбачається з наявних у справі документів, а саме: Рахунків-фактури, Податкових накладних, Локальних кошторисів на будівельні роботи, Підсумкових відомостей ресурсів, Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, Договірних цін, Рахунків на оплату за замовленнями, Оборотно-сальдових відомостей по рахунку, Розрахункових документів, Видаткових накладних, Актів здачі-приймання робіт (надання послуг), Актів приймання виконаних будівельних робіт, останні складені з дотриманням законодавчо передбачених вимог, містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи засвідчені печатками відповідних підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, та відповідно підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а відтак у розумінні ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального, та фактичного виконання робіт (надання послуг, придбання товарів).

Відповідно до п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у розділі Податок на прибуток підприємств об'єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, у тому числі, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтями 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Так, судом встановлено, що факт виконання контрагентами позивача - ТОВ "ОСТ ПЛЮС", ТОВ "ЛЕГОБУД", ПП "ФЕБРУС", ТОВ "ФЕРЕНС", ТОВ "КОНСТРАКШН ЛАЙН", ТОВ ЛОТИАНА (ТОВ ДАКС ), TOB "РЕБЕКС", TOB ГPIH БУД ЛАЙН , TOB "ВЕЛИТОН", TOB "ТРИЛАЙНС", TOB "ВЕЛНЕР ГРАНТ", TOB "МАРО-МАКС", TOB "СОЮЗ-ПРАЙД", ПП "САНДІ ПЛЮС", ТОВ "САНТОРИН-МК" (ТОВ "Герд"), ТОВ "СТАЙЛЕР СНОУ", ПП "Промтехсервіс", ТОВ КОНСТРАКШН ЛАЙН , ТОВ РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ , ТОВ "СТЕН НИК", ТОВ "МИГАРОН" визначених умовами договорів робіт (надання послуг, передача ТМЦ) повністю підтверджено наданими позивачем, наявними у матеріалах справи, та дослідженими судом відповідними первинними документами, котрі повністю підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, а відтак є належними доказами, підтверджуючими правомірність віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" спірних сум до складу валових витрат.

До того ж, суд вважає за доцільне наголосити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними, та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази, у порушення вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом суду не надано, та реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем віднесено спірні суми до складу валових витрат, не спростовано, як і не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами вищеокреслених Договорів роботи (послуги) контрагентами позивача - ТОВ "ОСТ ПЛЮС", ТОВ "ЛЕГОБУД", ПП "ФЕБРУС", ТОВ "ФЕРЕНС", ТОВ "КОНСТРАКШН ЛАЙН", ТОВ ЛОТИАНА (ТОВ ДАКС ), TOB "РЕБЕКС", TOB ГPIH БУД ЛАЙН , TOB "ВЕЛИТОН", TOB "ТРИЛАЙНС", TOB "ВЕЛНЕР ГРАНТ", TOB "МАРО-МАКС", TOB "СОЮЗ-ПРАЙД", ПП "САНДІ ПЛЮС", ТОВ "САНТОРИН-МК" (ТОВ "Герд"), ТОВ "СТАЙЛЕР СНОУ", ПП "Промтехсервіс", ТОВ КОНСТРАКШН ЛАЙН , ТОВ РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ , ТОВ "СТЕН НИК", ТОВ "МИГАРОН", не виконано, а товароно-матеріальні цінності не передано.

Також, судом з'ясовано, що відповідні суми ПДВ за складеними контрагентами позивача, та наданими позивачем до суду податковими накладними, були включені ТОВ "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

Відповідно до пп.14.1.181. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, у даному випадку датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання позивачем виписаних контрагентами позивача податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб'єкта господарювання виникає у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, судом з'ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість повністю підтверджена, серед іншого, наявними у матеріалах справи податковими накладними, складеними контрагентами позивача, з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Водночас, будь-яких доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача, на момент видачі Товариству з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" податкових накладних, не були зареєстровані у законодавчо визначеному порядку платниками податку на додану вартість, та не сплачували у встановленому законом порядку відповідні суми податку до бюджету, податковим органом, суду не надано.

Також, суд вважає за доцільне зауважити, що доводи податкового органу щодо отримання платником необґрунтованої податкової вигоди, мають ґрунтуватись на сукупності доказів, які б безумовно, та беззаперечно підтверджували існування обставин, котрі виключають право платника на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Натомість, судом встановлено, що відповідачем - Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області, в межах розгляду даної адміністративної справи, не доведено належними та допустимими доказами існування таких обставин, як власне й не доведено здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ", та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди, а також не надано жодного доказу на підтвердження того, що зміст укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ", та його контрагентами правочинів, не відповідає дійсним намірам сторін, і що такі наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за наслідками відповідних фінансово-господарських операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідно до статті 1 якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ містить дві обов'язкові ознаки, а саме: він має містити відомості про господарську операцію, та підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій, а також зв'язку між фактом придбання товару (робіт/послуги), та подальшою господарською діяльністю.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Зокрема, як з ясовано судом, та зазначено вище, господарські операції Товариства позивача з ТОВ "ОСТ ПЛЮС", ТОВ "ЛЕГОБУД", ПП "ФЕБРУС", ТОВ "ФЕРЕНС", ТОВ "КОНСТРАКШН ЛАЙН", ТОВ ЛОТИАНА (ТОВ ДАКС ), TOB "РЕБЕКС", TOB ГPIH БУД ЛАЙН , TOB "ВЕЛИТОН", TOB "ТРИЛАЙНС", TOB "ВЕЛНЕР ГРАНТ", TOB "МАРО-МАКС", TOB "СОЮЗ-ПРАЙД", ПП "САНДІ ПЛЮС", ТОВ "САНТОРИН-МК" (ТОВ "Герд"), ТОВ "СТАЙЛЕР СНОУ", ПП "Промтехсервіс", ТОВ КОНСТРАКШН ЛАЙН , ТОВ РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ , ТОВ "СТЕН НИК", ТОВ "МИГАРОН", підтверджуються наданими до суду, та наявними у матеріалах справи Рахунками-фактури, Податковими накладними, Локальними кошторисами на будівельні роботи, Підсумковими відомостями ресурсів, Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, Договірними цінами, Рахунками на оплату за замовленнями, Оборотно-сальдовими відомостями по рахунку, Видатковими накладними, Актами здачі-приймання робіт (надання послуг), Актами приймання виконаних будівельних робіт, Розрахунковими документами, котрі складено з дотриманням законодавчих вимог, та відповідають визначенню первинні документи , наведеному у Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Окрім того, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" до матеріалів справи також додано Ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України, котрі підтверджують наявність у контрагентів позивача матеріально-технічної бази на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів ІV і V категорій складності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, виконання певних будівельних та монтажних робіт.

