Рішення

від 23.03.2018 по справі 320/1405/17-ц

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 23.03.2018 Справа № 320\1405\17-ц

Провадження № 2\320\110\18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

при секретарі - Прозоровій Т.О.,

за участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення суми боргу за договором позики в розмірі 8160 доларів США, що еквівалентно 220156 грн. 80 коп., суми неустойки в розмірі 8160 доларів США, що еквівалентно 220156 грн. 80 коп., та суми судових витрат в розмірі 4724 грн. 00 коп., яка складається з 4404 грн. - судовий збір за подання позову, 320 грн. - судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, посилаючись на те, що він 17 серпня 2014 року за договором позики надав відповідачу в борг валютні цінності - 8160 доларів США до 17 листопада 2014 року. Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов'язався сплачувати позивачу неустойку в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день затримки розрахунку. На підтвердження укладеного договору та його умов відповідач написав розписку. У встановлений договором строк відповідач свої зобов'язання не виконав. Позивач вказує, що сума неустойки 1% від простроченої суми за кожен день затримки повернення коштів за останній рік складає 29 784,00 доларів США, але він зменшив її розмір до суми заборгованості - до 8160,00 доларів США. На день подачі позову курс валюти становив за 1 долар США - 26 грн. 98 коп., просить суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики в розмірі 8160 доларів США, що еквівалентно 220156 грн. 80 коп., суму неустойки в розмірі 8160 доларів США, що еквівалентно 220156 грн. 80 коп., та суму судових витрат в розмірі 4724 грн. 00 коп.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, оскільки зі слів його довірителя ним було повернуто грошові кошти по даній розписці, розписку йому повернуто, однак ним її втрачено. А тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 12 ЦПК України (в ред. від 15.12.2017 року) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 17 серпня 2014 року ОСОБА_4 написав розписку про те, що він отримав у борг від ОСОБА_3 гроші в сумі 8160 доларів США, які зобов'язався повернути до 14 листопада 2014 року. При несвоєчасному поверненні боргу ОСОБА_4 зобов'язався сплатити додатково 1% в день від вказаної суми за кожен день прострочення повернення. Отримання коштів ОСОБА_4 від ОСОБА_3 в сумі 8160 доларів США підтвердив ОСОБА_5. \а.с. 60\

В силу ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19 лютого 1993 року предметом договору позики можуть бути: валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України; іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядок, що встановлені договором.

Згідно зі статями 526 , 530 , 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У розписці від 17 серпня 2014 року відповідач зобов'язався повернути позивачу позику у розмірі 8160,00 доларів США до 17 листопада 2014 року. Але до теперішнього часу відповідач не повернув позивачу вказану суму.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України ).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В розписках відповідач зазначив, що при несвоєчасному поверненню боргу він зобов'язується сплачувати позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день порушення строку повернення позики.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню по розписці від 17 серпня 2014 року у розмірі 8160,00 доларів США, з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України - позовна давність в один рік, виходячи з наступного:

пеня за період прострочення з 21 лютого 2016 року по 21 лютого 2017 року (365 днів); сума боргу - 29784,00 доларів США;

8160,00 доларів США х 1% : 100% х 365 днів = 29 784,00 доларів США.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Але позивач в позові зазначає, що він самостійно зменшує розмір пені до розміру суми заборгованості за договором позики, тобто до 8160,00 доларів США.

Норми ст. 99 Конституції України, ст. 192, 533 ЦК України дають підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютного платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня.

Відповідно, у національній валюті України підлягають обчисленню і стягненню і інші складові грошового зобов'язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та виплати, передбачені ст. 625 ЦК України.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України по справі № 6-79цс14 у постанові від 02.07.2014, постанові № 6-2667цс16 від 16.08.2017 року.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні.

На підставі зазначеного суму неустойки необхідно розрахувати виходячи з наступного: 220156 грн. 80 коп. (заборгованість по розписці: 8160,00 доларів США х 26 грн. 98 коп. (курс НБУ долара до гривні станом на дату подачі позову) х 1% : 100% х 365 днів (пеня за період прострочення з 21.02.2016 року по 21.02.2017 року) = 803 572 грн. 32 коп., однак позивач в позові просить суд зменшити розмір неустойки до 220 156 грн. 80 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі за № 6-487цс17 від 12.04.2017 договір позики є двостороннім правочином, а також одностороннім договором, адже після його укладення всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або відповідної кількості речей того ж роду й такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за розпискою підлягають повному задоволенню, а в частині стягненню неустойки стягненню підлягає грошова сума, розрахунок якої, проведено в національній валюті, а не в іноземній валюті, як просить позивач.

Також, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 4724 грн. 00 коп. також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 533, 551, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, індивідуальний ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, суму заборгованості в розмірі 8160 (вісім тисяч сто шістдесят) доларів США, що еквівалентно 220 156 (двісті двадцять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 80 коп., неустойку в розмірі 220 156 (двісті двадцять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 80 коп. та судові витрати в розмірі 4 727 \чотири тисячі сімсот двадцять чотири\ грн. 00 коп .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 березня 2018 року.

Суддя: Т.В. Юрлагіна