Рішення

від 26.03.2018 по справі 814/2609/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 р.

№ 814/2609/17

м. Миколаїв

          Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:

Приватного підприємства Виробничо - комерційне підприємство "Каро", вул. Кооперативна, 21 Врадіївка, Миколаївська область, 56301

до відповідача:

ОСОБА_1 районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Незалежності, 91, Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56301

треті особи:

Приватне підприємство "Веселий Роздол", вул. Пастера, 33, Доманівка, Доманівський район, Миколаївська область, 56401 ОСОБА_2, Федорівка, Врадіївський район, Миколаївська область,56322 ОСОБА_3, Федорівка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56322

про:

скасування рішення від 25.07.2015 № 23148913, № 23149077,

ВСТАНОВИВ:

ПП ВКП «Каро» (далі: Позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 районної державної адміністрації, з залученням в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ПП «Веселий роздол», ОСОБА_2, ОСОБА_3, щодо скасування рішення ОСОБА_1 районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23148913 від 25.07.2015 року, а саме права оренди земельної ділянки; скасування рішення ОСОБА_1 районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23149077 від 25.07.2015 року, а саме права оренди земельної ділянки.

21.02.2018 ухвалою суду було замінено первинного відповідача ОСОБА_1 районного управління юстиції Миколаївської області на належного Врадіївську районну державну адміністрацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є орендарем земельних ділянок загальною площею 6,06 га з кадастровими номерами 4822382600:03:000:0653 та 4822380800:03:000:0658 на підставі, зареєстрованих в державному реєстрі 25.03.2008 року року за №040801200141, договору оренди землі від 16.08.2006 року, та додаткової угоди від 11.08.2007 року, укладених з ОСОБА_2 Договори не скасовані, державна реєстрація не скасована та діє до 31.12.2030 року. Додатковою угодою від 11.08.2007 року до договору оренди землі від 16.08.2006 було змінено розмір орендної плати земельної ділянки та подовжено строк дії договору оренди до 31.12.2030 року. Договір оренди землі від 11.03.2004 року, разом з додатковою угодою до договору від 11.08.2007 року, як невід’ємною частиною договору зареєстровано у ОСОБА_1 секторі реєстрації Миколаївської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.03.2008 року за № 04080200141.

Державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4822382600:03:000:0653 та 4822380800:03:000:0658 при реєстрації договору від 01 червня 2016 року, укладеного між ПП «Веселий Роздол» та ОСОБА_3, була здійснена всупереч Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, оскільки дана земельна ділянка була раніше передана у користування позивача. Державний реєстратор під час реєстрації договору оренди земельної ділянки від 01 червня 2016 року, укладеного між ПП «Веселий Роздол» та ОСОБА_3, не перевірив наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову з огляду на таке. 24.07.2015 до державного реєстратора звернулось ПП «Веселий роздол» із заявами про реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельних ділянок які перебувають у власності громадянки ОСОБА_3 Для проведення реєстрації було надано по одному примірнику оригіналу Договору (копія першої сторінки договору додається) оренди та квитанції про сплату адміністративного збору. В договорі оренди а саме в розділі 2 «Об’єкт оренди» були зазначені кадастрові номери земельних ділянок: 4,654 га ріллі №4822382600:03:000:0053; 1,4168 га пасовищ №4822382600:03:000:0058. Вказані земельні ділянки ОСОБА_3, успадкувала від своєї матері ОСОБА_2. Під час проведення реєстрації іншого речового права на вищевказані земельні ділянки, державним реєстратором було здійснено реєстрацію права оренди на вищевказані земельні ділянки так як підстав у відмові такого права у реєстратора не було. Тому державний реєстратор здійснив державну реєстрацію вказаного права оренди відповідно до вимог чинного законодавства. На копії держаного акту наданого позивачем не чітко видно кадастрові номери земельних ділянок. В копіях держаного акту з реєстраційної справи та в примірнику договору який є в наявності у відділі у ОСОБА_1 районі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області чітко видно кадастрові номери земельних ділянок; а саме - 4822382600:03:000:0053 та 4822382600:03:000:0058. Позивачем надана копія договору, в якій містяться рукописні дописи невідомого походження- кадастрові номери земельних ділянок 4822382600:03:000:0653 та 4822382600:03:000:0658. З копії додаткової угоди вбачається, що під першим абзацом є напис, який також дописаний рукописним текстом, це кадастрові номери земельних ділянок 4822382600:03:000:0653 та 4822382600:03:000:0658. В примірнику договору який знаходиться у відділі у ОСОБА_1 районі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, відсутній будь-який запис щодо кадастрових номерів. Також в примірнику Додаткової угоди до договору який знаходиться у відділі у ОСОБА_1 районі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, під першим абзацом є напис, який також дописаний рукописним текстом, це кадастрові номери земельних ділянок 4822382600:03:000:0053 та 4822382600:03:000:0058. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного документу що підтверджує реєстрацію додаткової угоди, на угоді також відсутній будь-який запис щодо її реєстрації. Згідно довідки наданої відділом у ОСОБА_1 районі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, додаткова угода до договору оренди не пройшла державну реєстрацію, згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності, за параметрами пошуку на земельні ділянки 4822382600:03:000:0653 та 4822382600:03:000:0658, відомості про них відсутні.

Позивач подав відповідь на відзив згідно якої, договір та додаткова угода були зареєстровані у встановленому ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядку, Закон не передбачає необхідності здійснення суб’єктами речового права додаткових та нових дій для підтвердження своїх вже існуючих прав у випадку зміни положень законодавства, яке регулює момент виникнення речового права. Покладення на титульного володільця таких обов’язків, а саме необхідність постійно підтверджувати свої права шляхом додаткових реєстрацій, декларацій або інших дій необхідно було б розцінювати як «надмірний тягар» в сенсі статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод. Умови договору виконуються належним чином, договір оренди розірваний не був, державна реєстрація не скасована. Вимоги ст. 9, 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором виконано не було. Підтвердження наявності порушень приписів ст. 9, 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідчить інформація з Державного реєстру речових прав, оскільки, заява про державну реєстрацію речових прав за ПП «Веселий роздол» подані у 12 год. 49 хв. 24 липня 2015 року, а оскаржувані рішення про реєстрацію прав на нерухоме майно прийнятті через сім годин після подачі, тобто за таких обставин є обґрунтовані обставини стверджувати, що державний реєстратор при прийнятті оскаржуваного рішення був упередженим, та взагалі не здійснював обов’язкові дії щодо встановлення наявності раніше зареєстрованих прав. До відзиву відповідачем надано лист №197/111-18 від 06.03.2018 року, яким відділом у ОСОБА_1 районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області повідомлено, про наявність зареєстрованого договору оренди землі між ПП «ВКП «Каро» та ОСОБА_2 та додаткової угоди до нього. Із змісту даного листа вбачається, що договір оренди землі від 16.08.2006 року та додаткова угода до нього знаходиться у відділі Держгеокадастру. Оскільки договір оренди землі подано на реєстрацію одночасно із додатковою угодою, чинним законодавством не передбачено обов’язку сторін здійснювати реєстрацію додаткової угоди окремо від договору. Аналогічна правова позиція висловлена ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.04.2015 року по справі №К/800/42424/14.

Представниками позивача та відповідача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Враховуючи неприбуття у судове засідання представників третіх осіб, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Суд вивчив матеріали справи, надав оцінку наявним доказам та встановив наступне.

16 серпня 2006 року між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Виробничо-комерційне підприємство «КАРО» (далі: Позивачем) було укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_2 надала, а Позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарських потреб, загальною площею 6, 06 га, яка знаходиться в межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області. Додатковою угодою від 11.08.2007 року до договору оренди землі від 16.08.2006 було змінено розмір орендної плати земельної ділянки та подовжено строк дії договору оренди до 31.12.2030 року.

Договір, разом з додатковою угодою до договору від 11.08.2007 року а також з актом визначення меж земельної ділянки в натурі, актом приймання-передачі земельної ділянки, державним актом, та кадастровим планом, в якому зазначені кадастрові номери земельних ділянок, як невід’ємними частинами пройшов в ОСОБА_1 секторі реєстрації Миколаївської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 25.03.2008 року за№ 040801200141.

Відповідно до вимог статей 125, 126 Земельного кодексу щодо виникнення права оренди та реєстрації договору оренди земельної ділянки, з моменту реєстрації права оренди земельної ділянки виникло право оренди у Позивача.

Державна реєстрація підтверджує факт укладення договору та факт виникнення прав із нього. Отже, якщо одна із сторін договору, або інша особа, вважає його неукладеним, або укладеним з порушеннями норм законодавства, то така особа може оспорити в судовому порядку державну реєстрацію цього договору, та у випадку скасування цієї державної реєстрації, такий договір вважався б неукладеним.

Суд звертає увагу, що межі розгляду справ про скасування рішень державних реєстраторів про реєстрації речових прав полягають лише виключно у дотримання реєстратором вимог Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під час проведення реєстраційних дій. Адміністративний суд не може вирішити питання про наявність чи відсутність цивільних прав на земельну ділянку у сторін, тотожність земельних ділянок з різними кадастровими номерами, пріоритетність того чи іншого договору, оцінки дійсності чи недійсності договорів оренди спірної земельної ділянки та ін.

Договір оренди розірваний не був, державна реєстрація не скасовувалась.

24.07.2015 до державного реєстратора звернулось ПП «Веселий роздол» із заявами про реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельних ділянок які перебувають у власності громадянки ОСОБА_3 Для проведення реєстрації надано по одному примірнику оригіналу Договору оренди та квитанції про сплату адміністративного збору. Предметом договору оренди були зазначені земельні ділянки 4,654 га ріллі кадастровий номер земельної ділянки 4822382600:03:000:0053 та 1,416 га пасовищ кадастровий номер земельної ділянки 4822382600:03:000:0058.

25 липня 2015 року ОСОБА_1 районним управлінням юстиції було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23148913, 23149077 за ПП «Веселий роздол», а саме право оренди земельної ділянки, які були надані ПП «ВКП «Каро» в оренду.

Доводи відповідача про те, що додаткова угода не була зареєстрована, спростовуються наступним.

Приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно як офіційне визначення і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 1, 8-1 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 12.08.2015 року) визначено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов’язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій державній реєстрації. Втручання будь-яких органів влади, посадових чи службових осіб громадян та їх об’єднань у діяльність державного реєстратора, пов’язану з проведенням державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Як вбачається з листа №197/111-18 від 06.03.2018 року яким відділом у ОСОБА_1 районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області повідомлено, про наявність зареєстрованого договору оренди землі між ПП «ВКП «Каро» та ОСОБА_2 та додаткової угоди до нього, вони знаходиться у відділі Держгеокадастру.

Оскільки договір оренди землі подано на реєстрацію одночасно із додатковою угодою, чинним законодавством не передбачено обов’язку сторін здійснювати реєстрацію додаткової угоди окремо від договору.

Аналогічна правова позиція висловлена ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.04.2015 року по справі №К/800/42424/14, в якій ВАСУ встановив, що під час реєстрації договору оренди землі одночасно відбувається і реєстрація додаткових угод до договору, як невід’ємних частин договору оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи ця ж земельна ділянка була предметом договору від 16.08.2006 та додаткової угоди до договору та передана у користування ПП «ВКП «Каро».

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.18 Закону державній реєстрації прав передує перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.24 Закону наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, є підставою для відмови у державній реєстрації речових прав.

На час реєстрації договорів оренди землі від 25.08.2015 року реєстрація прав на нерухоме майно здійснювалася в порядку, визначеному Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ №686 від 17.10.2013 р.

Відповідно до пункту 11 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.11, державним реєстратором пошук відомостей у Державному реєстрі прав здійснюється за 1) за ідентифікаційними даними фізичної; 2) за кадастровим номером земельної ділянки.

Відповідно до пункту 15 даного Порядку розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

Пунктом 1, 8-1 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов’язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Відповідно до п. 23 Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор, здійснюючи реєстрацію згідно з чинним законодавством, повинен був встановити факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано в державному реєстрі прав.

Відповідач під час прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав за ПП «Веселий роздол» не вчинив передбачені ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дії, а саме не встановлював у органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію про наявність іншого зареєстрованого права, а саме інформація стосовно кадастрових номерів земельних ділянок та відомостей що містяться у державному реєстрі земель, не проведено пошук в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, заява про державну реєстрацію речових прав за ПП «Веселий роздол» подані у 12 год. 49 хв. 24.07.2015 року, а оскаржувані рішення про реєстрацію прав на нерухоме майно прийнятті через 7 годин після подачі, що призвело до поспішних висновків та не встановлення наявності раніше зареєстрованих прав.

Таким чином, станом на час державної реєстрації речового права на підставі договору оренди земельної ділянки від 25 серпня 2015 року, укладених між ОСОБА_4 та ПП «Веселий Роздол» заявлене право оренди суперечило вже зареєстрованому праву, відомості про яке містились у державному реєстрі земель та державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що є підставою для відмови у державній реєстрації права оренди відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до вимог ст.2 КАС України, згідно якої- завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб‘єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував її.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

З огляду на задоволення позовних вимог, на підставі норм статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати на користь позивача в сумі 3200 грн, що підтверджено квитанцією від 31.10.2017 року.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства Виробничо - комерційне підприємство "Каро" (в.Кооперативна,21 (вул.Садова,1.оф206,54001), Врадіївка, Миколаївська область,56301 20892727) до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Миколаївської області (вул. Незалежності, 91,Врадіївка,Врадіївський район, Миколаївська область,56301 04056747) задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення ОСОБА_1 районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23148913 від 25.07.2015 року, а саме права оренди земельної ділянки.

3. Скасувати рішення ОСОБА_1 районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23149077 від 25.07.2015 року, а саме права оренди земельної ділянки.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 районної державної адміністрації Миколаївської області (вул. Незалежності, 91,Врадіївка,Врадіївський район, Миколаївська область,56301 04056747) на користь Приватного підприємства Виробничо - комерційне підприємство "Каро" (в.Кооперативна,21 (вул.Садова,1.оф206,54001), Врадіївка,Миколаївська область,56301 20892727) судові витрати в розмірі 3200 грн.

          Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                 О.М. Мельник