Постанова

від 22.03.2018 по справі 727/8432/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року м. Чернівці

справа № 727/8432/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Кулянди М.І., Яремка В.В.

секретар - Герман Я.І.

за участю: позивача - ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Буковинського міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецької обласної державної адміністрації, ліквідаційної комісії Буковинського міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, головуючий у І-й інстанції - Мамчин П.І.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Буковинського міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів (далі - БМЦПРІ) Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецької обласної державної адміністрації, ліквідаційної комісії БМЦПРІ про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що наказом № 10-к від 09 квітня

Справа №727/8432/17 Провадження № 22-ц/794/245/18 Головуючий у 1-й інстанції Мамчин П.І.

Категорія:54 Доповідач Литвинюк І.М.

2015 року його прийнято на роботу на посаду начальника відділу технічного та господарського обслуговування в Буковинський міжрегіональний центр професійної реабілітації інвалідів.

Наказом №8-к від 26 липня 2017 року його звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням посади.

Посилався на те, що наказ про звільнення з роботи є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було прийнято рішення про скорочення штатної посади, його не було попереджено про наступне звільнення, не було враховано переважне право на залишення на роботі, не були запропоновані інші рівноцінні посади, не було згоди профспілкового комітету на його звільнення.

Просив скасувати наказ про звільнення №8-к від 26 липня 2017 року, поновити його на роботі на посаді начальника технічного та господарського відділу БМЦПРІ, виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 14245,36 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2017 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

На рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2017 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, не обґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що рішення щодо скорочення чисельності або штату працівників роботодавцем прийнято не було, позивач не був ознайомлений з наказом про внесення змін до штатного розпису, не встановлено обмеження щодо звільнення протягом року після закінчення каденції, як члена профспілкового комітету. Також не враховано переважне право на залишення на роботі, не повідомлено державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, не попереджено про звільнення та не запропоновано іншу роботу, рівною заміною посаді, кваліфікації, або навантаженню; не було запрошено на засідання профкому.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача не менше ніж за два місяця було попереджено про наступне звільнення, йому були запропоновані всі вакантні посади, які би він міг займати. Профспілковим комітетом була надана згода на його звільнення та була надіслана інформація про наступне звільнення до центру зайнятості.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу № 10-к від 09 квітня 2015 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду начальника відділу технічного та господарського обслуговування БМЦПРІ Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації.

Наказом Міністра соціальної політики України №1252 від 31 жовтня 2016 року були затверджені примірні штатні нормативи чисельності працівників центру професійної реабілітації для осіб з інвалідністю та визнані такими, що втратили чинності попередні накази про затвердження типових штатів працівників центру. Даним наказом посада начальника відділу технічного та господарського обслуговування передбачена лише при кількості осіб з інвалідністю в реабілітаційній установі понад 101 особу.

На виконання наказу Міністра соціальної політики України наказом директора БМЦПРІ Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації № 49 від 24 квітня 2017 року Про внесення змін до штатного розпису були внесені зміни до штатного розпису. У зв'язку з відсутністю в наказі Мінсоцполітики від 31 жовтня 2016 року № 1252 посади начальника відділу технічного та господарського обслуговування при кількості осіб з інвалідністю у Центрі до 100 осіб вирішено скоротити зазначену посаду з 26 квітня 2017 року (п.3 Наказу). Відділу кадрів запропоновано переведення ОСОБА_1, який займав посаду начальника відділу технічного та господарського обслуговування, за його згодою, на вакантні посади Центру. У разі відмови від переведення підготувати документи для скорочення ОСОБА_1 та звільнити його за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Таким чином, звільнення за скороченням штату може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник або без такої згоди, якщо власник не отримав листа про мотивоване непогодження з таким звільненням.

24 квітня 2017 року директор БМЦПРІ звернувся з поданням до голови профкому про погодження змін в штатному розписі.

Згідно з наказом БМЦПРІ Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації від 26 квітня 2017 року № 53 Про скорочення штату працівників визначено у термін до 26 травня 2017 року попередити ОСОБА_1 про можливе його вивільнення та запропонувати переведення за його згодою на іншу вакантну посаду. У разі відмови від переведення або браку вільних посад в термін до 12 липня 2017 року підготувати проект наказу про звільнення ОСОБА_1 Звільнення ОСОБА_1 провести відповідно до вимог діючого законодавства, з дотриманням відповідних пільг та компенсацій.

З акту від 26 квітня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з наказом №53 від 26 квітня 2017 року.

