Ухвала

від 28.03.2018 по справі 389/2153/17

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.03.2018

Провадження №2/389/825/17

ЄУН 398/2153/17

У Х В А Л А

28 березня 2018 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Берднікової Г.В.,

при секретарі -Чукановій О.А..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/4 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, розташованого по вулиці Дмитрівська, 70 в місті Знам'янка Кіровоградської області, у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, який помер 13 січня 2007 року. При цьому, вказав, що його бабуся ОСОБА_5 перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 з 10.12.1971 року. Під час шлюбу останніми був придбаний будинок за № 70 по вул. Дмитрівській у м. Знам'янка, а відтак такий будинок є їхньою спільною сумісною власністю.

В подальшому, 10.08.2001 року ОСОБА_5 померла, а її спадщину, яка складалась з 1/2 частини вказаного будинку, прийняв її син ОСОБА_4 13 січня 2007 року помер і ОСОБА_4, після смерті якого він, тобто позивач, прийняв спадщину у встановленому законом порядку, являючись сином останнього. Таким чином позивач вважає, що успадкував частину вказаного вище житлового будинку, яка належала ОСОБА_5 і яку після її смерті успадкував її син, а його батько ОСОБА_4

Представник позивача в судовому засіданні заявила клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник заперечили проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на його безпідставність.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, надавши заяву, в якій просила суд розглядати справу за її відсутності.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким відповідно внесені зміни і до ЦПК України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження у даній справі відкрито до набрання чинності вищевказаним Законом. Підготовче провадження у справі не здійснювалось.

Відповідно до положень статті 53 ЦПК України (в нині діючій редакції) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого судового засідання у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Слід відзначити, що розгляд справи по суті за правилами ЦПК України (в редакції на час звернення позивача до суду із даним позовом) не розпочато. Водночас, в редакції ЦПК на час звернення позивача до суду із даним позовом загалом відповідні обмеження щодо залучення до участі у справі третіх осіб за стадією розгляду справи не застосовувались. Відповідні особи могли бути залучені до участі у справі до ухвалення судом рішення.

Згідно зі ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Таким чином на думку суду представник позивача не позбавлений можливості заявити на даному етапі вказане клопотання, а суд має вирішити таке клопотання відповідно до ч. 1 ст. 222 ЦПК України.

Отже, в ході розгляду даної справи судом з'ясовано, що спірний будинок був придбаний ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу 18.07.1977 року, тобто під час його перебування з ОСОБА_5 у шлюбі, зареєстрованому 10.12.1971 року.

В свою чергу, ОСОБА_5 померла 10.08.2001 року. Після її смерті відкрилась спадщина, яку прийняв її син ОСОБА_4, подавши у встановлений законом строк до нотаріальної контори відповідну заяву, а також її чоловік ОСОБА_6 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Разом з цим, судом з'ясовано, що за життя ОСОБА_5 18.01.1978 року був складений заповіт, за яким вона заповіла все своє майно дітям ОСОБА_4 та ОСОБА_4, яка згодом змінила прізвище на ОСОБА_7.

Судом також з'ясовано, що 17 червня 1996 року ОСОБА_8 померла. Після смерті останньої також відкрилась спадщина, яку прийняла її мати та в інтересах неповнолітньої доньки померлої ОСОБА_7 - її батько ОСОБА_9

Таким чином, слід дійти висновку, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 до кола її спадкоємців входили: чоловік ОСОБА_6 (на підставі ст. 535 ЦК УРСР 1963 року), син (батько позивача) ОСОБА_4 та неповнолітня онука ОСОБА_7 (за правом представлення після смерті своєї матері ОСОБА_8 на підставі ч. 2 ст. 529 ЦК УРСР 1963 року).

Слід зауважити, що при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР. На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 - в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини).

Згідно з положеннями ст. ст. 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні були бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (ст. ст. 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходила до спадкоємців за законом і розподілялась між ними в рівних частках. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходитла до інших спадкоємців за заповітом і розподілялась між ними в рівних частках.

Відповідно до статті 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі був відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважалося, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Наразі судом з'ясовано, що спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняв її чоловік ОСОБА_6 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном та її син ОСОБА_4 шляхом подачі до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Відомостей про прийняття цієї спадщини ОСОБА_7 у суду на даний час немає.

Слід відзначити, що згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N18/5 від 14.06.1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини ОСОБА_5, було передбачено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на

майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Отже, на думку суду, в ході розгляду даної справи належить з'ясувати наявність обставин, що можуть свідчити на користь прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 її онукою ОСОБА_7, враховуючи широкий спектр дій, які можуть засвідчувати факт вступу в управління чи володіння спадковим майном за правилами ЦК УРСР, а також те, що прийнята спадщина належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР, ч. 2 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, разом з тим відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином на думку суду є підстави допускати, що рішення у справі може вплинути на права ОСОБА_7, а відтак її належить залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повідомивши її про розгляд даної справи.

Керуючись ст.ст.53, 258-261 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_7.

Роз'яснити ОСОБА_7, що вона має процесуальні права і обов'язки, встановлені ст. 43 ЦПК України, а також те, що вона має право подати пояснення щодо позову, виклавши свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову та додати відповідні докази, у 7-денний строк з дня отримання даної ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г.В. Берднікова