Постанова

від 03.09.2018 по справі 282/135/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №282/135/17 Головуючий у 1-й інст. Вальчук В. В.

Категорія 23 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Галацевич О.М., Григорусь Н.Й.

з участю секретаря

судового засідання: Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 282/135/17 за позовом ОСОБА_2 до Селянського фермерського господарства Оксана про визнання додаткової угоди про продовження та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2010 року недійсною,

за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства Оксана на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 26 березня 2018 року, яке ухвалено суддею Вальчуком В.В. в смт Любар,

в с т а н о в и в:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом до Селянського Фермерського Господарства Оксана (надалі - СФГ Оксана ), в якому просила визнати недійсною додаткову угоду від 10 грудня 2010 року про продовження та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2007 року, укладеної між ОСОБА_3 і СФГ Оксана , яка зареєстрована 25.12.2010 року районним відділом Житомирської регіональної філії Центру ДЗК за № 0410221300123 та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки, кадастровий НОМЕР_1, площею 3,1646 га, яка розташована на території Бичівської сільської ради Любарського району, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказану земельну ділянку вона успадкувала після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя ОСОБА_3, в 2007 році уклала із відповідачем договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років. Позивачу стало відомо про те, що додатковою угодою від 10.12.2010 року про продовження та внесення змін до укладеного між ОСОБА_3 та СФГ Оксана договору, строк дії орендних відносин було продовжено до 01.12.2025 року. Позивач стверджує, що ОСОБА_3, вказаної додаткової угоди від 10.12.2010 року не підписувала, а підпис, який у ній міститься виконаний невідомою особою.З метою захисту своїх порушених прав позивач звернулась до суду з даним позовом

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 26 березня 2018 року позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду про продовження та внесення змін до договору оренди земельної ділянки (01.01.2007 року) від 10 грудня 2010 року, укладеної між ОСОБА_3 і СФГ Оксана , яка зареєстрована 25.12.2010 року районним відділом Житомирської регіональної філії Центру ДЗК за № 041021300123. Стягнуто із СФГ Оксана , на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн. та витрати у зв'язку з оплатою судово-почеркознавчої експертизи в сумі 4264,80 грн.

Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, СФГ Оксана , подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини справи, порушені норми процесуального і матеріального права. Зазначає, що суд не надав належної правової оцінки тій обставині, що СФГ Оксана на законних підставах користується земельною ділянкою, яка на даний час належить ОСОБА_2, а саме на підставі договору оренди землі від 01.01.2007 року та додаткової угоди від 10.12.2010 року укладених із ОСОБА_3 За весь період існування договірних правовідносин між СФГ Оксана та ОСОБА_3 будь-яких спорів щодо дійсності договору та додаткової угоди не виникало. Крім того, апелянтом зазначено, що додаткову угоду від 10.12.2010 року підписувала не ОСОБА_3, а її син ОСОБА_4, який був уповноважений на підписання додаткової угоди від її імені за усною згодою матері, яка в подальшому схвалила такий правочин отримуючи орендну плату, що у відповідності до ст. 241 ЦК України дає підстави вважати правочин чинним. Також судом першої інстанції не було враховано, що, позивач, вступивши в спадкові права, повідомила орендаря про перехід до неї права власності на земельну ділянку, надала підтверджуючі документи та отримує орендну плату за використання належної їй земельної ділянки.

В судовому засіданні позивач, яка не скористалась своїм правом на подачу відзиву, доводи апеляційної скарги визнала необґрунтованими, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце її розгляду, в судове засідання не з'явився. Надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника господарства.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки додаткова угода від 10 грудня 2010 року до договору оренди землі, укладеного 01 січня 2007 року не містить всіх істотних умов, так як не підписана однією із сторін - орендодавцем ОСОБА_3, а тому відповідно до положень ч.3 ст. 203, ч.1 ст.215 ЦК України, наявні підстави для визнання її недійсною, оскільки волевиявлення на укладення даної угоди відсутнє.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 04 серпня 2004 року Любарською районною державною адміністрацією Житомирської області, ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 3,1646 га, яка розташована на території Бичівської сільської ради Любарського району Житомирської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

01 січня 2007 року між ОСОБА_3, як орендодавцем та орендарем СФГ Оксана в особі голови Сторожука Юрія Павловича було укладено договір оренди даної земельної ділянки, зі строком дії договору на 5 років (а.с.10-11).

В матеріалах справи міститься додаткова угода до зазначеного договору оренди землі, яка укладена 10 грудня 2010 року між ОСОБА_3та СФГ Оксана , за якою у основний договір внесені зміни, а саме : договір оренди землі за взаємною згодою сторін продовжено строком на п'ятнадцять років з 01.12.2010 р. по 01.12.2025 р.; п.9 основного договору оренди землі викладений в новій редакції, а саме: річна орендна плата за використання об'єкта оренди на момент підписання цього договору встановлюється в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки і складає 1491 грн в рік (а.с.12).

Ця додаткова угода була зареєстрована у районному відділі Житомирської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 25 грудня 2010 року за № 041021300123.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 квітня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 отримала спадщину після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, яка складається із земельної ділянки площею 3,1646 га, яка розташована на території Бичівської сільської ради Любарського району Житомирської області, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с.9).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57003882 від 08.04.2016 року, власником земельної ділянки, площею 3,1646 га, яка розташована на території Бичівської сільської ради Любарського району Житомирської області, кадастровий номер НОМЕР_1 є ОСОБА_2 (а.с.8).

Як визначено ст. 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Статтею 14 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.1,3 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8197/17-32/8198/17-33/10162/17-32/10163/17-33 від 22 грудня 2017 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, встановлено: підпис від імені ОСОБА_3, у графі Орендодавець у додатковій угоді про продовження та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2010 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою (а.с.81-86).

Докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 передоручила іншим особам, в тому числі і ОСОБА_4, права підписання цього договору від її імені, матеріали справи не містять.

Отримання як ОСОБА_3 так і позивачем орендної плати понад 7 років з дати укладення спірної додаткової угоди, не є належним доказом обізнаності власника земельної ділянки про наявність укладеної додаткової угоди до договору оренду та її погодження з істотними умовами договору, передбаченими Законом України Про оренду землі .

Таким чином, оскільки додаткова угода від 10 грудня 2010 року до договору оренди землі, укладеного 01 січня 2007 року не містить всіх істотних умов, так як не підписана однією із сторін - орендодавцем ОСОБА_3, суд першої інстанції, відповідно до положень ч.3 ст. 203, ч.1 ст.215 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання її недійсною, оскільки волевиявлення на укладення даної угоди відсутнє.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Оксана залишити без задоволення, а рішення Любарського районного суду Житомирської області від 26 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 вересня 2018 року.

Головуючий : Судді :