Постанова

від 22.03.2018 по справі 826/8057/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8057/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Кузьмишиної О.М, Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 06 жовтня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНІТ - 2000 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю ГРАНІТ - 2000 (далі - позивач, ТОВ ГРАНІТ - 2000 ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05 серпня 2016 року №0014151406.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05 серпня 2016 року №0014151406.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.2 ст.313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що відповідачем у період з 17 червня по 25 липня 2016 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 28 липня 2016 року складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ГРАНІТ - 2000 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №327/26-15-14-02-03/31026542, (далі - акт перевірки), у якому встановлено, зокрема, що позивачем порушено п.п. 160.1, 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, (далі - ПК України), а саме, занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за 2014 рік всього у сумі 190 282, 00 грн. та несвоєчасно сплачено податок в сумі 336,31 грн. (термін перерахування - 10.10.2014 р., фактично перераховано - 13.10.2014 р.).

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем 05 серпня 2016 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 190 366, 00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 190 282, 00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями - 84,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що вказані вище визначені відповідачем порушення податкового законодавства ґрунтуються на тому, що за результатами фінансово-господарських операцій з компанією Panaleg Limited (Кіпр) позивачем не відображено в податковій декларації з податку на прибуток за 2014 р. сум податку з доходу нерезидента.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також надани додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 21.1.1 - пп. 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Згідно з п.п. 160.1, 160.2 ст. 160 ПК України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Так, відповідно до п.п. 103.1, 103.2, 103.4, 103.5 ст. 103 ПК України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.

Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

У межах Конвенції термін компетентний орган означає у випадку Кіпру - Міністра фінансів або його повноважного представника.

Колегія суддів звертає увагу на акт перевірки, а саме на те, що до перевірки позивачем надано відповідний сертифікат, виданий 26.05.2014 р. Міністерством фінансів Республіки Кіпр, про статус компанії Panaleg Limited як резидента Республіки Кіпр у розумінні вказаної вище Конвенції, який апостильовано відповідним чином та перекладено згідно законодавства України.

Крім того, в акті перевірки зазначено, а також підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками, що податок на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 190 282,00 грн. ТОВ ГРАНІТ - 2000 утримало та сплатило до бюджету при виплаті нерезиденту - компанії Panaleg Limited (Кіпр), доходу у вигляді відсотків.

Колегія суддів зазначає, що як встановлено матеріалами справи та поясненнями самого позивача, що позивачем не відображено в податковій декларації з податку на прибуток за 2014 р. сум податку з доходу нерезидента.

На підставі вище зазначеного, звертає увагу на те, що висновок відповідача про заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб за 2014 рік у сумі 190 282,00 грн. ґрунтується лише на тому, що позивачем не відображено в податковій декларації з податку на прибуток за 2014 р. сум податку з доходу нерезидента, що не є належним та достатнім доказом, а також спростовується матеріалами справи, в тому числі й висновками акту перевірки.

Тому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушення вимог п.п. 160.1, 160.2 ст. 160 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за 2014 рік всього у сумі 190 282,00 грн., у зв'язку з чим, оскаржуване рішення ґрунтується на помилкових висновках, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів зазначає, що позивачем сплачено штрафні санкції в сумі 84, 06 грн. за несвоєчасну сплату податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 336, 31 грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 827 від 05.08.2016 року.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНІТ - 2000 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 229, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 27 березня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: О.М. Кузьмишина,

В.А. Твердохліб