Рішення

від 21.03.2018 по справі 908/2216/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/136/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2018 Справа № 908/2216/17

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька картонно-тарна фабрика» (юридична адреса: 69095, АДРЕСА_1; поштова адреса: 69118, м. Запоріжжя, вул. Миколи Ласточкіна, буд. 284)

До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15)

про стягнення заборгованості за Договором поставки №ЗАлК-Д-2017-107 від 05.05.2017р. у розмірі 10 432,15 грн.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 22.01.2018 р.

ОСОБА_2, довіреність протокол № 1 від 09.12.2015 р.

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №011.11-26 від 26.12.2017р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

07.11.2017 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька картонно-тарна фабрика» до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заборгованості за Договором поставки №ЗАлК-Д-2017-107 від 05.05.2017р. у розмірі 19 432,15 грн.

Ухвалою суду від 07.11.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №908/2216/17, справі присвоєно номер провадження - 5/136/17, розгляд справи призначено на 11.12.2017р. Ухвалою суду від 11.12.2017 р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 22.01.2018 р. У зв'язку із набранням чинності 15.12.2017р. нової редакції Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 22.01.2018р. відкрито провадження у справі №908/2216/17 у порядку спрощеного позовного провадження, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 19.02.2018р. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 19.02.2018р. розгляд справи відкладено на 21.03.2018 р. У судовому засіданні 21.03.2018р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 21.03.2018р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК «Оберіг» .

Представник позивача у судовому засіданні надав суду клопотання від 21.03.2018р. про зменшення розміру позовних вимог, у якому просить суд зменшити розмір позовних вимог, у зв'язку із сплатою відповідачем частини боргу у розмірі 9 000,00 грн. та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 10 432,15 грн.