З протоколу засідання профспілкового комітету БМЦПРІ №83 від 26 квітня 2017 року видно, що профспілковий комітет погодив звільнення позивача з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України. На даному засіданні був присутній позивач, його було ознайомлено з поданням адміністрації про скорочення посади та запропоновано посаду 0,5 ставки фахівця з державних закупівель та 0,5 ставки методиста.

27 квітня 2017 року ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення з 26 липня 2017 року та запропоновано вакантну посаду фахівця з державних закупівель, проте позивач відмовився підписувати дане попередження, про що був складений відповідний акт.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

12 травня 2017 року до територіального органу Державної служби зайнятості був направлений звіт - інформацію про заплановане вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.

Листом від 22 червня 2017 року №0/201 позивачу повторно були запропоновані вакантні посади фахівця з державних закупівель, заступника головного бухгалтера, методиста та попереджено позивача, що в разі відмови від переведення на одну з цих посад, він підлягає звільненню. З даним листом позивач був ознайомлений 22 червня 2017 року, про що свідчить його підпис.

22 червня 2017 року заступник директора БМЦПРІ повторно направив подання до профспілкової організації про дачу згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України з 26 липня 2017 року.

06 липня 2017 року профспілковий комітет на своєму засіданні розглянув зазначене подання та надав згоду на звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України з 26 липня 2017 року.

Наказом в.о. директора БМЦПРІ №8-к від 26 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнений з роботи з посади начальника відділу технічного та господарського обслуговування за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням посади.

Таким чином, позивача було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. При цьому його було завчасно, не пізніше ніж за два місяці, попереджено про наступне вивільнення (наказ від 26 квітня 2017 року № 53). ОСОБА_1 було ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення, але підписувати його він відмовився. Відмова позивача поставити свій підпис на підтвердження ознайомлення з вищезазначеним наказом зафіксована підписами свідків та складено акт, відтак, відсутність підпису не доводить порушення підприємством вимог закону про письмове попередження працівника.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2, і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Згоду на переведення на іншу роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, та на звільнення за переведенням на інші запропоновані посади, позивач не надав.

Обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення щодо скорочення чисельності або штату працівників прийнято не було, а також те, що не було повідомлено первинну профспілкову організацію про заплановане звільнення працівників, спростовуються матеріалами справи.

Так, в матеріалах справи міститься наказ БМЦПРІ Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації від 26 квітня 2017 року № 53 Про скорочення штату працівників , згідно з яким визначено у термін до 26 травня 2017 року попередити ОСОБА_1 про можливе його вивільнення. Також 22 червня 2017 року за № 0/204 до профспілкового комітету БМЦПРІ надійшло подання від заступника директора установи про згоду на звільнення ОСОБА_1

Також в матеріалах справи є Акт, складений 26 квітня 2017 року, з якого вбачається, що начальник ТГО ОСОБА_1 відмовився ставити підпис про ознайомлення з наказом № 53 від 26 квітня 2017 року Про скорочення штату працівників , що спростовує аргументи апелянта про те, що ОСОБА_1 не було ознайомлено з даним наказом. Крім того, ОСОБА_1 був присутній на засіданні профспілкового комітету БМЦПРІ 26 квітня 2017 року, в порядку денного якого було погодження змін істотних умов праці окремих працівників, зокрема, скорочення штатної одиниці ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги в частині дотримання гарантій для працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 41 Закону № 1045-XIV та частини третьої статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються крім дотримання загальних норм.

З матеріалів справи, а саме, з протоколу засідання виборного профспілкового органу БМЦПРІ від 06 липня 2017 року № 5, видно, що роботодавець отримав від профспілкового органу згоду на звільнення ОСОБА_1 з 26 липня 2017 року на підставі ст. 40 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування переважного права на залишення на роботі, а також те, що позивачу не було запропоновано переведення на іншу роботу, спростовуються матеріалами справи, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

Також з матеріалів справи вбачається, що інформацію про вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема, щодо посади начальника відділу технічного та господарського обслуговування, 12 травня 2017 року БМЦПРІ було подано до державної служби зайнятості, що спростовує твердження апелянта про те, що такої інформації подано не було.

Таким чином, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним у справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що 28 лютого 2018 року державним реєстратором внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Буковинського міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів.

Відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За вимогами ч.ч.1, 3 ст. 377 ЦПК України якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для скасування в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі.

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, є по суті правильним, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене та положення ст. 375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення і залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 27 березня 2018 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: М.І. Кулянда

В.В. Яремко