Постанова

від 01.03.2018 по справі 371/659/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 березня 2018 року

м. Київ

справа № 371/659/16

провадження № 61-2577св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Мартєва С. Ю.

учасники справи:

позивач-відповідач - селянське (фермерське) господарство Пакулов О. І. ,

відповідачі: ОСОБА_5, фермерське господарство Садиба і нива ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства Садиба і нива на рішення апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2016 року у складі суддів: Журби С. О., Мережко М. В., Суханової Є. М.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2016 року селянське (фермерське) господарство Пакулов О. І. (далі - СФГ Пакулов О. І. ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5, фермерського господарства Садиба і нива (далі - ФГ Садиба і нива ) про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 27 листопада 2006 року між СФГ Пакулов О. І. та ОСОБА_6 укладено договір оренди належної йому земельної ділянки загальною площею 3,63 га, що розташована на території Тулинської сільської ради Миронівського району Київської області, терміном на 10 років. Договір зареєстровано Тулинською сільською радою Миронівського району Київської області, про що у державному реєстрі земель здійснено запис № 334 від 09 січня 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року власник орендованої земельної ділянки ОСОБА_6 помер. Після його смерті ділянку успадкував ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 вересня 2011 року. Укладений з попереднім власником договір оренди продовжував діяти і для нового власника землі, за користування земельною ділянкою орендар сплачував ОСОБА_5 орендну плату, яку той отримував. Разом з тим, 20 квітня 2016 року, тобто в період дії договору оренди, відповідач ОСОБА_5 уклав щодо зазначеної земельної ділянки договір оренди з ФГ Садиба і нива .

З урахуванням того, що договір оренди земельної ділянки між відповідачами укладено усупереч вимогам законодавства під час дії договору оренди між СФГ Пакулов О. І. і ОСОБА_5, що порушує права та інтереси СФГ Пакулов О. І. , позивач просив суд визнати укладений 20 квітня 2016 року між ОСОБА_5 та ФГ Садиба і нива договір оренди землі недійсним.

У серпні 2016 року ОСОБА_5 та ФГ Садиба і нива звернулися із зустрічним позовом до СФГ Пакулов О. І. . Зустрічний позов мотивовано тим, що договір оренди земельної ділянки, укладений 27 листопада 2006 року між СФГ Пакулов О. І. та ОСОБА_6, зареєстрований Тулинською сільською радою Миронівського району Київської області, проте сільська рада відповідно до чинного на той час законодавства не мала повноважень щодо реєстрації договорів оренди землі. Оскільки зазначений договір не був зареєстрований у встановленому порядку, він не є вчиненим згідно із статтями 210, 640 ЦК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 уклав договір оренди з ФГ Садиба і нива , просили суд зобов'язати СФГ Пакулов О. І. повернути спірну земельну ділянку законному орендарю ФГ Садиба і нива .

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 01 вересня 2016 року (у складі судді Гаврищука А. В.) первісний позов залишено без задоволення. Зустрічний позов задоволено. Зобов'язано СФГ Пакулов О. І. повернути земельну ділянку площею 3,63 га, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 законному орендарю ФГ Садиба і нива . Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір оренди земельної ділянки не був укладений, оскільки не пройшов державної реєстрації у встановленому порядку. Наявність печатки сільської ради та запису у книзі реєстрації Тулинської сільської ради Миронівського району Київької області не свідчить про державну реєстрацію спірного договору тому, що така дія була вчинена з порушенням пунктів 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі та пункту 11 Указу Президента України від 17 лютого 2003 року № 134/2003 Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру .

Рішенням апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2016 року рішення Миронівського районного суду Київської області скасовано та ухвалено нове рішення. Позов СФГ ПакуловО. І. до ОСОБА_5, ФГ Садиба і нива задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 20 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ФГ Садиба і нива щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 3,63 га, що розташована на території Тулинської сільської ради Миронівського району Київської області. Вирішено питання про судові витрати.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 та ФГ Садиба і нива до СФГ Пакулов О. І. про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що після укладення спірний договір оренди землі було зареєстровано відповідним компетентним органом з питання державної реєстрації такого договору за нормами законодавства, які діяли на час державної реєстрації договору оренди.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ФГ Садиба і нива просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження рішення апеляційного суду обґрунтовано тим, що на момент виникнення спірних правовідносин Тулинська сільська рада Миронівського району Київської області не мала повноважень на реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, оскільки державна реєстрація таких договорів здійснювалася органами Державного комітету України по земельних ресурсах.

СФГ Пакулов О. І. у запереченні на касаційну скаргу з посиланням на Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 (втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 року № 791), зазначало, що реєстрація спірного договору оренди землі правомірно була здійснена Тулинською сільською радою Миронівського району Київської області, оскільки згідно з положеннями підпункту 2 пункту б частини першої статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції, що діяла на час укладення та реєстрації договору від 27 листопада 2006 року) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належали повноваження щодо державної реєстрації права користування землею і договорів оренди землі.

16 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 27 листопада 2006 року між СФГ Пакулов О. І. та ОСОБА_6 укладений договір оренди земельної ділянки, яка належала ОСОБА_6 на праві власності, цільове призначення - товарне сільськогосподарське виробництво, загальною площею 3,63 га, кадастровий номер НОМЕР_3, на строк 10 років. Зазначений договір зареєстровано 09 січня 2007 року Тулинською сільською радою Миронівського району Київської області, про що у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок зроблено відповідний запис № 334.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року власника земельної ділянки ОСОБА_6 зазначена ділянка перейшла у власність його спадкоємця - ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 27 вересня 2011 року державним нотаріусом Миронівської районної нотаріальної контори Вашекою С. В.

20 квітня 2016 року ОСОБА_5 до закінчення дії первісного договору оренди земельної ділянки передав спірну ділянку ФГ Садиба і нива , уклавши з ним відповідний договір оренди.

За змістом статті 18 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній станом на 09 січня 2007 року) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно із пунктом 3 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 (далі - Порядок), державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Пунктом 4 Порядку визначено, що забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

Згідно пункту 11 Порядку, державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди) (пункт 12 Порядку).

Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком.

Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками (пункт 13 Порядку).

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації (пункт 14 Порядку).

Таким чином, факт державної реєстрації договору оренду землі станом на 09 січня 2007 року засвідчувався гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи, що свідчить про посвідчення оспорюваного правочину у встановленому законом порядку та дотримання форми його укладення.

Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту б частини першої статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції, що діяла на час укладення та реєстрації спірного договору оренди землі) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належала реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів що посвідчують право власності і право користування землею.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не застосував до правовідносин, які виникли між сторонами, положення Указу Президента України від 17 лютого 2003 року № 134/2003 Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру , є необґрунтованими.

Указом Президента України від 17 лютого 2003 року № 134/2003 Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру передбачалося, що повноваження щодо державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру покладатимуться на Державний комітет України по земельних ресурсах.

При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073Порядок державної реєстрації договорів оренди землі продовжував діяти до його втрати чинності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 року № 791. Зазначений вище Указ Президента України не містить положень, які б свідчили про те, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 припинилася, як і не встановлює зміни порядку реєстрації договорів оренди землі з часу його прийняття.

Отже, суд апеляційної інстанції, вірно встановивши характер спірних правовідносин між сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про відповідність законодавству договору оренди земельної ділянки, укладеного між СФГ Пакулов О. І. і ОСОБА_6, та правильно вирішив спір.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фермерського господарства Садиба і нива залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

В.С.Висоцька

С. Ю. Мартєв