Рішення

від 29.03.2018 по справі 826/20131/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2018 року № 826/20131/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі також - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив: скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.07.2016 №0002781306 та №0002771306, рішення №0002791306 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.07.2016.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2017 адміністративну справу №826/20131/16 прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О. та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним правомірно віднесено до складу витрат суми витрат за результатами проведених розрахунків з контрагентами ТОВ ВАРДА ТРЕЙД і ТОВ Компанія Станіс , що підтверджується наявною у позивача первинною документацією (при цьому, такі документи надавалися до податкової інспекції разом з актами передачі документів 24.09.2015 та безпосередньо на час перевірки перебували у контролюючого органу). Позивач вважає, що ним під час перевірки обґрунтовано отримання відповідних товарів і послуг, а також використання таких у своїй господарській діяльності. За наведених обставин позивач вважає, що висновки акта перевірки, сформовані з порушенням норм чинного законодавства та є безпідставними.

У судове засідання 13.11.2017 сторони не з'явились та явку своїх представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. При цьому, у матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження. На підставі викладеного, судом на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка діяла станом на момент вчинення відповідної процесуальної дії, ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

У матеріалах справи містяться письмові заперечення представника відповідача проти позову, в яких зазначено, що підставою для прийняття оспорюваних рішень стали матеріали документальної перевірки, що оформлена актом від 05.07.2016 №156/26-54-13-06-17-2422612474. Зокрема, за результатами проведення перевірки правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, відображених у додатках до податкової декларації, встановлено їх завищення за 2014 - 2015 роки на загальну суму 233 841,67 грн. Дані порушення вплинули на правильність обчислення позивачем розміру чистого оподатковуваного доходу та, як наслідок, призвели до виникнення обов'язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Висновки акта перевірки представник відповідача вважає обґрунтованими, а прийнятті на його підставі рішення - правомірними.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ОСОБА_1, в тому числі з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 03.12.201 по 31.12.2015, результати якої оформлені актом від 05.07.2016 №156/26-54-13-06-17-2422612474.

За висновками вказаного акта перевірки встановлені порушення ОСОБА_1 наступних норм законодавства:

- п. 177.2 п. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 35 793,96 грн. (в т.ч. за 2014 рік у сумі 26 618,96 грн., за 2015 рік - 9 175 грн.);

- п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено військовий збір за 2015 рік на 920,50 грн.;

- абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2664-VI, внаслідок чого позивачем ненараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, всього у розмірі 81565,71 грн. (в т.ч. за 2013 рік у сумі 422,65 грн., за 2014 рік - 59 848,83 грн., за 2015 рік - 21 294,23 грн.).

На підставі викладеного, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняла наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 18.07.2016 №0002781306, яким за порушення позивачем п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, нарахувала ОСОБА_1 до сплати грошове зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 44 742,45 грн. (з них за податковим зобов?язанням - 35 793,96 грн., за штрафними санкціями - 8 948,49 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 18.07.2016 №0002771306, яким за порушення позивачем п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, нарахувала ОСОБА_1 до сплати грошове зобов?язання з військового збору у сумі 1 150,62 грн. (з них за податковим зобов?язанням - 920,50 грн., за штрафними санкціями - 230,12 грн.);

- рішення №0002791306 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.07.2016, яким на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування визначила ОСОБА_1 до сплати штраф у розмірі 8 177,70 грн.

Вважаючи ці податкові повідомлення-рішення і рішення про застосування штрафних санкцій від 18.07.2016 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено у ст. 177 розд. IV Податок на доходи фізичних осіб Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції чинній станом на день виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, у розумінні пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній до 1 січня 2015 року), витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пункт 177.4 ст. 177 ПК України (у редакції чинній до 1 січня 2015 року) передбачав, що до переліку витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

У свою чергу, згідно зі ст.138 п. 138.1 розд. III Податок на прибуток підприємств ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України встановлювалось, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Також, норми ст.138 п.138.2. ПК України визначають, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У силу пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, сформованого за результатами аналізу наведених вище норм ПК України (постанова від 27.10.2015 № 21-1539а15 (справа № 826/661/14)), фізичній особі-підприємцю дозволено формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Починаючи з 1 січня 2015 року набули чинності зміни внесені до норм ПК України Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VIII, в тому числі зміни, які внесені до ст. 177 ПК України.

Зокрема, п. 177.4 ст. 177 ПК України, викладений у новій редакції, встановлював перелік витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів. До яких належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З контексту наведених вище норм п. 177.2 і 177.4 ст. 177 ПК України вбачається, що для врахування фізичною особою-підприємцем витрат при обчисленні об?єкта оподаткування необхідно доведення безпосередньо зв?язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов?язковість ведення і зберігання яких передбачена законодавством.