Відповідно до вимог ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, та на підставі наданих позивачем, та досліджених судом первинних документів (складених при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами), судом встановлено, що вищеокреслені фінансово-господарські операції мали реальний характер, були опосередковані дійсним рухом активів, адже судом з'ясовано зміст кожної операції, та її підтвердження необхідними документами первинного бухгалтерського, та податкового обліку.

При цьому, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Натомість, висновки податкового органу ґрунтуються лише на даних актів перевірок щодо спірних контрагентів позивача, а також їх контрагентів по ланцюгу постачання, та в жодному разі не на аналізі суті, та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання умов договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують дані доводи.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов'язку.

Зокрема, судом встановлено, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивачем доведено дотримання ним законодавчо передбачених умов щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та валових витрат, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів, та досягнення ТОВ "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (робіт, послуг) - для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Таким чином, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що включення Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту, та віднесення відповідних сум до складу валових витрат перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин із ТОВ "ОСТ ПЛЮС", ТОВ "ЛЕГОБУД", ПП "ФЕБРУС", ТОВ "ФЕРЕНС", ТОВ "КОНСТРАКШН ЛАЙН", ТОВ ЛОТИАНА (ТОВ ДАКС ), TOB "РЕБЕКС", TOB ГPIH БУД ЛАЙН , TOB "ВЕЛИТОН", TOB "ТРИЛАЙНС", TOB "ВЕЛНЕР ГРАНТ", TOB "МАРО-МАКС", TOB "СОЮЗ-ПРАЙД", ПП "САНДІ ПЛЮС", ТОВ "САНТОРИН-МК" (ТОВ "Герд"), ТОВ "СТАЙЛЕР СНОУ", ПП "Промтехсервіс", ТОВ КОНСТРАКШН ЛАЙН , ТОВ РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ , ТОВ "СТЕН НИК", ТОВ "МИГАРОН", повністю підтверджено позивачем наданими до суду, та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського, та податкового обліку, що відповідно свідчить про безпідставність, та неправомірність донарахування Головним управлінням ДФС в Одеській області Товариству позивача податку на прибуток, та податку на додану вартість.

При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання податкового органу на наявність податкової інформації щодо відсутності у контрагентів позивача основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, оскільки податковому органу в першу чергу слід дослідити фактичні обставини господарських правовідносин безпосередньо позивача із вищеокресленими господарюючими суб єктами, а не приймати вказану інформацію як безумовний доказ для відповідних висновків.

До того ж, суд вважає за необхідне наголосити, що отримання податковим органом акта про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладено висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, жодним чином не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку щодо самостійного встановлення та доведення факту порушення платником податків законодавчих вимог.

Також, як зазначено у Акті перевірки №000841/15-32-14-04/36673158 від 17.01.2018р., під час проведення перевірки фахівцями контролюючого органу встановлено порушення ТОВ "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" вимог п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, а саме неоприбуткуваня готівкових коштів в касову книгу Підприємства 21.08.2015р. в сумі 7614/74грн.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначаються Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, відповідно до п.1.2 якого оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Пунктом 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі.

Як встановлено судом, та вбачається з наявної у матеріалів справи належним чином засвідченої копії Касової книги ТОВ "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" за 2015р., Товариством позивача у повному обсязі, з урахуванням вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, оприбутковано готівкові кошти до касової книги підприємства 21.08.2015р. в сумі 7614/74грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №1 від 21.08.2015р. на суму 7614,74грн., відомістю на виплату грошей за серпень 2015р. №27 на суму 7614,74грн., видатковим касовим ордером від 21.08.2015р. на суму 7614,74грн., оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 301, карткою рахунку 301.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також з урахуванням дослідження наданих позивачем, та наявних у матеріалах справи письмових доказів, судом встановлено, що ТОВ "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ", відповідно до принципу змагальності, у повному обсязі спростовано доводи контролюючого органу щодо порушення платником податківа приписів податкового законодавства.

Відтак, з урахуванням наведено, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ", та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС в Одеській області від 17.01.2018р. №0003241404, №0003231404, №0003221404, №0003211406.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2018р. №0003241404, №0003231404, №0003221404, №0003211406, задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 17.01.2018р. №0003241404, №0003231404, №0003221404, №0003211406.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ" (65033, м.Одеса, вул.Василя Стуса,2А, код ЄДРПОУ 36673158) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 57209(п'ятдесят сім тисяч двісті дев'ять)грн. 88коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.