Рішення

від 27.03.2018 по справі 826/11292/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2018 року № 826/11292/17

за позовом Головного управління ДФС у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ремонтний центр Перос

Товариства з обмеженою відповідальністю С-ЛАЙТ

про визнання правочину недійсним

Суддя - Вовк П.В.,

при секретарі судового засідання Хайло А.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління ДФС у Київській області (далі також - ГУ ДФС у Київській області, позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Ремонтний центр Перос (далі також - ТОВ Ремонтний центр Перос , відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю С-ЛАЙТ (далі також - ТОВ С-ЛАЙТ , відповідач-2), в якій позивач просив визнати недійсним правочин, укладений між відповідачами, за наслідками якого було складено податкові накладні від 31 серпня 2016 року № 33 та № 34.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року у справі № 759/1750/17 керівника відповідача-1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 статті 27, ч. 1 статті 205 Кримінального кодексу України (пособництво у здійсненні фіктивного підприємництва).

У зв'язку з зазначеним, позивач вважає, що правочин, що мав місце між відповідачами, за наслідком вчинення якого були складені податкові накладні від 31 серпня 2016 року № 33 та № 34, має бути визнаний недійсними в судовому порядку на підставі вимог ч. 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року, у зв'язку з належністю даної справи до категорії справ незначної складності у відповідності до вимог п. 10 ч. 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховуючи вимог ч. 5 статті 262 КАС України, в даній справі було відкрито спрощене позовне провадження, яке здійснюватиметься без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Вказане рішення суду було отримане представником позивача 23 лютого 2018 року, а представником ТОВ С-ЛАЙТ - 28 лютого 2018 року.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуте суду за закінчення встановленого строку зберігання, яке, у відповідності до п. 5 ч. 6 статті 251 КАС України, підтверджує обставини належного повідомлення ТОВ Ремонтний центр Перос про обставини розгляду судом даної справи.

Виходячи з наведеного, судом робиться висновок про те, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про обставини її розгляду у визначеному ухвалою суду від 21 лютого 2018 року порядку.

За час розгляду справи, відзивів або інших документів, з яких було б можливо встановити відношення відповідачів до заявлених позовних вимог, до суду надано не було.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи, а саме витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Ремонтний центр Перос (код ЄДРПОУ 40509935) було зареєстроване 26 травня 2016 року під назвою ТОВ Райдек . Водночас, в період з 14 листопада 2016 року по 03 квітня 2017 року вказане товариство існувало під назвою ТОВ Єврохоумс .

При цьому, у період до 03 квітня 2017 року керівником відповідача-1 була ОСОБА_1

31 серпня 2016 року відповідачем-1 (постачальник, продавець) було виписано на користь ТОВ С-ЛАЙТ (отримувач, покупець) податкову накладну № 33 на загальну суму 729 600, 00 грн., з яких 121 600, 00 грн. ПДВ.

Також, 31 серпня 2016 року відповідачем-1 (постачальник, продавець) було виписано на користь ТОВ С-ЛАЙТ (отримувач, покупець) податкову накладну № 34 на загальну суму 108 000, 00 грн., з яких 18 000, 00 грн. ПДВ.

Вказані накладні, згідно наявних у ній даних, були складені директором відповідача-1 ОСОБА_1

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.30 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин), контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Так, згідно з ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 3 статті 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В контексті наведеного, суд при вирішенні даної справи враховує судову практику Київського апеляційного адміністративного суду, напрацьовану в межах розгляду адміністративних справ № 826/9650/17 та № 826/9650/17, згідно з якою наявність податкових накладних, в даному випадку виписаних відповідачем-1 на користь ТОВ С-ЛАЙТ , є підтвердженням факту існування договірних відносин між сторонами (є його ідентифікатором), оскільки вказане випливає з сутності податкової накладної та підстав її складання.

Так, відповідно до п. 201.1 статті 201, п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно дефініції наведеної в п.п. 14.1.185, та 14.1.191 Податкового кодексу України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

В свою чергу, під постачанням товарів розуміється, будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на зазначене, системний аналіз вказаних норм свідчить, що передумовою для складання податкової накладної є існування договірних відносин між сторонами, тобто факт укладення правочину.

Суд звертає увагу на те, що необхідною умовою для визнання недійсними правочинів, які суперечать інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такі правочини. Оскільки носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін відповідного правочину є їх посадові особи, то слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Наведена позиція була неодноразово наведена у судовій практиці Вищого адміністративного суду України, зокрема у його ухвалі від 07 березня 2017 року по справі № 826/283/14.

Так, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року у справі № 759/1750/17 керівника відповідача-1 ОСОБА_1 (яка згідно наявних в матеріалах справи даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань займала вказану посаду починаючи з дня реєстрації юридичної особи - 26 травня 2016 року) було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 статті 27, ч. 1 статті 205 Кримінального кодексу України (пособництво у здійсненні фіктивного підприємництва).

Вказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 у квітні 2016 року, точний день та час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у м. Києві, біля станції метро Житомирська , не маючи наміру здійснення статутної господарської діяльності, діючи з корисливих спонукань, погодилась на пропозицію невстановленої особи на ім'я Крістіна, за грошову винагороду придбати суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ Єврохоумс та стати його засновником, усвідомлюючи при цьому, що придбання вказаного товариства здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності, передбачаючи, при цьому, можливість спричинення державі матеріальної шкоди в результаті її незаконної діяльності.