При цьому, у силу приписів п. 177.3 ст. 177 ПК України (у редакції чинній станом на день виникнення спірних правовідносин), для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Пунктом 177.10 ст. 177 ПК України також передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, під час перевірки правильності та достовірності задекларованих позивачем витрат на підставі наданих до перевірки банківських виписок по особовому рахунку ОСОБА_1, прибуткових накладних, актів виконаних робіт встановлено, що до складу задекларованих витрат приватний підприємець відносив витрати на придбання рибної продукції та організацію транспортних перевезень.

Згідно поданих позивачем до податкової інспекції податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2014 рік та 2015 рік, ОСОБА_1 задекларував від здійснення підприємницької діяльності наступні показники витрат: за 2014 рік у сумі 1 067 649,00 грн., за 2015 рік - 976 079,57 грн. Однак, за результатами дослідження наданих до перевірки первинних документів перевіряючий дійшов до висновку про те, що розміри документально підтверджених витрат позивача, що пов'язані з отриманням доходу, фактично складають: 895 174 грн. за 2014 рік та 914 712,90 грн. за 2015 рік.

До таких висновків перевіряючий дійшов з наступних мотивів:

- до перевірки були надані акти приймання-передачі робіт (послуг) з найменування послуги організація транспортних перевезень виконавців - ТОВ Літес (код ЄДРПОУ 38931508) на загальну суму 51 566,67 грн. (без ПДВ), ТОВ Клік Вінчерз (код ЄДРПОУ 36174215) на загальну суму 16 333,33 грн. (без ПДВ), ТОВ Тредомаркс (код ЄДРПОУ 39236263) на загальну суму 38 066,67 грн. (без ПДВ), ТОВ Телдері-Трейд (код ЄДРПОУ 39814544) на загальну суму 11 666,67 грн. (без ПДВ), ТОВ Українська видобувна компанія (код ЄДРПОУ 39435127) - на загальну суму 6 250,00 грн. (без ПДВ). Разом з тим, згідно наданих письмових пояснень ОСОБА_1, здійснював перевезення товару власним автомобілем з системою охолодження. Тобто, до складу витрат позивач безпідставно включив витрати на організацію транспортних перевезень;

- до перевірки були надані акти виконаних робіт, складених ТОВ Компанія Станіс (код ЄДРПОУ 39235961) на загальну суму 27 083,33 грн. (без ПДВ) за результатами надання позивачу інформаційно-консультаційних послуг. Дослідивши такі акти виконаних робіт, перевіряючий дійшов до висновку про те, що лише зі змісту останніх, за відсутності замовлень та специфікацій, неможливо визначити чітке формулювання наданих послуг, їх собівартість, економічний ефект та зв'язок з підприємницькою діяльністю позивача. Таким чином, перевіряючий визнав такі витрати на інформаційно-консультаційні послуги безпідставними;

- за результатами проведеної зустрічної звірки (довідка ДПІ в Оболонському р-ні ГУ ДФС у м. Києві від 20.01.2015 № 17/26-54-17-01/НОМЕР_1) з питання підтвердження господарських відносин між ФОП ОСОБА_1 і постачальником товарів ТОВ Варда трейд за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 встановлено відсутність у позивача об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів на загальну суму 82 875,00 грн. (без ПДВ).

Внаслідок вказаних порушень відповідач встановив заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік на суму 172 475 грн. та за 2015 рік на суму 61 366,67 грн. та, як наслідок, донарахував йому податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік у розмірі 26 618,96 грн. та за 2015 рік - 9 175 грн., з урахуванням вже задекларованих та сплачених позивачем сум податку до бюджету.

Проаналізувавши зміст акта перевірки, суд встановив, що останній всупереч вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395 (що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.04.2013 № 607/23139), не містить чіткого та детального опису первинних документів, що підтверджують факти вчинених порушень в частині епізоду, що стосується формування позивачем витрат за результатами операцій з транспортування вантажів.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду жодних матеріалів перевірки (а саме: копій первинних та інших документів, які підтверджують факти вчинених порушень, пояснень позивача за фактами тих чи інших епізодів порушень), окрім довідки про результати проведеної зустрічної звірки від 20.01.2015 №17/26-54-17-01/НОМЕР_1.

Зокрема, зі змісту вказаної довідки, вбачається, що контролюючий орган не підтвердив товарність господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 і постачальником товарів (рибної продукції) ТОВ Варда трейд у зв'язку з отриманням від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві довідки від 10.12.2014 №299/26-55-22-07/39157350 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Варда трейд . Контролюючим органом встановлено, що ТОВ Варда трейд не звітувало про наявні трудові ресурси та основні засоби, не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних за вересень 2014 року жодних податкових накладних, а податковий кредит за той самий період сформувало за рахунок придбання товарів з іншою номенклатурою, ніж та, що була реалізована ФОП ОСОБА_1

Поряд з цим, зауваження до змісту наданих позивачем для проведення звірки первинних документів по операціям з ТОВ Варда трейд у тексті довідки від 20.01.2015 відсутні.

У свою чергу, позивач заперечував проти законності висновків акта перевірки та надав суду копії договорів та первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ Компанія Станіс (а саме: договір на надання інформаційних (консультаційних) послуг № 151214 від 15.12.2014, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.12.2014) та ТОВ Тредомаркс (договір про надання послуг №1/09-14 від 11.09.2014, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2014, податкова накладна від 31.12.2014 №270).