Враховуючи, що згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог, а право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог є його невід'ємним, диспозитивним правом, передбаченим ст. 46 ГПК України, суд приймає до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, як заяву про зменшення розміру позовних вимог, а тому спір розглядається в межах суми 10 432,15 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: між позивачем та відповідачем 05.05.2017р. було укладено договір №ЗАлК-Д-2017-107 поставки товару. На виконання умов договору 13.05.2017р. відповідач на підставі рахунку позивача здійснив авансовий платіж за товар у розмірі 50% в сумі 24 432,15 грн. 22.05.2017р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 24 108,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №132 від 22.05.2017р., товарно-транспортною накладною №000112 від 22.05.2017р. та довіреністю №087 від 22.05.2017р. 12.06.2017р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 24 756,30 грн., що підтверджується видатковою накладною №167 від 12.06.2017р., товарно-транспортною накладною №000151 від 12.06.2017р. та довіреністю №097 від 12.06.2017р. Позивачем було поставлено товар відповідачу на загальну суму 48 864,30 грн.26.07.2017р. відповідач здійснив часткову оплату вартості отриманого товару на суму 5 000,00 грн. Позивачем було направлено відповідачу претензію №143 з вимогою негайно здійснити повернення грошових коштів у розмірі 19 432,15 грн. У відповіді на претензію відповідачем було визнано наявність заборгованості перед позивачем. Однак, 17.01.2018р. заборгованість перед позивачем була частково погашена у розмірі 9 000,00 грн., відповідно до договору №б/н від 15.01.2018р. про відступлення права вимоги. Позивач просить суд стягнути з відповідача 10 432,15грн. боргу по договору №ЗАлК-Д-2017-107 від 05.05.2017р. та судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача проти наявності заборгованості не заперечив та підтримав клопотання про розстрочку виконання рішення, у якому пояснив суду наступне: між сторонами укладено договір поставки №ЗАлК-Д-2017-107 від 05.05.2017р., за яким відповідач повинен сплатити позивачу заборгованість у розмірі 19 432,15 грн. Вказана заборгованість виникла в наслідок того, що 10.08.2017р. Вознесенівським ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області на розрахункові рахунки відповідача у банках було накладено арешт, що позбавило відповідача своєчасно розрахуватися з позивачем. Однак, 17.01.2018р. заборгованість перед позивачем була частково погашена у розмірі 9 000,00 грн. Також, відповідач повідомляє суд, що в нього існує кредиторська заборгованість в розмірі понад 5 мільярдів гривень. Зокрема, до неї входить заборгованість перед Пенсійним фондом України та перед Державною податковою інспекцією. Наслідком наявності заборгованості перед ДПІ є перебування більш ніж 60% рухомого та нерухомого майна у податковій заставі. Відповідач зазначає, що до такого скрутного становища його призвела ціла низка факторів, а саме: підвищення цін на електроенергію, зниження ринкових цін на алюміній, несвоєчасне перерахування бюджетної заборгованості з ПДВ. На підприємстві відповіла проведено велике скорочення штату працівників з 2943 робітників до 172. Єдиним джерелом доходу відповідача на даний час є передача майна відповідача в оренду. Відповідачем приймаються заходи для поліпшення майнового стану. Також, 09.06.2016р. за рішенням суду у державну власність було повернуто контрольний пакет акцій відповідача, у зв'язку з чим підприємство до останнього часу перебувало у стадії зміни менеджменту підприємства та запуску виробництва, що склало певні обмеження щодо можливості ведення діяльності та певні фінансові складнощі. 28.12.2016р. відповідача включено до переліку об'єктів, які підлягають приватизації. Відповідач зазначає, що є підприємством державного сектору економіки, а у випадку незадоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду, рахунки відповідача будуть арештовані, що позбавить його можливості господарської діяльності, призведе до скрутного фінансового становища, позбавить можливості виплати заробітної плати працівникам відповідача та сплати комунальних послуг, паралізує його фінансово-господарську діяльність, що, у свою чергу призведе до необхідності скорочення частини персоналу та завдасть значних збитків партнерам підприємства. Просить суд розстрочити виконання рішення суду в частині заборгованості у розмірі 10 432,15 грн. з оплатою рівними частинами щомісячно строком на чотири місяці.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізька картонно-тарна фабрика» (далі - Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі - Покупець) було укладено договір поставки №ЗАлК-Д-2017-107 (далі - договір), відповідно до п. 1.1., 1.2. договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві, а покупець прийняти і оплатити гофрований картон (далі - товар), на умовах, передбачених договором. Кількість, ціна і загальна вартість товару вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1., 2..2. договору зазначено, що ціна на товар визначається в специфікації до договору. Загальна сума договору складається з вартості всіх специфікацій до даного договору.

Згідно п. 3.1.1., 3.2. договору передбачено, що покупець сплачує вартість товару на наступних умовах: покупець здійснює оплату за товар у безготівковій формі, шляхом перерахування авансового платежу в розмірі 50% його вартості на поточний рахунок постачальника, з моменту підписання специфікації на підставі виставленого постачальником рахунку. Решту суми в розмірі 50% вартості товару, покупець сплачує протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту постави товару. Оплата здійснюється в національній валюті України. Датою оплати є дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Пунктами 4.1.1., 4.2. договору вказано, що датою поставки (відвантаження) товару вважається дата виписки видаткових накладних. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника.

У пункті 8.1. договору закріплено, що у разі невиконання або неналежного виконання прийнятих зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Згідно п. 11.1., 11.2. договору передбачено, що спори, що виникають у зв'язку з виконанням цього договору, внесенням в нього змін, доповнень або його розірвання сторони зобов'язуються вирішувати шляхом переговорів. У разі неможливості вирішити суперечку шляхом переговорів він передається на розгляд до господарського суду за місцезнаходженням відповідача, з обов'язковим дотриманням процедури досудового врегулювання суперечок.

Відповідно до п. 12.1. договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017р., а в частині взятих сторонами зобов'язань - до їх повного виконання.

Між сторонами було укладено Специфікацію №1 від 05.05.2017р. до Договору поставки №ЗАлК-Д-2017-107 від 05.05.2017р., якою визначено суму договору в розмірі 48 864,30 грн. (а.с. 15).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується видатковими накладними: №132 від 22.05.2017р. на суму 24 108,00 грн., №167 від 12.06.2017р. на суму 24 756,30 грн., а також товарно-транспортними накладними та довіреностями на осіб, які отримали товар (а.с. 17-22).

Таким чином, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 48 864,30 грн. Однак, як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків станом на 07.08.2017р. відповідачем було частково сплачено за поставлений товар суму у розмірі 29 432,15грн. Отже, станом на 07.08.2017р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 19 432,15 грн. (а.с.16).

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №143 від 10.08.2017р., у якій позивач просить відповідача сплатити решту суму у розмірі 19 432,15 грн. У своїй відповіді на претензію №011-0957 від 08.09.2017р. відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем у повному обсязі, проте суму боргу не погасив, у зв'язку із чим позивач звернувся до господарського суду Запорізької області.

Під час розгляду справи 15.01.2018р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕРШИЙ ПРОМИСЛОВИЙ було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким позивач передав право вимоги до відповідача у розмірі 9 000,00 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю ПЕРШИЙ ПРОМИСЛОВИЙ . На виконання умов зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю ПЕРШИЙ ПРОМИСЛОВИЙ сплатило кошти позивачу у розмірі 9 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5 від 15.01.2018р.

Також, в матеріалах справи міститься акт звіряння розрахунків між сторонами станом на 18.01.2018р., яким відповідачем визнано наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 10 432,15 грн. Зазначений акт звіряння розрахунків підписано та скріплено печатками обох підприємств.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.03.2018р., позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 10 432,15 грн. Вказана сума підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Судом розглянуто клопотання відповідача від 20.03.2018р. про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 4 місяці. Вказане клопотання відповідача обґрунтоване наступним: постановою про арешт коштів боржника ВП №54474830 від 09.08.2017р., наказ Фонду державного майна України №140 від 31.01.2017р.; Балансовою звітністю про фінансовий стан відповідача станом на 30.09.2017р.; Звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2017р. від 01.10.2017р., який підтверджує скрутний фінансовий стан підприємства, що ускладнює виконання рішення суду.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв'язку з тим, що розстрочення виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права допустимі межі надання такого розстрочення.

Частинами 1-3 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Представники позивача не заперечили проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду строком на 4 місяці.

На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність обставин, які унеможливлюють виконання рішення, суд вважає за можливе задовольнити клопотання від 20.03.2018р. за вих. №272 юр/2017 та розстрочити виконання рішення суду по справі №908/2216/17 строком на 4 (чотири) місяці.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, суд звертає увагу позивача, що ним при подачі позовної заяви було надмірно сплачено кошти у розмірі 84 грн., що підтверджується платіжним дорученням №566 від 25.10.2017р., для повернення надмірно сплачених коштів з Державного бюджету України позивачу необхідно звернутися з відповідним клопотанням до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 14, 46, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15, код ЄДРПОУ 00194122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька картонно-тарна фабрика» (юридична адреса: 69095, АДРЕСА_1; поштова адреса: 69118, м. Запоріжжя, вул. Миколи Ласточкіна, буд. 284, код ЄДРПОУ 40167319) суму боргу по Договору №ЗАлК-Д-2017-107 від 05 травня 2017 року у розмірі 10 432 (десять тисяч чотириста тридцять два) грн. 15 коп., розстрочивши виконання рішення суду строком на 4 (чотири) місяці з дати набрання рішення чинності, а саме:

- до 01.05.2018р. - 2 600 (дві тисячі шістсот) грн. 00 коп.;

- до 01.06.2018р. - 2 600 (дві тисячі шістсот) грн. 00 коп.;

- до 01.07.2018р. - 2 600 (дві тисячі шістсот) грн. 00 коп.;

- до 01.05.2018р. - 2 632 (дві тисячі шістсот тридцять два) грн. 15 коп. Видати наказ.

3. Стягнути Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15, код ЄДРПОУ 00194122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька картонно-тарна фабрика» (юридична адреса: 69095, АДРЕСА_1; поштова адреса: 69118, м. Запоріжжя, вул. Миколи Ласточкіна, буд. 284, код ЄДРПОУ 40167319) судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Повне рішення складено: 26.03.2018 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.