Постанова

від 21.03.2018 по справі 910/7716/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/7716/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,

представників учасників справи:

позивача - приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут прикладних інформаційних технологій" (далі - Інститут) - Буняка А.С.,

відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК) - Верцімахи Г.А., Загребельської А.А., Павленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АМК

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017

(колегія суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), судді Алданова С.О. і Смірнова Л.Г.)

за позовом Інституту до АМК про визнання рішення недійсним,

з оголошенням у судовому засіданні 28.02.2018 перерви до 21.03.2018,

ВСТАНОВИВ:

Інститут звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення АМК від 06.04.2017 № 142-р у справі № 130-26.13/140-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Позовна заява з посиланням на приписи статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивована: неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи; недоведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильним застосуванням норм матеріального права.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2017 (суддя Зеленіна Н.І.) в задоволенні позову відмовлено. Рішення місцевого суду з посиланням на приписи статті 59 Закону № 2210 мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Водночас постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 зазначене рішення місцевого суду зі справи скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову. Постанову апеляційного господарського суду з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону № 2210 мотивовано неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, недоведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, та неправильним застосуванням норм матеріального права.

АМК, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі. Так, згідно з доводами АМК, викладеними у касаційній скарзі, випливає, що:

- дії Інституту в процесі укладення ліцензійних договорів з Українсько-польським спільним підприємством "Макрохем-Україна" (далі - Підприємство) насправді були направлені на обмеження доступу на ринок виготовлення карток студентських квитків іншим суб'єктам господарювання;

- апеляційний суд необґрунтовано зазначив, що Договір про співробітництво та забезпечення виконання функцій інформаційно-технічного адміністратора ІВС "ОСВІТА", укладений 22.11.2007 Інститутом та Міністерством освіти і науки України (далі - Міністерство), не містить обов'язкових елементів господарського договору;

- не спростовано та не доведено того, що висновки, викладені у Рішенні АМК, не відповідають дійсним обставинам щодо відсутності доказів існування іншого програмного забезпечення, за допомогою якого є можливість виготовляти картки студентських квитків;

- апеляційним судом не враховано, що суб'єкт господарювання для виготовлення карток студентських квитків повинен не лише отримати статус інформаційно-виробничого вузла, але й укласти ряд договорів з Інститутом для отримання можливості їх дійсного виготовлення;

- через дії Інституту процес підписання Підприємством усіх необхідних договорів затягнувся більше ніж на 4 місяці без наявності об'єктивних на це причин;

- Положенням про Вузли державної інформаційно-виробничої системи для інформаційного та документарного забезпечення фізичних і юридичних осіб даними з питань освіти (ІВС "ОСВІТА"), затвердженим наказом Міністерства від 15.12.2004 № 939 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2004 за № 1669/10268, обов'язок розробити програмне забезпечення покладено на Інститут як інформаційно-технічного адміністратора ІВС "ОСВІТА".

Інститут подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив постанову апеляційного господарського суду зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Інституту та АМК, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- Рішенням АМК визнано, що Інститут займав монопольне (домінуюче) становище на ринку виготовлення карток студентських (учнівських) квитків протягом 2015 - 2016 років (пункт 1);

- дії Інституту визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 7 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку виготовлення карток студентських (учнівських) квитків шляхом створення перешкод доступу на ринок іншим суб'єктам господарювання (пункт 2);

- за вчинення зазначеного порушення на Інститут накладено штраф у розмірі 433 347 грн. (пункт 3);

- Рішення АМК мотивовано, зокрема, тим, що:

22.11.2007 Міністерством та Інститутом укладено договір, згідно з яким Інститут, який є центральним вузлом ІВС "ОСВІТА", визначено інформаційно-технічним адміністратором ІВС "ОСВІТА; термін дії договору до 31.12.2018;

згідно з пунктом 3.2 названого Положення про Вузли державної інформаційно-виробничої системи для інформаційного та документарного забезпечення фізичних і юридичних осіб даними з питань освіти (ІВС "ОСВІТА"), для виготовлення пластикових карток учнівських та студентських квитків вузли повинні мати статус інформаційно-виробничого вузла, якого може набути вузол з іншим статусом (вузол збору даних, інформаційний вузол) за наявності позитивного висновку державного підприємства "Інфоресурс" (далі - ДП "Інфоресурс") щодо відповідності продукції інформаційно-виробничого вузла встановленим технічним вимогам;

для можливості виготовлення карток студентських (учнівських) квитків необхідним є укладання інформаційно-виробничим вузлом договору з Інститутом та ДП "Інфоресурс" про надання послуг з інформаційного супроводження, пов'язаних з базами даних;

відповідно до договору від 01.10.2015 № 7, укладеного ДП "Інфоресурс", Інститутом та Підприємством, за умовами якого ДП "Інфоресурс" як технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) та Інститут як інформаційно-технічний адміністратор ІВС "ОСВІТА" надають Підприємству як інформаційно-виробничому вузлу ІВС "ОСВІТА", що виготовляє студентські (учнівські) квитки, які не є платіжними картками, послуги, зазначені в додатках № 1 та № 2 до договору, пов'язані з обробкою, занесенням у виробничі бази ІВС "ОСВІТА", централізований банк даних Міністерства та ЄДЕБО, реєстрацію, облік та обмін інформацією щодо замовлення, створення, виготовлення, видачі, обліку, актуалізації, ідентифікації студентських (учнівських) квитків, інформації щодо студентів та учнів навчальних закладів України, зберігання та забезпечення захисту цієї інформації від несанкціонованого доступу чи модифікації, а Підприємство зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги в порядку та на умовах цього договору;

Інститутом (ліцензіар) та всіма інформаційно-виробничими вузлами (ліцензіати) укладався/укладається ліцензійний договір на використання програмно-технологічного комплексу "Програмний комплекс для виготовлення та обліку документів з персональними даними", необхідного для виготовлення карток студентських (учнівських) квитків. За цим договором ліцензіату надається право використання твору виключно для виготовлення (виробництва) карток студентських (учнівських) квитків;

під час опитування інформаційно-виробничі вузли повідомили, що їм невідомі інші суб'єкти господарювання, які надають для використання або у власність програмне забезпечення для виготовлення (виробництва) студентських (учнівських) квитків;

отже, необхідною умовою для можливості виготовлення карток студентських (учнівських) квитків є укладення між Інститутом та інформаційно-виробничими вузлами договору про надання послуг з інформаційного супроводження, пов'язаних з базами даних та ліцензійного договору на використання програмного комплексу для виготовлення та обліку документів з персональними даними;

у 2015 році Інститутом та окремими інформаційно-виробничими вузлами укладався договір комерційної концесії (франчайзингу), за умовами якого ним передані Інститутом (правоволоділець) права на використання комерційної таємниці правоволодільця - інформації щодо промислового і комерційного досвіду виготовлення пластикових карток студентських (учнівських) квитків; право на ліцензійне використання програмного комплексу згідно з ліцензійною угодою;

у межах положень ліцензійної угоди до договору комерційної концесії (франчайзингу) інститут надає ліцензію на використання програмного комплексу "Вузол ІВС "ОСВІТА" та програмне забезпечення корпорації Oracal, яке входить до складу комплексу програм, яка дозволяє їх використання на одній станції або сервері. Угода надає право на експлуатацію програмного продукту та програмного забезпечення корпорації Oracal у власне, неподільне користування без права передачі його іншій особі;

друк лицьової сторони студентського (учнівського) квитка оформлюється договором підряду між Інститутом та інформаційно-виробничим вузлом, відповідно до якого Інститут здійснює друк лицьової сторони пластикових карток студентських (учнівських) квитків у кількості, замовленій інформаційно-виробничим вузлом; вартість одного примірника пластикової картки становить 7,20 грн.;

03.08.2015 ДП "Інфоресурс" проведено первинний аналіз та оцінку якості карток студентських (учнівських), виготовлених Підприємством, та видано акт від 03.08.2015 № 1;

за інформацією ДП "Інфоресурс" згідно з позитивними висновками про відповідність інформаційно-виробничих комплексів вимогам, що встановлені наказом Міністерства від 25.10.2013 № 1474 (далі - Наказ № 1474) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2013 за № 2245/24777, виготовлення студентських (учнівських) квитків державного зразка здійснюють інформаційно-виробничі вузли, зокрема Підприємство на підставі висновку ДП "Інфоресурс" щодо відповідності продукції інформаційно-виробничого вузла встановленим технічним вимогам;

10.08.2015 Підприємством отримано висновок ДП "Інфоресурс" за № 01.01-12/985 про відповідність його інформаційно-виробничого комплексу встановленим вимогам для виготовлення пластикових карток студентських (учнівських) квитків державного зразка, що не є платіжними картами;

об'єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є дев'ять вузлів, що надають послуги з виготовлення карток студентських (учнівських) квитків;

товаром щодо якого визначається монопольне (домінуюче) становище Інституту, є послуга з виготовлення карток студентських (учнівських) квитків;

товарними межами ринку (попит - пропозиція) за показниками взаємозамінності, подібності призначення, споживчих властивостей, умов використання товару визначено послуги з виготовлення карток студентських (учнівських) квитків;

часовими межами ринку визначено 2015 - 2016 роки;

кількість виготовлених карток студентських (учнівських) квитків за 2015 - 2016 роки наведена в табличній формі, відповідно до якої частка ринку виготовлення карток студентських (учнівських) квитків, що належать конкурентам Інституту, порівняно з останнім, є незначними; Інститут мав 58,60 % та 56,15 % ринку відповідно;

Інститут як учасник ринку послуг з виготовлення карток студентських (учнівських) квитків наділений ринковою (монопольною) владою, що полягає у його здатності визначати та суттєво впливати на умови обороту товару [послуга з виготовлення карток студентських (учнівських) квитків] на ринку, не допускати, усувати та обмежувати конкуренцію;

Інститут, маючи ринкову владу, не зазнає значної конкуренції на ринку виготовлення карток студентських (учнівських) квитків унаслідок наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, подолання яких останнім залежить від самого Інституту, та наявності в Інституту ексклюзивних повноважень інформаційно-технічного адміністратора та центрального вузла, що надають йому можливість впливати на умови обороту товару на ринку та конкуренцію на ньому;

Інститут займав монопольне (домінуюче) становище на ринку виготовлення карток студентських (учнівських) квитків у 2015 році з часткою 59 відсотків та 56 відсотків у 2016 році. При цьому Інститут досягнув монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг з виготовлення карток студентських (учнівських) та підтримує його не завдяки власним досягненням, а внаслідок наділення останнього ексклюзивними повноваженнями Міністерством;

Підприємство повідомило, що станом на 13.10.2015 керівництвом проведено цілу низку переговорів стосовно укладення угод з навчальними закладами України на виготовлення студентських (учнівських) квитків державного зразка (з деякими вже були укладені договори), а ситуація з підписанням ліцензійного договору залишалася не вирішеною. 19.10.2015 від Інституту надійшов проект ліцензійного договору без зазначення ліцензійної плати за використання твору, а 27.10.2015 Інститутом озвучено цифру ліцензійного договору та запропоновано направити на його адресу підписаний проект, який в цей же день було доставлено нарочним. 25.11.2015 на юридичну адресу Підприємства надійшов лист від 20.11.2015 з пропозицією підписати проект ліцензійного договору, в якому була технічна помилка щодо терміну його дії до 31.12.2015, про що Підприємство 25.11.2015 повідомило Інститут та вже 25.12.2015 отримало лист Інституту від 15.12.2015 № 501/1 з підписаним ліцензійним договором, термін дії якого до 30.08.2016;

25.12.2015 Підприємство отримало диск з програмно-технічним комплексом "Програмний комплекс для виготовлення та обліку документів з персональними даними", яким не змогло скористатися через необхідність укладення договору про надання послуг на тему: "Робота з програмно-технологічним комплексом "Програмний комплекс для виготовлення та обліку документів з персональними даними", 16.01.2015 Підприємство отримало проект договору на надання відповідних послуг, а 01.02.2016 Підприємство отримало й пропозицію на підписання відповідного договору; 03.02.2016 - 05.02.2016 проводились роботи по налаштуванню обладнання, встановленню на обладнання цього програмного забезпечення, за результатами яких Підприємству надано можливість прийняття, обробки та друку тільки зворотного боку студентських (учнівських) квитків державного зразка, тоді як друк лицьового боку програмним комплексом підприємством не активовано;

Підприємство листом від 17.01.2017 № 06 повідомило АМК, що станом на сьогоднішній день співробітниками вузла, за допомогою отриманих під час перевірки шаблонів лицьової сторони студентського та учнівського квитків, розроблено програму, яка дозволяє самостійний їх друк.

При цьому апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:

- положення згаданого договору від 22.11.2007 про співробітництво між Міністерством та Інститутом не містять обов'язкових елементів господарського договору: предмета, строків виконання сторонами своїх зобов'язань, ціни й опису якісних та кількісних характеристик програмного продукту;

- з 2011 року функціонує нова Єдина державна електронна база з питань освіти;

- нормативно допуск учасників на ринок виготовлення карток студентських (учнівських) квитків здійснюється за результатами конкурсу на підставі наказу Міністерства та висновку ДП "Інфоресурс"; нормативна та/або фактична участь у такому допуску Інституту не підтверджується;

- майнові авторські права на комп'ютерну програму "Програмний комплекс для виготовлення та обліку документів з персональними даними" належать Інституту;

- доводи Інституту щодо наявності у Підприємства можливості для друку студентських (учнівських) квитків державного зразка одразу після укладення договору від 01.10.2015 № 7 та підключення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО), тоді як програмне забезпечення Інституту лише полегшує та прискорює друк, - АМК не спростовані;

- у Рішенні АМК відсутні відомості щодо технічних та функціональних характеристик програмного продукту "Програмний комплекс для виготовлення та обліку документів з персональними даними", його аналогів, складності самостійної розробки, її вартості;

- у Рішенні АМК немає посилання на положення нормативно-правового акта та/або пункт договору, згідно з яким Інститут мав обов'язок з передачі Підприємству прав на використання створеного ним об'єкта авторського права "Програмний комплекс для виготовлення та обліку документів з персональними даними";

- Рішення АМК, як і названий договір від 22.11.2007, не містять заздалегідь (до укладення кожного самостійного ліцензійного договору з кожним окремим користувачем продукту "Програмний комплекс для виготовлення та обліку документів з персональними даними") узгоджених сторонами істотних умов такого договору, зокрема стосовно строку використання, розміру авторської винагороди тощо;

- Рішення АМК не містить посилань на нормативне обмеження максимальних строків процедури укладення Інститутом та Підприємством відповідних договорів;

- висновок щодо укладення Інститутом договорів з Підприємством протягом шести місяців не відповідає фактичним обставинам укладення кожного з договорів (їх було декілька), порядок укладення яких відповідає приписам статті 181 Господарського кодексу України.

Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Статтею 1 Закону № 2210 встановлено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 2210 суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

За приписами пункту 2 статті 50 Закону № 2210 зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 13 Закону № 2210 зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку визнається створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

За приписами статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:

- розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення розслідувань за цими заявами і справами;

- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами, надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України.

Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, не перебираючи при цьому на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами згаданого Комітету.

Частиною першою статті 59 Закону № 2210 встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дав необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ним норм матеріального і процесуального права та з наведенням у оскаржуваній постанові зі справи необхідного мотивування, дослідивши доводи АМК, покладені в обґрунтування його висновків, та встановивши те, що:

в Рішенні АМК дії Міністерства, ДП "Інфоресурс" та Інституту не розглядалися як протиправна узгоджена поведінка;

доступ на визначений АМК ринок "послуг з виготовлення карток студентських (учнівських) квитків" Підприємство отримало відповідно до вимог Наказу № 1474 внаслідок перемоги у відповідному конкурсі та одержання від ДП "Інфоресурс" позитивного висновку про відповідність його інформаційно-виробничого комплексу встановленим вимогам для виготовлення пластикових карток студентських (учнівських) квитків державного зразка, що не є платіжними картами;

фактичну можливість виготовлення студентських (учнівських) квитків Підприємство одержало з укладенням договору від 01.10.2015 № 7 та підключенням до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО);

Інститут є власником виключних майнових прав на твір "Програмний комплекс для виготовлення та обліку документів з персональними даними";

договір від 22.11.2007 не встановлює зобов'язань для сторін через неузгодженість сторонами істотних умов господарського договору; інші джерела також не містять відповідних зобов'язань для Інституту (зокрема, щодо обов'язковості та умов передачі прав на використання іншою особою твору "Програмний комплекс для виготовлення та обліку документів з персональними даними");

відсутність у Рішенні АМК відомостей щодо технічних та функціональних характеристик програмного продукту "Програмний комплекс для виготовлення та обліку документів з персональними даними", його аналогів, складності самостійної розробки, її вартості (що виключає можливість визнання обґрунтованим висновку АМК про наявність - через відсутність доступу саме до цього твору - істотних перешкод у доступі на відповідний ринок), -

дійшов обґрунтованих висновків щодо неповного з'ясуванням АМК обставин, які мають значення для справи, недоведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано АМК встановленими, та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому за наявності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним правомірно задовольнив позовні вимоги Інституту.

Аргументи АМК, наведені в касаційній скарзі, не можуть братися до уваги, оскільки не спростовують встановлених апеляційним господарським судом фактичних обставин справи, яким дано належну оцінку.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанцій - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 зі справи № 910/7716/17 залишити без змін, а касаційну скаргу Антимонопольного комітету України - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Булгакова

Суддя К.Пільков