Документів по взаємовідносинам з іншими, переліченими в акті перевірки підприємствами, позивач на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2017 до суду не надав та пояснення про причини відсутності у нього вказаних документів до суду також не подав.

Дослідивши та проаналізувавши надані сторонами документи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість висновків акта перевірки в частині завищення позивачем витрат за 2014 рік на суму витрат на консультаційні послуги (консультування з питань економічної діяльності, супроводження та консультаційна підтримка при підписанні угод), отримані від ТОВ Компанія Станіс у розмірі 27 083,33 грн., з мотивів відсутності документального підтвердження надання виконавцем таких консультацій у вигляді письмового звіту та відсутності зв'язку спірних господарських операцій з підприємницькою діяльністю позивача взагалі. Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за період 2014 року на суму 27 083,33 грн. та відповідно про заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 4 062,50 грн. за вказаний звітний період.

Що стосується інших висновків акта перевірки про завищення позивачем задекларованих витрат по господарських операціях з іншими контрагентами, то суд визнає їх документально необґрунтованими, а тому, відповідно, безпідставними.

Стосовно правомірності висновків акта перевірки про заниження позивачем сум нарахованих та сплачених військового збору за 2015 рік та єдиного соціального внеску за 2013 - 2015 роки, суд зазначає наступне.

Підпунктом 1.1 п. 16 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками якого є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (зокрема, такими згідно з п. 162.1 ст. 162 ПК є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи).

Відповідно до пп. 1.2 п. 16 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163 ПК України).

Згідно з пп. 1.4 п. 16 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу. За ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (пп. 1.5 п. 16 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України).

Відповідно до пп. 1.6 п. 16 1 підрозд. 10 розді. ХХ ПК України, платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Під час судового розгляду даної справи суд дійшов до висновку, що висновок контролюючого органу про заниження позивачем сум чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік, що, у свою чергу, стало підставою для перерахунку відповідачем бази оподаткування військовим збором, документально не підтверджуються. Відтак, за встановлених обставин, висновок контролюючого органу про необхідність збільшення позивачу суми військового збору суд також вважає безпідставним.

Крім того, згідно з п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI), платниками єдиного внеску є: в тому числі, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), а також фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У силу норм ч. 2 ст. 6 цього Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Частиною 11 ст. 8 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюються у розмірі 34,7 відсотках визначеної пунктами 2, 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI), визначення якого наведено у п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону.

Частиною 3 ст. 7 цього Закону передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI встановлено, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює сімнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Тобто, для фізичних осіб-підприємців базою нарахування єдиного внеску є сума чистого доходу, отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не менше за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід, та не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої п. 4 ст. 1 Закону № 2464-VI.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4, 7 ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. А платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Згідно ч. 2 - 4 ст. 25 Закону №2464-V,I у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

При цьому, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Поряд з цим, згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 цього Закону, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Беручи до уваги висновки суду про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік на 27 083,33 грн., суд погоджується з відповідачем про порушення позивачем абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону, у зв'язку з не нарахуванням на вказану базу нарахування єдиним внеском, та несплати єдиного внеску за 2014 рік у розмірі 9 397,92 грн.

Також, як вбачається зі змісту акта перевірки, за період 2013 рік позивач задекларував суму чистого оподатковуваного доходу у роз,00мірі 56 грн. за результатами діяльності за грудень місяць. Виходячи зі змісту наведених вище положень ст.ст. 7, 8 і 9 Закону №2464-VI, позивач мав сплатити за 2013 рік єдиний внесок із задекларованої бази нарахування у сумі не менше за розмір мінімального страхового внеску за грудень 2013 року (422,65 грн.).

Проте, як свідчать акт перевірки та не заперечується самим позивачем, зазначена сума єдиного внеску ОСОБА_1 не нараховувалась та не була сплачена на відповідний рахунок контролюючого органу.

За встановлених обставин суд також вважає обґрунтованими застосування до позивача штрафної санкцій за донарахування єдиного внеску за перевіряємі періоди 2013 і 2014 роки, в частині суми штрафу у розмірі 982,06 грн.

У силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 30.08.2016 №10, позивачем під час звернення до суду із заявленим позовом сплачено судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. З урахуванням розміру задоволених позовних вимог, присудженню на користь позивача підлягають понесені ним судові витрати у розмірі 1 113,42 грн.

Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18.07.2016 №0002781306 в частині визначеного грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 39 664,32 грн. (з них за податковим зобов'язанням - 31 731,46 грн. та за штрафними санкціями - 7 932,86 грн.).

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18.07.2016 №0002771306.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0002791306 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.07.2016 в частині застосованої суми штрафу у розмірі 7 195,64 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 113,42 грн. (однієї тисячі ста тринадцяти гривень 42 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39468697, адреса місцезнаходження: 04213, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 58).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок