Справа № 282/135/17
Провадження № 2/282/2/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2018 року смт.Любар
Любарський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді: Вальчука В.В.
за участю секретаря судового засідання: Войтович Г.М.
за участю позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства Оксана про визнання додаткової угоди про продовження та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2010 року недійсною,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач зазначає, що вона являється власницею земельної ділянки площею 3,1646 га., яка розташована на території Бичівської сільської ради Любарського району, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №1823180800:07:005:0006.
Дану земельну ділянку вона успадкувала після смерті ОСОБА_3, яка померла 28.12.2014 року. За життя ОСОБА_3, в 2007 році уклала із відповідачем договір оренди вказаної земельної ділянки. Договір оренди землі був укладений строком на 5 років. Додатковою угодою від 10.12.2010 року про продовження та внесення змін до укладеного між ними договору, строк дії орендних відносин продовжено до 01.12.2025 року.
Позивачка вказує, що ОСОБА_3, вказаної додаткової угоди від 10.12.2010 року не підписувала, а підпис, який у ній міститься виконаний невідомою їй особою.
Саме тому вона звернулась до суду з проханням ухвалити рішення про визнання недійсною додаткову угоду про продовження та внесення змін до договору оренди земельної ділянки (01.01.2007 року) від 10 грудня 2010 року укладеною між ОСОБА_3, і СФГ Оксана , зареєстрованою 25.12.2010 року районним відділом Житомирської регіональної філії Центру ДЗК за № 0410221300123 та стягнути із відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору та витрати за проведення почеркознавчої експертизи.
В судовому засіданні позивач зазначила, що у зв'язку з тим, що експертиза підтвердила те, що підпис у додатковій угоді виконаний іншою особою просить позов задовольнити. Також зазначила, що відповідач не надав підтвердження того, що у її батька було доручення на підпис від імені ОСОБА_3 Зазначила, що орендну плату вона отримувала, але з договором та додатковою угодою не згодна про що і писала відповідні листи на адресу відповідача.
Представник відповідача ОСОБА_2, у судовому засіданні пояснила, що позовні вимоги не визнає із підстав викладених у відзиві. Не заперечує, що підпис в угоді виконаний не ОСОБА_3, а її сином. Письмових доказів того, що мати уповноважувала його на підпис не має. Не може сказати де був ОСОБА_3 у 2010 році.
Свідок ОСОБА_4, у судовому засіданні пояснив, що є батьком позивачки. Покійна ОСОБА_3, не давала йому доручення на підпис документів. Він підписував якісь папери, що саме не знає і не читав їх зміст. Також зазначив, що ОСОБА_3, є його матір'ю і у 2010 році він приїхав до неї із Хмельницького. Збори були на яких був присутній і він сам на другий день, підписував якісь документи. Орендну плату не отримував, отримувала мати до дня смерті. Мати заповіла онучці дану земельну ділянку, яка нібито отримувала орендну плату.
Вислухавши пояснення сторін, свідка, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
01 січня 2007 року між ОСОБА_3, як орендодавцем та орендарем СФГ Оксана в особі голови ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,1646 га., яка розташована на території Бичівської сільської ради на відстані 2885 м., від с. Рогізно. Строк дії договору 5 років.
10 грудня 2010 року між ОСОБА_3, як орендодавцем та орендарем СФГ Оксана в особі голови ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду про продовження та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2007 року на 15 років з 01.12.2010 року по 01.12.2025 року.
З свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 квітня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 отримала спадщину після смерті ОСОБА_3, яка померла 28 грудня 2014 року, а саме: земельну ділянку площею 3,1646 га., яка розташована на території Бичівської сільської ради Любарського району Житомирської області, кадастровий номер №1823180800:07:005:0006.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57003882 від 08.04.2016 року власником земельної ділянки, площею 3,1646 га., яка розташована на території Бичівської сільської ради Любарського району Житомирської області, кадастровий номер №1823180800:07:005:0006 є ОСОБА_1.
Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8197/17-32/8198/17-33/10162/17-32/10163/17-33 від 22 грудня 2017 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, встановлено: підпис від імені ОСОБА_3, у графі Орендодавець у додатковій угоді про продовження та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2010 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача СФГ Оксана ОСОБА_2, позов не визнає та просить суд відмовити у його задоволенні. У відзиві представник відповідача зазначає, що СФГ Оксана на законних підставах користується земельною ділянкою, яка на даний час належить ОСОБА_1, а саме на підставі договору оренди землі від 01.01.2007 року та додаткової угоди від 10.12.2010 року укладених із ОСОБА_3 За весь період існування договірних правовідносин між СФГ Оксана та ОСОБА_3, будь-яких спорів щодо дійсності договору та додаткової угоди не виникало. У відзиві представник СФГ Оксана не заперечує те, що додаткову угоду від 10.12.2010 року підписувала не ОСОБА_3, а її син ОСОБА_4, який був уповноважений на підписання додаткової угоди від її імені. Однак письмових доказів таких повноважень надати не може. Попри відсутність письмового доручення ОСОБА_3, на підписання ОСОБА_4, додаткової угоди представник відповідача зазначає, що останній підписав додаткову угоду за усною згодою матері, яка в подальшому схвалила такий правочин отримуючи орендну плату, що у відповідності до ст. 241 ЦК України дає підстави вважати про чинність правочину.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Статтею 11 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути - визнання правочину недійсним.
Згідно ч. 1-6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливе вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України.
За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Частиною 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними та відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиню першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно статті 34 Закону України Про оренду землі , у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх потреб.
У відповідності до положень ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Отже, як встановлено у судовому засіданні за результатами пояснень сторін по справі та дослідженням матеріалів справи, підпис від імені ОСОБА_3, у графі Орендодавець у додатковій угоді про продовження та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2010 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, про що стверджувала позивач, про що у своєму відзиві не заперечувала і представник відповідача та що встановлено вищевказаним висновком експерта та поясненнями свідка ОСОБА_4
Окрім того, суд не бере до уваги заперечення представника відповідача викладені нею у відзиві з посиланням на те, що підпис було виконано сином ОСОБА_3, за її усною згодою, яка у відповідності до ст. 241 ЦК України в подальшому схвалила його дії виконанням умов договору, оскільки за своїм змістом стаття 241 ЦК України передбачає вчинення правочину з перевищенням повноважень представником.
Однак, суд звертає увагу представника відповідача на те, що за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Попри це, представником відповідача не надано будь-якого підтвердження, що ОСОБА_4, здійснював підпис у додатковій угоді від 10.12.2010 року від імені ОСОБА_3, у відповідності до чинного цивільного законодавства, що б давало підстави вважати дану додаткову угоду укладену на законних підставах та такою, що підлягає виконанню сторонами.
Саме тому, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з ухваленням судового рішення на користь позивача із відповідача підлягають стягненню на його користь витрати по сплаті судового збору та у зв'язку з оплатою проведення судово-почеркознавчої експертизи.
На підставі викладеного та керуючись ст.34 Закону України Про оренду землі , ст. 11, 203, 207, 215, 237, 241, 387, 627, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсною додаткову угоду про продовження та внесення змін до договору оренди земельної ділянки (01.01.2007 р.) від 10 грудня 2010 року, укладеною між ОСОБА_3, і СФГ Оксана , зареєстрованою 25.12.2010 року районним відділом Житомирської регіональної філії Центру ДЗК за № 041021300123.
Стягнути із СФГ Оксана , код ЄДРПОУ 31012084, місцезнаходження: село Бичева, Любарський район, Житомирська область на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.
Стягнути із СФГ Оксана , код ЄДРПОУ 31012084, місцезнаходження: село Бичева, Любарський район, Житомирська область на користь ОСОБА_1 витрати у зв'язку з оплатою судово-почеркознавчої експертизи в сумі 4264 (чотири тисячі двісті шістдесят чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Повний текст судового рішення виготовлено 29 березня 2018 року.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Любарський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Вальчук В.В.
Суд | Любарський районний суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 26.03.2018 |
Оприлюднено | 30.03.2018 |
Номер документу | 73040563 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Любарський районний суд Житомирської області
Вальчук В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні