Рішення

від 19.03.2018 по справі 535/1253/17

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/1253/17

Провадження № 2/535/37/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Загнійко А.В.,

при секретарі судового засідання Момот Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №535/1253/17 за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Святослав про визнання договору оренди землі припиненим та розірвання його й зобов'язання повернути земельну ділянку,

представники позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представник відповідача ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від 07.12.2017 року (а.с.7), звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання договору оренди землі від 11.10.2007 року з урахуванням додаткової угоди від 19.10.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством Святослав припиненим у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено та розірвання його, й зобов'язання ПСП Святослав повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5322281500:00:002:0262 площею 4,98 га, яка знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області у стані не гіршому ніж вона була надана в оренду.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначила, що позивач передала в оренду строком на десять років належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі договору оренди землі від 11.10.2007 року, який зареєстровано в установленому законом порядку. 29.09.2017 року позивачка надіслала відповідачу лист-повідомлення про те, що у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди землі вона не бажає продовжувати орендні відносини в майбутньому і просить повернути земельну ділянку. Після чого представники відповідача повідомили, що договір оренди землі продовжує діяти відповідно до додаткової угоди від 19.10.2015 року, відповідно до якої договір оренди землі був викладений у новій редакції, відповідно до п.8 та п.43 додаткової угоди строк дії договору становить сім років. Оскільки позивачка змогла детально ознайомитися з додатковою угодою лише після повернення належного їй примірника після проведення державної реєстрації, вона встановила, що з врахуванням змісту додаткової угоди від 19.10.2015 року, договір оренди землі від 11.10.2017 року із змінами закінчив свою дію у 2014 році (оскільки укладений на сім років відповідно до вимог додаткової угоди). Земельна ділянка, належна на праві власності позивачці не повертається відповідачем, у зв'язку з чим відповідачем порушено право позивача на вільне володіння і користування своєю власністю. Тому просить визнати спірний договір оренди землі з врахуванням додаткової угоди від 19.10.2015 року припиненим у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено та розірвати його й повернути позивачу належну їй земельну ділянку.

17.01.2018 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки додаткова угода від 19.10.2015 року, в якій викладені умови договору, почала діяти з моменту її державної реєстрації, а відповідач належним чином виконує договірні відносини (а.с.40-41)

25.01.2018 року представник позивача ОСОБА_3 подала до суду відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якій зазначила, що додатковою угодою від 19.10.2015 року було викладено у новій редакції договір оренди землі, укладений між сторонами 11.10.2017 року, при цьому додатковою угодою змінено строк дії попереднього договору з десяти до семи років. У п.8. додаткової угоди не вказано, що строк дії договору продовжується на сім років чи договір укладено на 17 років, що було б свідченням наміру сторін продовжити дію договору. Враховуючи умови додаткової угоди від 19.10.2015 року, яка не тільки була підписана сторонами, але й пройшла державну реєстрацію, тобто у будь-якому випадку набула чинності, строк дії договору оренди землі від 11.10.2007 року було зменшено і фактично дія договору закінчилася у 2015 році, й на цій підставі позивач просить суд визнати цей договір оренди землі припиненим (а.с.70-71).

Під час судового розгляду позивач заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, та пояснила, що 25.10.2017 року закінчився строк дії основного договору оренди землі, укладений 11.10.2007 року. У 2015 році вона добровільно і без будь-якого тиску підписала додаткову угоду до договору оренди землі про збільшення розміру орендної плати, також підписала акт прийому-передачі земельної ділянки, за що додатково отримала 2 тис.грн. та зерно кукурудзи. Додаткову угоду зареєстрували без її участі. Підписувала лише останню сторінку додаткової угоди та акт. Розривати договір оренди землі у 2015 році не бажала, але після того як директор ПСП Святослав не виконав усні обіцянки про дострокову виплату орендної плати, вона не має бажання продовжувати договірні відносини з цією людиною . У серпні 2016 року та у вересні 2017 року написала заяву про те, що не підписуватиме договір на продовження дії укладеного договору оренди землі.

Під час судового розгляду представники позивача ОСОБА_3, ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 07.12.2017 року (а.с.54), позов підтримали у повному обсязі з підстав у ньому зазначених, та пояснили, що оскільки строк дії договору оренди землі було зменшено відповідно до умов додаткової угоди, договір оренди землі є припиненим, а тому його з цих же підстав слід розірвати та повернути земельну ділянку позивачу.

Під час судового розгляду представник відповідача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності (а.с.68), проти задоволення заявлених вимог заперечує у повному обсязі, вважає, що позивачем невірно трактуються умови договору, позивачем та представниками позивача не наведено жодної підстави розірвання та припинення спірного договору оренди землі, судом не може бути застосовано два різних способи захисту її порушеного права, вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі у зв'язку з безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, які є доказами по ній, приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі з наступних підстав.

Позивачка є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,98 га з кадастровим номером 5322281500:00:002:0262, яка знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №144199 від 02.02.2006 року (а.с.8).

Згідно з договором оренди землі від 11.10.2007 року, укладеним між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем приватним сільськогосподарським підприємством Святослав (далі - договір оренди землі), позивач передала у строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,98 га. Строк дії договору - десять років. Договір зареєстровано у Котелевському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК 25.01.2008 року за №040854500329, та складено акт прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за вказаним договором оренди (а.с. 11-14, 15).

Пунктом 36 Договору оренди землі від 11.10.2007 року, укладеного між сторонами, визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

19.10.2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди землі (далі - додаткова угода до договору оренди землі), відповідно до якої на підставі п.36 договору оренди землі, договір оренди землі було викладено в новій редакції.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 29.09.2017 року, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37345390 від 29.09.2017 року - право оренди земельної ділянки площею 4,9815 га строком на сім років на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ПСП Святослав : б/н від 11.10.2007 року та додаткової угоди до договору оренди землі, №166 від 19.10.2015 року (а.с.16).

Як встановлено під час судового розгляду позивачка добровільно погодилася на пропозицію ПСП Святослав про укладення додаткової угоди до договору оренди землі, внаслідок чого між нею як орендодавцем та ПСП Святослав як орендарем 19.10.2015 року було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 11.10.2007 року.

Вказана обставина підтверджена поясненнями допитаного в ході судового розгляду свідка ОСОБА_5

Згідно з додатковою угодою до договору оренди землі, укладеною між сторонами 19.10.2015 року, позивач передала у строкове платне користування спірну земельну ділянку відповідачу по справі.

Відповідно до п.8 та п.43 даної додаткової угоди договір укладено на сім років з правом пролонгації. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами строком на сім років (а.с.17-19). Сторонами договору 19.10.2015 року складено акт визначення меж земельної ділянки (а.с.20).

Відповідно до ст.792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст.93 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Правові засади оренди землі визначені ст.2 Закону України Про оренду землі - відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст.ст.13, 14 Закону України Про оренду землі (далі - Закон), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ст.19 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону (в редакції від 12.02.2015 року), при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Статтею 30 Закону визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, чинній на момент здійснення державної реєстрації додаткової угоди від 19.10.2015 року), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку. За змістом цієї статті, державна реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім, щодо договору, та вказує на правомірне, договірне використання земельної ділянки відповідно до норм Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, інших законів України.

Зібрані у справі докази вказують на те, що дії сторін при укладенні договору оренди землі від 11.10.2007 року та додаткової угоди до вказаного договору оренди землі від 19.10.2015 року були направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені таким договором. 19.10.2015 року сторони узгодили в додатковій угоді до договору оренди землі істотні умови договору оренди землі, у тому числі визначили строк його дії, висловивши своє волевиявлення шляхом досягнення згоди з усіх інших істотних умов та скріпивши згоду своїми підписами.

Згідно зі ст.31 Закону, договір оренди землі припиняється в тому числі в разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону передбачено підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Так, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельних кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи вище викладене, наслідками зміни договору є збереження його дії, але у зміненому вигляді (зі зміненими умовами). Ці зміни можуть стосуватися предмета, місця, строків виконання тощо. Зміна договору діє лише на майбутнє.

Суд не може врахувати заяву позивачки, подану директору ПСП Святослав 01.09.2017 року, в якій вона повідомляє про те, що не має наміру продовжувати дію договору оренди землі від 11.10.2017 року, укладеного між сторонами, у зв'язку з чим просить повернути орендовану земельну ділянку (а.с.21), оскільки на час подання орендодавцем вказаної заяви строк дії договору оренди земельної ділянки не закінчився, а, відповідно до пунктів 37-39 додаткової угоди до договору оренди землі дія договору оренди землі припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено; дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. З аналогічних підстав, суд не може врахувати подане під час судового розгляду представником позивача повідомлення директору ПСП Святослав про припинення обробітку земельної ділянки з кадастровим номером …002:0262 з проханням розірвати за згодою сторін укладений раніше договір (а.с.87).

Суд не приймає до уваги повідомлення директору ПСП Святослав від 23.11.2017 року щодо припинення обробітку земельної ділянки з кадастровим номером:…002:0268, оскільки вона не стосується предмету даного спору (а.с.72).

Встановлені вище обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами, вказують на відсутність порушеного права позивачки на вільне володіння і користування своєю власністю (спірною земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) зі сторони відповідача, який правомірно використовує на умовах оренди земельну ділянку, що належить на праві власності позивачці. Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність підстав для визнання спірного договору оренди землі від 11.10.2007 року з урахуванням додаткової угоди від 19.10.2015 року припиненим у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, чи для розірвання спірного договору оренди землі з урахуванням додаткової угоди від 19.10.2015 року, по справі не встановлено.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі, оскільки строк дії договору оренди землі від 11.10.2007 року з урахуванням додаткової угоди від 19.10.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством Святослав не закінчився, підстав для розірвання спірного договору оренди землі, передбачених законом, не встановлено, у зв'язку з чим не підлягають до задоволення й позовні вимоги щодо зобов'язання ПСП Святослав повернути позивачці земельну ділянку у стані не гіршому ніж вона була надана в оренду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати сторонам не присуджуються.

Керуючись ст.ст.12, 13, 77-82, 89, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, Законом України Про оренду землі , ст. ст. 525, 526, 651, 653, 654, 792 ЦК України, ст.93 Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1, поштовий індекс 38607, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, поштовий індекс 38618, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Приватного сільськогосподарського підприємства Святослав (місцезнаходження: вул. Пушкіна, 53, оф.11, м. Полтава, поштовий індекс 36000, юридична адреса: с. Макарцівка Полтавського району Полтавської області, поштовий індекс 38710; ідентифікаційний код ЄДРПОУ - 31494075) про визнання договору оренди землі від 11.10.2007 року з урахуванням додаткової угоди від 19.10.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством Святослав припиненим у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено та розірвання його, й зобов'язання ПСП Святослав повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5322281500:00:002:0262 площею 4,98 га, яка знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області у стані не гіршому ніж вона була надана в оренду - відмовити повністю.

Судові витрати сторонам не відшкодовуються.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27.03.2018 року.

Суддя