Відразу ж, точний день та час досудовим розслідуванням не встановлено, знаходячись біля станції метро Житомирська ОСОБА_1, погодившись на пропозицію невстановленої особи на ім'я Крістіна, надала останній свої анкетні дані, копії документів, що посвідчують особу та підписала документи (які саме вона не пам'ятає), що стосуються створення суб'єкта підприємницької діяльності в органах державної влади.

26 травня 2016 року, на підставі підписаних ОСОБА_1 документів, зареєстровано факт придбання останньою ТОВ Єврохоумс у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

Таким чином ОСОБА_1, вчинила всі необхідні дії щодо придбання суб'єкта господарської діяльності та, відповідно, стала засновником і директором ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935).

Злочинні дії ОСОБА_1 виразились у пособництві фіктивному підприємництву, тобто придбанні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Єврохоумс з метою прикриття незаконної діяльності.

Разом з тим, ОСОБА_1 отримала фактичне право на керівництво фінансово-господарською діяльністю вказаного підприємства, здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Водночас, ОСОБА_1, діючи як службова особа та засновник ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935) у відповідності до ст.67 Конституції України, розділу третього Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.ст.16, 47, 168 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями) та Модельного статуту, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 №1182, будучи уповноваженою виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції по керівництву вказаним підприємством, розпорядженню його майном та коштами, відповідальною за організацію та ведення бухгалтерського і податкового обліку, за повноту нарахування і своєчасність сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), не маючи наміру на здійснення реальної господарської діяльності, з метою надання вигоди третім особам та прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, виступила власником та директором ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935) згідно з протоколом № 1 загальних зборів Учасників ТОВ Єврохоумс від 11.05.2016.

В подальшому, з метою здійснення злочинної діяльності, невстановлені на даний час досудовим розслідуванням особи, отримали печатку ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935), якою завіряли завідомо неправдиві первинні документи, що засвідчували нібито проведення фінансово-господарських операцій. Таким чином ОСОБА_1, будучи засновником та директором фіктивного підприємства - ТОВ Єврохоумс , забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складання від його імені, як службової особи ТОВ Єврохоумс , фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складання та видачу документів податкової звітності, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам та завищенню валових витрат таким суб'єктам господарської діяльності, в результаті чого до Державного бюджету України ймовірно не надходило коштів у вигляді сплати вказаних податків.

Дії ОСОБА_1, які полягали у пособництві у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Єврохоумс з метою прикриття незаконної діяльності, призвели до того, що невстановлені слідством особи, здійснили документальне оформлення, начебто, проведених фінансово-господарських операцій від імені формально призначеного засновника та директора.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ст.ст.27 ч.5, 205 ч.1 КК України, як пособництво у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Згідно відомостей наявного в матеріалах справи листа Святошинського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року, вказаний вирок суду набрав законної сили.

Як було зазначено Верховним Судом України у постанові від 17 листопада 2015 року по справі № 21-277а15, статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Також суд вказав на те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Беручи до уваги наведене, оскільки вироком суду, який набрав законної сили, підтверджено фіктивний характер діяльності відповідача-1 та умисел його керівника ОСОБА_1 на здійснення фіктивного підприємництва, суд приходить до висновку про те, що правочин, укладений між відповідачами, за наслідками якого ОСОБА_1 було складено наведені вище податкові накладні, в розумінні вимог ч. 3 статті 228 ЦК України, є недійсним, оскільки він не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому, суд враховує, що відповідачами будь-яких заперечень або інших документів на підтвердження безпідставності позиції позивача до суду надано не було.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивачем доведено обґрунтованість своєї позиції.

При вирішенні даної справи, судом також враховано наступне.

Нормами діючого КАС України не врегулювано питання розгляду позовних заяв суб'єкта владних повноважень про щодо визнання недійсними правочинів, вчинених суб'єктами господарювання.

У той же час, як було зазначено вище, положеннями пп. 20.1.30 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Матеріалами справи встановлено, що позов було подано до суду ГУ ДФС у Київській області до 15 грудня 2017 року, тобто в період дії редакції КАС України, відповідно до якої суд при вирішенні справи був наділений повноваженнями приймати постанови за адміністративними позовами суб'єкта владних повноважень, у випадках встановлених законом.

Таким чином, беручи до уваги наведене, з метою забезпечення належної правової реалізації визначених законом повноважень позивача на звернення до суду з такими вимогами, суд прийшов до висновку про можливість задовольнити даний позов шляхом визнання недійсним спірного правочину.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зважаючи, що позивачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а при її розгляді не було залучено свідків та/або проведено експертиз, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 39393260) до товариства з обмеженою відповідальністю Ремонтний центр Перос (02002, місто Київ, вулиця Комбінатна, будинок 5, код ЄДРПОУ 40509935) та товариства з обмеженою відповідальністю С-ЛАЙТ (08292, Київська область, місто Буча, бульвар Богдана Хмельницького, будинок 2, офіс 258, код ЄДРПОУ 40409540) про визнання правочину недійсним - задовольнити повністю.

Визнати недійсним правочин, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Ремонтний центр Перос та товариством з обмеженою відповідальністю С-ЛАЙТ , за наслідками якого було складено податкові накладні від 31 серпня 2016 року № 33 та № 34.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк