Рішення

від 26.03.2018 по справі 826/6843/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 26 березня 2018 року                      № 826/6843/17 Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом                 Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАДІС ГРУП" до                 Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління               Державної фіскальної служби у м. Києві про               визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАДІС ГРУП" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви (від 10.10.2017 року вх. №68886/17) просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення документальної перевірки на підтвердження відповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій товариством у податковій декларації та стягнути з Державного бюджету України бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2017 року у розмірі 232   252,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариством у відповідності до норм Податкового кодексу України було подано до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року разом із заявою про бюджетне відшкодування на суму 232   252,00 грн. Однак, відповідачем протягом тривалого часу не вжито заходів для зарахування коштів на рахунок позивача. Вважає таку бездіяльність протиправною та такою, що порушує права позивача. Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що суми, що заявлені в декларації з ПДВ за січень 2017 року, не можуть бути внесені в реєстр, з урахуванням вимог щодо хронологічного порядку відшкодування ПДВ та внесення заяв в реєстр, оскільки бюджетне відшкодування по деклараціях з ПДВ за січень 2017 року не підтверджено за результатами перевірки. Водночас, відповідач зазначив, що відповідно до п. 1.63.17 наказу ДФС України від 19.10.2016 року №875 «Про функціональні повноваження структурних підрозділів Головних управлінь територіальних органів ДФС» у редакції наказу ДФС України від 06.02.2017 року №57 зі змінами, ДПІ у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві позбавлена можливості виконувати будь-які дії щодо повернення коштів з податку на додану вартість. В судовому засіданні суд ухвалив перейти до письмового розгляду справи з урахуванням вимог частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. 03 лютого 2017 року позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017  року, в якій у рядку 20.2 задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 232   252, 00 грн. Разом з податковою декларацією позивачем подано: довідку про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (Д2); заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4); розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3). Проте, як зазначає позивач, відповідач станом на 22.03.2017 року (дата закінчення граничного строку проведення перевірки ) жодних перевірок не проводив та не приймав рішень. Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо перевірки відповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій товариством у податковій декларації, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного. Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України ПДВ встановлені   ст. 200 ПК України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим   Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 р. №39   (далі - Порядок). Відповідно до вимог п.п.14.1.18   п.   14.1   ст.   14 ПК України   бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у   розділі V цього Кодексу. Згідно з вимогами п.   200.1   ст.   200 ПК України   сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до вимог п.200.2   ст.   200 ПК України   при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету. Як убачається з п.200.7   ст.   200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті. Згідно з вимогами п.200.8   ст.   200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону. Відповідно до вимог п.   200.10   ст.   200 ПК України   протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього   Кодексу. Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом. Як убачається з п.   200.12   ст.   200 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу. У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який протягом п'яти робочих днів з дня отримання такої заяви повинен її задовольнити. Згідно з вимогами п.   200.13   ст.   200 ПК України   на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.           Згідно із пунктом 2 Порядку № 39 податкова декларація платника податку, в якій заявлена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що зареєстрована в органах державної податкової служби, підлягає згідно з пунктами 200.10 і 200.18 статті 200 Податкового кодексу України обов'язковій камеральній перевірці, яка проводиться, зокрема, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним строком отримання органом державної податкової служби податкової декларації платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.                    У разі коли за результатами перевірок платника податку не виявлено порушень, орган державної податкової служби складає довідку, а у разі, коли виявлено порушення, - акт (пункт 4 Порядку № 39).       Відповідно до пункту 200.11 статті 200 ПК України   контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку — за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.           Відповідно до пункту 7 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, який є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1238, підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є наявність документально підтвердженої інформації про порушення платником норм податкового законодавства відповідно до пункту 78.1 статті 78 розділу II Податкового кодексу України. Таким чином, суд зазначає, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві мало право провести документальну позапланову перевірку товариства для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування за січень 2017 року, однак станом на день розгляду даної адміністративної справи відповідачем не було проведено документальної позапланової виїзної перевірки Позивача по ПДВ для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, такі докази в матеріалах відсутні. Спосіб дій органів державної податкової служби України при виконанні владних управлінських функцій по здійсненню контролю за платниками податків шляхом проведення перевірок правильності та повноти обчислення податкових зобов'язань визначений, зокрема, статтями 75-86 ПК України. Так, пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до частини другої пункту 75.1 статті 75 ПК України документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Підпунктом 75.1.2 пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Суд зазначає, що обставини, які визначені законодавцем як підстави для прийняття податковим органом рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, викладені у статті 78 Податкового кодексу України.    Підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Відповідно до вимог підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що виявлені факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. Разом з тим пунктом 37 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 01 липня 2015 року, крім випадків, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу. З 01 липня 2015 року призупиняється дія підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, абзацу четвертого пункту 82.4 статті 82, пункту 200.11 статті 200 цього Кодексу, а також дія пункту 200.14 статті 200 цього Кодексу в частині проведення документальних позапланових виїзних перевірок. Бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування до 1 липня 2015 року, здійснюється у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу у редакції, що діяла станом на 1 липня 2015 року. З аналізу норм законодавства, яке регулює спірні взаємовідносини, вбачається, що Відповідач, як орган владних повноважень, не виконуючи визначені законом дискреційні функції щодо визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування шляхом непроведення документальної перевірки, діяв з порушенням закону. Крім того, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі “Інтерсплав проти України” (заява № 803/02) Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Далі Суд зауважив, що відшкодування податку на додану вартість заявникові систематично затримувалось. Такі затримки були спричинені ситуацією, в якій державні органи, не заперечуючи суми відшкодування податку на додану вартість на користь заявника, як це видно із матеріалів справи, не надавали підтвердження цих сум. Такі дії завадили заявникові повернути заявлені суми вчасно та створили ситуацію постійної невизначеності. Окрім того, заявник був вимушений постійно звертатись до суду з ідентичними скаргами. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує “справедливий баланс” між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, що є неприпустимим. Тобто, утримуючись від надання підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування шляхом не проведення документальної перевірки, у ДПІ Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві припустилась бездіяльності (бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи) та порушила вимоги Податкового кодексу України щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість. За частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На виконання зазначених вимог закону суб'єкт владних повноважень не навів жодних причин не проведення документальної перевірки або необхідності її проведення. Відповідно до ч. 2  ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України   суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього   Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. З вказаного слідує, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. У такому разі не відбувається перебирання непритаманних суду повноважень державного органу (за відсутності обставин для застосування дискреції), а здійснюється виконання судом власної компетенції з відновлення порушеного права. Приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи судом встановлено  бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо непроведення документальної перевірки на підтвердження відповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій товариством у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року, суд з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та захистити порушені права позивача шляхом зобов'язати Державну фіскальну службу у м. Києві провести документальну перевірку на підтвердження відповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій товариством у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року в межах 60 днів з дня набрання рішенням законної сили. Позовні вимоги в частині стягнути з Державного бюджету України бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2017 року у розмірі 232   252,00 грн задоволенню не підлягають, оскільки право на отримання бюджетного відшкодування заборгованості з податку на додану вартість навіть на теперішній час не набуло остаточного узгодження. Разом з тим, суд не може перебирати на себе повноваження контролюючого органу та втручатись в його дискреційні повноваження. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139,143, 243-246, 255, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В И Р І Ш И В: Адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення документальної перевірки на підтвердження відповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій товариством у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року. Зобов'язати Державну фіскальну службу у м. Києві провести документальну перевірку на підтвердження відповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій товариством з обмеженою відповідальністю "АМАДІС ГРУП" у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року в межах 60 днів з дня набрання рішенням законної сили. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАДІС ГРУП"  (код ЄДРПОУ 38919538) судові витрати у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві. Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                Н.Г. Вєкуа